Справа № 369/13739/17 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.

Провадження № 22-ц/780/2983/18 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.

Категорія 4 02.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 серпня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., членів колегії - Журби С.О., Сушко Л.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області про зняття з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И В :

07 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із названим позовом, де просив зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1.

За даною адресою зареєстрований та проживає його син - ОСОБА_3, 1976 року народження.

За весь час проживання його син ніде не працює, зловживає спиртними напоями, коштів на утримання квартири не надає.

Він неодноразово просив його знятись з реєстраційного обліку, але на його прохання останній не реагував.

На підставі ч. 2 ст. 386 ЦК України він вимушений звернутись до суду для захисту свого права власності та усунення перешкод в користуванні квартирою.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Тобто не будь-яким чином, а способом, встановленим договором або законом.

Оскільки чинним законодавством не передбачено зняття з реєстраційного обліку в судовому порядку без звернення у встановленому порядку до відповідних органів реєстрації, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що його права як власника порушуються відповідачем.

Посилання позивача, як підставу позову, на ч. 2 ст. 386 ЦК України є необґрунтованим, оскільки чинним законодавством встановлений порядок зняття з реєстраційного обліку.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 03 листопада 1997 року виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області ( а.с. 6 ).

При цьому, ОСОБА_2 зареєстрований за вищевказаною адресою з 19 липня 1980 року, а ОСОБА_3 - з 06 липня 1998 року ( а.с. 4, 5, 7 ).

При цьому, як зазначає позивач, ОСОБА_3 є його сином, проживає в квартирі, не несе жодних витрат на утримання квартири, зловживає спиртними напоями, постійно бере кредити, які не виконує у зв'язку з чим 07 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із названим позовом ( а.с. 2-3 ).

На підтвердження вказаних обставин позивач надав, зокрема, копії квитанцій, листів про погашення заборгованості по кредитним зобов'язанням, довідку про відсутність кредитної заборгованості ( а.с. 33-36, 37, 38, 39-41, 42 ).

Проте, на переконання апеляційного суду, місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_3 є членом сім'ї позивача та має право користування жилим приміщенням у відповідності до положень ст. 156 Житлового кодексу України, ст. 405 ЦК України.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що чинним законодавством не передбачено зняття з реєстраційного обліку в судовому порядку без звернення у встановленому порядку до відповідних органів реєстрації та те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що його права як власника порушуються відповідачем.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, окрім іншого, зазначити, що заявлені вимоги не можуть бути задоволені, оскільки у справі не залучені відповідні органи реєстрації місця проживання, а позивач має право захистити свої права та інтереси власника у спосіб, визначений чинним законодавством.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини, і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 156 ЖК України ст.ст. 16, 386 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місці проживання в Україні", ст.ст. 10-13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 280, 281,284 ЦПК України, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.

Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що суд мав ухвалити заочне рішення, порушення прав відповідача щодо оскарження заочного рішення, відповідач проживає в спірному жилому приміщенні та не звертається з заявою про зняття з реєстрації місця проживання, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції, а тому, відповідно, не є підставою для задоволення апеляції.

Надані суду копії квитанцій про сплату комунальних послуг та копія заяви про зняття з реєстрації місця проживання ( а.с. 70, 71, 72, 73 ), у силу викладеного, також не свідчать про обґрунтованість заявлених позовних та апеляційних вимог.

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області про зняття з реєстраційного обліку - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

Л.П. Сушко