Справа № 361/1108/18 Головуючий у І інстанції Селезньова Т. В.

Провадження № 22-ц/780/2413/18 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.

Категорія 40 08.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі суддів:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Мережко М.В., Журби С.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2018 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Дитячої лікарсько-консультативної комісії Броварської центральної районної лікарні в особі ОСОБА_3 та до Київської обласної дитячої лікарсько-консультативної комісії Київської обласної державної адміністрації в особі голови ОСОБА_4 про визнання бездіяльності неправомірною , вимог незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

22.02.2018 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Дитячої лікарсько-консультативної комісії Броварської центральної районної лікарні в особі ОСОБА_3 та до Київської обласної дитячої лікарсько-консультативної комісії Київської обласної державної адміністрації в особі голови ОСОБА_4 про визнання бездіяльності неправомірною , вимог незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2018 року було відмовлено у відкритті провадження за даною позовною заявою.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд помилково дійшов до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства ,оскільки, з переліку прав та обов'язків , що визначені Положенням про лікарсько-консультативну комісію , затвердженим Постановою КМУ від 21.11.2013 року №915 « Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям», лікарсько-консультативна комісія не здійснює владних управлінських функцій , а спір не стосується господарської діяльності юридичних осіб . Окрім того, апелянт зазначає , що спір між сторонами стосується здоров'я її дочки, що є її особистим немайновим правом , захист якого здійснюється за нормами цивільного законодавство (стаття 275 ЦК України) . За таких обставин висновок суду першої інстанції є передчасним.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є вирішення спорів у сфері публічно правових відносин з субєктом владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 4 КАС України публічно правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно - владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, місцевого самоврядування, інших осіб.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з наступними висновками суду першої інстанції.

Дитяча лікарсько - консультативна комісія Броварської центральної районної лікарні і Київська обласна дитяча лікарсько - консультативна комісія Київської обласної державної адміністрації є у такому розумінні суб'єктами владних повноважень, які наділені публічними управлінськими функціями, рішення даних суб'єктів є обов'язковими для органів державної влади, місцевого самоврядування, інших осіб.

Позивачем оскаржуються дії і бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень, вчинених при здійсненні ними таких владних управлінських функцій, що стосуються підтвердження та/або встановлення певного соціального статусу дитині та пільг; сторони у спорі не пов'язані цивільними правовідносинами; відносини між позивачем і вказаними суб'єктами є публічно- правовими.

Таким чином суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позов пред'явлений до суб'єктів владних повноважень, з приводу їх діяльності; за визначеним позивачем суб'єктним складом, за предметом позову (оскарження дій і бездіяльності суб'єкту владних повноважень під час прийняття рішень за результатами медичного обстеження її дитини), і за характером правовідносин (публічно-правові)- даний позов є адміністративним позовом, передбаченим ст. 5 КАСУ, який має розглядатися в порядку КАСУ, тому він не є таким, що може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

А отже суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позовних вимог до відповідачів як носіїв цивільних прав та обов'язків у правовідносинах з позивачем, та таких позовних вимог, які б могли розглядатись в порядку цивільного судочинства, дана позовна заява не містить.

Колегією суддів встановлено, що твердження апелянта про те, що лікувально-консультативна комісія не здійснює владних управлінських функцій не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки п. 6 Положення зазначено , що висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації дитини-інваліда, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються або перебувають діти, а тому , у відповідності до п.9 ч.1 ст. 19 КАС України , на вищезазначений спір поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а постановлена ухвала відповідає вимогам процесуального права, та підстави для її скасування відсутні.

Доводів , які б спростували висновки суду першої інстанції , апеляційна скарга не містить , а тому підстави відповідно до ст. 375 ЦПК України для скасування ухвали відсутні .

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постановлену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування постановленої ухвали суду.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов»язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382, 389, 369 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: