ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 року                                 м. Чернігів                                 Справа № 742/1605/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого  судді                                        - Д’якова В.І.,

за участю секретаря                                        - Лазаренко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом  Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі- ГУ ПФ України в Чернігівській області, позивач) звернулось до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області (далі – ГТУЮ у Чернігівської області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області про накладення штрафу від 26.04.2018 у виконавчому провадженні №  56125839.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було виконано шляхом проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 в межах покладених судом зобов’язань, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». При цьому вважає, що відсутність коштів з державного бюджету є поважною причиною невиконання рішення в частині виплати коштів з січня 2016 року по грудень 2017 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.05.2018 адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області про визнання протиправною та скасування постанови по справі №  742/1605/18, у відповідності до статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, передано на розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Супровідним листом від 08.06.2018 дану справу направлено за належністю до Чернігівського окружного адміністративного суду.

19.06.2018 зазначену справу, на підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, передано на розгляд судді Д’якову В.І.

Ухвалою судді від 31.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у відкрите судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову та пояснив, що відповідно до наданої позивачем інформації, судове рішення виконане ним частково, а саме: в частині проведення перерахунку пенсії стягувачу та її виплати за 2018 рік. В частині виплати нарахованої суми за 2016-2017 роки рішення суду залишилось невиконаним. Наведене стало підставою для застосування ГУПФ в Чернігівській області штрафних санкцій та винесення оскаржуваної постанови. Крім того, просив розглядати справи без його участі.

Відповідно до частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження” головним державним виконавцем Управління, на підставі виконавчого листа № 742/3133/17, виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 03.04.2018, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2018 ВП № 56125839 про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії як пенсіонеру органів внутрішніх справ, згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900-VІІІ від 23 грудня 2015 року, ст.ст. 51,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

В ході здійснення вказаного виконавчого провадження відділом отримано відповідь боржника від 12.04.2018 за вих. № 4747/07 відповідно до якого встановлено, що рішення суду боржником не виконано в повному обсязі а саме: сума пенсії, нарахована за період з січня 2016 року по грудень 2017 року в розмірі 70622,42 грн. боржником може бути виплачена тільки після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України. Доплата пенсії за січень - березень 2018 року в розмірі 9211,62 грн. виплачена 26.03.2018. Пенсія в розмірі 5846,34 грн. виплачується з 01.04.2018 щомісяця.

26.04.2018, керуючись статтями 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, за невиконання рішення суду без поважних причин, постановою головного державного виконавця Управління ВП № 56125839 на ГУПФ в Чернігівській області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. (а.с. 4).

Вказана постанова листом від 26.04.2018 № 5454 надіслана на адресу позивача та отримана останнім 03.05.2018 (а.с. 3).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ГУПФ в Чернігівській області звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п’ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

В свою чергу, відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

З аналізу викладеної норми слідує, що негативні наслідки у вигляді накладення штрафу за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення настають за умови його невиконання без поважних причин.

Суд звертає увагу, що за своєю природою штраф – це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження. При цьому, штрафи можуть накладатися лише за винні дії чи бездіяльність.

Судом встановлено, що ГУПФ в Чернігівській області не виконало в повному обсязі рішення суду у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки згідно з приписами постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей” від 23.12.2015 № 900-VIII, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Приписами абзацу другого пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 визначено, що Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об’єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Головне управління Пенсійного Фонду відповідно до покладених на нього завдань: планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами) (підпункти 2, 4 пункту 4 вказаного Положення).

Отже, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за 2016-2017 роки, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зазначена правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 30.06.2015 та 03.11.2015, 02.02.2016 (справи №№ 21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно), Верховним Судом, у постановах від 24.01.2018 (справа № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18)) та від 13.06.2018 (справа № 757/29541/14-а (К/9901/12146/18)).

Частиною п’ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем оскаржувана постанова винесена передчасно, а також не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо її складення, тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов слід задовольнити повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.          

Керуючись статтями 139, 241-243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про накладення штрафу від 26.04.2018 у виконавчому провадженні № 56125839.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України,  подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складене 08 серпня 2018 року.

Суддя                                                                                                     В.І. Д'яков