Справа № 369/694/17

Провадження № 2/369/51/18

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Ковриженко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватного підприємства «Білоцерківтрансбуд», приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотової Ольги Віталіївни, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Тимчука Володимира Олександровича, Володарської районної державної адміністрації Київської області, Головного територіального управління юстиції у Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, про поновлення строку звернення до суду, про визнання недійсним розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватних нотаріусів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора реєстраційної служби, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень районної державної адміністрації, витребування земельних ділянок на користь держави,

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватного підприємства «Білоцерківтрансбуд», приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотової Ольги Віталіївни, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Тимчука Володимира Олександровича, Володарської районної державної адміністрації Київської області, Головного територіального управління юстиції у Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, про поновлення строку звернення до суду, про визнання недійсним розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватних нотаріусів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора реєстраційної служби, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень районної державної адміністрації, витребування земельних ділянок на користь держави.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації «Про передачу у власність земельних ділянок 7-ми громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тарасівської сільської ради» від 03.08.2010 року № 3429 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 7 громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 2,5000 га в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво- Святошинського району, а саме: ОСОБА_4 - земельна ділянка площею 0,5000 га; ОСОБА_5 - земельна ділянка площею 0,5000 га; ОСОБА_14 - земельна ділянка 0,2500 га; ОСОБА_10 - земельна ділянка 0,2500 га; ОСОБА_13 - земельна ділянка 0,5000 га; ОСОБА_6 - земельна ділянка 0,2500 га; ОСОБА_12 - земельна ділянка 0,2500 га.

Після цього, Управлінням Держземагентства у Києво-Святошинському районі 27.05.2014 року зареєстровано вищевказані земельні в Державному земельному кадастрі та в подальшому Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області зареєстровано право власності вищевказаних громадян на них.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 10.06.2014 року за індексним номером 13657179 зареєстровано право власності на земельну ділянку ОСОБА_11 з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 12500 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_2; рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 10.06.2014 року за індексним номером 13654641 зареєстровано право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,5000 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_4; рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 10.06.2014 року за індексним номером 13652118 зареєстровано право власності на земельну ділянку ОСОБА_15 з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0,2500 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_6; рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 10.06.2014 за індексним номером 13652921 зареєстровано право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 на з кадастровим номером НОМЕР_7 площею 0,5000 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_8; рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 10.06.2014 року за індексним номером 13653864 зареєстровано право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 з кадастровим номером НОМЕР_9 площею 0,2500 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_10; рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 03.09.2014 року за індексним номером 15536899 зареєстровано право власності на земельну ділянку ОСОБА_16 з кадастровим номером НОМЕР_11 площею 0,5000 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_12; рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 10.06.2014 року за індексним номером 13659644 зареєстровано право власності на земельну ділянку ОСОБА_10 з кадастровим номером НОМЕР_13 площею 0,5000 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_14.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.06.2014 року за № 2465 ОСОБА_10 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_2, який на підставі рішення реєстратора № 18232791 від 23.12.2014 року зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_13.

Окрім того, відповідно до договорів купівлі-продажу від 20.06.2014 року за № 2468 та № 2465 ОСОБА_15 та ОСОБА_11 (ОСОБА_11.) відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_3, який на підставі рішень реєстратора № 13934394 та № 13932870 від 20.06.2014 року зареєстрував права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_5, НОМЕР_1.

Потім було встановлено, що розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації прийнято поза межами компетенції, у зв'язку з чим реєстрація права власності на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_9, НОМЕР_11, НОМЕР_13 вказаним громадянам для ведення особистого селянського господарства відбулась із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Згідно інформації ВО «Укрдержліспроект», ДП «Київське лісове господарство», Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, кварталу 48 виділи 18, 19, 22 Васильківського лісництва згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які додаються.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, право користування спірними земельними лісовими ділянками посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Однак, установлено, що ДП «Київське лісове господарство» погодження про можливість вилучення вищевказаної земельної ділянки лісогосподарського призначення в кварталі 42 Васильківського лісництва відповідачу не надавалось.

Вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Одним розпорядженням голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03.08.2010 № 3429 передано у власність громадян для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки площею 2,5000 га, та знаходяться в суцільному масиві лісових насаджень, що підтверджується інформацією ДП «Київське лісове господарство» та схемою розташування земельних ділянок.

Києво-Святошинська районна державна адміністрація передала у власність громадянам без вилучення з користування землі лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 1 га, що свідчить про перевищення головою районної державної адміністрації передбачених законом повноважень.

Надання спірних земельних ділянок у приватну власність для сільськогосподарських потреб відбулась з порушенням порядку зміни цільового призначення земельних ділянок.

Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства погодження на зміну цільового призначення вищевказаних земельних ділянок не надавалось та відповідні рішення органів державної влади про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб не приймались.

В порушення вимог ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України Києво-Святошинською районною державною адміністрацією передано у власність відповідачам землі лісогосподарського призначення площею 2,5000 га, що розташовані у кварталі 48 (виділах 18, 19, 22) Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарства» без погодження зміни цільового призначення органом лісового господарства, що підтверджується листом Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 28.11.2016 року.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Таким чином, розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03.08.2010 року № 3429 прийнято усупереч ст. 19 Конституції України, ст. 20 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України.

Права відповідачів на спірну земельну ділянку виникло на підставі незаконного розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03.08.2010 року № 3429 щодо відведення у власність 7 громадянам земельних ділянок загальною площею 2,5000 га в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району, що вказує на те, що до них перейшло право власності на спірні земельні ділянки від державі: протиправно поза волею власника та вказане право у них на законних підставах не виникло.

Прокурор зазначив, що відповідачами право власності зареєстровано у встановленому законом порядку на підставі спірного розпорядження, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом визнання недійсними цього розпорядження, скасуванню зареєстрованого права власності ті, витребування їх на користь держави.

Враховуючи, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею власника та користувача в порядку безоплатної передачі відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, а тому існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідачів на користь держави на підставі ст. ст. 387, 388, 396 Цивільного кодексу України.

Встановлено, що земля, віднесена розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03.08.2010 року № 3429 до земель сільськогосподарського призначення, мала лісогосподарське призначення та знаходиться в суцільному масиві лісових насаджень. Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку було поділено на окремі ділянки, безоплатно приватизовано громадянами, що призвело до одержання у власність земельних ділянок єдиним лісовим масивом, загальною площею 2,5000 га.

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення заступника прокурора Київської області до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідачів є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю українського народу, лісів - національного багатства України та лісів, як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

«Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

Витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідачів на користь держави відповідає критерію законності: витребування з їх власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм статті 153 ЗК України, статті 387, 388 ЦК України у зв'язку з порушенням органом виконавчої влади вимог ЛK України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

За таких обставин позов прокуратури Київської області по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Враховуючи викладене, Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» просив визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03.08.2010 року № 3429 «Про передачу у власність земельних ділянок 7-ми громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тарасівської сільської ради»; скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Федотової О.В. Києво-Святошинського районного нотаріального округу індексний номер: 18232791 від 23.12.2014 року на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 за земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_13; скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень приватного нотаріуса Тимчук В.О. Києво-Святошинського районного нотаріального округу індексні номери: 13934394 від 20.06.2014 року на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5; № 13932870 від 20.06.2014 року на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1; скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області індексні номера: 13652921 від 10.06.2014 року, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_7; № 15536899 від 09.09.2014 року, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_13 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_11; № 13654641 від 10.06.2014 року на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3; № 13653864 від 10.06.2014 року, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_15; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння: ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_5 площею 0,2500 га та НОМЕР_1 площею 0,2500 га; ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_13 площею 0,2500 га; ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,5000 га; ОСОБА_13 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_11 площею 0,5000 га; ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_9 площею 0,2500 га; ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_7 площею 0,5000 га загальною вартістю 79 925,38 грн., які розташовані на території Тарасівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області.

В подальшому, керуючись вимогами ст. ст. 27, 31, 33, 36, 45 ЦПК України Перший заступник прокурора Київської області подав уточнену позовну заяву, посилаючись на те, що після подання позовної заяви до суду, шляхом вивчення відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_11 площею 0,5 га, яка являється предметом судового спору, на підставі акту прийому-передачі від 29 червня 2017 рок відчужена ОСОБА_13 на користь ПП «Білоцерківтрансбуд», про що було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Володарської районної державної адміністрації № 36429611 від 02 серпня 2017 року.

Враховуючи викладене, Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» уточнив позовні вимоги в частині пунктів 4 та 5 прохальної частини позовних вимог та просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області індексний номер 13652921 від 10 червня 2014 року, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_7; № 13654641 від 10 червня 2014 року на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3; № 13653864 від 10.06.2014 року на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_9 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Володарської районної державної адміністрації від 02.08.2017 року № 36429611, відповідно до якого зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_11 ПП «Білоцерківтрансбуд»; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП "Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0,2500 га та НОМЕР_1 площею 0,2500 га; ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_13 площею 0,2500 га; ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,5000 га; ПП «Білоцерківтрансбуд» земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_11 площею 0,5000 га; ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_9 площею 0,2500 га; ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_7 площею 0,5000 га загальною вартістю 79 925,38 грн., які розташовані на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

У судовому за сіданні від 08 листопада 2017 року було проведено заміну первісного відповідача ОСОБА_13 на Приватне підприємство «Білоцерківтрансбуд».

У судовому за сіданні від 08 листопада 2017 року до участі в справі в якості відповідачів залучено Володарську районну державну адміністрацію та Головне територіальне управління юстиції у Київській області.

Перший заступник прокурора Київської області позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11 позов не визнала та заперечувала проти його задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_13 позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

У судове засідання представник позивача ДП «Київське лісове господарство» не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду від представника позивача надійшла заява, в якій предстанив позивача позові підтримав та просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

У судове засідання представник відповідача Володарської районної державної адміністрації не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надано заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

У судове засідання представник відповідача ПП «Білоцерківтрансбуд» не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, суду надано заяву про розгляд справи у відсутності представника ПП «Білоцерківтрансбуд».

У судове засідання представник відповідача Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надано заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не відомі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

У судове засідання приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотова О.В. не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Розпорядженням Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області «Про передачу у власність земельних ділянок 7-ми громадянами України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тарасівської сільської ради» № 3429 від 03 серпня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 7-ми громадянами України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району; передано у власність 7-ми громадянами України земельні ділянки загальною площею 2,5000 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Тарасівської сільської ради.

В листі ДП «Київське лісове господарство» № 02-802 від 04.10.2016 року директор ДП «Київське лісове господарство» повідомив, що земельні ділянки за вказаними у запиті кадастровими номерами розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Васильківського лісництва квартал 48 виділа 18, 19, 22 і знаходяться в суцільному масиві лісових насаджень. ДП «Київське лісове господарство» не надавалось погодження на вилучення, відповідних рішень щодо вилучення із земель лісогосподарського призначення не надходило.

В листі № 02-935 від 28 листопада 2016 року директор ДП «Київське лісове господарство» повідомив Заступнику начальника управління представництва захисту інтересів громадян та держави в суді Київської обласної прокуратури, що земельні ділянки з кадастровими номера НОМЕР_11, НОМЕР_9, НОМЕР_5, НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_7, НОМЕР_13 загальною площею 2,5 га в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району представляють собою єдиний лісовий масив, знаходяться в користуванні ДП «Київське лісове господарство» відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, геодизичні дані відсутні.

Київське обласне та по м. Києві управління лісового та мисливського господарства у відповіді № 04-36/2504 від 28 листопада 2016 року повідомило, що на виконання доручення прокуратури Київської області від 24 листопада 2016 року № 05/1-3671 щодо надання погодження на вилучення і зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення із кадастровими номерами НОМЕР_11, НОМЕР_9, НОМЕР_5, НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_7, НОМЕР_13 загальною площею 2,5000 га та розташовані в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства повідомило, що земельні ділянки із вказаними кадастровими номерами, розташовані на землях лісогосподарського призначення, які знаходяться в постійному користуванні ДП «Київський лісгосп» (Васильківське лісництво квартал 48) у відповідності до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року. Управління та постійний лісокористувач ДП «Київський лісгосп» не надавали погодження на вилучення і зміни цільового призначення на земельні ділянки, які відведені у власність 7 громадянам для ведення особистого селянського господарства із наступними кадастровими номерами: НОМЕР_11, НОМЕР_9, НОМЕР_5, НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_7, НОМЕР_13 та розташовані в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

В квітні 2017 року перший заступник прокурора Київської області подав клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності посилаючись на те, що інтереси держави були порушені унаслідок незаконного вилучення земель лісогосподарського призначення на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 03.08.2010 року. Кабінету Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядникам спірної земельної ділянки про факт первинного порушення інтересів держави, саме внаслідок прийняття Києво-Святошинської районною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження, відомо не було. Інформація про реальну категорію відведених у приватну власність земельних ділянок у загальнодоступних базах даних була відсутня, з тексту оскаржуваних розпоряджень неможливо встановити факт відведення спірних земель за рахунок земель лісогосподарського призначення державної власності, будь-якого рішення про вилучення чи припинення права ДП «Київське лісове господарство» на спірні земельні ділянки не існує, як і рішення про зміну категорії спірної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення, а тому без проведення відповідної перевірки, з'ясувати факт порушення вимог земельного законодавства було неможливим. Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2016 році за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 28 листопада 2016 року ДП «Київське лісове господарство» від 28.11.2016 року, ВО «Укрдержліспроект» від 14.11.2016 року, що підтверджують незаконне вилучення з державної власності земель лісогосподарського призначення поза волею їх власника. Можливим способом захисту інтересів держави є визнання недійсними спірних рішень та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, оскільки необхідно відновити становище, яке існувало до порушення прав власності українського народу на землі лісогосподарського призначення, які відповідно до ст. 164 Земельного кодексу України перебувають під особливою охороною держави від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб. Кабінет Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» на захист порушених прав держави до суду не звертались, тому у прокурора виникло право на звернення до суду у зв'язку з бездіяльністю цих органів. Встановлений ст. 257 ЦК України трьохрічний строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсними вищезазначених рішень органу місцевого самоврядування пропущено з поважних причин.

Враховуючи викладене перший заступник прокурора Київської області просив визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 ст. 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Слід зазначити, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення (стаття 19 ЗК України).

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 20 ЗК України (тут і далі в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (статті 21 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Кабінет Міністрів Укрїани є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцевої державної адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ч. ч 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Відповідно до ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відведення спірної земельної ділянки відбулося на підставі рішення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області. При цьому підготовка цього рішення, виготовлення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, його затвердження, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбулося за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень, при прийнятті рішення органом місцевого самоврядування.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК України).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (частина друга статті 49 ЛК України). Державний лісовий кадастр включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (стаття 51 ЛК України).

За статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК України).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (частина друга статті 49 ЛК України). Державний лісовий кадастр включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (стаття 51 ЛК України).

За статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно вимог ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з приписами ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За вимогами ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до вимог ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Частиною 1 ст. 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 10 ст. 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності).

Згідно положень ч. 1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність-це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти «Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Як зазначав прокурор у позові, розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 прийнято, всупереч ст. 19 Конституції України, ст. ст. 55, 56, 84, 116, 149 ЗК України, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним судом в порядку, передбаченому ст. ст. 152, 155 ЗК України.

Згідно роз'яснень пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України) .

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Доводи прокурора про те, що оскаржуване розпорядженняКиєво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429 було прийнято з порушенням, не підтверджено належними і допустимими доказами.

В позовній заяві прокурор вказував, що за інформаціями ВО «Укрдержліспроект», ДП «Київське лісове господарство», Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, кварталу 48 виділи 18, 19, 22 Васильківського лісництва згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які додаються.

Слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підтвердження заявлених позовних вимог прокурор посилається на книги, картографічні матеріали, копії планшетів лісовпорядкування, копії таксаційних описів лісових насаджень лісовпорядкування, копії планів і схем лісовпорядкування, копії протоколів лісовпорядних нарад, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, які оцінивши в їх сукупності, суд не може дійти висновку, що прокурором надано достатні і безспірні докази в обгрунтування заявлених вимог.

Також слід зазначити, що відповідно до положень ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об»єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі Stretch проти Об»єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» від 24 червня 2003 року самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна.

В позові прокурором не надано доказів щодо винної, протиправної поведінки громадян, які набули право власності на земельні ділянки на підставі спірного розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року № 3429.

Оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову Першого заступника прокурора Київської області, а тому відмовляє у його задоволенні.

Також слід зазначити, що звертаючись з позовом до суду, Перший заступник прокурора Київської області оскаржує розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2010 року, однак позов до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» був поданий лише 20 січня 2017 року.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Стаття 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права. Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Держземагенства у Києво-Святошинському районі 27 травня 2014 року було зареєстровано оспорювані земельні ділянки в Державному земельному кадастрі та в подальшому Реєстраційною службою Києво-Святошинського району управління юстиції Київської області зареєстровано право власності на них.

За вказаних обставин, строк позовної давності на момент звернення Першим заступником прокурора Київської області з позовом до суду 20 січня 2017 року сплив.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об»єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про необхідність відмови у позовних вимогах.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні поззову, то заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2017 року, підлягають скасуванню, що відповідає вимогам ст. 158 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. ст. 13, 20, 57, 123, 125, 155 ЗК України, ст. 48 ЛК України, ст. ст. 15, 16, 256, 257, 261, 267, 319, 321, 373, 387, 393 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 89, 141, 158, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватного підприємства «Білоцерківтрансбуд», приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотової Ольги Віталіївни, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Тимчука Володимира Олександровича, Володарської районної державної адміністрації Київської області, Головного територіального управління юстиції у Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, про поновлення строку звернення до суду, про визнання недійсним розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватних нотаріусів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора реєстраційної служби, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень районної державної адміністрації, витребування земельних ділянок на користь держави, відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2017 року про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_11, яка розташована в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району.

Повне рішення складено 23 липня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.