23.07.2018 Єдиний унікальний № 371/1032/17 Провадження № 2/371/56/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі:

секретаря судових засідань Харченко І.С.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

представника третьої особи Авраменко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору : приватний нотаріус Миронівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Шепітко Валентина Василівна, Македонська сільська рада Миронівського району Київської області, про визнання заповіту недійсним,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами, посилаючись на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер його батько ОСОБА_8, який був власником житлового будинку по АДРЕСА_2

Після смерті батька ОСОБА_8 до нотаріуса він не звертався, так як був зареєстрований та фактично проживав разом із покійним батьком до дня його смерті, тобто відповідно до цивільного законодавства прийняв спадщину.

Проживаючи разом з покійним батьком у спадковому будинку, він утримував та до даного часу утримує цей будинок в належному стані. Покійний батько після досягнення пенсійного віку участі в утриманні житлового будинку не приймав, зловживав спиртними напоями, вів аморальний спосіб життя.

Окрім нього спадкоємцями покійного являються два його сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_9, та дочка ОСОБА_4 Вказані особи проживають зі своїми сім'ями окремо у своїх власних житлових будинках.

Відповідач, яка теж зловживає алкогольними напоями, використовуючи такий спосіб життя покійного батька та, знаючи про день і час коли покійний отримував в поштовому відділенні пенсію, кожен раз забирала в нього пенсію і використовувала на свої потреби, в тому числі на купівлю алкогольних напоїв. Відповідач не працює великий проміжок часу, до смерті батька жила за його пенсійні кошти, забирала із холодильника продукти, які він купував для покійного батька. Окрім цього, вона продала частину майна, яке встигла забрати з житлового будинку після смерті батька.

Із-за відсутності роботи в селі та з метою забезпечення належного життя своїй сім'ї, він вимушений працювати тривалий час поза межами села Македони, і за характером роботи може перебувати в довготривалих відрядженнях безвиїзно. Приїжджаючи додому, батько неодноразово скаржився на поведінку відповідача, вказував, що вона забирає у нього кошти, їжу, виносить усе із будинку і продає. На неодноразові бесіди з відповідачем остання не реагувала.

Використовуючи його відсутність у 2015 році в селі Македони, відповідач почала споювати покійного батька, вчиняти на нього психологічний тиск та примусово водити його в сільську раду для складання заповіту. Після неодноразових спроб вона під тиском примусила покійного батька проти його волі скласти заповіт на все майно на її користь.

22 січня 2016 року ОСОБА_8 склав заповіт, який посвідчила секретар Македонської сільської ради Миронівського району Київської області ОСОБА_11., в якому на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким належне йому на день смерті майно та майнові права заповів відповідачу ОСОБА_4

Про існування заповіту він дізнався в липні 2017 року від своєї дружини. Отримавши дану інформацію, звернувся до приватного нотаріуса Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В. для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті батька.

У повідомленні від 04 серпня 2017 року приватний нотаріус повідомила, що не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно після смерті ОСОБА_8, оскільки від його імені Македонською сільською радою Миронівського району Київської області 22 січня 2016 року було посвідчено заповіт на ім'я іншого спадкоємця.

Вважає, що заповіт складений з порушенням та є таким, що його складання не відповідало внутрішній волі покійного батька і його волевиявлення не було вільним, так як до складання заповіту відповідач неодноразово вчиняла психологічний тиск на спадкодавця та примушувала останнього скласти заповіт на неї, приводила його до сільської ради декілька разів у стані сп'яніння.

Від покійного батька він неодноразово чув, що дочка вчиняє на нього психологічний тиск, примусово водить до сільської ради і заставляє скласти на неї заповіт. Із-за такої поведінки відповідача по реакції покійного батька було видно, що він зазнає страждань.

В лютому чи березні 2016 року в бесіді з ним батько повідомив, що відповідач щось змусила підписати в сільській раді, що саме, він не знає.

Від нотаріуса відповідач навмисно приховала факт його реєстрації і фактичного проживання із спадкодавцем на день смерті у спадковому будинку, не повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців першої черги за законом.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на положення ст.ст. 225, 231, 1251, 1257 ЦК України.

На підставі наведених обставин просив визнати заповіт, складений 22 січня 2016 року батьком ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 та посвідчений у Македонській сільській раді Миронівського району Київської області за реєстром № 5, недійсним.

Відповідач заперечень на позов не подала.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 06 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 23 січня 2018 року за клопотанням представника позивача в порядку забезпечення доказів прийнято рішення про витребування у приватного нотаріуса Миронівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Шепітко В.В. копію спадкової справи померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_8

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, в поясненнях послався на обставини, які викладені у позовній заяві.

Підтримала заявлені позивачем вимоги його представник ОСОБА_3 Представник зазначила, що заповіт на користь відповідача слід визнати недійсним із тих підстав, що він вчинений проти справжньої волі померлого, під впливом тиску відповідача.

Відповідач проти позову заперечила. Вважає даний позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Суду пояснила, що мала з померлим батьком добрі відносини. З 2013 року позивача в селі взагалі не було, жодної допомоги батьку він не надавав, батько проживав у неї у період з 2013 року по 2016 рік. До власного будинку батько лише навідувався. У 2016 році батько проживав у спадковому будинку, де й помер. До дня смерті вона його постійно відвідувала. Жодного тиску на батька щодо складання заповіту не чинила, він постійно говорив, що хоче у такий спосіб розпорядитися будинком, тому вона погодилась і пішла з ним до сільської ради.

Представник відповідача ОСОБА_5 вважає заявлені вимоги необґрунтованими та безпідставними.

Представник третьої особи Македонської сільської ради Миронівського району Київської області сільський голова Авраменко В.Г. вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими. Суду пояснив, що займає посаду сільського голови з 2015 року. До нього приходив рідний брат сторін ОСОБА_9 і повідомляв, що буде доглядати батька дочка, яка є відповідачем у справі. Йому відомо, що померлий ОСОБА_8 проживав у відповідача, приходив до свого будинку. Претензій до поведінки відповідача не має. Бачив, як померлий приходив до сільської ради для складання заповіту та заходив до секретаря сільської ради. Нікого з ним не бачив.

Суд, заслухавши сторони, їх представників, представника третьої особи, свідків, дослідивши зібрані у справі докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_8. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим повторно у 2017 році Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Позивач є сином померлого. В підтвердження вказаних обставин додав до позовної заяви копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, виданого повторно 04 серпня 2017 року Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області. Факт родинних відносин позивача з померлим не заперечується відповідачем.

Спадкоємцем померлого ОСОБА_8 за заповітом, посвідченим секретарем Македонської сільської Миронівського району Київської області 22 січня 2016 року, зареєстрованим в реєстрі за номером 5, є відповідач.

За змістом заповіту ОСОБА_8 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, за яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_4

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 47734483 від 16 травня 2017 року, яка зберігається в матеріалах спадкової справи, даний заповіт є чинним.

У встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк після смерті ОСОБА_8 відповідач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Такі обставини підтверджені матеріалами спадкової справи померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_8

Спадковим майном є житловий будинок по АДРЕСА_2

Листом № 377/02-14 від 04 серпня 2017 року приватний нотаріус повідомила позивача про наявність заповіту, складеного померлим ОСОБА_8

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Главою 85 ЦК України визначено правила, які встановлюють, хто може складати заповіт, ким він має бути посвідчений, яким чином оголошений та виконаний. Тільки при дотриманні всіх положень Закону можливе спадкування за заповітом.

Суд застосував такі норми права.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, зазначивши у частині 2 статті 1223 ЦК України, що спадкування за законом має місце лише в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також неохоплення заповітом всієї спадщини.

За правилами статті 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представників не допускається.

Загальні вимоги до форми заповіту закріплені у статті 1247 ЦК України, відповідно до якої заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частин 1 та 2 статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Статтею 41 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Будь-які права та обов'язки спадкоємців, а також право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Звернутися до суду з вимогою визнати заповіт недійсним або частково недійсним може тільки особа, права і законні інтереси якої порушено у цьому документі. Судовий розгляд щодо оскарження заповіту може початися тільки після відкриття спадщини.

Чинність заповіту пов'язується законом із дотриманням вимог щодо його форми і посвідчення. Недійсні заповіти діляться на нікчемні та оспорювані.

Згідно зі статтею 202 ЦК України заповіт можна віднести до односторонніх правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (якщо це заповіт подружжя). Глава 16 ЦК України встановлює поняття правочинів, підстави визнання їх недійсними та правові наслідки їх вчинення - і це є загальні норми права. Проте стаття 1257 ЦК України містить норми щодо недійсності заповіту, які є спеціальними нормами і унеможливлюють застосування загальних норм для визнання недійсності правочинів (ст. ст. 215, 225 ЦК України).

За правилами частини статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно з частиною 2 вказаної статті за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання складеного заповіту недійсним на підставі частини 2 статті 1257 ЦК України, посилаючись на ті обставини, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач послався на факт перебування заповідача під час складання заповіту у стані алкогольного сп'яніння та здійснення впливу відповідача шляхом постійних прохань скласти заповіт на її користь. Саме ці фактори вплинули на його волевиявлення, яке не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, не є доведеними.

В ході розгляду цивільної справи судом не встановлено обставин, на підставі яких суд міг дійти до переконання, що оспорюваний заповіт складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, або ж його оформлення було вимушеним.

За клопотаннями позивача судом допитані свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16

Допитана як свідок ОСОБА_12 показала, що ОСОБА_8 жив у своєму будинку, за життя вживав спиртні напої, скаржився, що його ображають в сім'ї відповідача.

Свідок ОСОБА_13 надала показання, з яких слідує, що вона є дружиною позивача, померлий приїздив до неї, скаржився, що забирають його пенсію, телефоном повідомляв, що водили в сільську раду. Про складання заповіту нічого не знає.

Свідок ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_8 проживав у власному будинку, скаржився, що відповідач не дає їсти та вигонить з будинку.

Онука померлого ОСОБА_15 надала показання, за якими померлий після складання заповіту повідомив їй, що був п'яненький та написав заповіт. Її обурює несправедливість, бо дідусь за життя говорив, що заповість майно онукам.

ОСОБА_16, яка доводиться померлому невісткою, показала, що ОСОБА_8 повідомляв за життя, що бажає заповісти майно онукам. Говорив, що відповідач неодноразово наголошувала йому, що потрібно скласти заповіт. Згодом повідомив, що заповіт склав, у якому стані перебував у цей час не повідомляв.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_17 показав, що працював разом з чоловіком відповідача, часто приходив до них додому, бачив там померлого ОСОБА_8 він жив у будинку відповідача. Коли у відповідача народилась онучка, дід пішов до власного будинку. Розповідав, що складе заповіт на дочку. У день складення заповіту бачив померлого, він був тверезим.

Допитана як свідок ОСОБА_18 показала, що ОСОБА_8 сам виявив бажання скласти заповіт на відповідача, повідомляв про це, у сім'ї відповідача його не ображали.

Свідок ОСОБА_11 показала, що займає посаду секретаря сільської ради, посвідчувала оспорюваний заповіт. Померлий ОСОБА_8 приходив до сільської ради декілька разів, першого разу не мав з собою письмових документів, тому прийшов вдруге. Їй повідомив, що відповідач доглядає його, тому бажає скласти заповіт на неї. Ознак сп'яніння ОСОБА_8 не мав, сумніву у його дійсних намірах у неї не виникло.

Показаннями свідків позивача ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не підтверджено факт відсутності волевиявлення померлого на складання заповіту та факт його перебування під чиїмось тиском, або ж оформлення заповіту вимушено.

Позивачем не доведено та судом не встановлено, що заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства під час складання оспорюваного заповіту.

Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначається, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та/або не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦК України (статті 105 ЦПК України в новій редакції) (обов'язкове призначення експертизи) зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225 ЦПК України, частини 2 статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Жодного факту перебування під час складення заповіту у стані сп'яніння та втрати контролю над своїми діями у такому стані в судовому засіданні не наведено та не підтверджено доказами.

Факту перебування померлого заповідача у стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та/або не міг керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) судом не встановлено. Підстави для обов'язкового призначення судом експертизи не виникли, відповідні клопотання не були заявлені.

Судом не встановлено, що ОСОБА_8 склав оспорюваний заповіт всупереч своїй волі чи не розуміючи значення своїх дій, або ж під впливом збиваючих факторів.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов переконання, що заповіт, складений ОСОБА_8 22 січня 2016 року, відповідає його волевиявленню та вимогам закону. Права позивача не є порушеними складанням такого заповіту.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 16, 202, 203, 1234, ;an=844353">1247, 1248, 1257 ЦК України, ст.ст. 41, 54 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору : приватний нотаріус Миронівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Шепітко Валентина Василівна, Македонська сільська рада Миронівського району Київської області, про визнання заповіту недійсним залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Ржищівським МВ МГУ МВС України в Київській області 03 лютого 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3.

Відповідач: ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_6, виданий Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 04 березня 2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса зареєстроваого місця проживання: АДРЕСА_4

Треті особи:

Приватний нотаріус Миронівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Шепітко Валентина Василівна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1.

Македонська сільська рада Миронівського району Київської області, адреса місцезнаходження: Київська область, Миронівський район, село Македони, вулиця Центральна, 2 а.

Дата складання повного тексту судового рішення 03 серпня 2018 року.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук