У Х В А Л А

09 серпня 2018 року м. Київ

Справа № 752/7338/18

Провадження № 06.71/796/116/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Невідомої Т.О. розглянувши заяви ОСОБА_2 про відвід головуючої судді Лапчевської О.Ф., у справі за апеляційними скаргами представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про розірвання договору про поділ спільного сумісного майна та витребування майна,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.п. 8, ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

В провадженні Апеляційного суду міста Києва перебуває справа за апеляційними скаргами представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про розірвання договору про поділ спільного сумісного майна та витребування майна.

02 серпня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшли три заяви ОСОБА_2, які є аналогічними за своїм змістом, про відвід головуючої судді Лапчевської О.Ф. з посиланням на її упередженість.

Заяви про відвід обґрунтовані тим, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2018 року суддею Лапчевською О.Ф. апеляційні скарги представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6, залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційних скарг. Підставами для залишення апеляційних скарг без руху є пропуск скаржниками процесуального строку для подання апеляційної скарги на ухвалу суду та відсутність у представника повноважень щодо представництва інтересів скаржників у судах на момент отримання оскаржуваної ухвали від 05 квітня 2018 року. Апеляційним судом міста Києва в ухвалі від 11 травня 2018 року встановлено факт отримання копії оскаржуваної ухвали особою без наявності необхідних повноважень на момент отримання та зазначено про неможливість встановлення дати отримання копії оскаржуваної ухвали скаржниками. В подальшому, незважаючи на факт відсутності в матеріалах справи документу, який підтверджує повноваження особи, яка отримувала оскаржувану ухвалу, а також той факт, що копію довіреності на представника скаржників була долучена до матеріалів справи вже після отримання оскаржуваної ухвали, суддя Апеляційного суду міста Києва Лапчевська О.Ф. постановляє ухвалу про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду та відкриває апеляційне провадження у справі.

Наведені вище обставини викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Лапчевської О.Ф. щодо розгляду даної справи, що є підставою для її відводу.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року визнано заявлений відвід необґрунтованим, заяви передано для визначення судді в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України, для їх вирішення відповідно до вимог ч.3 ст.40 ЦПК України.

Для вирішення питання про відвід визначено суддю Апеляційного суду міста Києва Невідому Т.О. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2018 року).

Дана заява за правилами ч.ч. 7,8 ст. 40 ЦПК України вирішується суддею наступного дня після її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи заяв ОСОБА_2 щодо упередженості головуючої судді Лапчевської О.Ф., підстав для задоволення відводу не вбачаю, з огляду на наступне.

Статтею 36 ЦПК України визначено перелік підстав відводу (самовідводу) судді і розширеному тлумаченню ця норма не підлягає.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або необ'єктивності судді.

В частині 4 статті 36 ЦПК України прямо зазначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Аналіз практики рішень ЄСПЛ з цього питання дає можливість прийти до висновку що критерієм порушення суб'єктивної складової даного поняття, можуть бути висловлювання судді по суті правової проблеми, яка порушена у позові, у засобах масової інформації до свого головування у суді при розгляді конкретної справи; не реагування судді на расистські висловлювання; якщо головуючий у справі, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі тощо. Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Суб'єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях суддів перед початком чи під час судового розгляду справи

Стосовно об'єктивної неупередженості в рішеннях ЄСПЛ зазначено, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди повинні викликати в учасників цивільного процесу.

Об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо; суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант; наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі, участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення тощо.

Тобто, особа, яка заявляє відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт зацікавленості судді у розгляді справи, зважаючи на дію презумпції особистої неупередженості судді, яка діє до тих пір поки не доведено інше.

Виходячи зі змісту статті 214 ЦПК України, крім іншого, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи. У разі виникнення заперечень у будь-кого з учасників справи, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого ці заперечення заносяться до протоколу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.

Як зазначено вище, підставами які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості головуючої судді Лапчевської О.Ф. є фактично незгода сторони з процесуальними рішеннями судді (суду), що взагалі не може бути підставою для відводу.

Ураховуючи цю обставину, в контексті положень ч.4 ст.36 ЦПК України даний відвід є завідомо безпідставним.

Також, є необхідним зазначити, що учасник справи має належним чином реалізовувати надані йому процесуальні права та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а поведінка останнього не має бути як обраний стороною спосіб тиску на суд з метою отримання бажаного для себе рішення.

Таким чином, у задоволенні заяв про відвід головуючого судді Лапчевської О.Ф. слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 36,40 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_2 про відвід головуючої судді Лапчевської О.Ф.

Продовжити розгляд справи у тому ж складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя: Т.О. Невідома