П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 року м. Київ

Справа № 757/30451/17-ц

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/5907/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.

суддів Гаращенка Д.Р., Борисової О.В.

за участю секретаря Тімуш Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Цокол Л.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

В травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у 2015 році між ним та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір відкриття карткового рахунку, згідно умов якого ОСОБА_2 отримав картку для виплат. В серпні 2016 року картку було заблоковано та в подальшому відмовлено в її обслуговуванні.

В зв'язку з тим, що Банк фактично позбавив позивача права розпоряджатися своїми коштами, які були на вказаному картковому рахунку, позивач просив суд зобов'язати ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вчинити дії щодо розблокування банківської картки, виданої на його ім'я та стягнути моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вчинити дії щодо розблокування банківської картки НОМЕР_1, виданої на ім'я ОСОБА_2

В решті вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 640 грн.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що судом першої інстанції не було визначено правову природу грошових коштів, які надходили на рахунок позивача. Також, вважав висновки суду помилковими, оскільки Банк обмежив позивача у розпорядженні грошовими коштами, а не відмовив у проведенні йому видаткових операцій.

Крім того, суд, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання вчинити дії, на думку скаржника, фактично змінив в односторонньому порядку умови укладеної угоди між сторонами.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржено.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відповідності до частини 3 статті 3 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі (а.с.92-93).

20 липня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, з відповідним підтвердження направлення його копії Банку, згідно якого скаржником не було надано будь-яких доказів на підтвердження блокування банківської картки та не наведено порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення. Зазначає, що Банк на має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Так, в ході розгляду справи, відповідачем не наведено належних доводів та не надано належних доказів щодо наявності підстав для блокування картки позивача, що свідчить про неправомірність дій Банку та порушення прав позивача.

У судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Передереєв В.Г. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ній.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Анкети-заяви ОСОБА_2 було відкрито картковий рахунок та видано картку для виплат 4149 4978 2790 4527 (а.с.39-40).

Як зазначав позивач і не заперечувалось відповідачем, в серпні 2016 року вказана картка була заблокована.

13 березня 2017 року ОСОБА_2 на адресу ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» було направлено заяву про розблокування картки (а.с.10-12).

Листом №20.1.0.0.0/7-20170324/3424 від 25 квітня 2017 року (а.с.14-15) відповідач вказав, що обслуговування позивача в ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» було зупинено правомірно з огляду на наявність однієї з таких причин:

- Банк має право відмовити клієнту без пояснення причин у видачі або перевипуску картки в разі надання ним в заяві неправильної інформації, нестійкого фінансового стану або наявності інших даних, що свідчать про неможливість видачі (перевипуску) картки цій особі;

- Банк має право призупинити дію картки, а також відмовити в продовженні строку дії картки в разі здійснення операцій, що суперечать інтересам клієнта або банку, з використанням картки або нанесеної на неї інформації;

- Банк має право призупинити здійснення розрахунків за карткою (заблокувати картку) і /або визнати картку недійсною в разі порушень держателем або довіреною особою вимог законодавства України, умов договору, Умов і правил надання банківських послуг і/або в разі виникнення овердрафту;

- Банк має право призупинити або припинити дію картки, відмовити в продовженні, заміні або видачі нової картки чи доручити будь-якому учаснику міжнародних платіжних систем вилучити картку, якщо:

- держатель ( довірена особа ) зумисно неправильно повідомив банку про себе та/або своїх відносин з іншими банками або приховав відомості, раніше не відомі банку та не враховані під час розгляду заяви на відкриття карткового рахунку;

- держатель понад один раз допустив прострочення погашення мінімального обов'язкового платежу;

- держатель понад один раз звертався в банк і блокував картку та при цьому за карткою до моменту її фактичного блокування в системі авторизації банку та поміщення до стоп-лиска здійснювалися операції, від яких пізніше держатель відмовився.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вчинити дії щодо розблокування банківської картки НОМЕР_1, виданої на ім'я ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач в ході розгляду справи не навів належних доводів та не надав відповідних доказів щодо підстав заблокування картки позивача, а отже дії Банку щодо заблокування карткового рахунку ОСОБА_2 є неправомірними та такими, що порушують його права.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» оскаржує судове рішення лише в частині задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції рішення суду в частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди не переглядається.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення повністю відповідає вимогам, визначеним статтею 263 ЦПК України, з огляду на наступне.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Позивач у своїх поясненнях, викладених в позовній заяві, зазначав, що на картковому рахунку, який було заблоковано, залишились кошти в розмірі 50 грн.

Виходячи зі змісту ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день входження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом (ч. 1 ст. 1074 ЦК України).

Згідно з п. 1, 2, 6 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) часників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки субєкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до пяти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити субєкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - пятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем в ході розгляду справи не наведено належних доводів та не надано відповідних доказів щодо наявності підстав для заблокування картки позивача, у зв'язку з чим вважав дії Банку щодо заблокування карткового рахунку позивача неправомірними та такими, що порушують права позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає їх обґрунтованими.

Оформлюючи картковий рахунок, позивач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно п.1.1.3.2.14 яких Банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій.

В даному випадку, як в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, представником відповідача не наведено та не обґрунтовано доводів щодо наявності підстав блокування банківської картки позивача, а також не надано належних та допустимих доказів наведеним обставинам.

Доводи скаржника про те, що Банк діяв в рамках укладеного між сторонами договору та в межах чинного законодавства України, не порушуючи прав позивача є необґрунтованими та не підтвердженими будь-якими доказами, а тому відхиляються колегією суддів.

З доводів апеляційної скарги не вбачаються порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, у зв'язку з його законністю та обґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2018 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді Д.Р. Гаращенко

О.В. Борисова