АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/7589/17

Провадження № 22-ц/787/1148/2018

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Ковальов І.М.

Рішення ухвалене в м. Рівне Рівненської області

Дата ухвалення повного тексту рішення не зазначена

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя: Боймиструк С.В., судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.,

секретар судового засідання Брикса Ю.Ю.,

з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області та департамент соціального захисту населення при Рівненській облдержадміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

17 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеною заявою, в якій зазначала, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лютинськ Дубровицького району Рівненської області, і постійно проживала на території цього села, яке згідно з розпорядженням КМ України від 22.08.1990 року № 378-р включено до Переліку радіоактивно забруднених населених пунктів внаслідок аварії Чорнобильської АЕС і постановою КМ України від 23.07.1991 року № 106 віднесено до зони добровільного гарантованого відселення.

З 01.09.1983 до 17.07.1985 навчалась у Березнівському ГПТУ №4 та проживала у гуртожитку за місцем навчання в м. Березне. З 18.07.1985 розпочала працювати швеєю-мотористкою Рівненської швейної фабрики. В період з 14.08.1988 до 13.10.1997 безперервно перебувала у відпусках по догляду за дітьми.

Згідно довідки від 13.04.2017 №353/02-23 Лютинської сільської ради Дубровицького району Рівненської області ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала у с. Лютинськ Дубровицького району Рівненської області з 03.02.1986 до 29.06.1990 та з 28.11.1992 до 05.11.1994.

В обґрунтування своєї заяви зазначає, що увесь час, коли перебувала у відпустках пов'язаних з вагітністю та пологами та по догляду за дитиною вона фактично проживала у с. Лютинськ Дубровицького району Рівненської області за місцем свого народження, тобто жила у батьків, в тому числі у період з 29.06.1990 до 28.11.1992, в період, який не вказаний в довідці Лютинської сільської ради, хоча зареєстрована була за адресою : АДРЕСА_2. Відсутність вказаного періоду в довідці стало підставою для відмови Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області у призначенні їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як немає підтверджуючих документів про проживання нею в зоні добровільного гарантованого відселення не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року.

Встановлення юридичного факту постійного проживання в зоні гарантованого (добровільного) відселення впливатиме на створення умов для здійснення її права на пенсію. Вказаний факт може бути підтверджений показаннями ряду свідків.

Враховуючи викладене, просила встановити факт її проживання в с. Лютинськ Дубровицького району Рівненської області в період з 29.06.1990 до 28.11.1992.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2018 року заяву задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 29 червня 1990 року по 28 листопада 1992 року у с. Лютинськ Дубровицького району Рівненської області на території зони гарантованого добровільного відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі, заінтересована особа Рівненське об'єднане управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області вважає його незаконним та необґрунтованим, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що між ОСОБА_2 та Рівненським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області виникає спір про права заявника на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, оскільки немає первинних документів, які би свідчили про факт проживання заявниці у зоні відчуження.

Враховуючи викладене просили скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.04.2018 і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

У поданому ОСОБА_2 відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення Рівненського міського суду від 20.04.2018 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Заявник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник заінтересованої особи Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області завчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явились та причин неявки не повідомив, тому колегія суддів вважає за можливе продовжити розгляд за його відсутності.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Заявлені ОСОБА_2 вимоги ґрунтуються на положеннях ст.ст. 11, 14, 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються певні категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років, - категорія 3;

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується дублікатом посвідчення серія НОМЕР_1 виданого 25.04.2017 Рівненською облдержадміністрацією (а.с.5 зв.).

Згідно ч.1 ст. 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Покликаючись на вказані правові норми заявник просила встановити факт, що має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, наведений у п.1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України. Встановлення факту проживання особи на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, до цього переліку не віднесено.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також інші справи у випадках, встановлених законом.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, зокрема п. 2 постанови від 31 березня 1995 р. № 5 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 травня 1998 р.) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Особам, яким встановлено статус потерпілого відповідної категорії, призначається пенсія на пільгових умовах, визначених розділом VIII Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як слідує з аналізу ст.ст. 7, 8, 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за призначенням пенсії з пониженням пенсійного віку ОСОБА_2 необхідно було звернутись до відділення пенсійного фонду за місцем проживання.

З відповіді Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 07.04.2017 вбачається, що ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії із застосуванням зменшення пенсійного віку (а.с.7).

Відмова в призначенні пенсії могла бути оскаржена ОСОБА_2 до суду в порядку, передбаченому редакцією діючого на той час КАС України, оскільки згідно п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Однак, правом на оскарження дій УПФ ОСОБА_2 не скористалась, а в порядку цивільного судочинства подала заяву про встановлення юридичного факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС для підтвердження свого права на отримання пенсії з пониженням віку.

Згідно ч.4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Місцевим судом при прийнятті заяви ОСОБА_2 та при її розгляді не було виконано зазначені вимоги ч.4 ст.256 та ч.6 ст.235 діючої на той час редакції ЦПК, які є аналогічні за змістом вищенаведеним.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.

Оскільки вирішення спору з суб'єктом владних повноважень, щодо права на отримання пенсії має розглядатись в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, місцевий суд відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України мав закрити провадження в справі за заявою ОСОБА_2, а не ухвалювати рішення у справі по суті заявлених вимог.

Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення в даній справі, суд порушив норми процесуального права, що відповідно до ст. 377 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження в справі.

Таким чином, заява ОСОБА_2 про встановлення факту її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення для отримання права на пенсію зі зниженням віку не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз'яснити ОСОБА_2, що в разі її незгоди з відмовою Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області в призначенні їй пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі поданих нею документів, вона має право подати позов на загальних підставах в порядку адміністративного судочинства на дії та рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст.ст.133, 142 ЦПК України. з ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений при подачі апеляційної скарги Рівненським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області судовий збір в розмірі 480 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 377, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заінтересованої особи Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2018 року скасувати.

Провадження в справі за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, департамент соціального захисту населення при Рівненській облдержадміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення закрити.

Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_2, виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 12 серпня 1997 року, зареєстрована за адресою : 33000, АДРЕСА_1) на користь Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (код ЄДРПОУ 40373305, адреса : 33001, м. Рівне, вул. Яворницького. 34) судові витрати з оплати судового збору в сумі 480 грн.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний тест постанови складено 10 серпня 2018 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.В. Хилевич

С.С. Шимків