ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року  м. ОдесаСправа № 923/286/18

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.

при секретарі: Клименко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача  - не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства  "Ватерпас"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.06.2018 року

по справі №923/286/18

за позовом Приватного підприємства  "Ватерпас"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації"  Херсонської обласної ради

про  визнання права власності,          

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_2

дата ухвалення рішення: 11.06.2018 р.

повний текст рішення складений: 12.06.2018 р.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні  09.08.2018р. згідно ст. 233  ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

                                                       ВСТАНОВИВ:

В квітні 2018 р. Приватне підприємство  "Ватерпас" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до ОСОБА_1 підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації"  Херсонської обласної ради про визнання право власності на вантажно-розвантажувальний майданчик загальною площею 1353,0 кв.м., балансовою вартістю 147 245,00 грн., який розташований за адресою: м.Херсон, пр.200 років Херсону, 3-а та складається з майданчику для паркування вантажних та легкових автомобілів та зобов'язання Комунальне підприємство "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради здійснити державну реєстрацію права власності на вантажно-розвантажувальний майданчик загальною площею 1353,0 кв.м., балансовою вартістю 147 245,00 грн., який розташований за адресою: м.Херсон, пр.200 років Херсону, 3-а та складається з майданчику для паркування вантажних та легкових автомобілів за Приватним підприємством "Ватерпас".

Позов обґрунтовано посиланням на ст. 344 ЦК України,  ст.ст. 75, 162-164, 236 ГПК України та   мотивовано тим, що постановою господарського суду Херсонської області по справі № 14/331- АП-07 від 11.09.2007р. визнано право власності за Підприємством на вантажно-розвантажувальний майданчик загальною площею 1307 кв.м. балансовою вартістю 147245,00 грн., який розташований за адресою: м.Херсон, пр. 200 років Херсона, 3-а та складається з майданчику паркування вантажних та легкових автомобілів.

Позивач стверджує, що вказаний факт підтверджується: дозволом на виконання будівельних робіт №14/04 від 28.01.03 р.; витягом з протоколу № 16 від 22.09.04 р.; довідками про вартість виконаних підрядних робіт; актами приймання виконаних підрядних робіт; погодженим планом благоустрою прилеглої території. Зазначає, що відповідачем зазначені факти не оскаржувалися.

Посилаючись на приписи ст.344 ЦК України позивач вважає, що вищевказане майно може бути об’єктом набувальної давності, володіння ним з боку Позивача було добросовісним, відкритим та безперервним з 2004 року,  створеним за власні кошти.

На цей час, будучи законним власником вказаного майна, яке було збудовано за власні кошти, позивач позбавлений можливості отримати відповідні правовстановлюючі документи на вказаний вантажно-розвантажувальний майданчик, що і зумовило останнього звернутись до господарського суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.04.2018 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 02.05.2018 р. 11 червня 2018 року розпочато розгляд справи по суті.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позов ПП "Ватерпас" не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав:

- по-перше, відповідно до Статуту підприємства, основним видом діяльності є виготовлення технічної документації на об’єкти нерухомого майна, тобто підприємство за замовленням власника (користувача) здійснює виготовлення технічної документації (технічний паспорт) на об’єкт нерухомого майна та його складові, що передбачено «Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна» затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001р. №127, а не визнає право власності на майно, а також за наявності правовстановлюючого документу, за бажанням власника, проводить реєстрацію такого права. Виходячи з вимог позову, позивач просить визнати право власності на майданчик, що взагалі не відноситься до об’єктів нерухомого майна та не може  бути визнаним, відповідно до чинного законодавства, окремим об’єктом нерухомості;

- по-друге, зобов’язання КП «ХБТІ» ХОР, як державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, здійснити державну реєстрацію права власності за ПП "Ватерпас", суперечить нормам чинного законодавства, а саме: ЗУ «Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень» та Конституції України.

У відповіді на відзив від 02.05.2018р. позивач зазначив, що вважає наведені аргументи відповідача безпідставними та підлягаючими відхиленню, оскільки відповідач невірно трактує позовні вимоги позивача.

У запереченнях на позовну заяву та відповідь на відзив від 08.05.2018р. відповідач зазначив, що позов ПП «Ватерпас» до КП «ХБТІ» ХОР суперечить фактичним обставинам справи, нормам чинного законодавства і як наслідок, не підлягає задоволенню в повному обсязі.  

29 травня 2018 року було закрито підготовче провадження відповідно до ухвали суду від 29.05.2018р.

11 червня 2018 року позивачем надано в судовому засіданні клопотання про долучення доказів.

Суд залишив без розгляду вищевказане клопотання, оскільки відповідно до ч.2 ст.118 ГПК України клопотання подано після закінчення процесуального строку. Судом зазначено, що позивачем не обґрунтовано поважності причин неподання відповідного доказу в підготовчому провадженні.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.06.2018р. (суддя Литвинова В.В.) в задоволенні позовних вимог  ПП «Ватерпас» відмовлено в повному обсязі.

Суд дійшов висновку, що позивачем  не зазначено, яке його право порушено, на підтвердження своєї позиції не надано жодного доказу порушення відповідачем його права. Позивачем не доведено відповідними доказами, що право, свобода чи інтерес позивача порушено зазначеними у позові  діями відповідача, а отже правових підстав для задоволення  позову немає.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПП «Ватерпас» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково  рішення господарського суду Херсонської області від 11.06.2018р. по справі №923/286/18 та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким визнати за Приватним підприємством «Ватерпас» право власності на  вантажно-розвантажувальний майданчик загальною площею 1353,0 кв.м., балансовою вартістю 147 245,00 грн., який розташований за адресою: м.Херсон, пр.200 років Херсону, 3-а та складається з майданчику для паркування вантажних та легкових автомобілів.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що не погоджується з рішенням частково, а саме в частині відмови у визнанні права власності на спірне майно, оскільки в цій частині рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Скаржник зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що підприємство відкрито та безперервно володіє спірним нерухомим майном більше 10 років ( з 2004р. – 14 років, з січня 2008р. – 10,5 р.). На цей час будучи законним власником вказаного нерухомого майна, яке було збудовано за власні кошти, позивач позбавлений можливості отримати відповідні правовстановлюючі документи на вказаний вантажно-розвантажувальний майданчик, що в свою чергу обмежує права позивача вільно користуватися належним йому майном.

Ці факти, обгрунтовані наявними у справі доказами та поясненнями сторін, не знайшли свого відображення в оскаржуваному судовому рішенні.

Порушення норм матеріального права полягає в тому, що на думку суду, безтитульність володіння вантажно-розвантажувальним майданчиком відповідними доказами позивачем не доведено. Проте, такі твердження суду спростовуються наявними доказами та поясненнями сторін, а саме: Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.11.2007р., номер витягу 16773523, реєстраційний номер 3186289, виданий відповідачем.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства  "Ватерпас"  на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.06.2018 року у справі № 923/286/18. Запропоновано скаржнику уточнити вимоги апеляційної скарги. Запропоновано відповідачу подати відзив на апеляційну скаргу до 20.07.2018р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2018р. призначено справу №923/286/18 до розгляду на 09.08.2018р. о  11:30 год.

У запереченнях на апеляційну скаргу від 20.07.2018р. відповідач зазначив, що апеляційна скарга ПП «Ватерпас» суперечить фактичним обставинам справи, нормам чинного законодавства, і як наслідок не підлягає задоволенню.

У клопотанні щодо відхилення заперечень відповідача від 03.08.2018р., позивач зазначив, що дані заперечення не відповідають вимогам процесуального законодавства та не можуть вважатися належною заявою з процесуальних питань, просив суд скасувати частково  рішення господарського суду Херсонської області від 11.06.2018р. по справі №923/286/18 та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким визнати за Приватним підприємством «Ватерпас» право власності на вантажно-розвантажувальний майданчик загальною площею 1353,0 кв.м., балансовою вартістю 147 245,00 грн., який розташований за адресою: м.Херсон, пр.200 років Херсону, 3-а та складається з майданчику для паркування вантажних та легкових автомобілів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2018р. у зв'язку із відпусткою судді Бєляновського В.В. та судді Будішевської Л.О. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 923/286/18, згідно з яким розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства  "Ватерпас" на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.06.2018 року автоматично розподілено на колегію суддів у складі: головуючий суддя Величко Т.А., судді Поліщук Л.В., Філінюк І.Г.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2018р. прийнято справу №923/286/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства  "Ватерпас" на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.06.2018 року до провадження у новому складі колегії суддів. Призначено справу №923/286/18 до розгляду на 09.08.2018р. о  11:30 год.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

          Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, та (або) відзиві на неї.

          Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено господарським судом, позивач посилається в позовній заяві на Постанову господарського суду Херсонської області по справі № 14/331- АП-07 від 11.09.2007 р., якою визнано право власності за Приватним підприємством «Ватерпас» на вантажно-розвантажувальний майданчик загальною площею 1307 кв.м. балансовою вартістю 147245,00 грн., який розташований за адресою: м.Херсон, пр. 200 років Херсона, 3-а та складається з майданчику для паркування вантажних та легкових автомобілів. Позивач стверджує, що вказаний факт підтверджується: дозволом на виконання будівельних робіт №14/04 від 28.01.03 р.; витягом з протоколу № 16 від 22.09.04 р.; довідками про вартість виконаних підрядних робіт; актами приймання виконаних підрядних робіт; погодженим планом благоустрою прилеглої території. Зазначає, що відповідачем зазначені факти не оскаржувалися.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі вищевказаного рішення суду за позивачем було зареєстровано право власності на вантажно-розвантажувальний майданчик, загальною площею 1353,00 кв.м., балансовою вартістю 21657,00 грн., що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.11.2007 р. (а.с.17).

Постановою господарського суду Херсонської області по справі № 14/331-АП-07 від 03.01.2008 р. постанову суду від 11.09.2007 року скасовано. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року по справі №14/331-АП-07 скасовано постанову господарського суду Херсонської області від 11.09.2007 р. та постанову господарського суду Херсонської області від 03.01.2008 року, провадження у справі ухвалено закрити.

Посилаючись на приписи ст.344 ЦК України позивач вважає, що вищевказане майно може бути об’єктом набувальної давності, володіння ним з боку Позивача було добросовісним, відкритим та безперервним з 2004 року,  створеним за власні кошти.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 цього Кодексу  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 4  ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

З урахуванням зазначених норм законодавства, право на звернення до суду за захистом наділена особа у випадку порушення, невизнання або оспорювання саме його прав, свобод або інтересів.

Отже, саме суд має встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи або інтереси особи, і у залежності від встановленого вирішити  питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 Цивільного кодексу України). Відповідно до приписів статті 328 цього Кодексу право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, що поділяються на первісні та похідні. За первісних підстав право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників. За похідними підставами право власності на річ виникає за волею попереднього власника. Набуття права власності за давністю добросовісного володіння, що відноситься до первинного способу набуття права власності, унормовано приписами статті 344 Цивільного кодексу Украйни.

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 344 Цивільного кодексу України (яка визначена підставою позову) можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння; відкритості; безперервності; безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено (наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 911/130/14).

У розумінні наведених положень володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Встановлення характеру володіння (добросовісне й недобросовісне) при виникненні спору здійснюється судом з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним. Володіння має бути безперервним упродовж визначених законом строків (для нерухомого майна упродовж 10 років, а для рухомого майна - 5 років).

Отже, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю є встановлення моменту виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння; характер володіння (добросовісне, недобросовісне, відкрите, безперервне); обставини, за яких виникло володіння спірним майном та чи відповідає це володіння ознакам безтитульного володіння; юридичний статус спірного майна.

Таким чином, позивач має довести належними і допустимими доказами, неспростованими відповідачем, а суд- перевірити такі обставини та надати їм належну правову оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, у справі відсутні будь-які докази на підтвердження факту порушення збоку відповідача  - ОСОБА_1 підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації"  Херсонської обласної ради права власності, яке, як вважає позивач виникло в нього на спірне нерухоме майно - вантажно-розвантажувальний майданчик загальною площею 1307 кв.м. балансовою вартістю 147245,00 грн., який розташований за адресою: м.Херсон, пр. 200 років Херсона, 3-а та складається з майданчику для паркування вантажних та легкових автомобілів.

До заперечень на позовну заяву відповідачем було надано копії документів, які наявні в матеріалах інвентарної справи на об’єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Херсон, пр. 200 років Херсона, 3-а, з яких вбачається, що станом на 2012 рік за ПП «Ватерпас» зареєстровано право власності на комплекс, який складається з магазину літ. А, складу літ. Б, огорожі №1,2, на підставі Свідоцтва про право власності від 05.10.2005 року виданого згідно із Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 04.10.2005 року №452. Зазначені будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці площею 1550 кв.м., на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 27.08.2000 року, виданого згідно рішення Херсонської міської ради від 18.02.2000 року №332.

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.08.2000 року №332 встановлено, що земельна ділянка, площею 1550 кв.м. виділена із земель запасу Херсонської міської ради безпосередньо під будівництво магазину будівельних матеріалів.

Конфігурація земельної ділянки, зазначеної у Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою від 27.08.200 року, відповідає площі займаній під будівлями та спорудами ПП «Ватерпас», що підтверджується самим Державним актом на землю та схематичному плану від 22.05.2003 року, виготовленому КП «ХБТІ» ХОР за замовленням ПП «Ватерпас».

Відповідно до наявних в матеріалах інвентарної справи дозвільних документів, вбачається, що ПП «Ватерпас» дозволено будівництво магазину будівельних матеріалів ( I черга будівництва) та прилеглого складського приміщення з надбудовою другого поверху під розміщення торгівельного залу (I I черга будівництва).

При цьому, ні плану відводу земельної ділянки, ні Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ПП «Ватерпас» та Херсонською міською радою, як власником земельної ділянки, на якій ПП «Ватерпас» розміщено вантажно-розвантажувальний майданчик загальною площею 1307 кв.м., який розташований за адресою: м.Херсон, пр. 200 років Херсона, 3-а та складається з майданчику для паркування вантажних та легкових автомобілі, до КП «ХБТІ» ХОР надано не було. Дозвільні документи на будівництво зазначеного майданчику в матеріалах інвентарної справи на сьогоднішній день також відсутні.

Відповідно до постанови господарського суду Херсонської області по справі № 14/331- АП-07 від 11.09.2007 р. за позовом ПП «Ватерпас» до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, за ПП «Ватерпас» було визнано право власності на вантажно-розвантажувальний майданчик загальною площею 1307 кв.м. балансовою вартістю 147245,00 грн., який розташований за адресою: м.Херсон, пр. 200 років Херсона, 3-а та складається з майданчику для паркування вантажних та легкових автомобілів та зобов’язано Херсонське державне бюро технічної інвентаризації  здійснити державну реєстрацію такого права. Зазначена постанова була виконана та ПП «Ватерпас» було отримано ОСОБА_2 з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.11.2007р.

Постановою господарського суду Херсонської області по справі № 14/331-АП-07 від 03.01.2008 р. постанову суду від 11.09.2007 року скасовано.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року по справі №14/331-АП-07 скасовано постанову господарського суду Херсонської області від 11.09.2007 р. та постанову господарського суду Херсонської області від 03.01.2008 року, провадження у справі ухвалено закрити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2010р. у справі №К-14911/08 касаційну скаргу ПП «Ватерпас» на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008р. відхилено, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008р. залишено без змін.

Таким чином, у визнанні за ПП «Ватерпас» права власності на вантажно-розвантажувальний майданчик загальною площею 1307 кв.м. балансовою вартістю 147245,00 грн., який розташований за адресою: м.Херсон, пр. 200 років Херсона, 3-а та складається з майданчику для паркування вантажних та легкових автомобілів фактично відмовлено,  запис у реєстрі прав власності, щодо визнання права власності – скасовано. А тому ОСОБА_2 з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.11.2007р., на який посилається скаржник, не є належним та допустимим доказом.

З огляду на вищевикладене, позивачем не доведено порушення його прав саме визначеним відповідачем – ОСОБА_1 підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації"  Херсонської обласної ради.

А тому господарський суд правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства, відмовив в задоволенні позовних вимог.

Твердження скаржника стосовно того, що судом першої інстанції були проігноровані аргументи та наведені їм підстави щодо визнання за позивачем права власності за набувальною давністю (ст. 344 ЦК України) попри те, що позивачем надані всі наявні докази відкритого та безперервного володіння предметом спору, починаючи з 2004 року не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту цієї статті, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі:

- майно може бути об'єктом набувальної давності;

- добросовісність володіння;

- відкритість володіння;

- давність володіння та його безперервність;

- належність на праві власності майна іншій особі;

- відсутність інших осіб, які претендують на це майно;

- відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном і набуття права власності.

За загальним правилом право власності за набувальною давністю виникає з моменту спливу строків, визначених у частинах 1, 3 статті 344 ЦК, оскільки можливість набуття права власності за набувальною давністю безпосередньо пов'язана зі спливом позовної давності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на чуже нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Враховуючи зазначені положення, слід дійти висновку, що за наявності підстав вважати, що власник майна (якщо такий є) упродовж тривалого часу не виявляє наміру визнати спірне майно своїм, тобто він погодився із його втратою, таке майно може бути визнано власністю фактичного добросовісного володільця.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред'являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника, крім випадків, визначених частиною 3 статті 344 ЦК.

Отже, встановлення власника майна і його волі щодо передачі майна у володіння є обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Як зазначає позивач, спірне майно було побудовано ним за власні кошти, і він є законним власником цього майна.

Враховуючи наведене, при вирішенні цієї справи господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги ПП «Ватерпас» колегія суддів відхиляє з огляду на те, що усі доводи по даній справі, були ретельно досліджені судом першої інстанції та додатково перевірені на предмет їх обґрунтованості Одеським апеляційним господарським судом в процесі апеляційного розгляду  справи.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

 1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області від 26.02.2018р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін на підставі ст.276 ГПК України.

Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на ПП «Ватерпас», оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.                       

Керуючись ст. ст. 232, 233, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283  ГПК України, суд постановив:

Апеляційну  скаргу Приватного підприємства  "Ватерпас" залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 11.06.2018р. по справі №923/286/18 залишити без змін.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня  складення  повного судового рішення.

Повний текст постанови складено  10.08.2018р.

Головуючий суддя                                                                      Т.А. Величко

Суддя                                                                                                    Л.В. Поліщук                                                

Суддя                                                                                                    І.Г. Філінюк