ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року справа №805/3231/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Гаврищук Т.Г., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., представника відповідачів - Тичиніна Я.Д., діючого за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року та 03 липня 2018 року у справі № 805/3231/18-а (головуючий суддя І інстанції Давиденко Т.В.), складені в повному обсязі 27 червня 2018 року та 03 липня 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області за позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України про:

- визнання протиправними дії першого відповідача щодо надання на запит позивача від 26 серпня 2017 року неповної інформації та з порушенням встановленого законом строку;

- зобов'язання першого відповідача надати відповідну інформацію на його запит від 26 серпня 2017 року по суті запитуваних питань в повному обсязі (а.с. 3-6).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Міністерство юстиції України (а.с. 40).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року відмовлено у задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с. 65-68).

Додатковим рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80 грн. на користь Державного бюджету України (а.с. 69).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач, як вважає позивач, надаючи неповну інформацію на запит та з порушенням встановленого строку діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений нормами чинного законодавства з питань доступу до публічної інформації.

При цьому, його запит не є зверненням в розумінні Закону України «Про звернення громадян», тобто не є скаргою, пропозицією або заявою.

Вказує на порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Зазначає, що відповідачем порушений строк надання відповіді на запит, оскільки запит отриманий відповідачем 01 вересня 2017 року, а відповідь надана, як стверджує позивач, 21 вересня 2017 року.

Наполягає на тому, що відповідачем фактично не надана відповідь на запит позивача в повному обсязі через посилання на відсутність систематизації запитуваної інформації (а.с. 70-73).

Крім того, не погодившись з додатковим рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу та зазначив, що воно підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що він є військовослужбовцем, має на утримання трьох неповнолітніх дітей, що підтверджується посвідченням багатодітної сім'ї та дружину, яка знаходиться у декретній відпустці.

Зазначив, що його клопотання про звільнення від сплати судового збору, не розглянуто судом першої інстанції належним чином, натомість ухвалою віл 14 травня 218 року відстрочено сплату судового збору (а.с. 74-75).

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

06 серпня 2018 року надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідачів в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційній скарги (які на дійшли до канцелярії суду 06 серпня 2018 року), просив залишити рішення (основне та додаткове) без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах залишити без задоволення, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

26 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України з запитом на отримання публічної інформації, в якому просив повідомити :

- перелік тестових питань теоретичної частини для складання кваліфікаційного іспиту осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, які розроблені безпосередньо головою Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_3;

- перелік тестових питань теоретичної частини для складання кваліфікаційного іспиту осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, які розроблені безпосередньо членом Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_4 (а.с. 8).

Згідно витягу з офіціального сайту "Укрпошта", відправлення № 8755701004116, яке відповідає зазначеному на фіскальному чеку про надіслання запиту до "Мін Юст Укр", отримане уповноваженою особою відповідача "вручене: за довіреністю" 01 вересня 2017 року о 19 год. 30 хв.(а.с. 8а-10).

11 вересня 2017 року Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслав на адресу ОСОБА_2 лист № ПГ-ЮР-2392/205 щодо результатів розгляду звернення, в якому зазначив, що питання автоматизованого анонімного тестування розроблені та затверджені Тимчасовою Кваліфікаційною комісією приватних виконавців Міністерства юстиції України з метою добору осіб, здатних професійно виконувати обов'язки приватного виконавця, що відображено у протоколі Комісії від 10 лютого 2017 року № 3.

Крім того, у зазначеній відповіді роз'яснене, що повідомити, які питання розроблені безпосередньо окремими членами комісії, не вбачається можливим у зв'язку з відсутністю необхідності систематизації даної інформації (а.с. 11).

Спірним питанням у справі є правомірність розпорядника публічної інформації надання відповіді у належному обсязі та у належні строки.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідь, надана позивачу на його звернення, містить повну інформацію стосовно запитуваних питань та у встановлений чинним законодавством строк.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2939 право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Приписами ч. 1 ст. 4 Закону № 2939 визначено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Статтею 5 Закону № 2939 передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2939 суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону № 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Тобто, відповідачі у справі, в розумінні зазначеної норми закону, є розпорядниками публічної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Статтею 19 Закону № 2939 визначено, що Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.

Згідно ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень; забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає: порядок проходження навчання та стажування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця; перелік документів, які подаються Кваліфікаційній комісії приватних виконавців особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, для підтвердження відповідності цієї особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону; порядок допуску таких осіб до складання кваліфікаційного іспиту; порядок складання кваліфікаційного іспиту; порядок підвищення кваліфікації приватними виконавцями.

Згідно ст. 19 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця при Міністерстві юстиції України утворюється Кваліфікаційна комісія приватних виконавців. Положення про Кваліфікаційну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.

Відповідно до п. 3 Положення про Тимчасову кваліфікаційну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерством Юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2430/5 основними завданнями тимчасової кваліфікаційної комісії є: визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця; вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, до подання заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту зобов'язана пройти навчання і стажування приватного виконавця. Особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, після проходження навчання, стажування приватного виконавця подає до Кваліфікаційної комісії заяву про допуск до складення кваліфікаційного іспиту разом із документами, які підтверджують відповідність особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону, а також декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Кваліфікаційна комісія проводить перевірку достовірності документів та відомостей, поданих особою. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Кваліфікаційна комісія приймає рішення про, зокрема, допуск особи до складення кваліфікаційного іспиту.

Згідно ст. 21 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" Кваліфікаційна комісія проводить кваліфікаційний іспит протягом трьох місяців з дня надання допуску особі до складення кваліфікаційного іспиту. Про дату та місце проведення кваліфікаційного іспиту повідомляються особи, допущені до його складення. Інформація про кваліфікаційний іспит не пізніш як за сім днів до дня його проведення розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та веб-сайті Асоціації приватних виконавців України. На іспиті мають право бути присутніми представники Асоціації приватних виконавців України, громадських об'єднань та засобів масової інформації. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця. Особі, яка успішно склала кваліфікаційний іспит, Міністерство юстиції України на підставі відповідного рішення Кваліфікаційної комісії протягом 10 днів з дня складення кваліфікаційного іспиту видає посвідчення приватного виконавця.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" тимчасова кваліфікаційна комісія приватних виконавців здійснює повноваження кваліфікаційної комісії до скликання з'їзду приватних виконавців України.

З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що на відповідача у справі покладений обов'язок щодо забезпечення діяльності Міністерства юстиції України, зокрема, розробити та затвердити перелік питань автоматизованого анонімного тестування для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця.

Тобто, перелік питань автоматизованого анонімного тестування розробляється з метою визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця та норми чинного законодавства не містять обов'язку конкретизації інформації щодо розроблених питань окремими членами комісії.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідь, надана позивачу на його запит, містить повну інформацію стосовно запитуваних питань, тому позовні вимоги в частині зобов'язання надати відповідну інформацію задоволенню не підлягають.

Щодо твердження позивача, як підстави для скасування рішення суду першої інстанції, що його запит не є зверненням в розумінні Закону України «Про звернення громадян» та порушення строків надання відповіді на його запит, суд зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, 26 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації, в якому просив повідомити :

- перелік тестових питань теоретичної частини для складання кваліфікаційного іспиту осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, які розроблені безпосередньо головою Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_3;

- перелік тестових питань теоретичної частини для складання кваліфікаційного іспиту осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, які розроблені безпосередньо членом Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_4 (а.с. 8).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції не вірно надано оцінку запиту позивача та зроблено висновок про те, що цей запит є зверненням в розумінні Закону України «Про звернення громадян», розпорядником інформації відповідь на запит мала бути надана у відповідності до вимог Закону № 2939.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, запит на надання публічної інформації позивача від 26 серпня 2017 року надійшла до органу владних повноважень 01 вересня 2017 року, відповідь надана 11 вересня 2017 року, тобто дійсно, з порушенням, встановленого чинним законодавством строку.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що це не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на те, що на момент звернення позивача до суду за захистом своїх прав вже був відсутній об'єкт захисту порушеного права позивача, у зв'язку з фактичним наданням відповіді на його запит.

В іншій частині рішення суду першої інстанції від 27 червня 2018 року не оскаржувалось.

Щодо правомірності прийняття судом першої інстанції додаткового рішення від 03 липня 2018 року щодо стягнення судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року відкрито провадження у справі та відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення по суті спору (а.с. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення судових витрат.

Матеріали справи не містять доказів оскарження ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження в частині відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по суті вимог (що є питанням визначення судових витрат), відтак ухвала в цій частині є такою, що набрала законної сили та підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, відмову у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що додаткове рішення про стягнення з позивача судового збору є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року та 03 липня 2018 року у справі № 805/3231/18-а - залишити без задоволення.

Рішення та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року та 03 липня 2018 року у справі № 805/3231/18-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 08 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 серпня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Т.Г. Гаврищук