Справа №2-1785/2009р .
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Вуїва О.В., при секретарі Козачук О.С.,
за участю: позивача ОСОБА_1, його представника – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» (далі – ВАТ «Олександрівський гранкар’єр») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Олександрівський гранкар’єр» про скасування наказу про відсторонення його від роботи, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в якій вказував, що з 01 березня 2008 року він працює у відповідача сторожем. За час роботи позивачу не в повному обсязі виплачувалася заробітна плата, внаслідок чого виникла заборгованість, що станом на 01 липня 2009 року складає 5 611,97 грн.
Крім цього, наказом №73 від 16 липня 2009 року ОСОБА_1 був відсторонений від роботи, що призвело до його вимушеного прогулу. Підставою такого наказу стало проведення керівником ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр» службової перевірки з приводу нестачі матеріальних цінностей на підприємстві. Однак не вважає таку перевірку законною підставою для відсторонення працівника від виконання роботи, передбаченої трудовим договором.
Враховуючи вказані обставини, позивач просив про скасування оспорюваного наказу, стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 5 611,97 грн., а також компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків її виплати (за період з січня по липень 2009 року) в сумі 420,90 грн. та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в сумі 1 000 грн.
Разом з тим ОСОБА_1, вказуючи на те, що затримка з виплати заробітної плати призвела до погіршення його життєвих зв’язків, стосунків в родині та як наслідок - моральних страждань, просив стягнути грошове відшкодування моральної шкоди – 3 000 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – ОСОБА_2 уточнили позовні вимоги, пояснивши, що з 01 березня 2008 року по 20 серпня 2009 року позивач працював у відповідача сторожем. За час роботи йому не в повному обсязі виплачувалася заробітна плата, внаслідок чого виникла заборгованість, що станом на день звільнення складала 8 772,05 грн. та була стягнута згідно наказу Вознесенського міськрайонного суду від 19 жовтня 2009 року.
Тому просили про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день постановлення рішення в сумі 3 885,25 грн., а також моральної шкоди в сумі 3 000 грн.
Від інших позовних вимог відмовилися.
Ухвалою суду від 16 грудня 2009 року провадження в справі відносно вимог про скасування наказу про відсторонення працівника від роботи, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків її виплати закрито.
Представник відповідача – ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а також моральної шкоди не визнав, вважаючи їх необгрунтованими.
Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, оглянувши матеріали цивільної справи №2-Н-285/09 за заявою Вознесенського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ВАТ «Олександрівський гранкар’єр» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено те, що з 01 березня 2008 року по 20 серпня 2009 року позивач працював сторожем у ВАТ «Олександрівський гранкар’єр» (а.с. 29-30, 42-43, матеріали справи № 2-Н-285/09).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки про заробітну плату (а.с.50) та матеріалів справи №2-Н-285/09 (а.с. 3, 11-12) за період з березня 2008 року по 20 серпня 2009 року (включно) товариство нарахувало ОСОБА_1 заробітну плату (за вирахуванням утриманих податків та обов’язкових внесків) – 12 973,92 грн., проте здійснило лише часткову сплату на суму 4 201,87 грн. в зв’язку з чим утворилася заборгованість в сумі 8 772,05 грн.
Вказана заборгованість була стягнута на користь позивача судовим наказом від 19 жовтня 2009 року (який набрав чинності 5 листопада 2009 року)
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (далі – Постанова Пленуму) середній заробіток стягується за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
З положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08 лютого 1995 року (зі змінами) вбачається те, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються основна заробітна плата за відпрацьований час з відповідними доплатами і надбавками, проте за вирахуванням допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Однак, враховуюючи ту обставину, що протягом останніх п’яти місяців перед звільненням заробітна плата позивача неоднороазово переглядалася, перераховувалася та корегувалася в наступному після нарахування місяці, внаслідок чого середній заробіток встановленим в законодавстві способом обчислити неможливо, а тому суд, приймаючи до уваги норми Порядку бере за розрахунок заробітну плату за останні два місяці, що була нарахована працівнику до вказаного судом періоду
З матеріалів справи вбачається те, що середньоденна заробітна плата позивача за лютий-березень 2009 року за вирахуванням податків та обов’язкових внесків складала 39,48 грн., а середньомісячний прибуток за вирахуванням податків та обов’язкових внесків - 809,40 грн.
Тому з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за період з 20 серпня 2009 року по 05 листопада 2009 року (дати набрання чинності рішенням суду про стягнення заборгованості з розрахунку при звільненні) за 53 робочих дні за вирахуванням податків та обов’язкових внесків, що складає 2092,44 грн.
Водночас положення ст. 237-1 КЗпП України передбачають обов’язок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає, що порушення права працівника на отримання очікуваної винагороди за виконану роботу, що потребувала від нього витрат особистого часу, фізичних та розумових зусиль, призвело до моральних страждань позивача, оскільки останній, укладаючи трудовий договір, розраховував на добросовісне та належне виконання працедавцем умов трудового договору в частині оплати заробітної плати, необхідної йому для задоволення власних потреб та утримання сім’ї.
Невиконання відповідачем таких зобов’язань протягом тривалого часу мало для працівника негативні майнові наслідки.
Тому суд погоджується з тим, що наслідком цього стали моральні страждання позивача.
Вирішуючи питання про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд у відповідності до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» враховує характер, обсяг та тривалість страждань, яких зазнав ОСОБА_1, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
За такого, суд вважає достатнім відшкодування в сумі 500 грн.
В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також підлягають стягненню на користь позивача сплачені ним витрати на правову допомогу в сумі 40 грн.
З ВАТ «Олександрівський гранкар’єр» також підлягають стягненню державне мито – 59,5 грн. (51 грн. щодо вимог про стягнення середнього заробітку + 8,5 грн щодо вимог про стягнення моральної шкоди) та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» (р/р 26000303151295 у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вознесенську Миколаївської області», МФО 326289, код ЗКПО 00292346) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2 092 (дві тисячі дев’яносто дві) гривні 44 копійки, відшкодування моральної шкоди в сумі 500 (п’ятсот) гривень, а також 40 (сорок) гривень судових витрат. .
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» (р/р 26002301151295 у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вознесенську Миколаївської області», МФО 326289, код ЄДРПОУ 00292346) 59 (п’ятдесят дев’ять) гривень 50 копійок державного мита на користь місцевого бюджету Олександрівської селищної ради (банк УДК в Миколаївській області, код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, р/р 31416537700114).
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» (р/р 26002301151295 у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вознесенську Миколаївської області» витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень на користь державного бюджету Вознесенського району: (Банк ГУДКУ в Миколаївській області, код платежу 22050000, код ЄДРПОУ: 23406957, МФО 826013, р/р 31212259700113).
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом: суддя: