Справа № 2-2274/2009 р .
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі – Козачук О.С.,
за участю: представника позивача – ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів (аліментів) у зв’язку з продовженням навчання,
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом в якому вказував, що відповідач є його рідним батьком та за рішенням суду був зобов’язаний сплачувати аліменти на його утримання до досягнення повноліття.
Проте позивач є студентом 2 курсу денного відділення морехідного коледжу Одеської національної морської академії, тобто після досягнення повноліття продовжує навчання.
Строк закінчення навчального закладу – 30 червня 2012 року.
Навчається за контрактом, згідно якого зобов’язаний відшкодувати вартість послуг освітнього закладу в розмірі 16 200 грн.
Крім цього, за кошти матері придбав форму для навчання за що сплатив 1 690 грн.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 є працездатною особою, має змогу та зобов’язаний утримувати сина, тому позивач просив суд стягувати з відповідача аліменти на своє утримання в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подачі ним позовної заяви і до закінчення навчання.
Також просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь половину вартості плати за навчання та придбаної форми, а також всі судові витрати.
Відповідач надав суду письмове заперечення проти позову в якому вказував, що вимоги ОСОБА_4 є необгрунтованими.
В обгрунтування своїх заперечень зазначав, що він дійсно працює, проте отримує заробітну плату нижче встановленого законом мінімуму, з якої сплачує заборгованість по аліментам (що становить 9 368,34 грн.), має незадовільний стан здоров’я, потребує періодичного лікування на що витрачає значні кошти, інших прибутків не має. Разом з тим, проживає з непрацездатною матір’ю, яка знаходиться на його утриманні.
З врахування цих обставин та посилаючись на встановлений Законом максимальний розмір відрахувань із заробітної плати працівника, що становить не більше 50 %, не вбачав підстав для задоволення позову.
Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, направивши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та повне підтримання позовних вимог.
Представник позивачка – ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали пояснення, аналогічні викладеним в запереченні.
З врахуванням викладених в запереченні обставин, а також можливості отримання позивачем матеріальної допомоги з боку матері, яка працює за межами України та отримує достатній для цього прибуток, просили про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, судом встановлено, що відповідач є батьком повнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно постанови суду від 28 березня 1994 року з нього стягувалися на утримання сина аліменти до досягнення останнім повноліття.
Однак після досягнення повноліття позивач є студентом другого курсу денного відділення морехідного коледжу Одеської національної морської академії, тобто після досягнення повноліття продовжує навчання.
Строк закінчення навчального закладу – 30 червня 2012 року.
Навчається за контрактом, згідно якого зобов’язаний відшкодувати вартість послуг освітнього закладу в розмірі 16 200 грн.
Крім цього, враховуючи характер навчання, придбав обмундирування для навчання за що сплатив 1 690 грн.
У відповідності зі ст. 199 СК України якщо повнолітня донька, син продовжує навчання в зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Згідно зі ст. 200 СК України за рішенням суду кошти на утримання повнолітньої дитини визначаються у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку платника аліментів з врахуванням стану здоров’я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявності в останнього інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, тощо.
Таким чином, при визначенні можливості утримання та його розміру суд враховує як інтереси повнолітнього сина, зокрема потребу в отриманні матеріальної допомоги, так і інтереси батька, зокрема можливості надавати таку допомогу.
Водночас обов’язок утримання повнолітнього сина покладається законом не тільки на батька, а й матір позивача, яка працює та отримує прибуток.
При встановленні потреби позивача в отриманні матеріальної допомоги суд враховує те, ОСОБА_4 не працює, прибутків не отримує, навчається за денною формою навчання, яке є платним, за характером навчання затрачує додаткові кошти на обмундирування, проїзд, тощо, тобто потребує отримання такої допомоги.
При встановленні можливості відповідача матеріально утримувати сина та визначенні розміру аліментів суд враховує те, що ОСОБА_2 є працездатною особою, працює, проте отримує заробітну плату нижче встановленого законом мінімуму, з якої сплачує заборгованість по аліментам, має незадовільний стан здоров’я (хронічні захворювання) в зв’язку з чим періодично проходить медичні огляди та амбулаторне лікування, потребує витрат коштів на медичні препарати, інших прибутків не має. Разом з тим, проживає з непрацездатною матір’ю, яка знаходиться на його утриманні.
Інші доводи сторони відповідача, зокрема придбання лікарських засобів на значну суму не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами.
Посилання ОСОБА_2 на те, що з його заробітної плати за виконавчими документами вже здійснюється максимальний розмір відрахувань, встановлений законодавством України, а саме 50 % його заробітку, також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не можуть бути підставою для відмови в відновленні порушеного, невизнаного або оспорюваного права.
Стягнення за виконавчими документами проводиться шляхом здійснення виконавчих дій згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» та інших актів, при цьому загальний розмір відрахувань встановлюється або корегується самим державним виконавцем відповідно до ст. 70 цього Закону.
Тому, з врахуванням вищевикладеного та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в своїй постанові від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 має змогу сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, однак в розмірі 1/10 частини всіх видів його заробітку (доходу).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
В той же час суд не погоджується з вимогами позивачки щодо визначення мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника, а саме 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки вказана норма може застосовуватися лише до вимог про стягнення аліментів на утримання дітей.
Разом з тим ч. 1 ст. 6 СК України вказує на те, що правовий статус дитини має особа лише до досягнення нею повноліття.
Тому, вказані вимоги не ґрунтуються на Законі.
Також не мають правового обгрунтування й вимоги позивача щодо стягнення половини вартості плати за навчання та придбаної форми, оскільки ця обставина може вплинути лише на розмір аліментів, що підлягають стягненню.
Враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 88 ЦПК України, п. 5 ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 з відповідача підлягають стягненню (відповідно до розміру задоволених вимог) 20 грн. державного мита та 35 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 367 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів (аліментів) у зв’язку з продовженням навчання – задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь його повнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/10 (одної десятої) частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28 жовтня 2009 року і до 30 червня 2012 року (дата закінчення навчання) при умові продовження ним навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 20 (двадцять) гривень державного мита на користь місцевого бюджету м. Вознесенська (банк УДК в Миколаївській області, код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, р/р 31415537700007).
Стягнути з ОСОБА_2 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 35 (тридцять п’ять) гривень на користь державного бюджету м. Вознесенська: (Банк ГУДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ: 23406957, МФО 826013, р/р 31210259700007).
Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом: суддя: