ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року  м. ОдесаСправа № 916/1936/15

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Іванов І.В.,

за участю учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2018 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі № 916/1936/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕСГРУП»

про: стягнення

колегія суддів першої інстанції: головуючий суддя Волков Р.В., судді Смелянець Г.Є., Щавинська Ю.М.,  час та місце ухвалення ухвали: 04.06.2018, м. Одеса, проспект Шевченка, 29, господарський суд Одеської області, зал судових засідань №14, судове засідання тривало з 12год.00хв. до 12год.15хв., повний текст ухвали складений 06.06.2018

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕСГРУП» (далі-ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП») про визнання наказу від 25.12.2015 таким, що не підлягає виконанню, в порядку ст. 328 Господарського процесуального кодексу України по справі №916/1936/15  задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Одеської області від 25.12.2015 по справі № 916/1936/15, про стягнення з ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» на користь на користь Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» (далі-ПАТ  «ІМЕКСБАНК») заборгованість за кредитом у сумі 5 700 000,00 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015 становить 119  757 000 грн.), несплачені відсотки за користування кредитом у сумі 155 523,17 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015 становить 3 267 541грн. 80 коп.), прострочені відсотки за користування кредитом у сумі 427 281,96 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015 становить 8 977 193грн. 98 коп.) та суму пені за відсотками у розмірі 1 201 804грн. 83 коп. за прострочення платежів за кредитним договором.

Ухвала мотивована тим, що ПАТ «ІМЕКСБАНК» в позасудовому порядку набуло у власність майно – нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289,0 кв.м., яке є предметом договору іпотеки від 25.12.2014, (посвідченого приватним нотаріусом Одеського  міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 6134), яким було передбачено забезпечення низки зобов’язань, у тому числі, і зобов’язань ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» (боржник-12) за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 17/13 від 28.02.2013 (із урахуванням додаткових угод) стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо («основне зобов’язання»). Отже, зобов’язання відповідача, що виникли за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 17/13 від 28.02.2013 (із урахуванням додаткових угод), та підтвердженні рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2015 по справі № 916/1936/15 не можуть бути задоволені, адже обов’язок вважається припиненим на підставі ч.4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку». Наведене свідчить про відсутність будь-яких обов’язків боржника - ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» перед стягувачем – ПАТ «ІМЕКСБАНК» щодо виконання вимог наказу господарського суду Одеської області від 25.12.2015 №916/1936/15 про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2015.

Не погодившись з означеною ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_2 звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило її скасувати, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені заяви ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» про визнання наказу господарського суду Одеської області по справі № 916/1936/15 про стягнення з ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованості таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду апелянт, згідно поданої апеляційної скарги, визначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що полягає в неповноті встановлених обставин, які мають значення для справи, неправильності установлення обставин, які мають значення для справи, необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження та оцінки, а також неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин.

При цьому, в спростування висновків суду першої інстанції скаржник зазначає, що:

зобов’язання сторін за  Кредитним договором не припинились, оскільки на момент розгляду справи повне погашення вимог кредитора за рахунок продажу предмета іпотеки не відбулось. На думку скаржника, у випадку нестачі вартості предмета іпотеки для задоволення всіх вимог іпотеко держателя після позасудового врегулювання, кредитор має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника, в тому числі й із такого, яке є предметом іншого договору забезпечення.

внаслідок звернення на предмет іпотеки було погашено заборгованість за кредитними договорами інших позичальників, відмінних  від ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП», а тому положення ч.4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» не можна застосовувати в даному випадку, а отже зобов’язання ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» перед позивачем за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 17/13 від 28.02.2013 (із урахуванням додаткових угод), не є погашеними, є дійсними та обов’язковими до виконання.

заявник, у випадку наявності спору щодо невизнання його прав, не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовною заявою, яка містить відповідний предмет та має викладення підстав, якими Заявник обґрунтовує припинення зобов’язань за кредитним договором. За наслідками вирішення спору в порядку, встановленому господарським процесуальним кодексом України, Заявник мав можливість для розгляду його вимог по суті спору.

задовольняючи заяву Боржника, суд вдався до повторного розгляду справи по суті, чим порушив принцип правової визначеності та фактично переглянув судове рішення по суті. Відтак, не можна казати, що розгляд був справедливим, а спір, постановлений на вирішення суду Заявником – таким, що розглянутий судом, встановленим законом.

положення частини 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», призначені для захисту боржника від подвійного стягнення боргу.

вимоги, направлені на адресу ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП», не були підставою для реєстрації права власності на Предмет іпотеки та за рахунок предмету іпотеки не відбулося погашення боргу відповідача як окремого зобов’язання.

В обґрунтування своїх вимог апелянт також посилається на правові позиції Верховного суду України у справах №№6-786цс17 від 15.05.2017, 903/313/15 від 05.10.2015, №761/17280/16-ц від 11.04.2018, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 по справі №918/539/17 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 по справі № 907/600/17.

Від ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» письмового відзиву на апеляційну скаргу не надало.

02.07.2018 на адресу Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ПАТ «ІМЕКСБАНК» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 клопотання ПАТ «ІМЕКСБАНК» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Призначено розгляд справи № 916/1936/15 на 23.07.2018 о 14год.00хв. в режимі відеоконференції. Доручено Апеляційному суду міста Києва забезпечити проведення судового засідання у справі № 916/1936/15, в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду, за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 2-А.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Одеського апеляційного  господарського суду від 10.07.2018 № 793 у зв'язку з відпусткою судді Разюк Г.П., відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/1936/15.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1936/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Богацької Н.С., суддів – Діброва Г.І., Принцевська Н.М. що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 07.08.2018р. №983 по справі №916/1936/15 було призначено повторний автоматичний розподіл судової справи у зв’язку з перебуванням  головуючого судді Богацької Н.С. у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.18, для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_2  у справі № 916/1936/15 було визначено колегію суддів у складі  ОСОБА_5 (головуючий суддя), судді Діброва Г.І., Принцевська Н.М.

Ухвалою Одеського апеляційного  господарського суду  від 08.08.2018 року справу  № 916/1936/15 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2018 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Ярош А.І. (головуючий суддя), судді Діброва Г.І., Принцевська Н.М.

В судовому засіданні 09.08.18р., яке проводилось в режимі відеоконференції, представник ПАТ «ІМЕКСБАНК» підтримав доводи апеляційної скарги та усно просив суд задовольнити  апеляційну скаргу, скасувати залишити ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2018 у справі № 916/1936/15, ухвалити нову постанову, якою у задоволені заяви ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» про визнання наказу господарського суду Одеської області по справі № 916/1936/15 про стягнення з ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованості таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Представник відповідача ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» в судове засідання не з’явився. Про час, дату, та місце судового засідання повідомлений належним чином. Тому, враховуючи обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи по суті без участі представника відповідача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із пунктом 23 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

В травні 2015 року Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі ПАТ «ІМЕКСБАНК») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕСГРУП» про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором № 17/13 від 28.02.2013 за відсотками в сумі 238 002,62 доларів США та пені за прострочення платежів по кредитному договору у сумі 300 408 грн. 19 коп., що еквівалентно 12 777,89 дол.США.

Обґрунтовуючи позов, ПАТ «ІМЕКСБАНК» послалось на положення ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, умови кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 28.02.2013 № 17/13, додаткові угоди до нього, банківські виписки по рахунку, вимогу про дострокове повернення кредиту від 05.03.2015 №1570 тощо.

07 липня 2015 року позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача строкову заборгованість за кредитом у сумі 5 700 000,00 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015 становить 119 757 000 грн.), несплачені відсотки за користування кредитом у сумі 155 523, 17 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015 становить 3 267 541 грн. 80 коп.), прострочені відсотки за користування кредитом у сумі 427 281,96 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015 становить 8 977 193 грн. 98 коп.) та сума пені за відсотками у розмірі 1 201 804 грн. 83 коп. за прострочення платежів по кредитному договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.12.2015 по справі №916/1936/15 позовну заяву задоволено повністю: з ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» на користь на користь Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» стягнуто заборгованість за кредитом у сумі 5 700 000,00 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015 становила 119 757 000 грн.), несплачені відсотки за користування кредитом у сумі 155 523, 17 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015 становила 3 267 541 грн. 80 коп.), прострочені відсотки за користування кредитом у сумі 427 281,96 доларів США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015 становила 8 977 193 грн. 98 коп.) та суму пені за відсотками у розмірі 1 201 804 грн. 83 коп. за прострочення платежів за кредитним договором; вирішено питання про розподіл судових витрат.

25.12.2015 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2015 у справі №916/1936/15 видано відповідні накази.

23.05.2018  ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» в порядку ст.328 Господарського процесуального кодексу України звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/1936/15 про стягнення з ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованості по кредиту в сумі 5700 000,00 дол.США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015 становило 3  267  541,80 грн.), відсотків за користування кредитом а сумі 427  281,96 дол.США (що за курсом НБУ станом на 03.07.2015 становило 8  977  193,98 грн.), пені за прострочення платежів по кредитному договору в сумі 1  201  804,83 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вищезазначеної заяви, ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» зазначало, що 25.12.2014 між ПАТ «ІМЕКСБАНК» (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_6 «Футбольний клуб «Чорноморець» (Іпотекодавець) був укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 6134, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов’язань 41 юридичною осою - боржником за 41 кредитним договором (в тому числі зобов’язань ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 17/13 від 28.02.2013, з урахуванням додаткових угод), передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80  289,00 кв.м., основною площею 67 037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62403 кв.м., яка знаходиться в орендному користуванні АТ «ФК «Чорноморець», розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 (предмет іпотеки).

Оціночна та заставна вартість предмету іпотеки складає 7  800  000  000 грн.

Мотивуючи необхідність вчинення процесуальної дії, передбаченої ст.328 Господарського процесуального України, заявник вказує, що 16.05.2017 ПАТ «ІМЕКСБАНК» здійснило позасудове задоволення своїх вимог шляхом реєстрації за собою права власності на іпотечне майно, а саме нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець» загальною площею 80289,00 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі викладеного та враховуючи приписи ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку» щодо недійсності наступних зобов’язань кредитора завершення позасудового врегулювання, ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» вважає, що всі основні зобов’язання, які були забезпечені іпотекою належного ОСОБА_6 «Футбольного клубу «Чорноморець» майна - будівель центрального стадіону «Чорноморець», відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №6134, в тому числі і зобов’язання ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 17/13 від 28.02.2013 (із урахуванням додаткових угод), є припиненими.

Згідно з положеннями  частини першої статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частина друга статті 328 вказаного Кодексу містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно до цієї норми суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року, на час видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з тексту рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2015 по справі № 916/1936/15, стягнута ним заборгованість виникла у зв’язку з неналежним виконанням укладеного між сторонами кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 28.02.2013 № 17/13 та додаткових угод до нього.

Виконання позичальником умов вказаного кредитного договору забезпечено укладеним між ПАТ «ІМЕКСБАНК (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_7 акціонерним товариством «Футбольний клуб «Чорноморець» (Іпотекодавець) іпотечним договором від 25.12.2014, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 6134.

На підставі цього договору іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов’язань 41 юридичною особою-боржником за 41 кредитним договором передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», які складаються з будівель, загальною площею 80289,0 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, та розташовані на земельній ділянці, площею 62403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ «ФК «ЧОРНОМОРЕЦЬ».

Згідно п.1.1 іпотечного договору, який забезпечує вимоги іпотекодержателя, зокрема, за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 28.02.2013 № 17/13 (з урахуванням додаткових угод), який укладено між іпотекодержателем та TOB «АГРОБІЗНЕСГРУП» (боржник-12) стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойки і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов’язання).

05.04.2017 ПАТ «ІМЕКСБАНК» оформлено вимогу про усунення порушення №834, яку адресувало Приватному акціонерному товариству «Футбольний клуб «Чорноморець» та TOB «АГРОБІЗНЕСГРУП», з попередженням про необхідність у 30 денний строк виконати порушене зобов’язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 17/13 від 28.02.2013 (з урахуванням додаткових угод). Цією ж вимогою попереджено, що у разі невиконання у тридцятиденний строк порушеного зобов’язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 17/13 від 28.02.2013 (з урахуванням додаткових угод) та несплати зазначеної заборгованості, ПАТ «ІМЕКСБАНК» зверне стягнення на предмет іпотеки: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», які складаються з будівель, загальною площею 80289,0 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Одеса, вулиця Маразліївська (вулиця Енгельса), будинок 1/20, та належить АТ «Футбольний клуб «Чорноморець», шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем зазначеної вимоги.

Крім того, ПАТ «Імексбанк» направило 4 аналогічні вимоги до боржників ТОВ «МЕРЕЖА ГОТЕЛІВ ОСОБА_8», ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНЕ АГЕНТСТВО «ПРОМБУД», ТОВ «КРУЇЗ ДЕЛЮКС», ТОВ «КОМПАНІЯ ПО ТОРГІВЛІ» (вимоги №№861, 7515, 7553, 7552).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, 16.05.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ «ІМЕКСБАНК» права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289,00 кв.м., підставою виникнення якого відповідно до інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017 є іпотечний договір від 25.12.2014 та 4 вимоги - вимога про усунення порушень №861 від 05.04.2016 року, вимога про усунення порушень №7515 від 29.12.2016 року, вимога про усунення порушень №7553 від 29.12.2016 року, вимога про усунення порушень №7552 від 28.12.2016 року.

Положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами   цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку»  за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У пункті 3.2.10 кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 28.02.2013 № 17/13 визначено, що у випадку непогашений Кредиту та/або процентів, Кредитор має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) та в інших випадках, встановлених цим договором або законодавством України.

З тексту іпотечного договору вбачається, що ним забезпечено виконання зобов’язань TOB «АГРОБІЗНЕСГРУП» за кредитним договором від 28.02.2013 року № 17/13 з додатковими угодами, у повному обсязі.

Пунктами 3.1.6, 3.1.7 іпотечного договору сторони передбачили, що іпотекодержатель має право вимагати від боржника незалежно від настання строку погашення кредиту дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором, а при незадоволенні його вимоги - звернути стягнення на Предмет іпотеки у відповідності до закону та цього договору при наявності також наступних підстав, зокрема, невиконання Боржником зобов’язань за кредитним договором; звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених п.3.1.6 цього договору...

В п.5.1. іпотечного договору закріплено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках, у тому числі якщо у момент настання строку виконання боржником зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані в повному обсязі, зокрема: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до Кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковому несплаті у передбачені Кредитним договором строки сум процентів (у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені Кредитним договором....

Пункт 6.1 іпотечного договору, який є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки, на підставі цього Договору, шляхом: продажу від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу; прийняття Предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.17 Закону України “Про іпотеку” (далі - Закон), іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;  тощо.

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя  за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За приписами статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У частині 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними (ч.4 ст.36 Закону).

При цьому згідно частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої у статті 38 цього Закону.

Отже, у випадку наявності у іпотекодержателя наміру здійснити погашення лише частини зобов’язань, забезпечених іпотекою, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку», і саме в такому випадку рішенням суду мають в обов’язковому порядку бути встановлені як розмір зобов’язання, яке підлягає задоволенню за рахунок предмету іпотеки, так і його (предмету іпотеки) початкова вартість.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК», реалізувавши право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, набуло у власність майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором.

З аналізу статей 1, 36 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що після завершення позасудового врегулювання (після передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу) будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником (іпотекодавцем або іншою особою, відповідальною перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання (зобов’язання боржника за договором кредиту) є недійсними.

Юридичним наслідком виконання зобов'язання відповідно до статей 598, 599 Цивільного кодексу України є припинення зобов'язання. Таким чином, з моменту виконання боржником/третьою особою зобов'язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

З урахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що в силу частини 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку», після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, у тому числі й щодо тієї суми боргу, що не була погашена за рахунок предмета іпотеки.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного суду від 20.06.2018 у справі № 756/31271/15-ц.

Отже, ПАТ «Імексбанк» як іпотекодержатель обрав спосіб звернення стягнення на майно внаслідок порушення зобов’язань 4 боржників – набуття у власність іпотечного майна, що передбачене ст.ст.17, 37 ЗУ «Про іпотеку» та п.6.1 договору.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в силу ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» вимоги позивача щодо виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, після реєстрації за ним права власності на іпотечне майно є неправомірними, тому що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки,  припинились і зобов’язання TOB «АГРОБІЗНЕСГРУП» за кредитним договором від 28.02.2013 року № 17/13.

Встановивши відсутність відповідного грошового обов’язку боржника внаслідок його виконання третьої особою (іпотекодавцем), господарський суд правомірно застосував положення ч. 2 ст. 325 Господарського кодексу України та визнав наказ таким, що не підлягає виконанню.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку», з огляду на те, що кредитор скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення зобов’язань інших боржників, а не зобов’язань відповідача, є безпідставними, оскільки після набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, якою забезпечено згідно іпотечного договору усі існуючі борги позичальників, вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Наразі, згідно з умовами іпотечного договору іпотекою забезпечено сплату позичальниками або іпотекодавцем (разом чи окремо) існуючих та майбутніх боргів усіх 41 позичальників у строки та на умовах, зазначених в кредитних договорах, що узгоджується зі статтею 7 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, як правомірно зазначено судом першої інстанції, кредитор у випадку набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя несе ризики, які пов’язані із недійсністю подальших вимог до боржника, оскільки сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні із іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя може не забезпечити у повній мірі реалізацію прав як боржника так і іпотекодавця у разі їх відмінності.

Стосовно доводів апелента, що внаслідок звернення на предмет іпотеки було погашено заборгованість за кредитними договорами інших позичальників, відмінних від Кредитного договору ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП», а тому між ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП» та ПАТ «ІМЕКСБАНК» існує спір щодо чинності зобов’язань за Кредитним договором, судова колегія зазначає, що кредитор у випадку набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя несе ризики, які пов’язані із недійсністю подальших вимог до боржника, оскільки сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні із іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя може не забезпечити у повній мірі реалізацію прав як боржника так і іпотекодавця у разі їх відмінності.

У випадку наявності у іпотекодержателя наміру здійснити погашення лише частини зобов’язань, забезпечених іпотекою, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку», і саме в такому випадку рішенням суду мають в обов’язковому порядку бути встановлені як розмір зобов’язання, яке підлягає задоволенню за рахунок предмету іпотеки, так і його (предмету іпотеки) початкова вартість.

Посилання апелянта на те, що зобов’язання відповідача на кредитним договором не припинились з огляду на те, що на момент розгляду справи продажу предмета іпотеки не відбулося, судова колегія відхиляє, оскільки ПАТ «ІМЕКСБАНК» обрав інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, відмінний від реалізації предмету іпотеки на підставі договору купівлі-продажу.

Не можуть бути визнані обґрунтованими й твердження скаржника щодо здійснення судом під час прийняття оскаржуваної ухвали повторного розгляду справи по суті, що призвело до порушення принципу правової визначеності, адже за змістом ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суду надане право визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, за переконанням судової колегії, розгляд відповідної заяви здійснено судом у відповідності до вимог ст. 328 Господарського процесуального України, в межах даної справи, наявних в ній письмових, достовірних та належних доказів, які мають значення для вирішення зазначеної заяви.

Що стосується посилання скаржника на судові рішення у справах № 918/539/17, №  907/600/17, № 914/1316/16, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається зі змісту вказаних судових рішень, предметом судового розгляду були вимоги ПАТ «ІМЕКСБАНК» про застосування наслідків недійсності правочину.

Обставини, на які скаржник посилається як на преюдиційні, висвітлювались судами в межах відхилення доводів відповідачів щодо припинення їх зобов’язань внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 15.12.2014 року. При цьому, судами не встановлювались обставини реалізації Банком у відношенні даних відповідачів процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Натомість матеріали даної справи свідчать, що реалізуючи право на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки позивач направив повідомлення про порушення умов основного зобов’язання не лише ТОВ «МЕРЕЖА ГОТЕЛІВ «ЧОРНЕ МОРЕ», ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНЕ АГЕНТСТВО «ПРОМБУД», ТОВ «КРУЇЗ ДЕЛЮКС», ТОВ «КОМПАНІЯ ПО ТОРГІВЛІ», а також й відповідачу у справі.

Ненадання позивачем доказів такого звернення реєстратору під час здійснення реєстраційних дій не свідчить про погашення вимог лише частини кредиторів, вимоги яких були забезпечені іпотекою, адже розпочавши відповідну процедуру Банк надіслав попередження іпотекодавцю про свій намір задовольнити вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й щодо ТОВ «АГРОБІЗНЕСГРУП».

За таких обставин, відповідні оціночні судження, викладені у мотивувальній частині наданих скаржником судових рішень, не мають преюдиційного значення для даної справи, а доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом ч. 3  ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визнається колегією суддів необґрунтованими та такими, що спростовується встановленими фактичними обставинами справи.

Інші доводи апелянта про те, що між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕСГРУП» існує спір щодо чинності зобов’язань за кредитним договором, судовою колегією не приймаються, оскільки оцінка судом фактів, які зумовлюють існування/припинення обов’язку боржника за виконавчим документом, має відбуватись саме під час вчинення процесуальної дії згідно ст.328 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, проаналізувавши усі докази у сукупності, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовуються матеріалами справи і не підлягають задоволенню.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 04.06.2018 у справі №  916/1936/15 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275,  276, 281-284, 328 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»  в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_2  залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2018 у справі № 916/1936/15 – залишити без змін.

Постанова в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 13.08.2018р.

          Головуючий суддя                                                     А.І. Ярош

            Суддя                                                                          Г.І. Діброва

          Суддя                                                                      Н.М. Принцевська