ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2018 року                                                                     Справа №  904/1552/18

м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65

   Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,                    

суддів – Іванова О.Г., Широбокової Л.П.,

розглянувши апеляційну скаргу Лозуватського житлово-комунального підприємства на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018р. у справі №904/1552/18 (суддя Ніколенко М.О., повне рішення складено 22.06.2018)

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Лозуватського житлово-комунального підприємства, с.Лозуватка, Криворізький район, Дніпропетровська область

про стягнення 76 450,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

 - рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018р. у справі №904/1552/18 позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі- ПАТ"НАК "Нафтогаз України") задоволено, з Лозуватського житлово-комунального підприємства (далі-ЖКП) на користь позивача стягнуто три процента річних в сумі 3099грн.23коп., пеню в сумі 54340грн.02коп. та  інфляційні втрати в сумі 19010грн.83 коп.;  

 - приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків за поставлений на підставі договору №1143/15-БО-5 від 05.12.2014 природний газ та, у зв"язку з цим,  правомірного нарахування позивачем пені, трьох процентів річних та  інфляційних втрат у вказаних вище сумах;

  - не погодившись з рішенням суду, Лозуватське житлово-комунальне підприємство подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування ним норм матеріального права,  недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні обставинам справи та на неправильну оцінку доказів просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог  в повному обсязі;

- у поданій скарзі йдеться про те, що оскаржуване рішення було прийнято без участі представника відповідача, про те, що Лозуватське ЖКП є теплопостачальною організацією, що виробляє та поставляє теплову енергію, яка споживається виключно бюджетними установами та організаціями, про те, що підприємство здійснює свою діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі відповідних ліцензій, про те, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", про те, що підприємством було повністю погашено заборгованість за поставлений за спірним договором газ 09.02.2016, тобто до набрання чинності вказаним Законом і нараховані позивачем пеня, три проценти річних та втрати від інфляції підлягають списанню, а також про те, що судом не прийнято до уваги необґрунтоване завищення позивачем ціни позову;

- позивач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що відповідно до названого Закону учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, при цьому матеріали справи не містять доказів включення до цього реєстру підприємства відповідача, на те, що позивача зобов"язано надавати споживачам природний газ відповідно до чинного законодавства, на те, що єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат, завданих несвоєчасними розрахунками за газ є стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами договору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лозуватського житлово-комунального підприємства у даній справі, ухвалено розглянути апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку  про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2014 ПАТ"НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та Лозуватським ЖКП (покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1143/15-БО-5, на підставі п.1.1 якого продавець зобов"язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець – прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

За умовами п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом стопроцентної  поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

П.7.2 договору встановлена відповідальність покупця за невиконання п.6.1 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що  діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивач протягом періоду з січня по квітень та з жовтня по грудень 2015 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 14671446грн.39коп., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Оплата вартості поставленого природного газу здійснена відповідачем з порушенням строків оплати, передбачених договором.

Матеріали справи, зокрема наданий позивачем перелік операцій по договору (а.с.40) свідчить про те, що в повному обсязі заборгованість по оплаті вартості поставленого газу погашена відповідачем 21.09.2016.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач нарахував до сплати відповідачу в порядку п.7.2 договору пеню за загальний період з 17.02.2015 по 20.09.2016 в сумі 54340грн.02коп., 3099грн.23коп. три процента річних за той самий період та інфляційні втрати за період з березня 2015  по вересень 2016 в сумі 19010грн.83коп..

Несплата вказаних сум відповідачем стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

В процесі розгляду справи господарським судом відповідач проти позову заперечував, при цьому доводи, викладені у відзиві на позовну заяву ідентичні доводам, зазначеним  в апеляційній скарзі, у тому числі й в частині того, що підприємство є теплопостачальною, теплогенеруючою організацією, основним видом економічної діяльності якої є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, а також, що нарахування підприємству неустойки, трьох процентів річних та втрат від інфляції суперечить Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на порушення відповідачем умов договору №1143/15-БО-5 від 05.12.2014 в частині своєчасної оплати вартості поставленого природного газу .

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками господарського суду, оскільки вважає ці висновки зробленими без ґрунтовного дослідження обставин справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Так, 30 листопада 2016 року набрав чинності    Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів    ст.1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; теплогенеруючою організацією  – суб’єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

Згідно з ст.2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Ч.1 ст.3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017р. №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до п.14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016р.

Ч.3 ст.7 Закону    врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення. Даною нормою визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Вказана норма є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Списання нарахованих сум пені, втрат від інфляції та трьох процентів річних не залежить від включення чи невключення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

У даному випадку, відповідач має ознаки теплогенеруючої та теплопостачальної організації, заборгованість за отриманий природний газ, по якій позивачем було нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати станом на 30.11.2016 погашена ним повністю, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30).

   Також слід звернути увагу на те, що за умовами спірного договору відповідач отримав газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

При цьому  на виробництво, транспортування та  постачання теплової енергії відповідач має відповідні ліцензії (а.с.57-59).

З огляду на викладене колегія суддів вважає наявними  підстави для застосування до спірних правовідносин приписів ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", у зв"язку з чим, заявлені до стягнення нарахування підлягають списанню.

У цьому зв"язку в задоволенні позову слід відмовити.

При ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом вказане вище враховано не було, тому таке рішення слід скасувати внаслідок неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1762грн. за подання позовної заяви підлягають покладенню на публічне  акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

  

  Керуючись ст.ст.269, 275, 277, 282 - 284  Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

  - рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018р. у справі №904/1552/18 скасувати;

    - прийняти нове рішення;

    - в позові відмовити;

 - стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Лозуватського житлово-комунального підприємства 2643грн. судового збору за апеляційною скаргою, видати наказ;

  - видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області;

  - постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з підстав, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

Головуючий суддя                                                                                  І.Л. Кузнецова

Суддя                                                                                                                  О.Г.Іванов

Суддя                                                                                                         Л.П.Широбокова