АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/1010/17Головуючий у 1-й інстанції Чир П.В.

Провадження № 11-кп/789/179/18 Доповідач - Галіян Л.Є.

Категорія - ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 263 КК Украни

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 р. м.Тернопіль

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючої - Галіян Л.Є.

Суддів - Тиха І. М., Стадник О. Б.,

з участю:

секретаря - Сович Н.А.

прокурора - Миколюка С.О.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисників - Данильчука Н.Б., Когута О.В.

потерпілого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження, зареєстрованого у ЄРДР за №12017210000000133 від 19 квітня 2017 року та №12017210000000237 від 10 серпня 2017 року, за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Тернопільської області, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Данильчука Н.Б., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Когута О.В., потерпілого ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 06 червня 2018 року,-

В с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середня, не працюючого, на утриманні неповнолітня дитина, раніше судимого:

-21.04.2011 року Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області за ч.3 ст.27,ч.3 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на 5 років;

-постановою Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 17.12.2013 року замінено невідбуту частину покарання на більш м'яке у виді двох років виправних робіт по місцю праці з відрахуванням щомісячно двадцяти відсотків від заробітної плати на користь держави;

-постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 25.05.2015 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання у виді виправних робіт на невідбутий термін 6 місяців 24 дні,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189, ч.1 ст.263 КК України і призначити покарання:

- за ч.2 ст.189 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст.263 КК України 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень остаточне покарання ОСОБА_1 визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2, громадянина України, освіта вища, одруженого, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України і призначити покарання 3 (три) роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Вироком суду також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Згідно вироку, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, в період з квітня 2017 року по червень 2017 року умисно, з корисливих мотивів пред'являли ОСОБА_5 вимоги про передачу їм грошових коштів у сумі 500 доларів США за умовне врегулювання конфлікту між ОСОБА_5 та іншою особою, на що потерпілий не давав своєї згоди, при цьому неодноразово погрожували останньому фізичним насильством у разі невиконання їхніх вимог. 15.04.2017 року в обідню пору ОСОБА_1, попередньо домовившись із ОСОБА_2 про вимагання коштів у ОСОБА_5, разом прибули транспортним засобом - позашляховиком чорного кольору, державний номерний знак якого не встановлено, до місця проживання потерпілого за адресою АДРЕСА_3, де ОСОБА_1, перебуваючи поруч із вказаним будинком, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, пред'явив вимогу ОСОБА_5 надати їм грошові кошти в сумі 500 доларів США. При цьому, коли ОСОБА_5 повідомив про те, що такої суми коштів у нього на цей час немає, ОСОБА_2, з метою його залякування, схопив лівою рукою його ліву руку, а правою намагався нанести удар по обличчю потерпілого. Надалі ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2 пред'явили вимогу ОСОБА_5 про передачу їм грошових коштів в сумі 500 доларів США в строк не пізніше кінця квітня 2017 року, а у разі не виконання їх вимог, погрожували вчинити насильство над ним. 21.06.2017 року близько 14.00 год., ОСОБА_1, переслідуючи корисливий мотив, перебуваючи в центральній частині м. Борщева отримав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 300 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на 21.06.2017 року становило 7810 грн. 46 коп., які він вимагав спільно із ОСОБА_2 і після отримання грошових коштів ОСОБА_1 в присутності потерпілого зателефонував до ОСОБА_2 та по мобільному телефоні в режимі гучномовця повідомив ОСОБА_2 про отримання грошових коштів від ОСОБА_5, при цьому ОСОБА_2 запевнив про те, що з часу отримання грошей він не має і не матиме в подальшому жодних претензій до ОСОБА_5 Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинили потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 7810 грн. 46 коп.

Крім того, ОСОБА_1 діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог положення «Про дозвільну систему», затвердженого постановою КМУ №576 від 12.10.1992 року та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових речовин» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998 року, 21 червня 2017 року біля 15.00 год. при його затриманні за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, під час проведення в установленому законом порядку особистого обшуку затриманого в наявній при ньому сумці працівниками поліції було виявлено та вилучено пістолет, який є короткоствольною вогнепальною зброєю - гладкоствольним самозарядним пістолетом виготовлений шляхом переробки( видалено втулку, яка перекриває ствол у передній частині з послідуючим заглушенням газовивідного отвору та поміщенням у ствол металевої вставки внутрішнім діаметром 6мм, сигнального (шумового) пістолета моделі «STALKER-MOD.914S» за НОМЕР_1, калібру 9 мм Р.А., який придатний для здійснення пострілів свинцевими кулями шляхом роздільного спорядження, при цьому кулі отримують енергію достатню для враження людини.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_2 просить зазначений вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати його не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, а кримінальне провадження закрити.

Свої доводи мотивує тим, що судом не досліджено усіх доказів, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що судом не враховано, що між потерпілим та обвинуваченим ОСОБА_1 була усна домовленість про захист ОСОБА_5 та залагодження конфлікту з ОСОБА_7, що підтверджується показами свідка ОСОБА_8

Незважаючи на те, що обвинуваченими було виконано умови домовленості, за що потерпілий мав із ними розрахуватися, сам ОСОБА_5 під час розмов по телефону та проведення негласних слідчих дій підбурював ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до незаконних дій.

Також зазначає, що протокол огляду вилучених речей від 21.06.2017 року наданий стороні захисту істотно відрізняється від наявного у матеріалах справи, але судом були відхилені клопотання про отримання належно засвідченої копії та її долучення до справи.

Крім того при призначенні покарання судом не враховано, що обвинувачений є особою молодого віку, потерпілому повністю відшкодована шкода і жодних претензій він до них немає і просив суворо не карати обвинувачених.

- обвинувачений ОСОБА_1 просить зазначений вирок суду щодо нього скасувати, а кримінальне провадження закрити, оскільки судове рішення ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Вказані вимоги мотивує тим, що заява ОСОБА_5 на підставі якої внесено відомості до ЄРДР зазначений ОСОБА_1, а не ОСОБА_1, а ухвали слідчого судді про проведення негласних слідчих дій та протоколи за результатами їх проведення стосуються не ОСОБА_1, а ОСОБА_1, проте судом не доведено, що це одна особа і вони не можуть слугувати доказом його винуватості.

Зазначає, що аудіо-відеоконтроль особи проводився 30.05.2017 року та 21.06.2017 року, а протокол за результатами проведення негласних слідчих дій всупереч ст.252 КПК України було складено тільки 11.07.2017 року, тобто поза межами 24-годинного строку.

Вказує, що слідчий всупереч постанові прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки, провів контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину за відсутності відповідної постанови прокурора.

Вважає, що працівниками поліції було здійснено його особистий обшук, що був проведений без ухвали слідчого судді та складення протоколу обшуку, а слідчі не мали повноважень на вчинення будь-яких процесуальних дій.

Крім того працівники правоохоронних органів здійснили втручання в цілісність упакування вилученого пістолета, що був наданий для проведення балістичної експертизи, а висновок експерта не свідчить про те, що обвинуваченому було відомо про можливість пістолета здійснювати постріли, які можуть призвести до ураження живої цілі.

Також, що суд при постановленні вироку не вмотивував чому одні покази він бере за основу доведеності вини, зокрема показання дані свідками зі слів потерпілого та не бере до уваги покази обвинувачених.

- захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Когут О.В. просить зазначений вирок суду скасувати через його незаконність, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити.

Мотивує тим, що судом не взято до уваги показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7 в тій частині, що підтверджують визнання ОСОБА_5 боргових зобов'язань перед ОСОБА_1

Також ОСОБА_1 підлягає виправданню за ч.1 ст.263 КК України, оскільки обвинувачений не знав, що куплений ним пістолет був перероблений, а висновок балістичної експертизи не підтверджує наявність у нього умислу здійснювати постріли свинцевими кулями, а також, що вказану переробку зброї він здійснив сам.

Тому просить у судовому засіданні дослідити висновок експерта №1.2-294/17 від 04.07.2017 року щодо 14 набоїв, бо він доводить, що обвинуваченому не було відомо про внесення змін у пістолет, оскільки в нього були лише набої, що до боєприпасів не відносяться.

При цьому недопустимим доказом є протокол огляду вилучених речей від 21.06.2018 року, оскільки слідчий у вказану дату та час не міг його скласти у м.Тернополі, так як вказані речі в цей момент тільки вилучались у м.Борщеві.

-захисник обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвокат Данильчук Н.Б. просить вищевказаний вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати обвинувачених не винуватими, а кримінальне провадження закрити.

Свої доводи мотивує тим, що судом не досліджено усіх доказів, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що судом не враховано, що між потерпілим та обвинуваченим ОСОБА_1 була усна домовленість про захист ОСОБА_5 та залагодження конфлікту з ОСОБА_7, що підтверджується показами свідка ОСОБА_8

Незважаючи на те, що обвинуваченими було виконано умови домовленості, за що потерпілий мав із ними розрахуватися, сам ОСОБА_5 під час розмов по телефону та проведення негласних слідчих дій підбурював ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до незаконних дій.

Також зазначає, що протокол огляду вилучених речей від 21.06.2017 року наданий стороні захисту істотно відрізняється від наявного у матеріалах справи, але судом були відхилені клопотання про отримання належно засвідченої копії та її долучення до справи, тому просить повторно долучити та дослідити цей доказ судом апеляційної інстанції.

Крім того без законних на те підстав ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, оскільки обвинувачений купляв травматичний пістолет і не міг знати, що це вогнепальна зброя, тому відсутня суб'єктивна сторона злочину.

Неповнота судового розгляду також підтверджується тим, що суд не надав оцінки запереченням сторони захисту на ухвали слідчого судді в порядку ст.309 КПК України.

- потерпілий ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 просять вищевказаний вирок суду змінити в частині призначеного покарання обвинуваченим та застосувати щодо них положення ст.75,76 КК України.

Свої доводи мотивують тим, що призначене покарання обвинуваченим є занадто суворим, так як потерпілому повністю відшкодована шкода і жодних претензій він до них немає.

-прокурор просить вищевказаний вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким:

- призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.189 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, за ч.1 ст.263 КК України 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень остаточне покарання ОСОБА_1 визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

- призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.189 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Свої доводи мотивує тим, що судом вірно встановлено фактичні обставини справи та кваліфіковано дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2, але призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених.

Так, судом при призначенні покарання залишено поза увагою те, що обвинувачений своєї вини не визнали, не розкаялися, а також те, що вчинене ними кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просить вирок суду скасувати внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок; потерпілого, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просить змінити вирок в частині призначеного обвинуваченим покарання внаслідок суворості; думку обвинувачених та їх захисників, які заперечили проти задоволення апеляції прокурора та просять задовольнити їх апеляційні скарги та вирок суду скасувати, а провадження у справі закрити через відсутність в діях обвинувачених складу інкримінованих їм кримінальних правопорушень, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

п.2 ч.3 ст.374 КПК України передбачено, що у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Вказаних вимог закону місцевим судом дотримано не було.

Так, судом першої інстанції було визнано доведеним вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Разом з тим, судом першої інстанції не було розкрито об'єктивну сторону зазначеного кримінального правопорушення, не встановлено місця, часу, способу незаконного придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї, що є суттєвим, так як є кваліфікуючими ознаками ч.1 ст.263 КК України, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а лише зазначено, що 21 червня 2017 року біля 15.00 год. при затримання ОСОБА_1 за підозрою вчинення ним кримінального правопорушення, під час проведення особистого обшуку затриманого в наявній у нього сумці працівниками поліції було виявлено та вилучено пістолет.

Тобто, в даному випадку судом першої інстанції лише встановлено, за яких обставин працівниками поліції було виявлено та вилучено у ОСОБА_1 зброю.

При цьому, як вбачається з матеріалів провадження, фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбачені ч.1 ст.263 КК України взагалі не встановлювалися та не досліджувались, а визнаючи доведеним незаконне придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу ОСОБА_1, суд обмежився лише дослідженням протоколу затримання останнього від 21.06.2017 року, в результаті якого працівниками поліції було виявлено металевий предмет ззовні схожий на пістолет; протоколом огляду від 21.06.2017 року; висновком експерта від 06.07.2017 року №1.2-293/17, згідно якого наданий на дослідження пістолет є короткоствольною вогнепальною зброєю - гладкоствольним самозарядним пістолетом виготовлений шляхом переробки (видалено втулку, яка перекриває ствол у передній частині з послідуючим заглушенням газовивідного отвору та поміщенням у ствол металевої вставки внутрішнім діаметром 6мм, сигнального (шумового) пістолета моделі «STALKER-MOD.914S» за НОМЕР_1, калібру 9 мм Р.А., який придатний для здійснення пострілів свинцевими кулями шляхом роздільного спорядження, при цьому кулі отримують енергію достатню для враження людини, а також дослідженням речового доказу в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку має місце порушення права обвинуваченого на захист від пред'явленого йому обвинувачення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Крім того, при постановлені вироку, суду необхідно чітко дотримуватися виконання вимог ст.374 КПК України про обґрунтування обвинувачення конкретними доказами не лише кожному обвинуваченому, а й по кожному епізоду обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, обвинувачених, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи, тощо.

Визнаючи доведеним вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, суд у вироку, в порушення вказаних вимог, обмежився лише викладом пояснень обвинувачених, потерпілого, свідків та досліджених письмових доказів, не даючи їм аналізу, як того вимагає законодавство, не зазначено, які конкретно докази доводять наявність в діях вини кожного з обвинувачених, не дано належної оцінки та не спростовано доводи обвинувачених з приводу інкримінованого їм кримінального правопорушення.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄС у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄС у справі «Веренцов проти України» - п.86, «Яллох проти Німеччини»).

Наведене положення практики Європейського Суду, яке відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовуються при розгляді справ як джерело права, судом також не були враховані.

З урахуванням зазначеного та вимог ст. 374 КПК України щодо змісту вироку колегія суддів вважає, що під час розгляду справи місцевим судом допущено порушення вимог кримінального процесуального законодавства, і ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 409 КПК України є підставою для скасування такого рішення з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд.

Статтею 415 КПК передбачено вичерпний перелік випадків, коли рішення суду підлягає обов'язковому скасуванню із призначенням нового судового розгляду. Таке повноваження апеляційної інстанції пов'язане винятково із встановленням істотних порушень кримінального процесуального закону.

Судом першої інстанції було допущено порушення вимог процесуального законодавства, яке не відноситься до перелічених у ст. 415 КПК України.

При цьому, щоб виконати більшість зазначених вимог, місцевий суд, на погляд колегії суддів, мав би керуватися ст. 333 КПК України щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження.

При цьому суд апеляційної інстанції з огляду на положення ст. 28 КПК повинен здійснювати кримінальне провадження у розумні строки, які безумовно будуть порушені при умові виконання процесуальних дій, зазначених вище, що пов'язані із вказаними ним недоліками розгляду кримінального провадження місцевим судом, та унеможливить належне встановлення обставин кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи вимоги ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу щодо загальних засад кримінального провадження.

Під час нового судового розгляду необхідно усунути вказану вище неповноту, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, дослідити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинувачених у спосіб, визначений кримінально-процесуальним законодавством.

Також висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Зрештою, дати належну правову оцінку зібраним доказам, виходячи з принципу їх достовірності, допустимості та достатності і винести законне, обґрунтоване та справедливе рішення, яке також має відповідати вимогам ст. 374 КПК України.

За таких обставин вирок місцевого суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, а апеляційні скарги прокурора прокуратури Тернопільської області, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Данильчука Н.Б., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Когута О.В., потерпілого ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 - задоволенню частково.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 411, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора прокуратури Тернопільської області, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Данильчука Н.Б., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Когута О.В., потерпілого ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 06 червня 2018 року - задовольнити частково.

Вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 06 червня 2018 року- скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в тому ж суді в іншому складі суду.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Є. Галіян