донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
31.07.2006 р. справа №22/65а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Алєєвої І.В. |
суддів | Величко Н.Л., Москальової І.В., |
при секретареві судового засідання | Горанська Д.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Кудрявцев В.І. – за дов. Шаталова Н.П. – за дов., |
від відповідача: | Кузьменко Н.ЛО. – за дов. Бодряга В.В. – за дов. Заікін О.Г. – за дов. Ганчев О.Є. – за дов. , |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецьк |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 11.05.2006 року |
по справі | №22/65а (суддя: І.В. Волошинова) |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька пивна група" м.Донецьк |
до | Державної податкової адміністрації у Донецькій області м.Донецьк |
про | скасування податкових повідомлень- рішення |
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ТОВ “Донецька пивна група” (м.Донецьк), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ДПІ у Ленінському районі м.Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2005р. №0001642340/2 (№267/0001642340/2), від 10.02.2005р. №0001652340/2 (№265/000165240/2-71198472), від 10.02.2005р. №00001823410/2 (№266/00001852340/2-31198472) (в редакції заяви від 11.05.2006р., див.88арк.ІІт.справи).
Постановою від 11.05.2006р. господарський суд Донецької області (суддя: Волошинова Л.В.) у справі №22/65а позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, скасувавши податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька 10.02.2005р. №0001642340/2 (№267/0001642340/2), від 10.02.2005р. №0001652340/2 (№265/000165240/2-71198472), від 10.02.2005р. №00001823410/2 (№266/00001852340/2-31198472).
Постанова місцевого господарського суду мотивована положеннями п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ; тим, що придбання та подальше повернення товару відбувалось в різних податкових періодах; тим, що чинне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості повернення одержаних в межах господарської операції товарно-матеріальних цінностей; тим, що законодавством чітко врегульований порядок здійснення відповідних змін у податковому обліку платників податку у зв’язку з поверненням товару; тим, що жодних зауважень стосовно правильності коригування позивачем податкових зобов’язань щодо повернення товару органом державної податкової служби не надано; тим, що за спірним податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2005р. №0001642340/2 (№267/0001642340/2) розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій склав 926792грн., що на 531118грн. більше встановленого п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ максимального розміру штрафних (фінансових) санкцій, які можуть застосовуватись до платників податку.
Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м.Донецька, з прийнятою постановою господарського суду Донецької області від 11.05.2006р. у справі №22/65а не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що позивачем не доведено, що ним здійснено придбання товарів за договором поставки відповідно до вимог п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”; на те, що господарським судом першої інстанції невірно застосований п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ; на те, що позивачем всупереч положенням Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ відображено суми заниженого податку без нарахування штрафу в розмірі 5%, в зв’язку з чим відсутні підстави вважати таку суму заниженою.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач, ТОВ “Донецька пивна група” (м.Донецьк), заперечення заявника відхилив з огляду на те, що норми п.п.4.2.2, п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ встановлюють, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначати суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, тобто ці положення повинні застосовуватись відносно самої операції донарахування податків, а не відносно операції визначення даних документальних перевірок результатів діяльності платника податків; на те, що позивачем було надано докази спрямованості здійснених ним операцій на отримання прибутку; на те, що відповідачем не надано суду доказів необхідності застосування тих норм, на яких він наполягає.
01.11.2005р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.2005р. №2953-ІV, яким п.6 та п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, в зв’язку з чим апеляційне провадження по апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м.Донецька по справі №22/65а за позовом ТОВ “Донецька пивна група” (м.Донецьк) до ДПІ у Ленінському районі м.Донецька здійснювалось за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” призначено судову колегію (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., М’ясищев А.М.) по розгляду апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 11.05.2006р. у справі №22/65а.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” в зв’язку з виходом з відпустки судді Агапова О.Л. змінено судову колегію (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Агапов О.Л., Величко Н.Л.) по розгляду апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 11.05.2006р. у справі №22/65а.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” в зв’язку з хворобою судді Агапова О.Л. змінено судову колегію (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., Москальова І.В.) по розгляду апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 11.05.2006р. у справі №22/65а.
Судове засідання апеляційної інстанції переносилось в порядку ст.150, ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судові засідання апеляційної інстанції фіксувались за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.41, ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
Предметом спору є податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька:
- від 10.02.2005р. №0001642340/2 (№267/0001642340/2), яким на підставі п.п. „б” 4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1718140грн., у тому числі основний платіж –791348грн., штрафні санкції –926792грн. (див.120арк. Іт.справи);
- від 10.02.2005р. №0001652340/2 (№265/000165240/2-71198472), яким на підставі п.п. „б” 4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 44680грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 22340грн. (див.121арк. Іт.справи);
- від 10.02.2005р. №00001823410/2 (№266/00001852340/2-31198472), яким на підставі п.п. „б” 4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 227659грн. (див.122арк. Іт.справи).
Оспорені податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акта ДПІ у Ленінському районі м.Донецька від 14.09.2005р. №4376/23-113/31198472 про результати комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ “Донецька пивна група” за період з 01.07.2002р. по 30.06.2005р.
В акті перевірки від 14.09.2005р. №4376/23-113/31198472 перевіряючими зазначено, що ТОВ “Донецька пивна група” в порушення:
- п.п.п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесено до складу податкового кредиту за перевіряємий період суму податку на додану вартість по товару, який не повинен відноситись до складу валових витрат підприємства, оскільки цей товар не був використаний в податкових операціях в межах господарської діяльності підприємства;
- п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 7500грн., яка не підтверджена податковою накладною
(див.25-31арк.Іт.справи).
З матеріалів справи вбачається, що між ДП “Українська пивна компанія - Харківвзбут” СП АТ “Українська пивна компанія” (“Постачальник”) та ТОВ “Донецька пивна група” (“Покупець”) укладено договір поставки від 04.02.2002р. №9/2, відповідно до якого ДП “Українська пивна компанія - Харківвзбут” СП АТ “Українська пивна компанія” (“Постачальник”) зобов’язується поставити та передати у власність, а ТОВ “Донецька пивна компанія” (“Покупець”) прийняти та сплатити за обладнання для розливу та охолодження пива (див.123-124арк.Іт.справи).
На виконання умов договору ДП “Українська пивна компанія - Харківвзбут” СП АТ “Українська пивна компанія” (“Постачальник”) було виписано податкові накладні ТОВ “Донецька пивна група” (“Покупець”) на загальну суму 11462731,53грн., у тому числі ПДВ –1910455,26грн. (див.126-143арк. Іт.справи).
Як свідчать матеріали справи, розрахунки за поставлене за договором поставки від 04.02.2002р. №9/2 обладнання для розливу та охолодження пива між сторонами не здійснювались.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі листів (див.17-22арк.ІІт.справи) та на підставі видаткових накладних (див.144-155арк.Іт.справи) ТОВ “Донецька пивна група” (“Покупець”) було здійснено повернення обладнання для розливу та охолодження пива ДП “Українська пивна компанія - Харківвзбут” СП АТ “Українська пивна компанія” (“Постачальник”) на загальну суму 8138580,84грн., у тому числі ПДВ – 1356450,14грн.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що повернення товару, а також коригування сум податкового кредиту оформлено розрахунками коригування кількісних (вартісних) показників, що факт здійснення відповідних коригувань сторонами не оспорюється.
В акті перевірки перевіряючими констатовано, що товари за договором поставки від 04.02.2002р. №9/2 були придбані ТОВ “Донецька пивна група” не для використання у власній господарській діяльності підприємства, в зв’язку з чим витрати на такі операції не повинні зараховуватись до результатів господарської діяльності платника податків.
Господарський суд першої інстанції на підставі системного аналізу норм податкового законодавства врахував, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом звітного податкового періоду.
При оцінці спірних правовідносин місцевий господарський суд вірно взяв до уваги ту обставину, що придбання та подальше повернення товару відбулось в різних податкових періодах, а чинне законодавство не містить жодних обмежень стосовно можливості повернення одержаних в межах господарської операції товарно-матеріальних цінностей.
Згідно п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній до 31.03.3005 р.) у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю.
Відповідно до п. 4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів" від 25.03.2005 р. №2505-1V) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача відбуваються в порядку, встановленому п.п.4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).
Позивачем в податковому обліку повернення товару, а також коригування сум податкового кредиту оформлено розрахунками коригування кількісних і вартісних показників (див.69-77арк.ІІт.справи).
Господарським судом першої інстанції при з’ясуванні фактичних обставин щодо спірних правовідносин зазначено, що жодних зауважень стосовно правильності коригування позивачем податкових зобов’язань щодо повернення товару органом державної податкової служби не надано.
З огляду на положення п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку, що за спірним податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2005р. №0001642340/2 (№267/0001642340/2) розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій склав 926792грн., що на 531118грн. більше встановленого п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ максимального розміру штрафних (фінансових) санкцій, які можуть застосовуватись до платників податку.
За результатами апеляційного провадження по справі судова колегія дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м.Донецька не підлягають задоволенню, оскільки рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам, нормам чинного законодавства і з заявлених підстав не підлягає скасуванню.
Результати апеляційного провадження по справі ухвалені колегією суддів в нарадчій кімнаті відповідно до положень ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень ст.101, ст.103, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.196, ст.198, ст.200, ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини ухвали Донецького апеляційного господарського суду про залишення без зміни постанови господарського суду Донецької області від 11.05.2006р. у справі №22/65а.
В порядку п.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам повідомлено про виготовлення повного тексту ухвали в п’ятиденний термін з моменту проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.
Беручи до уваги викладене, керуючись п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.101, ст.103, ст.154, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.185, ст.186, ст.195, ст.196, ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 11.05.2006р. у справі №22/65а –залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 11.05.2006р. у справі №22/65а –залишити без зміни.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
І.В. Москальова
Надруковано:
1. Позивачу.
2. Відповідачу.
3. Господарському
суду Донецької області .
4/5 До справи.