АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" листопада 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючої – Фащевської Н.Є.
Суддів – Гурзеля І.В., Шевчук Г.М.
при секретарі –Любчик Л.В.
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 5 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя набутого як за час фактичних шлюбних відносин, так і за час перебування сторін у шлюбі. Посилалась на те, що з 1994 року вона проживала разом із відповідачем у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу до 2003 року, а з 2003 року по 2008 рік вони проживали разом у зареєстрованому шлюбі і за весь цей час ними було набуто майно у тому числі однокімнатна квартира та зроблено депозитний вклад у банк, а також придбані інші речі перераховані в позові, які просила розділити.
ОСОБА_2 позов в частині поділу квартири та депозитного вкладу не визнав, вважає квартиру набуту до шлюбу своєю особистою власністю та пред’явив зустрічний позов, де просив розділити крім майна зазначеного позивачкою ще й інше майно, зокрема, будинковолодіння у с. Корначівка Лановецького району, зареєстроване на ОСОБА_1.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 5 червня 2009 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Проведено поділ майна подружжя загальною вартістю 9450 грн., виділивши ОСОБА_1 майно на суму 3100 (три тисячі сто) грн., а саме:
• кухонний комбайн вартістю 450 грн;
• телевізор “Соні” вартістю 1200 гри.:
• стіл вартістю 200 грн.;
• дзеркало вартістю 100 грн;
• магнітофони - дві штуки - вартістю 300 грн;
• карнізи 2 штуки - вартістю 100 грн.
• покривало вартістю 150 грн;
• тюль вартістю 100 грн.;
• годинник вартістю 75 грн.;
• кавоварка вартістю 50 грн.;
• електрочайник вартістю 100 грн.;
• настольна лампа вартістю 50 грн.
• набір спальної білизни - 2 комплекта - вартістю 125 грн.;
• Табуретки 2 штуки вартістю 100 грн.
Виділено ОСОБА_2 майно на суму 4550 ( чотири тисячі п’ятсот п'ятдесят) грн., а саме:
• холодильник ?тлант" вартістю 2000 грн.;
• диван вартістю 1000 грн:
• газова плита вартістю 500 грн.;
• карніз 1 штуки - вартістю 50 грн.
• антена вартістю 700 грн.;
• фотоапарат ?одак" вартістю 75 грн.:
• бра вартістю 30 грн.;
• світильник для ванної вартістю 30 грн.;
• світильник для коридора вартістю 40 грн.;
• набір спальної білизни - 2 комплекта - вартістю 125 грн.:
Стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 1625 ( одну тисячу шістсот двадцять п’ять) грн. різниці вартості майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_3 право на 1/2 частину вкладу на депозитному рахунку НОМЕР_1 ВАТ ?крексім банк"" на суму 500 доларів США.
У решті позову відмовлено.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати у сумі 115 грн. судового збору та 30 грн. витрат на ІТЗ по розгляду справи.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави 17 грн. 55 коп. недоплаченого судового збору.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 5 червня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким виділити їй ? частину майна, яке нажито під час фактичних шлюбних відносин, визнати за нею право власності на ? частину квартири та провести розподіл майна подружжя в іншому співвідношенні. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши апелянта ОСОБА_1, яка підтримала апеляцію в межах наведених доводів, ОСОБА_2, який просить апеляцію відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог вбачається, що апеляційна скарга є безпідставною і до задоволення не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги та відмовляючи в зустрічному позові суд виходив з того, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.05.2003 року по 06.08.2008 року, що стверджується свідоцтвами про шлюб та про розірвання шлюбу (а.с.9,10)
До цього з 1994 по 2003 рік ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали спільно без реєстрації шлюбу, що підтверджено показами ряду свідків, зокрема, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 .
Судом вірно застосовано до правовідносин між сторонами, які існували за час спільного проживання без реєстрації шлюбу, діюче на той час законодавство, зокрема, ст. 17 ЗУ “Про власність" від 07.02.1991 року, у відповідності до якої, майно придбане внаслідок спільної праці, є спільною сумісною власністю сторін, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмового угодою між ними, розмір частки кожного визнається ступенем його трудової діяльності.
Із змісту ст. 22 КпШС України, яка поширюється на правовідносини між сторонами з приводу набуття спірного майна, до ociб, які перебували у фактичних шлюбних відносинах, правила спільної сумісної власності подружжя не застосовуються. Такі особи на майно, набуте при спільному житті, мають право як на спільну часткову власність.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Претендуючи на ? частину квартири, яка придбана в 2001 році, ОСОБА_4 не довела свою спільну участь у її придбанні.
Так, згідно договору купівлі - продажу квартири від 30.01.2001 року ОСОБА_2 купив однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. (а.с.7)
Згідно реєстраційного посвідчення, виданого Тернопільським РБТІ квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_2 на праві особистої власності від 26.02.2001 року.(а.с.9)
Також відповідно до довідки, виданої виконкомом Великоберезовицької селищної ради від 25.11.2008 року №4565, у вищевказаній квартирі зареєстрований лише ОСОБА_2 (а.с.8) Як пояснив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_9, спірну квартиру він придбав особисто за власні кошти за 2500 дол. США, з яких 2000 дол. США були з його власних заощаджень, а 500 дол. США він взяв у борг у свого сина ОСОБА_10.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що йому було відомо про те, що його батько має намір придбати помешкання для чого йому не вистачає 500 дол. США, а тому він йому дав їх у борг. Також йому відомо про те, що кошти у сумі 2000 дол. США його батько працюючи на будівництві заробив для придбання цієї квартири.
Також, судом встановлено, що за період з 1994 року по 08.03.2003 року, окрім вказаної квартири, було придбано наступне майно:
• Дачний будинок типу Кузов К-1 вартістю 262 грн. 80 коп., що стверджується накладною №77 від 08.06.2001 року, представлено суду відповідачем ОСОБА_9;
• Пилосос ?амсунг" вартістю 400 грн., що стверджується гарантійним талоном представленим відповідачем, де дата продажу вказана 22.03.2002 року;
• Телефон вартістю 1000 грн., що стверджується представленим відповідачем гарантійним талоном, де дата продажу вказана 07.03.2003 року;
• Тумбочка під телевізор:
• Витяжка:
• Тумбочка з вішалкою:
• Два світильника
• Ковдра.
Вказану обставину ніхто із сторін не заперечив.
Відповідно до ст. 61 ЦИК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що кошти на придбання квартири, а також дачного будиночку, пилососа “Самсунг", телефона, тумбочки під телевізор, витяжки, тумбочки з вішалкою, двох світильників та ковдри були їх спільними не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки позивачкою не представлено з цього приводу жодних доказів та заперечується відповідачем, в квартирі якого ці речі знаходяться.
Покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що їм було відомо, що сторони збирали кошти на придбання квартири та зберігали їх у шкафу, суд вірно не взяв до уваги, оскільки вони суперечать документальним доказам, які є у справі.
15.02.2007 року під час шлюбу на ім’я ОСОБА_9 відкрито депозитний рахунок НОМЕР_1 з виплатою відсотків щомісяця у сумі 1000 дол. СІПА.
За час шлюбу сторонами також придбано:
• Холодильник “Атлант" вартістю 2000 грн.;
• Тюль - 100 грн.
• Антена 700 грн.;
• Телевізор ?арп" вартістю 800 грн.;
• Годинник - 200 грн.;
• Фотоапарат ?одак" - 75 грн.;
• Телевізор “Соні” вартістю1200 грн.
• Кавоварка 50 грн.:
• Пральну машинку ?лгас" 500 грн.
• Електрочайник 50 грн.;
• Бра 100 грн.;
• Кухонний комбайн - 450 грн.;
Настольна лампа - 50 грн.;
Світильник для ванної - 30 грн.;
• Відеомагнітофон - 500 грн.;
• Стіл - 200 грн.:
• Світильник для коридора 40 грн.
• Диван 1000 грн.;
• Газова плита - 500 грн.;
• Набір спальної білизни 4 комплекта - 250 грн.
• Дзеркало - 100 грн.;
• Два магнітофони - 300 грн.;
• Табуретки 2 штуки - 100 грн.;
• Карнизи 3 штуки - 150 грн.;
• Покривало - 150 грн.;
На загальну суму 9450 грн.
Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно із ст. 70 СК України, у разі поділу майна подружжя розмір часток дружини та чоловіка є рівними.
Таким чином, враховуючи те, що сторонами за час шлюбу було придбано майна на загальну суму 9450 грн., а тому відповідно до ст. 70 СК України кожному із подружжя належить майно на суму 4725 грн..
Судом першої інстанції також вірно встановлено, що телевізор “Шарп” вартістю 800 грн., пральну машинку ?лгас" вартістю 500 грн. та відеомагнітофон вартістю 500 грн. на загальну суму 1800 грн. відповідач відчужив вже після розірвання шлюбу та використав кошти у власних потребах.
Тому, при вирішенні питання про поділ майна подружжя, вірно стягнуто з ОСОБА_2 1/2 частину грошової компенсації вартості відчуженого ним спільного майна, що становить 900 грн..
Доводи апеляції про невірний розподіл майна між сторонами є безпідставними, оскільки позивачка в своєму позові взагалі претендувала на грошову компенсацію, а тому апеляція до задоволення не підлягає.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.
Керуючись п.1ч.1ст.307 ст.308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 5 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді