АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" грудня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Гурзеля І.В.,
Суддів – Демковича Ю.Й., ПарандюкТ.С.,
при секретарі – Танцюрі О.В.,
з участю представника апелянта
ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - ТФ ДПІ “Львівський Промбудпроект”, ОСОБА_5 про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа – ТФ ДПІ “Львівський Промбудпроект” про стягнення коштів, посилаючись на те, що в січні 2002 року між її чоловіком ОСОБА_5, та ТФ “Львівський Промбудпроект” було укладено угоду про дольову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1. На виконання умов вказаної угоди на рахунок ТФ ДПІ “Львівський Промбудпроект” було перераховано їх спільні грошові кошти в загальній сумі 47524,75 гривень. У 2003 році між її чоловіком ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_3 було досягнуто домовленість про те, що остання придбає квартиру, на фінансування будівництва якої було укладено угоду про дольову участь з її дочкою ОСОБА_4 У зв’язку з тим, що на той момент у ОСОБА_3, не було коштів, сплачені нею та її чоловіком кошти ТФ ДПІ “Львівський Промбудпроект” були зараховані ОСОБА_4 в рахунок оплати дольової участі у будівництві вказаної квартири. Відповідачі зобов’язувались повернути кошти на протязі 3 років. Однак, ОСОБА_4 розірвала угоду про дольову участь у будівництві АДРЕСА_1, отримала всі внесені по даній угоді грошові кошти та відмовилися їх повертати. Просила суд стягнути з відповідачів на її користь 47524, 75 гривень.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07 жовтня 2009 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 47524 (сорок сім тисяч п’ятсот двадцять чотири) гривні 75 копійок заборгованості.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 жовтня 2009 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши представника апелянта, який вимоги апеляції підтримав в межах наведених доводів, позивачку, яка просить апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог вбачається, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Так ухвалюючи рішення про стягнення солідарно з відповідачів 47524 грн. заборгованості суд першої інстанції виходив з того що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали грошові зобов”язання перед позивачкою а тому стягнув з них зазначені кошти в її користь.
З таким висновком суду першої інстанції колегія не погоджується оскільки він не відповідає обставинам справи і суперечить вимогам закону.
Колегіє суддів встановлено наступні обставини та визначено відповідні до них правовідносини.
Позивачка ОСОБА_2 з 26.06.1997 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 ( копія свідоцтва про шлюб а.с. 18)
В січні 2002 року між ОСОБА_5 та ТФ ДПІ «Львівський Промбудпроект» було укладено угоду про дольову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку по вул. Об'їзній (Будного ) в м.Тернополі,а саме квартири №13.
На виконання умов вказаної угоди ОСОБА_5 перерахував на рахунок ТФ ДНІ «Львівський Промбудпроект» грошові кошти в загальні сумі 47524,75 гривень, що підтверджується меморіальними ордерами та квитанціями (а.с.6-11)
Судом першої інстанції вірно встановлено що , кошти внесені ОСОБА_5 на виконання умов вказаної угоди є спільними коштами подружжя.
Однак не взято до уваги ту обставину що 4 січня 2002 року ОСОБА_2 видала нотаріальне доручення ОСОБА_5 управляти та розпоряжатись всім належним її майном та укладати всі дозволені законом угоди в т.ч. продавати та дарувати та вчиняти інші дії з її майном (а.с.56)
Діючи в межах наданого доручення, ОСОБА_5 розпорядився коштами внесеними ним в ТФ ДНІ «Львівський Промбудпроект» в сумі 47524,75 гривень, та 25.07.2002 року подав в установу заяву про зарахування зазначених коштів як оплату на дольову участь у будівництві квартири своєї дочки ОСОБА_4 (а.с.12), яка в цей же день уклала з ТФ ДНІ «Львівський Промбудпроект» угоду про дольову участь у фінансуванні будівництва квартири вартістью 51000 грн. і вказані кошти були її зараховані в оплату за квартиру.
В заяві не зазначено на яких умовах ОСОБА_5 передавав зазначені кошти. Також з заяви не можна зробити висновок що кошти передавались в борг.
Позивачкою також не представлено належних доказів про те що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мають перед нею боргові зобов”язання.
У відповідності до п.п.2 ст.44 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв в 2002 році у письмовій формі повинні укладатись угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців. У відповідності до ст.46 ЦК України в редакції 1963 року недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (ст.44 цього Кодексу) позбавляє сторони права в разі спору посилатись для підтвердження угоди на покази свідків.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечується наявність домовленості про те що між ОСОБА_5 та ними було досягнуто домовленість про те, що ОСОБА_3 придбає у ОСОБА_5 квартиру, на фінансування будівництва якої ОСОБА_5 в січні 2002 року уклав угоду про дольову участь з ТФ ДПІ «Львівський Промбудпроект», та заперечують наявність домовленості про повернення коштів, які той зарахував в оплату за фінансування квартири своєї дочки ОСОБА_4 в липні 2002 року.
Висновок суду першої інстанції про те що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зобов”язувались повернути зазначені кошти протягом 3-х років позивачці не підтверджується належними та допустимими доказами.
У відповідності до п.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції слід скасувати оскільки недоведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. По справі слід ухвалити нове рішення яким в позові відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Керуючись п.2ч.1 ст.307, п.п.2,3,4 ч.1ст.309 ст.ст.314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 жовтня 2009 року скасувати. Ухвалити нове рішення. В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - ТФ ДПІ “Львівський Промбудпроект”, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів у зв’язку з невиконанням грошового зобов”язання, - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий-підпис
Судді- два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель