АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" листопада 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого — Фащевської Н.Є.
Суддів — Гурзеля І.В., Шевчук Г.М.
при секретарі – Любчик Л.В.
з участю — представника ДВС Кавійчук В.П.,
ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 6 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2009 року позивач ОСОБА_5 пред'явив до суду позов до Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що у відповідача на виконанні знаходилось виконавче провадження про примусове стягнення з ОСОБА_6 в його користь 2451 гривні збитків, які присуджені згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 грудня 2007 року. Однак, усупереч вимогам Закону “Про виконавче провадження” виконавчі дії державним виконавцем проводились понад установлені строки та з порушенням черговості стягнення за виконавчим документом, оскільки на грошові кошти, які знаходяться на рахунках боржника у фінансових установах, стягнення не звернено. Внаслідок порушення державним виконавцем указаних вимог закону йому заподіяно матеріальну шкоду, що полягає у затратах, пов'язаних із порушенням строку виконання рішення, та моральну шкоду, розмір якої він оцінює у 800 гривень.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 6 серпня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Другого відділу ДВС 500 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_5.
В апеляційній скарзі Другий відділ ДВС просить рішення Тернопільського міськрайонного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, ними виконавчі дії за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_6 в користь стягувача ОСОБА_5 матеріальної шкоди проводились у відповідності до Закону України “Про виконавче провадження”, протиправність дій, які б спричинили позивачу моральну шкоду, відділ ДВС не вчиняв.
Заслухавши представника апелянта, який вимоги апеляції підтримав в межах наведених доводів, дослідивши матеріали справи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вбачається, що апеляційна скарга є обгрунтованою і підлягає до задоволення.
Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що при виконанні рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2007 року про стягнення з ОСОБА_6 в користь позивача ОСОБА_5 970 гривень матеріальної шкоди, 800 гривень моральної шкоди та 681 гривні судових витрат, другим відділом ДВС порушено вимоги ст.ст.25,50 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки виконання рішення проведено понад строки встановлені в законі і стягнення не було звернуте на вклади чи інше майно боржника, а проведено з його пенсії, чим заподіяно стягувачу ОСОБА_5 моральну шкоду.
З таким висновком суду колегія не погоджується, оскільки він суперечить нормам матеріального права.
Так, колегією суддів встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
04 квітня 2008 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_7 відкрито виконавче провадження із виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 2451 грн. боргу. (а.с.47)
17.04.2008р. боржниця ОСОБА_6 подала заяву до Другого відділу ДВС з проханням провести стягнення із пенсії боржниці в розмірі 50% щомісячно.(а.с.48) Відповідно до ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та ін. доходи боржника можливе без проведення обстеження майнового стану боржника за умови, що сума стягнення не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати. Якщо сума боргу перевищує розмір двох мінімальних заробітних плат для звернення стягнення на пенсію без подальшого обстеження майнового стану боржника необхідна згода стягувача. У своїй заяві від 21.04.2008р. стягувач ОСОБА_5 заперечив проти такого виконання рішення.(а.с.49)
Оскільки сума стягнення з боржника була незначною, вказане заперечення стягувача призвело до затягування строків виконання рішення суду, оскільки потягло за собою вчинення інших дій представниками ДВС, які в подальшому виявились малоефективними із за відсутності належного до опису майна боржника.
Так 24.04.2008р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.(а.с.51) Відповідно до ст.5 Закону України « Про виконавче провадження » із метою виявлення за боржником зареєстрованого права власності на нерухоме майно та транспортні засоби, та чи зареєстрований боржник як приватний підприємець державним виконавцем було вчинено відповідні запити до реєструючи органів, а саме TOB МБТ, УДА1 УМВС та Відділу реєстрації TMP. ( а.с.52,)Відповідно до повідомлення УДАІ УМВС від 12.05.2008р. за ОСОБА_6 зареєстровано автомобіль ГАЗ 24, який належить їй на праві приватної власності. Оскільки місце перебування автомобіля невстановлено, державним виконавцем було винесено постанову від 26.05.2008р. про розшук майна боржника (а.с.56) копію якої направлено для примусового виконання в УДАІ УМВС. Автомобіль працівникам ДАЇ затримано не було. У своєму листі від 23.02.2009р. Управління Державтоінспекції повідомляє, що в підрозділи ДАІ направлено орієнтування на затримання вказаного транспортного засобу у випадку його експлуатації.(а.с.68)
Виходом державного виконавця за адресою проживання боржника АДРЕСА_1 згідно акту від 26.05.2008 р. (а.с.55) складеного держаним виконавцем встановлено що боржниця ОСОБА_6 в даній квартирі власного майна не має і фактично проживає в с. Забойки Тернопільського району, хоча зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, про що повідомив ОСОБА_8 В квартирі зі слів присутнього ОСОБА_8 проживають ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які є родичами боржниці і все майно в квартирі належить їм на праві приватної власності. В підтвердження факту належності майна виявленого у квартирі ОСОБА_8 пред'явив кредитний договір на побутову техніку, яка була виявлена у квартирі (а.с.57) .
Відповідно до повідомлення відділу державних реєстраторів Тернопільської Міської Ради від 09.06.2008р. ОСОБА_6 являється приватним підприємцем. З метою виявлення за боржником відкритих банківських рахунків державним виконавцем 06.06.2008р. направлено до ТОДПІ відповідний запит. (а.с. 59) Листами від 19.06.2008р. та від 04.08.2008р. ТОДПІ відмовилось надати запитувану інформацію посилаючись на те що ДВС не входить в число державних органів, яким можливо цю інформацію надати.(а.с.61,64)
Доводи позивача ОСОБА_5 про те що ДВС повинен був звернутись до суду з заявою про розкриття банківської таємниці не є вірними, оскільки він як стягувач і зацікавлена в цьому особа, міг сам звернутись до суду з цього приводу. Крім того ОСОБА_5 не представив суду доказів про наявність у боржника банківських рахунків і таких рахунків вжитими ДВС заходами у межах їх компетенції виявлено не було.
З метою своєчасного та повного виконання рішення, на підставі ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем 06.06.2008р. внесено подання до Тернопільського міськрайонного суду про видачу дубліката виконавчого документа для паралельного проведення стягнення із пенсії боржника. Дублікат виконавчого листа надійшов до Другого відділу державної виконавчої служби 26.08.2008р. і розпорядженням державного виконавця від 29.08.2008р. направлений в бухгалтерію УПФУ м. Тернополя для проведення стягнення із пенсії боржника в розмірі 50% щомісячно.(а.с.75) Станом на квітень 2009р. стягнено і перераховано стягувачу 1497,71 грн. боргу. Як пояснили сторони станом на червень 2009 року стягнення з боржника було виконане повністю. Таким чином як вбачається з довідки пенсійного фонду (а.с.70 ) стягнення з пенсії з боржника ОСОБА_6 розпочато в січні 2009 року, а закінчено в червні 2009 року тоб то тривало 6 -ть місяців. Таким чином у випадку відсутності заперечення зі сторони ОСОБА_5 в квітні 2008 року про звернення стягнення на пенсю боржника виконання ДВС могло бути проведено в 2008 році в шестимісячний термін, на що посилається ОСОБА_5.
Судом першої інстанції невірно потрактовано вимоги ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає що Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, як строк у який ДВС зобов’язано виконати рішення суду.
Всі дії державного виконавця по виконанню рішення суду проведено в зазначений строк. Поза строком здійснювались тільки повторні виходи на місце з метою встановлення наявності майна боржника 18.11.08 та 29.01.09 року (а.с.66,67) якими нічого не виявлено.
Отже, твердження про порушення державним виконавцем вимог ст. 25 Закону України « Про виконавче провадження » є безпідставними.
Невірно витлумачено судом першої інстанції вимоги ст..5 Закону України «По виконавче провадження » та ст.377 ЦПК України , і на підставі цього невірно встановлено їх порушення зі сторони відділу ДВС оскільки, питання про внесення до суду подання про звернення стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на розрахункових рахунках вирішується держаним виконавцем після виявлення таких рахунків в банківських установах. Також, подання про звернення стягнення на грошові кошти боржника вноситься до суду виключно при виконанні виконавчих документів виданих іншими органами окрім суду.
Відповідно до ст. 23 ЦК України , особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” суди при розгляді справ про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п.5 зазначеної Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Колегією суддів не встановлено наявність протиправних дій чи бездіяльності зі сторони відповідача — другого відділу ДВС по виконанню рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27.12.2007 року про стягнення з ОСОБА_6 2451 грн. шкоди в користь ОСОБА_5, а тому доводи позивача та висновки суду першої інстанції про наявність вини відповідача у заподіянні моральної шкоди є невірними. Ці незручності, які відчував позивач внаслідок тривалого більше одного року, виконання рішення суду зумовлені як об’єктивними обставинами- відсутністю майна чи грошових рахунків боржника на які можна було б накласти стягнення, так і діями самого стягувача, який відмовився вчасно звернути стягнення на пенсію боржника, в подальшому рішення суду було виконано саме в такий спосіб.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди слід скасувати із за невідповідності висновків суду обставинам справи та порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.
По справі слід ухвалити нове рішення яким в позові ОСОБА_5 до Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції про відшкодування моральної шкоди, відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 316,319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції - задоволити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 6 серпня 2009 року в частині стягнення з Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції на користь ОСОБА_5 500 грн. моральної шкоди ,скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення. В позові ОСОБА_5 до Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції про відшкодування моральної шкоди, - відмовити. В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий
Судді