Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 5516 / 2009 р. Головуючий у 1 інстанції: Купавська Н.М.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
У Х В А Л А
Іменем України
«22» грудня 2009 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Кочеткової І.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Савченко О.В.,
При секретарі: Мосіної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «27» жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист права власності від порушень, не пов*язаних з позбавленням володіння, зобов*язання виконати певні дії та стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист права власності від порушень, не пов*язаних з позбавленням володіння.
В позові зазначав, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. В червні 2004 року він запропонував відповідачам, провести каналізацію на принципах дольової участі, але ніхто із сусідів не виявив бажання проводити каналізацію. У зв'язку з цим він разом з дружиною вирішив зробити індивідуальну каналізаційну систему своєї квартири.
В липні 2008 року був виконаний робочий проект водопостачання та каналізування своєї квартири. Таким чином, він повністю за особисті кошти здійснив обладнання індивідуальних, автономних водопостачання та каналізування згідно проекту, розробленого саме для його квартири. Однак 22 серпня 2008 року відповідачі самочинно кустарним способом врізались в автономну каналізаційну трубу, яка належить йому на праві власності. Після цього він звернувся до КП «Водоканал» та дізнався, що відповідачами було надано проект на проведення водовідведення, виданий Мелітопольським проектним інститутом.
З огляду на те, що відповідачами грубо порушені його право на вільне розпорядження та користування його власністю, а також не було вирішене питання про дольову участь між ним та відповідачами, просив суд зобов'язати відповідачів вчинити дії, спрямовані на ліквідацію перешкод у користуванні автономною каналізацією та привести каналізаційну трубу в той стан, в якому вона знаходилась до того, як відповідачі зробили врізання, стягнути з відповідачів на свою користь моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та 2000 грн. сплачених за юридичну допомогу і судові витрати в розмірі 16 грн.
У судовому засіданні позивач відмовився від позову в частині зобов*язання припинити виконання робіт по підведенню каналізаційних мереж до їх квартири, шляхом врізки в каналізаційну трубу, проведену ним згідно з проектом, пояснивши, що відповідачі вже закінчили роботи по підведенню каналізаційних мереж до своїх квартир.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2009 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобов*язання виконати певні дії.
Уточнив свої позовні вимоги, ОСОБА_4 остаточно просив суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні автономною каналізацією АДРЕСА_1 а саме: відрізати свої каналізаційні мережі від каналізаційної труби, що прокладена ним згідно з робочим проектом шифр МР 200.02 та привести цю каналізаційну трубу в первісний стан, а також стягнення моральної шкоди і витрати по справі.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2009 року позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Зобов*язано ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 усунути перешкоди ОСОБА_4 в користуванні автономною каналізацією АДРЕСА_1, а саме: відрізати свої каналізаційні мережі від каналізаційної труби, що прокладена ОСОБА_4 згідно з робочим проектом шифр МР 200.02 та привести цю каналізаційну трубу в первісний стан.
В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у рівних частках на користь ОСОБА_4 витрати на сплату судового збору у розмірі 08 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 07 грн. 50 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн., а всього 1016 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до положень ст. 391 ЦК України позивач має право на усунення перешкод у користуванні належною йому власністю.
Однак цей висновок судом зроблено з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 цього Кодексу - під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
При вирішенні справи суд виходив з того, що в липні 2008 року ОСОБА_7 за його особисті кошти здійснено обладнання індивідуальних, автономних водопостачання та каналізування згідно проекту, розробленого саме для його квартири. Проте в період з 21.08.2008 року по 22.08.2008 року відповідачі ОСОБА_8 з квартири № 3 та ОСОБА_6 з квартири № 7 самочинно врізались в автономну каналізаційну трубу, яка належить позивачу на праві власності.
Разом з тим, заперечуючи проти позову, ОСОБА_8 указував на те, що відповідно до робочого проекту каналізування квартири АДРЕСА_4, шифр МП 200.02.2 та робочого проекту водопостачання та каналізування квартири № 4, що належить позивачу ОСОБА_4 передбачено спільна ділянка каналізації для всього будинку. Згідно відповіді ТОВ „Мелітопольпроект” ( а.с.58) виконати окрему лінію каналізації без урахування прокладеної ОСОБА_4 ( квартира 4) неможливо ні технічно, ні у відповідності до нормативних документів. На теперішній час по вул. Кірова вже прокладено 2 лінії каналізації, прокладати третю немає ні необхідності ні можливості. При проектуванні каналізації для квартири № 4, яка належіть ОСОБА_4 ( МП 200.02) враховувалась і можливість підключення інших квартир жилого будинку № 6.
При вирішенні справи суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 213 і 214 ЦПК України, цих доводів відповідача належним чином не перевірив; не встановив, на яких умовах позивачем пропонувалось відповідачам укласти договір про долеучасть в прокладенні спільної ділянки каналізації, не з’ясував можливість підключення до центральної мережі каналізаційний трубопровід від квартир відповідачів.
Крім того, поза увагою суду залишились вимоги ст. 41 Конституції України і ст. 319 ЦК України, згідно яких, власник не може використовувати право власності на шкоду правам інших власників.
Зобов’язавши відповідачів виконати роботи по приведенні каналізаційної труби у первісний стан, суд не з’ясував чи можуть такі роботи проводити безпосередньо відповідачі, чи такі роботи проводяться установою, яка має необхідний дозвіл на проведення таких робіт.
Крім того дійшовши висновку про самовільне врізання відповідачами в каналізаційну трубу прокладену позивачем, суд не звернув уваги на те, що відповідачами виготовлено проект по водопостачанню та каналізуванню своїх квартир і що вказані проекти можливо реалізувати лише шляхом сумісного підключення позивача і відповідачів до центральної мережі.
Таким чином, дійшовши висновку про те, що порушене право позивача підлягає судовому захисту, суд першої інстанції не вирішив питання, чи може воно бути захищено у обраний позивачем спосіб, чи дійсно діями відповідача порушується право власності позивача, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин і чи може ухвалене судом рішення бути виконано в примусовому порядку без залучення до участі у справі КП „Водоканал” та підрядної організації, яка виконувала роботи по підключення трубопроводу.
Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права унеможливлюють ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції, а тому справа на підставі ст.311 п. 4 ЦПК підлягає направленню на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на викладене, обговорити питання про спосіб захисту порушеного права позивача, вжити усі необхідні заходи до всебічного, повного і об’єктивного з’ясування фактичних обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від установленого вирішити спір
Керуючись ст. ст. 307, п.4 ст.311, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «27» жовтня 2009 року в цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: