АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-302/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Чорненко Л.І.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
при секретарі Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Українсько-Німецького спільного підприємства «Алкор» (далі – УНСП «Алкор»), треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, та за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі – МТСБУ) до ОСОБА_4, УНСП «Алкор», третя особа – ОСОБА_6, про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, -
ВСТАНОВИЛА :
У травні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до УНСП «Алкор», треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, який в ході розгляду справи доповнювала і уточнювала.
Зазначала, що 17.02.2006 року приблизно о 13 год. з вини водія УНСП «Алкор» ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено її автомобіль „Рено-11”, а її чоловік ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 29 228 грн. 13 коп.
Посилаючись на те, що відповідачі відмовляються в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, просила стягнути з відповідача 36021 грн. 45 коп. матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції, 200 грн. сплачених за надання правової допомоги, 486 грн. 78 коп. сплачених за проведення судової авто-технічної експертизи, 5000 грн. моральної шкоди, 360 грн. 22 коп. державного мита та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
У жовтні 2008 року МТСБУ звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, УНСП «Алкор», третя особа – ОСОБА_6, про стягнення в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за договором страхування потерпілій ОСОБА_3 виплачене страхове відшкодування у розмірі 7 393, 50 грн. за автомобіль, пошкоджений під час аварії , яка сталася у лютому 2006 року з вини водія ОСОБА_4
На підставі ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове бюро просило суд стягнути з УНСП «Алкор» або з ОСОБА_4 понесені витрати в сумі 7393 грн. 50 коп., правову допомогу – 1500 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 січня 2009 року справу за позовом МТСБУ до УНСП «Алкор», ОСОБА_4 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування об’єднано в одне провадження із справою за позовом ОСОБА_3 до УНСП «Алкор», ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 листопада 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_3, та в позові МТСБУ – відмовлено.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини позивача, страхова компанія частково відшкодувала потерпілій завдані збитки, а тому підстав для покладання обов’язку на УНСП «Алкор» відшкодувати вартість відновлювального ремонту автомобіля, моральну шкоду не має.
Проте, таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а тому з ними не можна погодитись.
За змістом п.1 ч.1ст. 1188, ч.2 ст.1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Встановлено, що 17 лютого 2006 року за участю водіїв ОСОБА_5 і ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригод, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача ОСОБА_3 „Рено-11” (том 1: а.с.6-7, 28).
За висновком спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження від 28.02.2006 року №94 вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 29 228, 13 грн., розмір матеріальної шкоди складає 9 368, 38 грн. Відновлювати пошкоджений транспортний засіб економічно недоцільно (том 1: а.с.14-27).
Відповідно до договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів потерпілій ОСОБА_3 страховим бюро у липні 2006 року виплачене страхове відшкодування у розмірі 7 393, 50 грн. Вартість неушкоджених залишків транспортного засобу складає 1 974,88 грн.( том 2: а.с. 82, 54, 21).
За результатами розслідування причин дорожньо-транспортної пригоди працівниками ДАІ 17.02.2006 року був складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно водія УНСП «Алкор» ОСОБА_4 – третьої особи по справі, який допустився порушень п.11.2,12.1,12.3 Правил дорожнього руху, і ці порушення призвели до аварії і пошкодження автомобіля позивача (додаток 1: справа про адміністративне правопорушення №3-636/2006 року).
Постановою судді Вільнянського районного суду від 22 березня 2006 року водія ОСОБА_4 за вказані у протоколі порушення Правил дорожнього руху притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (том 1:а.с.8; додаток1: а.с.11).
За протестом прокурора Вільнянського району зазначена постанова скасована суддею Вільнянського районного суду від 12 грудня 2007 року через порушення вимог ст.268 КУпАП – розгляд справи у відсутність правопорушника, із закриттям провадження у адміністративній справі у зв’язку із закінченням строку притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності (том1: а.с.160-161).
Висновки працівників ДАІ стосовно причин аварії узгоджуються з висновком судової авто-технічної експертизи від 5 вересня 2008 року, проведеної на підставі матеріалів адміністративної справи, згідно якої водій УНСП «Алкор» ОСОБА_4 допустився порушень п.п. 11.2; 11.3; 10.1 Правил дорожнього руху і ці порушення знаходяться в прямому причинному зв’язку з подіями ДТП; водій ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути аварії (том1: а.с.214-221).
Аналіз фактичних обставин свідчить про те, що ДТП сталося з вини водія УНСП «Алкор» ОСОБА_4, а тому УНСП «Алкор» як власник джерела підвищеної небезпеки в силу ст.ст.1188, 1192 ЦК України зобов’язаний відшкодувати потерпілій завдану шкоду з урахуванням інфляційних витрат і страхових виплат.
Висновок судової авто-технічної експертизи від 31.07.2009 року про те, що причиною аварії являється порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху, а водій УНСП «Алкор» ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути зіткнення автомобілів, суперечить фактичним обставинам, вищевказаним доказам, а тому не заслуговує на увагу (том1: а.с. 306, 318-323).
Зазначена експертиза проведена за схемою, складеною не працівниками ДАІ, а водієм ОСОБА_4 Вихідні дані, покладені в основу цього експертного дослідження, суперечать матеріалам адміністративної справи, поясненням водія ОСОБА_4, які останній давав працівникам ДАІ безпосередньо після аварії на місці її скоєння.
Надані відповідачем фотографії з місця ДТП не спростовують висновки працівників ДАІ і експертизи від 5 вересня 2008 року щодо причин аварії (том1: а.с.185-193).
Доводи відповідача про те, що під час аварії володільцем джерела підвищеної небезпеки був не УНСП «Алкор», а інша особа, яка управляла автомобілем на підставі цивільно-правової угоди, спростовуються матеріалами адміністративної справи і подорожнім листом службового легкового автомобіля від 17.02.2006 року виданого водієві УНСП «Алкор» ОСОБА_4 (том1: а.с.246).
Доводи третьої особи ОСОБА_4 про те, що під час аварії автомобілем УНСП «Алкор» управляв не він, а його брат ОСОБА_7, спростовуються матеріалами вищевказаної адміністративної справи. Крім того, за заявою ОСОБА_4 прокурор Вільнянського району здійснював представництво його інтересів як третьої особи в суді першої інстанції на підставі ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» (том1: а.с.166-167).
За таких обставин оскаржуване рішення відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового – про часткове задоволення позову.
Визначаючи розмір відшкодування, судова колегія виходить з того, що визначена експертом вартість відновлювального ремонту автомобіля – 29 228, 13 грн. значно перевищує його вартість на час настання ДТП – 9 368,38 грн. і відновлювати такий транспортний засіб, за висновком експерта, економічно не доцільно, а тому відповідно до ч.1 ст.1192 ЦК України стягненню підлягає вартість пошкодженого автомобіля.
Зважаючи на те, що завдана позивачеві шкода частково компенсована страховою компанією, з відповідача на користь потерпілої підлягає стягненню різниця між вартістю автомобіля на час ДТП і страховою виплатою з урахуванням індексу інфляції, а саме:
9 368, 38 грн.- 7 393,50 грн.) х 1,636 = 3 230,9 грн., де
9 368,38 грн. – вартість автомобіля;
7 393,50 грн. – вартість страхового відшкодування;
1,636 – індекс інфляції за період з лютого 2006 року до березня 2009 року (у відповідності з вимогами доповненої позовної заяви від 21 травня 2009 року том1:а.с.293,296).
Питання про повернення потерпілою відповідачеві вартості неушкоджених залишків транспортного засобу на суму 1 974,88 грн. останнім у суді не порушувалось, а тому судовою колегією при розгляді цієї справи не вирішується. Відповідач не позбавлений можливості пред’явити відповідну вимогу до потерпілої в установленому законом порядку після фактичного відшкодування завданої шкоди.
Визначаючи розмір сум на відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілої на підставі ст.ст.23, 1167 ЦК України, колегія виходить із принципу розумності і справедливості, враховує фактичні обставини справи, ступінь душевних страждань, яких позивач зазнала через фактичне знищення її автомобіля. А тому розмір морального відшкодування складає 1 000 грн.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, у відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України понесені нею судові витрати підлягають частковій компенсації за рахунок відповідача, а саме: 51 грн. – судового збору, 30 грн. – витрати з інформаційно-технічного розгляду справи, а всього 81 грн.
Витрати по проведенню судових авто-технічних експертиз відповідно до ст.88 ЦПК України покладаються на сторони.
Витрати позивача на правову допомогу, надану їй представником, компенсації не підлягають.
Рішення суду першої інстанції за позовними вимогами страхового бюро останнім не оскаржувалось, а тому відповідно до ст.303 ЦПК України судом апеляційної інстанції не переглядалося.
Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 листопада 2009 року у цій справі в частині відмови у позові ОСОБА_3 скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Українсько-Німецького спільного підприємства «Алкор» на користь ОСОБА_3 3 230 грн. 90 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 81 грн. – судових витрат.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :