Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 3505 / 2009 р. Головуючий у 1 інстанції: Прінь І.П.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
23 грудня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Коваленко А.І., Глазковій О.Г.,
При секретарі: Карацюпі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бердянської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. В позовній заяві зазначав, що між ним та відповідачем 08.06.2007 року було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0300 га, що розташована біля бази відпочинку „Чайка” по вул.. Макарова в м. Бердянську для будівництва магазину з гральним залом. На переданій йому в користування земельній ділянці, він збудував магазин з гральним залом „А”. Основна будівля „А” загальною площею 180,4 кв. м складається з коридору №1 площею 3,3 кв. м, основного приміщення №2 площею 54,9 кв. м, основного приміщення №3 площею 16,6 кв. м, санвузла №4 площею 4,9 кв. м, санвузла №5 площею 4,9 кв. м, основного приміщення №6 площею 16,2 кв. м, санвузла №7 площею 3,0 кв. м, підсобного приміщення №8 площею 15,7 кв. м, вбиральні №9 площею 3,3 кв. м, коридору №10 площею 2,1 кв. м, основного приміщення №11 площею 55,5 кв. м.. На вказаний об’єкт нерухомості Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт. Відповідно до технічного висновку, виготовленому ТОВ „Підприємство „Архбудпроект” від 20.02.2008 року щодо можливості оформлення основної будівлі у його власність технічний стан будівлі є належним. Посилаючись на те, що основна будівля „А” споруджена без порушень будівельних норм і правил, знаходиться на земельній ділянці, що є в законному користуванні, просив визнати за ним право власності на самочинно збудований об’єкт нерухомості основну будівлю магазину з гральним залом „А”№ по вул.. Макарова в м. Бердянську.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на основну будівлю магазину з гральним залом „А” по вул. Макарова (біля бази відпочинку „Чайка”) в м. Бердянську загальною площею 180,4 кв. м, що складається з : коридору №1 площею 3,3 кв. м, основного приміщення №2 площею 54,9 кв. м, основного приміщення №3 площею 16,6 кв. м, санвузла №4 площею 4,9 кв. м, санвузла №5 площею 4,9 кв. м, основного приміщення №6 площею 16,2 кв. м, санвузла №7 площею 3,0 кв. м, підсобного приміщення №8 площею 15,7 кв. м, вбиральні №9 площею 3,3 кв. м, коридору №10 площею 2,1 кв. м, основного приміщення №11 площею 55,5 кв. м.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, прокурор Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Ухваливши рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на положення ст. 319 ЦК України, згідно якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та на частину 5 статті 376 ЦК України, якою передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
При цьому суд виходив з того, що хоча ОСОБА_2, який є орендарем земельної ділянки, розташованої біля бази відпочинку „Чайка” по вул. Макарова в м. Бердянську, без спеціального дозволу побудував на цій ділянці магазин з гральним залом, проте ним споруджено основну будівлю (літ. А) без порушень будівельних норм і правил, що підтверджується технічним висновком ТОВ „Підприємство „Архбудпроект” (а. с. 19-20).
З таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо. Так, в частині 2 статті 331 ЦК України зазначено, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Відповідно до ст. 301 Закону України „Про планування і забудову територій” прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно „Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, затвердженого постановою КМУ від 22.09.2004 р. № 1243, прийняття цих об’єктів в експлуатацію полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, транспортних магістралей тощо – відповідно до затвердженої проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Згідно пункту 29 „Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів” датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об’єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.
Частина 3 статті 18 Закону України „Про основи містобудування” забороняє експлуатацію об’єктів, не прийнятих в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що будівля являє собою нерухоме майно, пов’язане фундаментом із землею і створене з відповідних будівельних матеріалів, поєднаних між собою в певній технологічній послідовності, визначеній проектною документацією, державними будівельними стандартами, нормами і правилами, суд першої інстанції, ухваливши рішення, фактично взяв на себе обов’язки державної приймальної комісії, оскільки лише акт цієї комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту може свідчити про відповідність будівлі вимогам безпеки та архітектурно-будівельним нормам.
Відповідно до статті 10 Закону України „Про архітектурну діяльність” державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури – Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи.
За таких обставин при розгляді даної справи суд першої інстанції повинен був залучити до участі в справі Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, а тому судове рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, воно підлягає скасуванню, а справа — поверненню на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду, при цьому є слушним дослідити питання підвідомчості даної справи суду загальної юрисдикції.
Керуючись ст. ст. 307, 311, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Бердянської міжрайонної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2008 року по цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: