Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 4561 / 09                                   Головуючий  у  1 інстанції: Суркова В.П.

                                                                                            Суддя-доповідач:  Боєва В.В.                                        

У Х В А Л А

Іменем України

23  грудня   2009 року                                                                                     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:         Боєвої В.В.

Суддів:                     Коваленко А.І., Бондар М.С.,

При секретарі:         Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   ВАТ „Запорізький сталепрокатний завод”  на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя   від  02 вересня 2009 р. у справі за позовом ВАТ „Запорізький сталепрокатний завод” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому  2008 року ВАТ „Запорізький сталепрокатний завод”  звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення. В позовній заяві зазначали, що у гуртожитку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 згідно ордеру було надано дві кімнати №18 та №19. Кімната №18 була надана ОСОБА_2 за умови, що у разі її звільнення з заводу з власного бажання або за ініціативою працедавця, вона повинна звільнити займану кімнату протягом десяти днів. Пропрацювавши на заводі понад 15 років, ОСОБА_2 була звільнена з підприємства за прогули 07.05.1999 року. Кімнату №18 ними було надано іншим мешканцям, проте ОСОБА_2 перешкоджає їм оселитися у кімнаті. Посилаючись на ці обставини, просили позбавити ОСОБА_2 права користування жилою кімнатою №18 в будинку АДРЕСА_1 та виселити її з займаної кімнати.

В процесі розгляду справи, позивач уточнив свої позовні вимоги у зв’язку з тим, що ОСОБА_2 разом зі своєю сім’єю ОСОБА_3 та ОСОБА_7 самоправно зайняли жилу кімнату №18, просили суд виселити їх з кімнати №18 в гуртожитку АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя  від 02 вересня  2009 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

  Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ВАТ „Запорізький сталепрокатний завод” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України  апеляційний суд  відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням  норм  матеріального і  процесуального  права.

Відмовивши  в задоволенні позовних вимог ВАТ „Запорізький  сталепрокатний завод”, суд першої інстанції  вірно посилався на положення  статей   9, 128, 129 ЖК України та на ч. 3 ст. 47 Конституції України, якими передбачені права особи на користування жилим приміщенням та  порядок надання жилої площі в гуртожитку.

При цьому суд виходив з того, що  згідно ордеру № 286 від 09.02.1998 р. ОСОБА_2 на родину з чотирьох  осіб  було надано дві кімнати - № 18 та № 19 в гуртожитку, розташованому за адресою:  АДРЕСА_1 (а. с. 10).

Таким  чином, ОСОБА_2 займає ці дві кімнати правомірно, застережень щодо звільнення  нею  кімнати № 18 в ордері не зазначено.

Позивач, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не надав суду належних та переконливих доказів щодо  наявності договору про вивільнення ОСОБА_2 кімнати № 18 в гуртожитку за умов її звільнення з роботи, як і не надав суду доказів щодо факту добровільного звільнення  цієї кімнати  членами родини ОСОБА_2.

Основні доводи апеляційної скарги ВАТ „Запорізький сталепрокатний завод”  полягають в   тому, що суд першої інстанції  неналежним чином оцінив пояснення сторін та  докази в справі, а тому дійшов хибного висновку про відмову  у задоволенні позовних вимог  

Ці  доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції,  оскільки   з  матеріалів справи вбачається, що суд дійшов такого висновку  з застосуванням  критеріїв належності та допустимості доказів, передбачених  відповідними  нормами  процесуального закону.

Судом першої інстанції повно і всебічно з’ясовані обставини справи, що мають  для неї значення,  висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між  сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального законів при розгляді справи  судом  не порушені і застосовані вірно.

За таких обставин  судова колегія вважає, що  по справі постановлено  законне і обгрунтоване рішення,  тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства „Запорізький сталепрокатний завод” відхилити.

Рішення Шевченківського  районного суду м. Запоріжжя  від 02 вересня 2009 року по цій справі залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: