Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5142/2009 р. Головуючий у 1 інстанції: Кляшторний В.С.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Приймака В.М.
Суддів Бабак А.М.
Прокопенка О.Л.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “19” жовтня 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Запорізька міська рада в особі Шевченківського районної адміністрації Запорізької міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, про стягнення половини вартості межової споруди, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Запорізька міська рада в особі Шевченківського районної адміністрації Запорізької міської ради, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, встановлення меж суміжних земельних ділянок, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою.
В процесі розгляду справи ОСОБА_4 подала до суду уточнений позов доповнивши його вимогами про стягнення половини вартості межової споруди.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на підставі договору купівлі-продажу № 5-2832 від 10.12.1999 року належить житловий будинок АДРЕСА_1. Рішенням Запорізької міської ради № 699/5 від 24.12.1998 року за вказаним будинком закріплена земельна ділянка площею 477 кв.м., встановлені мужі зовнішнього користування: ширина (з боку городу) 15,3 м., ширина (з боку вулиці) 14,78 м., що підтверджено планом земельної ділянки від 17.08.1999 року. Сусідка позивачки ОСОБА_3, починаючи з 2005 року, порушує встановлені розміри земельної ділянки, постійно переносить паркан у бік земельної ділянки позивачки, що підтверджується викопіюванням із схеми плану будівельного кварталу, з якого вбачається що паркан відповідачки захоплює земельну ділянку позивачки на 18 см.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом перенесення паркану у відповідності до рішення Запорізької міської ради № 699/5 від 24.12.1998 року та стягнути з ОСОБА_3 на її користь половину вартості межової споруди в розмірі 2065 грн.
У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, встановлення меж суміжних земельних ділянок
В обґрунтування позову зазначала, що їй на підставі договору міни від 01.10.1986 року належить 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_2, які розташовані на земельній ділянці площею 450 кв.м. 3/10 частини зазначеного домоволодіння належать ОСОБА_5 На час придбання будинку вже були встановлені межі та встановлений паркан на залізобетонній основі, ширина земельної ділянки по городу складає 14,85 м., з боку вулиці – 15,30 м., що підтверджується технічним паспортом, тому паркан вона пересунути не могла. ОСОБА_4 самовільно побудувала житлову прибудову на своїй ділянці та існуючий житловий будинок обклала цеглою, внаслідок чого зменшилась відстань від її будинку до межі з земельною ділянкою ОСОБА_3
Крім того, зазначила, що побудований ОСОБА_4 житловий будинок не відповідає будівельним нормам, що створює перешкоди в користуванні ОСОБА_3 її земельною ділянкою за призначенням. ОСОБА_4 частину свого паркану на 60 см. із сторони городу та на 80 см. з боку вулиці перенесла на земельну ділянку ОСОБА_3, тому вона вважає, що образливою та зневажливою поведінкою ОСОБА_4 спричинила їй моральну шкоду.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд зобов’язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом перенесення паркану з межі суміжного землекористування в бік земельної ділянки АДРЕСА_1 зі сторони городу на 60 см., зі сторони вулиці на 80 см., зобов’язати ОСОБА_4 встановити водозбірники з відводом на свою земельну ділянку, прибрати газові труби, лічильник, дрова, шлакоблок, шифер, кущі рослин, що знаходяться на межі суміжних ділянок, знести літній душ та стягнути з ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду в розмірі 1700 грн. і витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Зобов’язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 477 кв.м. шляхом перенесення паркану з межі суміжного землекористування на 0,18 м. в сторону земельної ділянки АДРЕСА_2, у відповідності до рішення Запорізької міської ради № 699/5 від 24.12.1998 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлено з порушенням норм процесуального права, просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 частково, суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 самовільно перемістила паркан на 18 см. на земельну ділянку позивача ОСОБА_4, чим порушила її право на користування земельною ділянкою у відповідності до рішення Запорізької міської ради № 699/5 від 24.12.1998 року.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його без повного і всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.
Відповідно п.2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з’ясовування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.
Звертаючись з позовом до суду, позивач фактично просила зобов’язати відповідача ОСОБА_3 перенести паркан з межі суміжного землекористування в бік своєї земельної ділянки на 0.18 см., таким чином усунути перешкоди у користуванні її житловим будинком та земельною ділянкою.
Вирішуючи дану вимогу, суд керувався ст. 391 ЦК України, яка встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зобов’язавши ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 477 кв.м. шляхом перенесення паркану з межі суміжного землекористування на 0,18 м. в сторону земельної ділянки АДРЕСА_2, у відповідності до рішення Запорізької міської ради № 699/5 від 24.12.1998 року, суд першої інстанції в порушення вимог ст.. 213 ЦПК України, повно та всебічно не з’ясував обставини, на які посилалися сторони та не дослідив всі докази, надані ними.
Так ч.3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Розглядаючи спір, суд послався на те що за рішенням Запорізької міської ради № 699/5 від 24.12.1998 року площа земельної ділянки по вул.. П.Морозова 4 в м. Запоріжжі становить 477 кв.м., а оскільки її розмір порушено, зобов’язав відповідача перенести паркан у бік своєї земельної ділянки на 0.18 см.
Проте, на момент ухвалення судового рішення, зазначене рішення Запорізької міської ради № 699/5 від 24.12.1998 року в матеріалах справи було відсутнє, а з протоколу № 3 погоджувальної комісії Шевченківської районної адміністрації від 04.03.2009 року вбачається, що розмір земельної ділянки на 018 см. зменшився з боку вулиці, а не зі сторони городу (а.с.8).
Інших доказів, які б підтвердили те, що ОСОБА_3 самовільно перенесла паркан у бік земельної ділянки ОСОБА_4 на 0.18 см. позивачем не надано. З матеріалів справи не вбачається, що сторонами заявлялося клопотання про проведення судової технічної експертизи, своїм правом на її призначення вони не скористалася, а тому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно пояснень третьої особи ОСОБА_5, який є власником 3/10 частин домоволодіння АДРЕСА_2, паркан знаходиться на тому ж місці, як і раніше був визначений по фактичному користуванню співвласниками.
За таких обставин, оскільки позивачем ОСОБА_4 не надано доказів порушення її права користування житловим будинком та земельною ділянкою ОСОБА_3, а тому доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову ОСОБА_4 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення паркану з межі суміжного землекористування на 0.18 см. в сторону земельної ділянки № 6 по вул.. П.Морозова в м. Запоріжжі.
На ряду з цим, не підлягає задоволенню апеляційна скарга в частині скасування рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та направлення справи на новий розгляд, оскільки в цій частині рішення суду законне та обґрунтоване, постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2009 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Запорізька міська рада в особі Шевченківського районної адміністрації Запорізької міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: