ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2018            м.Дніпро                                                                Справа №  904/9089/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Іванова О.Г.,       

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, адвокат, довіреність №20/06-18 від 20.06.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2018  у справі №904/9089/17 (суддя Ліпинський О.В., повний текст рішення складений 26.02.2018)

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал", м.Дніпро

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” (надалі - ПАТ КБ “Приватбанк”) звернулось до Господарського суду  Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору про внесення змін від 15.12.2016 до Кредитного договору №DNHSLNI03662 від 03.06.2013, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" (надалі – ТОВ "Істейтглобал").

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ті обставини, що оспорюваний договір укладено ОСОБА_2 з перевищенням повноважень, наданих йому ПАТ КБ “Приватбанк” на підставі довіреності від 28.09.2015 №3997-К-Н-Н, а саме: було укладено угоду, сума якої перевищила 750 000 доларів США або еквівалентну вищеназваній сумі у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди, оскільки сума спірної угоди складає 105    505 086 грн. 20 коп., що за офіційним курсом НБУ станом на 15.12.2016 складає 4    010    469, 37 доларів США. Тому, на думку позивача, договір про внесення змін до Кредитного договору підписано з боку ПАТ КБ “Приватбанк” особою, яка не мала достатній обсяг повноважень на вчинення таких дій, що є недотриманням приписів статті 203 Цивільного кодексу України та підставою для визнання договору про внесення змін від 15.12.2016 до Кредитного договору від 03.06.2013 № DNHSLNI03662 недійсним в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2018 у справі №904/9089/17 (суддя Ліпинський О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що представник позивача діяв у межах наданих йому повноважень, що виключає підстави для визнання такого правочину недійсним з мотивів недотримання під час його вчинення вимог ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України та зауважив, що оспорюваний позивачем договір про внесення змін до кредитного договору, не є самостійним правочином, зазначена угода передбачала внесення змін, які не збільшували розміру кредитного ліміту, визначеного сторонами під час укладення Кредитного договору (135    905 071 грн. 20 коп.), навпаки, така угода зменшувала ліміт кредитування, а отже, спірний правочин не збільшував грошового зобов'язання банку, порівняно із його розміром, який було передбачено Кредитним договором в редакції від 03.06.2013, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача відносно перевищення суми спірної угоди, ліміту повноважень представника банку.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; порушення норм матеріального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апелянт вказує, що:

-          суд помилково дійшов висновку, що перший заступник Голови Правління ОСОБА_2 станом на день укладення договору від 15.12.2016 мав право вчиняти правочини щодо рухомого та нерухомого майна банку з лімітом повноважень 25 861 000    000 грн., що є в межах суми Кредитного договору №DNHSLNI03662 від 03.06.2013, до якого внесено зміни договором від 15.12.2016, оскільки Протоколом №43 ОСОБА_3 ради ПАТ КБ «Приватбанк» від 05.08.2016 встановлено обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) у розмірі, що не перевищує 10% вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови правління, Генерального Заступника Голови Правління та Перших заступників Голови Правління;

-          необґрунтованим  є висновок суду, що довіреність №3997-К-Н-Н від 28.09.2015 містить застереження про те, що за наявністю відповідного рішення Голови правління, Правління, Кредитного Комітету або ОСОБА_3 ПАТ КБ «Приватбанк», правочин може бути вчинений на суму, вказану у рішенні, а оскільки відповідне Рішення ОСОБА_3 наявне, то перший заступник Голови Правління ОСОБА_2 станом на день укладення договору від 15.12.2016 мав повноваження на укладання спірної додаткової угоди; проте окреме Рішення Голови Правління, Правління, Кредитного Комітету або ОСОБА_3 ПАТ КБ «Приватбанк» на вчинення правочину на відповідну суму, вказану у рішенні, відсутнє;

-          суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що спірною угодою змінився  обсяг прав позивача шляхом звуження його прав у разі порушення відповідачем умов кредитного договору, фактично кредитний договір №DNHSLNI03662 від 03.06.2013 був викладений в новій редакції, а отже, оскільки додатковою угодою від 15.12.2016 кредитний договір  №DNHSLNI03662 від 03.06.2013 на загальну суму 4    010    469, 37 дол. США був викладений в новій редакції та підписаний ОСОБА_2, котрий не мав повноважень на переукладання вказаного кредитного договору, то договір про внесення змін №DNHSLNI03662, викладений в редакції від 15.12.2016, є недійсним.

Апелянт на виклик суду не з'явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ КБ “Приватбанк” (Банк)  та   ТОВ "Істейтглобал” (Позичальник) укладений кредитний договір №DNHSLNI03662  від 03.06.2013 (надалі - Кредитний договір).

За змістом п. А1 Кредитного договору, видом  кредиту є невідновлювальна кредитна лінія.

Згідно п. А2 Кредитного договору ліміт договору становить 135    905    071 грн. 20 коп., на придбання 200 вагонів-хоперів у ТОВ “Металургійна транспортна Компанія”.

Відповідно до п. А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту - згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 до договору). Згідно зі ст.212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із значенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку  погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов’язань, термін повернення кредиту встановлюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 до договору).

25.07.2016 року сторонами укладено договір про внесення змін до вказаного вище Кредитного договору, за яким змінено умови щодо сплати відсотків та винагороди за користування кредитом.

15.12.2016 сторонами укладено договір про внесення змін до Кредитного договору №DNHSLNI03662 від 03.06.2013 (надалі – оспорюваний договір), за умовами якого сторони погодили внесення наступних  змін та доповнень до кредитного договору, зокрема: зменшено ліміт кредитування до 105    505 068 грн. 20 коп., виключено умови щодо прав банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання останнім зобов'язань за Кредитним договором; щодо форми відсоткової ставки та порядку її зміни; щодо права банку на договірне списання коштів з рахунків позичальника в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором; щодо черговості зарахування коштів на погашення заборгованості; щодо порядку зміни та розірвання кредитного договору; змінено строки нарахування неустойки за порушення умов договору та строки позовної давності; в повному обсязі було виключено відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Оспорюваний договір з боку позивача підписано Першим Заступником голови правління банку – керівником корпоративного VIP-Бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ КБ "Приватбанк" - ОСОБА_4, що діяв на підставі довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 28.09.2015 за реєстром №2699.

Абзацом 1 пункту 1 вказаної довіреності        ОСОБА_2 уповноважений на укладання кредитних договорів, договорів на придбання майна, майнових прав та інших договорів (угод), пов'язаних із розміщенням коштів, за якими ПАТ КБ "Приватбанк" приймає зобов'язання (за виключенням угод з векселями), а також угод про забезпечення ПАТ КБ "Приватбанк" зобов'язань клієнтів. При цьому сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750    000,00 доларів США або еквівалента вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1 та 3 ст. 237 Цивільного кодексу України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Частинами 1 та 2 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

За положеннями розділу 9 статуту ПАТ КБ «Приватбанк», державну реєстрацію змін до установчих документів якого проведено 23.07.2015, органами управління банку є загальні збори акціонерів (учасників) банку (вищий орган банку), ОСОБА_3 банку, Правління банку; органами контролю банку є Ревізійна комісія банку, Підрозділ внутрішнього аудиту банку.

Відповідно до ст. 58 Закону України “Про акціонерні товариства” (у редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору) виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Згідно ч. 2 та ч.3 244 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 246 Цивільного кодексу України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Відповідно до пункту 1 довіреності від 28.09.2015 № 3997-К-Н-Н, виданої банком в особі Голови Правління ОСОБА_6, Першого Заступника Голови Правління банку – керівника корпоративного VIP-бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ КБ “Приватбанк” ОСОБА_2 уповноважено на здійснення від імені банку таких дій: укладати кредитні договори, договори на придбання майна, майнових прав та інші договори (угоди), пов'язані із розміщенням коштів, за якими банк приймає зобов'язання (за виключенням угод з векселями), а також угоди про забезпечення банком зобов'язань клієнтів. При цьому сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750    000, 00 доларів США або еквівалент вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди. Якщо зобов’язання клієнта перед банком за укладеною угодою забезпечується фінансовим покриттям на сто відсотків (тобто на рахунках, відкритих у банку, розміщені кошти, які забезпечують виконання зобов’язання клієнта по таких угодах), то угода може бути укладена на суму, що не перевищує 1 500 000, 00 доларів США або еквівалента вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладення угоди. За наявністю відповідного рішення Голови Правління, Правління, Кредитного Комітету або ОСОБА_7 банку правочин може бути вчинений на суму, вказану в рішенні.

Повноваження Першого Заступника Голови Правління банку визначені також статутом банку, державну реєстрацію змін до установчих документів, якого проведено 23.07.2015, тобто статутом у редакції на день укладення оспорюваного договору.

За змістом підпункту 9.4.6.2 статуту банку у відповідній редакції Перші Заступники Голови Правління в межах суми, що еквівалентна 400 000 доларів США, вчиняють правочини (укладають договори, угоди, підписують контракти, у тому числі і зовнішньоекономічні) з розпорядження рухомим та нерухомим майном банку, грошовими коштами, за умови, якщо ця сума складає менше ніж 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності та не перевищує граничну суму, встановлену підпунктом 25 пункту 9.3.3 цього статуту. Ліміт повноважень може бути змінений окремим рішенням Голови Правління, ОСОБА_3 або загальних зборів, з урахуванням вказаних обмежень.

Підпунктом 9.3.3 статуту банку у відповідній редакції визначена компетенція ОСОБА_3 ради банку. Зокрема, відповідно до абзацу 25 підпункту 9.3.3 статуту до компетенції ОСОБА_3 належить встановлення обмеження у вигляді граничних сум (лімітів) для Правління банку на прийняття рішень по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку, а також для Голови Правління банку на укладення угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку.

05.08.2016 відбулось засідання ОСОБА_3 банку, на якому у відповідності з порядком денним вирішувалось питання про встановлення обмеження у вигляді граничних сум (лімітів) для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління та Перших Заступників Голови Правління на укладання угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України.

За результатами розгляду питання, включеного до порядку денного засідання ОСОБА_3 банку, ОСОБА_3 вирішила: на підставі абзацу 25 підпункту 9.3.3 пункту 9.3 розділу 9 статуту банку встановити на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших Заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до банку прав та обов'язків заставодавця або іпотекодавця  в зв'язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину).

Результати засідання ОСОБА_3 банку оформлені протоколом від 05.08.2016 №43.

Відповідно до Окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора розмір активів банку станом на 31.12.2015 складав 258 611 000 000 грн (вказана інформація розміщена на офіційному сайті Банку), 10% від розміру активів банку станом на 31.12.2015 складає 25 861    100 000 грн.

Отже, враховуючи рішення ОСОБА_3 банку, оформленого протоколом засідання ОСОБА_3 від 05.08.2016 № 43, яке прийняте у межах її компетенції, визначеної статутом банку, на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 було розширено повноваження Перших Заступників Голови Правління. Так, Перших Заступників Голови Правління уповноважено на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку з обмеженням у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, тобто до 25 861 000 000 грн.

Предметом спірних змін до Кредитного договору від 15.12.2016 є кредит на суму 105    505 086 грн. 20 коп., тобто предметом угоди є сума, яка не перевищує встановлене обмеження у 25 861 100    000 грн.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладення такої угоди входило до повноважень Першого Заступника Голови Правління банку ОСОБА_2 та про відсутність підстав стверджувати, що Перший Заступник Голови Правління банку ОСОБА_2 уклав від імені банку договір, спрямований на здійснення розпорядження коштами, що перевищували ліміт суми угод, на укладення яких його уповноважено.

Окрім того, судова колегія відзначає, що у рішенні ОСОБА_3 банку, оформленому протоколом від 05.08.2016 №43, зазначено про можливість розпорядження рухомим та нерухомим майном банку, а згідно з ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ст.181 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Таким чином, судова колегія вважає, що наявне у рішенні ОСОБА_3 посилання щодо надання певних прав на “розпорядження рухомим та нерухомим майном” містить у собі поняття і грошових коштів (як рухомого майна).

До того ж, оспорюваним договором внесено зміни до Кредитного договору, які не стосуються розміру кредитного ліміту, розмір якого визначено Кредитним договором. Тобто, укладаючи оспорюваний договір, ОСОБА_2 не приймав рішення стосовно взяття банком на себе зобов’язань по наданню певної суми коштів, так як рішення відносно розміру ліміту (розміру кредиту) прийнято ще 03.06.2013 та зафіксовано у кредитному договорі.  

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 904/9090/17, від 24.07.2018 у справі № 904/9111/17 та від 31.07.2018 у справі №904/8992/7.

Отже, Господарським судом Дніпропетрвоської області обставини справи з'ясовані повно та всебічно; рішення у даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов’язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на ПАТ КБ "Приватбанк".

З огляду на викладене та керуючись        ст. 129, ст.    276, ст.    282, ст.    284 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2018  у справі №904/9089/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Головуючий суддя                                                                           Е.В. Орєшкіна

Суддя                                                                                                    Л.П. Широбокова  

Суддя                                                                                                    О.Г. Іванов  

(Повний текст постанови складено 15.08.2018).