ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 грудня 2009 р.                                                                                    № 01/90-38  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоБакуліної С.В.,

суддів:Глос О.І.

Кривди Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиСуб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

на постановувід 12.10.2009 року Львівського апеляційного

господарського суду

у справі

господарського суду№ 01/90-38

Волинської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства КБ “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Луцьке РУ

доСПД - ФО ОСОБА_4

простягнення 181 995,93 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: не з’явились

від відповідача:не з’явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Волинської області (суддя Якушева І.О.) від 15.07.2009 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Якімець Г.Г., судді –Зварич О.В., Мурська Х.В.) від 12.10.2009 року, у справі № 01/90-38 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 145 099,11 грн. кредитної заборгованості, 21 667,72 грн. заборгованості за відсотками, 15 229,10 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, а всього: 181 995,93 грн. ; 1819,95 грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме ст.ст.43, 84 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.08.2004 року між ВАТ КБ “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Луцьке регіональне управління (в тексті договору - банк) та підприємцем ОСОБА_4 (в тексті договору - позичальник) укладено договір кредитної лінії №4/5-ВП, відповідно до умов якого позивач відкриває відповідачу відновлювальну кредитну лінію на суму 25000 дол. США терміном до 05.08.2007 року (п.1.1. договору). Пунктом 1.2 договору встановлено, що кредит надається із сплатою 16% річних від суми виданого кредиту.

Пунктами 3.6, 3.7 договору відповідач зобов’язувався забезпечити щомісячне погашення відсотків по даному кредиту в термін до 10 числа кожного місяця та забезпечити повне повернення позики і відсотків до 05.08.2007 року. Згідно п.7.1 договору відсотки по кредиту нараховуються щомісячно на фактичні залишки заборгованості за кредитом за фактичний час користування кредитом і сплачується клієнтом щомісячно у встановленому порядку. При розрахунку плати за користування кредитом приймається рік рівний 360 дням, у місяці враховується фактична кількість календарних днів. Залишок відсотків за неповний розрахунковий період сплачується одночасно з погашенням кредиту.

04.11.2005 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору кредитної лінії №4/5-ВП від 05.08.2004 року, якою внесено зміни до договору кредитної лінії виклавши п.1.1 та п.2.1 договору у наступній редакції: п.1.1 - Банк (позивач) відкриває позичальнику (відповідачу) відновлювальну кредитну лінію на суму 30000 дол. США терміном до 05.08.2007 року: п.2.1 - У якості забезпечення своєчасного повернення кредиту, виплати відсотків за користування кредитом, а також можливої пені і штрафних санкцій, що випливають із цього договору, запропоновано нерухоме майно - трьохкімнатна квартира, загальною площею 89,4 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору іпотеки від 05.08.2004 року та рухоме майно (Перевірочний станок - 2002 р.в., Обдирочний станок - 2002 р.в.; Вальці - 2001 р.в.: Станок для накладання протекторної резини - 2000 р.в.; Стрічковий конвеєр - 2003 р.в.. Вулканізаційний прес –1996 р.в.; Токарний станок - 1967 р.в.; Обкладарка - 2002 р.в.) загальною вартістю 53453 грн., згідно опису майна, яке передається в заставу, від 04.11.2005 року.

Відповідачем кошти в розмірі 30000 дол. США отримано, про що свідчать меморіальні ордери №Ж-1 від 20.08.2004 року, №Ж-1 від 25.08.2004 року, №N1-5 від 11.10.2004 року, №N1-5 від 11.10.2004 року, №N1.-1 від 09.11.2004 року, №N1.-2 від 06.08.2004 року (арк. справи 79-81).

Проте, відповідач у строки, визначені умовами договору кредитної лінії №4/5-ВП від 05.08.2004 року та додаткової угоди №1 від 04.11.2005 року, не повернув отримані кошти, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 181 995,93 грн. заборгованості.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача по договору кредитної лінії №4/5-ВП від 05.08.2004 року становила –29905,01 дол. США (в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на момент подання позовної заяви становить 145099,11 грн.).

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа І цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до п.5.1 договору кредитної лінії №4/5-ВП від 05.08.2004 року за несвоєчасне погашення кредиту або відсотків по ньому відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми кредиту.

Згідно із ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи наведене, позивачем за порушення відповідачем строків повернення кредиту нараховано останньому пеню у розмірі - 3140,02 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ становить 15229,10 грн.

Слід зазначити, що позивачем розрахунок заборгованості здійснювався з урахуванням офіційного курсу долара станом на 01.06.2008 року, який становив 485,20 грн. - за 100 дол. США, що вбачається із наявної в матеріалах справи довідки Управління Національного банку України у Волинській області (вих.№06-042/012-1835 від 15.07.2009 року). Таким чином, посилання скаржника на те, що господарський суд стягнувши суму заборгованості в гривневому еквіваленті до долара США, не обґрунтував еквівалентність валют безпідставне.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правомірно взято до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача, відповідно до якого заборгованість по кредиту - 29905,01 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ становить 145099,11 грн., заборгованість по відсотках –4465,73 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 21667,72 гри., пені - 3140,02 дол. США, що в гривневому еквіваленті -15229,10 грн.

Стосовно посилання скаржника на те, що позивачем заявлено позовні вимоги про солідарне стягнення з ПП ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_6, слід зазначити, що як вбачається з позовної заяви (вих.№02-01/686 від 08.07.2008 року) ВАТ КБ “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” м.Луцьк позов заявлено про стягнення заборгованості із ПП ОСОБА_4, а не про солідарне стягнення з ПП ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_6

Також слід зазначити, що до касаційної скарги не долучено жодного доказу, яким би спростовувались викладені в ухвалених судових актах обставини, доказів погашення суми боргу відповідачем не представлено, а також наявність заборгованості в касаційній скарзі не заперечене.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу СПД –фізичної особи ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2009 року у справі № 01/90-38 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2009 року у справі № 01/90-38 –без змін.

Головуючий-суддя                                          С.Бакуліна

С у д д і О.Глос

Д.Кривда