Справа № 408/2522/18-п

Провадження № 33/782/160/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Сєвєродонецьк Луганська область

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області Тополюк Є.В., при секретарі судового засідання: Данько Л.С, за участю прокурора Коліберда К.С. перевіривши апеляційну скаргу прокурора Біловодського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області Шуліка Є.В. на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 16.07.2018 року щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лимарівка Біловодського району Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, працюючого майстром лісу ДП «Біловодське ЛМГ» Біловодське лісництво по справі про адміністративне правопорушення, передбачене за ч.1 ст. 172-6 КУпАП,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою судді Біловодського районного суду Луганської області від 16 липня 2018 року провадження в справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрито в порядку ст. 38 КУпАП.

В постанові зазначено, що відносно ОСОБА_3 складений протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого ОСОБА_3 перебуваючи на посаді майстра лісу ДП «Біловодське лісомисливське господарство», відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом на якого поширюється дія Закону, примітки до статті 172-6 КУпАП суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», п. 5-1 «Прикінцевих положень» Закону, п. 6 Розділу II «;Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб», несвоєчасно 13.02.2018 року о 15 годині 39 хвилини, без поважних причин, подав до офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На вказане рішення суду першої інстанції прокурор Біловодського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області Шуліка Є.В. подав апеляційну скаргу, посилаючись на ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, ст.55 Конституції України, ч.ч.1,2 ст.250 КУпАП, а також на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-749/0/4-15 від 30.04.2015 року, пп..2.п.5 Прикінцевих положень Закону України від 14.10.2014 року № 1697-УII « Про прокуратуру», у яких зазначено, що право прокурора на оскарження судового рішення може бути реалізовано під час участі у провадженнях про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією ( статті 172-4-172-9 КУАП).

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття апеляційним судом нової постанови, якою визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього стягнення, передбачене санкцією вказаної норми закону.

Заслухавши пояснення прокурора, який вважає, що прокурор має право на подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, так як це передбачено Конвенцією, листом ВССУ від 30.04.2015 року, нормами КУпАП, судовою практикою, перевіривши подану апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнено до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

За змістом ч.5 ст.7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

В цьому аспекті положення ч.1 ст.287 та ч.5 ст.7 КУпАП кореспондуються з положеннями п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Повноваження прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст.26 цього Закону і спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається в будь-яких місцях згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.

Між тим, згідно оскаржуваної постанови судді Біловодського районного суду Луганської області від 16 липня 2018 року щодо ОСОБА_3 провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП ,закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

З цього вбачається, що заходів примусового характеру, пов'язаного з обмеженням особистої свободи стосовно ОСОБА_3 судом не застосовано. Тобто, в даному конкретному випадку прокурор не наділений функцією нагляду відповідно до ч.5 ст. 7 КУпАП та не має повноважень на апеляційне оскарження судового рішення згідно з ч.1 ст. 287 КУпАП та ч.2 ст. 294 КУпАП.

Мотивуючи своє право на апеляційне оскарження рішення судді у справі про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією, прокурор в своїй апеляційній скарзі також посилається на лист ВССУ №9-749/0/4-15 від 30.04.2015р., в якому зазначено, що право прокурора на апеляційне оскарження постанови місцевого суду з огляду на зміни, внесені підпунктом 2 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII «Про прокуратуру» може бути реалізоване під час участі у провадженнях про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією (статті 172-4 - 172-9 КУпАП).

Однак прокурор не врахував, що в роз'ясненнях, які містяться в пункті 8 листа ВССУ №223-943/0/4-17 від 22.05.2017р. зазначено, що правом на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, згідно з ч.2 ст.294 КУпАП, наділено вичерпний перелік осіб, до яких належать особа, яку притягають до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник. Згідно зі змінами до ст.294 КУпАП, внесеними Законом України від 16 березня 2017 року №1952-У111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб», прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП.

За інших обставин право на апеляційне оскарження постанови місцевого суду у прокурора не виникає

Тобто, як зазначається в вищенаведеному листі ВССУ, прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративне правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення. В інших випадках, виходячи зі змісту ч.2 ст.294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

Крім того, Ухвалою Конституційного Суду України від 08.12.2015р. за №49-у/2015 встановлено неузгодженість положень ч.5 ст.7, ст.250, ч.1 ст.287 та ч.2 ст.294 КУпАП щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення. Усунення таких розбіжностей може бути вирішене лише у законодавчому порядку.

Але до теперішнього часу зазначені суперечності правових норм законодавчим органом не усунуті.

Посилання в апеляційній скарзі прокурора на ст.250 КУпАП, згідно з якою обов'язковою є лише участь прокурора у розгляді справ судом при проваджені у справах про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією (статті 172-4-172-9 КупАП), не може бути прийняте судом до уваги та спростовуються комплексним тлумаченням вищезазначених правових норм.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність доводів прокурора Біловодського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області Є.В.Шуліка щодо наявності у нього права на апеляційне оскарження відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП України, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора Біловодського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області Є.В.Шуліка на постанову судді Біловодського районного суду Луганської області від 16 липня 2018 року відносно ОСОБА_3 по справі про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП , якою провадження закрито в порядку ст.38 КУпАП - повернути особі, що її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Луганської області Є.В. Тополюк