Ухвала

Іменем України

09 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 343/992/17

провадження № 61-40940 ск 18

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2018 року та на постанову апеляційного суду Івано-Франківського суду від 11 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 333,7 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. і земельної ділянки площею 0,1841 га, на якій він розташований; право власності на 1/2 частину житлового будинку площею 14,7 м2 з господарськими будівлями та спорудами, земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2492 га та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,1319 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

У липні 2017 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_3, а також визнати за ОСОБА_3 право власності подружжя на житловий будинок загальною площею 333,7 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Долинського районного суду від 10 черпня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Івано-Франківського суду від 11 липня 2018 року, заяву ОСОБА_2 про збільшення вимог позовної заяви залишено без розгляду.

20 липня 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2018 року та на постанову апеляційного суду Івано-Франківського суду від 11 липня 2018 року.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суди встановили, що в червні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а в липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2017 року вказані позови об'єднано в одне провадження, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 жовтня 2017 року.

02 травня 2018 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, вказав відповідачами, окрім ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 12 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, скасувати запис № 16402110 від 12 вересня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_5, скасувати запис № 16402110 від 12 вересня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_4, поділити спільне майно подружжя та визнати право власності за ОСОБА_2 на вказану квартиру, а також визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на житловий будинок площею 333,7 м2 за адресою: АДРЕСА_1.

Правильним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2 фактично змінив предмет та підставу позову, що не можна вважати збільшенням вимог позовної заяви.

Відповідно до пункту 9 Розділу XIII ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи в судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України в редакції, чинній станом на момент подачі заяви про збільшення позовних вимог, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки ОСОБА_2 подав заяву про збільшення позовних вимог під час розгляду справи по суті, а дана справа була призначена до судового розгляду 10 серпня 2017 року, правильним є висновок судів, що вказана заява подана після передбаченого ЦПК України строку на її подачу, а тому підлягає залишенню без розгляду.

Правильним є також роз'яснення, зроблене судом першої інстнації, що ОСОБА_2 має право на звернення до суду з окремим позовом про визнання договору дарування квартири недійсним.

Підстави вважати, що судами при розгляді даної заяви допущені порушення норм процесуального права, відсутні.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не пропустив встановлений статтею 49 ЦПК України строк на подачу заяви про збільшення позовних вимог, оскільки суд першої інстанції ухвалу про призначення справи до судового розгляду не приймав, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування апеляційний судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

Керуючись пунктом 5 частини другої, пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2018 року та на постанову апеляційного суду Івано-Франківського суду від 11 липня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат