Постанова

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 444/751/16

провадження № 61-546св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

представники позивача: КлименкоАндрій Віталійович, Билень Тарас Ярославович, Стрихар Андріана Ігорівна,

відповідачі: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області у складі судді Мікули В. Є. від 17 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В. від 07 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 08 липня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» (далі - ПАТ «Банк Кіпру»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Неос Банк» (далі - ПАТ «Неос Банк»), та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 16/24-958/2011 з відповідними змінами та доповненнями, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 229 680 грн зі сплатою 17,9 % річних за користування кредитом, із кінцевим терміном повернення до 06 липня 2018 року (включно). Цього ж дня на забезпечення виконання вказаного договору між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_8 укладено договір поруки № 16/24-958/2011/п/1, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно з ОСОБА_7 відповідати перед позивачем за виконання зобов'язання за указаним кредитним договором.

21 липня 2014 року між ПАТ «Неос Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладених з боржниками.

У порушення умов кредитного договору, а також статтей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачі зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконали, чим порушили умови кредитного договору. Станом на 17 лютого 2016 року утворилась заборгованість у сумі 138 112,08 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 134 164,09 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 3 947,99 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 17 червня 2016 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором від 08 липня 2011 року № 16/24-958/2011 у сумі 138 112,08 грн, а саме: заборгованості за кредитом у розмірі 134 164,09 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 3 947,99 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник ОСОБА_7 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості, а оскільки відповідно до закону та умов договору поруки відповідач ОСОБА_8 зобов'язався нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником кредитних зобов'язань, стягнув солідарно з позичальника та поручителя на користь банку кредитну заборгованість.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про припинення поруки згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України, апеляційний суд виходив із того, що кредитним договором передбачено повне повернення кредиту та процентів до 06 липня 2018 року та банком 02 березня 2016 року пред'явлено вимогу про дострокове повернення кредиту, нарахованих процентів та неустойки, тому відсутні підстави для визнання поруки припиненою.

У грудні 2017 року ОСОБА_8 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили належним чином обставин справи та не врахували, що, звернувшись до суду з указаним позовом у квітні 2016 року, позивач пропустив строк позовної давності по щомісячних платежах, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Оскільки розгляд справи у суді першої інстанції відбувся без участі відповідачів, то вони не могли скористатись правом на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Крім того, суди не врахували, що строк виконання зобов'язань по кожному з періодів визначався ще з 2011 року, тому позивач пропустив передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя, а відтак порука ОСОБА_8 є припиненою.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

До Верховного Суду надійшла вказана справа.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що 08 липня 2011 року між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ «Неос Банк», та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 16/24-958/2011 з відповідними змінами та доповненнями, згідно умов якого з урахуванням внесених змін та доповнень відповідач отримав кредит у розмірі 229 680 грн зі сплатою 17,9 % річних за користування кредитом, із кінцевим терміном повернення до 06 липня 2018 року (включно).

Цього ж дня на забезпечення виконання вказаного договору між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_8 укладено договір поруки № 16/24-958/2011/п/1, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно з ОСОБА_7 відповідати перед позивачем за виконання зобов'язання за указаним кредитним договором.

21 липня 2014 року між ПАТ «Неос Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладених з боржниками.

З копії вимоги про дострокове повернення кредиту від 02 березня 2016 року вбачається, що на виконання умов договору позичальнику та поручителю були направлені вимоги про дострокове повернення кредиту, але на дату звернення до суду з указаним позовом вимоги не виконані.

Так, із наданого банком розрахунку вбачається, що відповідач порушив умови договору, не сплачував нараховані банком відсотки, не погашав кредит, унаслідок чого станом на 17 лютого 2016 року виникла заборгованість у сумі 138 112,08 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 134 164,09 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 3 947,99 грн.

За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Умовами кредитного договору передбачено повернення кредиту та процентів шляхом сплати щомісячного платежу (пункт 2.2.1 договору).

Із наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що останній платіж боржником здійснено 25 січня 2016 року, дострокова вимога про повернення кредиту банком була направлена відповідачам 02 березня 2016 року, з позовом банк звернувся 04 квітня 2016 року, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України. Відтак порука ОСОБА_8 не є припиненою.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки ОСОБА_7 прострочив виконання зобов'язання, то банк має право вимагати на підставі частини другої статті 1050 ЦК України дострокового повернення кредитної заборгованості у сумі 138 112,08 грн з позичальника та поручителя у солідарному порядку.

Такі висновки судів ґрунтуються на законі та узгоджуються з матеріалами справи.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не застосував позовну давність, оскільки позов пред'явлено в межах строку позовної давності.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило