Єдиний унікальний номер 235/5136/17 Номер провадження 22-ц/775/1206/2018

Категорія 27

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

суддів Кішкіної І.В. (доповідач), Агєєва О.В., Папоян В.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 235/5136/17 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2018 року (суддя Назаренко Г.В., повний текст рішення складено 11 червня 2018 року),

в с т а н о в и в :

05 жовтня 2017 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 11 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір б/н, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 31 липня 2017 року утворилась заборгованість в сумі 63059,89 грн., яка складається з: 4313,52 грн. - заборгованість за кредитом, 51797,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3470 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2979,04 грн. - штраф (процентна складова). Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 63059,89 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2018 року позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 11 грудня 2009 року в сумі в сумі 59580,85 грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 4313,52 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 51797,33 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 3470 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1511,68 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_3 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а саме суд прийняв в якості доказів документи, які не можуть бути доказами, так як не є оригіналами документів, на які посилався позивач, та навіть на клопотання відповідача про витребування письмових доказів суд не взяв до уваги зазначене клопотання, тобто суд мотивував своє рішення виключно копіями документів без жодного первинного документу, який підтверджує отримання кредиту та часткового погашення кредиту відповідачем. Також суд першої інстанції послався на закон, який регулює кредитні відносини, але неправильно тлумачив закон, оскільки взагалі відсутній кредитний договір укладений в письмовій формі.

Заперечення на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за яким відповідач свої зобов'язання виконував неналежним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитом, процентами за користування кредитом та пенею, яка підлягає стягненню з відповідача. Позивачем в порушення вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» безпідставно включено до суми заборгованості штрафи в сумі 3479,04 грн., які підлягають виключенню зі складу заборгованості.

Проте з висновками суду частково погодитись не можна.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», яка підписана ОСОБА_3 11 грудня 2009 року, між сторонами укладено договір про надання банківських послуг, бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою позичальником визначено у сумі 500 грн. (а.с.53).

Відповідачем ОСОБА_3 отримано у АТ КБ «Приватбанк» кредитні картки: НОМЕР_1, яка відкрита 11 грудня 2009 року, зі строком дії 10/13, НОМЕР_2, яка відкрита 19 серпня 2011 року, зі строком дії 05/15, що підтверджується довідкою та фотографіями зі службової камери, на якій зображений відповідач із карткою в руках (а.с.56, 66-67).

Умови кредитування та обслуговування кредитної карти змінювались: 04 квітня 2011 року - кредитний ліміт 5900 грн., 23 квітня 2014 року - кредитний ліміт 4400 грн. (а.с.57).

Відповідно до виписки відповідач за період з 21 серпня 2011 року по 31 грудня 2017 року постійно користувався коштами за кредитною карткою (а.с.58-64).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 31 липня 2017 року відповідач має заборгованість в сумі 63059,89 грн., яка складається з: 4313,52 грн. - заборгованість за кредитом, 51797,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3470 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2979,04 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4-5).

Згідно із ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином і у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошей у строк і в порядку встановленому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах. встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивачем виконані свої зобов'язання перед відповідачем шляхом надання грошових коштів. Свій обов'язок щодо погашення кредиту відповідач не виконав, не сплачував вказані суми у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що зазначений договір є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, відповідач підписав заяву-анкету, згідно якої ознайомлений з умовами надання банківських послуг, згоден з тим, що підписана ним заява-анкета разом із пам'яткою та правилами надання банківських послуг, тарифами є договором про надання банківських послуг між ним та банком, та у відповідності до п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року зазначений правочин не є нікчемним.

Тому доводи апеляційної скарги щодо неукладення кредитного договору не ґрунтуються на законі.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про звернення позивача з позовом в межах строку позовної давності, оскільки строк дії останньої картки до 31 травня 2015 року, а до суду позивач звернувся 05 жовтня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка за кредитом в розмірі 30 % на рік, далі процентна ставка була збільшена, а саме з 01 вересня 2014 року встановлена у розмірі 34,80%, з 01 квітня 2015 року - 43,20%.

Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.

Банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків, при цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було проінформовано відповідача про збільшення процентної ставки.

Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374 цс17.

В анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг обумовлено проценту ставку за користуванням кредитом 30% річних на залишок заборгованості.

Тобто, виходячи з процентної ставки за весь час користування кредитом 30% річних та кількості днів за період з 01 вересня 2014 року (дати підвищення відсоткової ставки за користування кредитом) по 31 липня 2017 року, яка складає 1064 дні, заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить 3824,66 грн. з наступного розрахунку: 4107,37 грн.(поточна заборгованість за кредитом) х 30% : 360 днів х 1064 дні = 3641,87 грн.; 206,15 грн.(прострочена заборгованість за кредитом) х 30% : 360 днів х 1064 дні = 182,79 грн.; 3641,87 грн. + 182,79 грн. = 3824,66 грн., та разом із заборгованістю за процентами станом на 01 вересня 2014 року (накопичувальним підсумком) у сумі 1239,67 грн. стягненню підлягає 5064,33 грн. (3824,66 грн. + 1239,67 грн.).

Крім того, судом першої інстанції задоволено позов про стягнення пені в сумі 3470 грн. та відмовлено в задоволенні позову про стягнення штрафів в сумі 500 грн. (фіксована частина), 2979,04 грн. (процентна складова) на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Згідно із ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.13).

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 02 грудня 2015 року № 1275-р місто Покровськ (колишній Красноармійськ) Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, пеня та штрафи нараховані після 14 квітня 2014 року. На підставі ст. 2 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в частині вимог про стягнення пені з 14 квітня 2014 року по 31 липня 2017 року у сумі 3470 грн. слід відмовити.

Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачеві в стягненні штрафів в сумі 500 грн. (фіксована частина), 2979,04 грн. (процентна складова) на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Згідно із пунктом 4 частини першої ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині стягнення пені з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення пені, рішення в частині стягнення процентів за користування кредитом та понесених витрат по сплаті судового зборі підлягає зміні, а рішення в частині стягнення тіла кредиту та відмови в задоволення позову про стягнення штрафів підлягає залишенню без змін.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, ураховуючи вимоги статті 4 Закону України «Про судовий збір», частково присуджує відповідачеві на користь АТ КБ «Приватбанк» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 237,92 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2018 року в частині стягнення пені скасувати.

В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за пенею станом на 31 липня 2017 року в сумі 3470 грн. відмовити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2018 року в частині стягнення процентів за користування кредитом та понесених витрат по сплаті судового збору змінити, стягнувши ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» проценти за користування кредитом станом на 31 липня 2017 року в сумі 5064,33 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 237,92 грн.

Викласти абзац другий рішення суду першої інстанції в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за договором кредиту б/н від 11 грудня 2009 року станом на 31 липня 2017 року: заборгованість за кредитом в сумі 4313,52 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 5064,85 грн., всього в сумі 9377 (дев'ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 85 коп., та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 237, 92 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення

Судді І.В. Кішкіна

О.В. Агєєв

В.В.Папоян

Повний текст постанови складено 14 серпня 2018 року

Суддя-доповідач І.В.Кішкіна