Справа № 357/6074/18 Головуючий у І інстанції Закаблук О. В.

Провадження № 33/780/689/18 Доповідач у 2 інстанції Рудніченко О. М.

Категорія 147 16.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2018 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Рудніченко О.М.

секретар: Миронець А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2018 року, якою:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого водієм в ПП «ОСОБА_6», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,-

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого

ч.1 ст.130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 27 травня 2018 року о 5 год. 10 хв. в м. Біла Церква по вул. Колгоспна водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом DACIA LOGAN д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків.

Своїми діями, які виразились в порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200грн. та позбавлено права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 352грн.40коп..

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2018 року, щодо ОСОБА_2 та закрити провадження по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд при розгляді даної справи порушив норми процесуального права та не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки доказам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою прийняття необґрунтованого та незаконного рішення. Вказує, що розгляд справи проводили у його відсутність, позбавивши останнього можливості надати свої пояснення у суді, заявити клопотання про допит свідків та витребувати відеоматеріали з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського.

Вивчивши матеріали адміністративного провадження щодо ОСОБА_2, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

На неодноразові виклики до суду апеляційної інстанції, належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, ОСОБА_2 в судові засідання в суд апеляційної інстанції не з'являвся, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляв, причини неявки не повідомляв, що на думку апеляційного суду свідчить про незацікавленість особи щодо розгляду його апеляційної скарги та умисне затягування судового процесу.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З матеріалів справи щодо ОСОБА_2 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді дослідив письмові докази у справі, та постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.

На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:

- в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 009608 від 27 травня 2018 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, двома свідками, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, та безпосередньо ОСОБА_2

- в письмових поясненнях свідків ОСОБА_5 (а.с. 2) та ОСОБА_4 (а.с. 4), які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме про відмову ОСОБА_2 в проходженні медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі охорони здоров`я з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, жодних зауважень щодо правомірності дій працівників поліції як у письмових поясненнях, так і в протоколі не указали;

Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що розгляд справи проводили у його відсутність, позбавивши останнього можливості надати свої пояснення у суді, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час і місце розгляд справи, що стверджується матеріалами справи (а.с.6), до суду не з'явився, причини неявки суду не сповістив.

Долучене до матеріалів справи посвідчення інвалідності, інваліда 2-ї групи, у зв`язку із захворюванням «цироз печінки», що на думку апелянта підтверджує те, що останній не вживає алкогольні напої, є безпідставними, такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з будь-якими заявами до працівників поліції з приводу отримання копій документів не звертався, будь-яких скарг на неправомірність дій працівників поліції при складанні протоколу не подавав.

Також, колегія суддів вважає, що відсутність в матеріалах адміністративного провадження відеозапису з нагрудної камери поліції - не є підставою для скасування постанови суду.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_2 накладено з дотриманням вимог ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.

З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_2 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 13 червня 2018 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2018 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М.Рудніченко