ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2010 року                                                                            Справа № 2а-6011/09/2370  08 год. 45 хв.                                                                                                                   м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

при секретарі – Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача –  Татаровського В.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області до Черкаського районного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області до Черкаського районного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про визнання дій неправомірними та стягнення 33782 грн. 93 коп.  

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив суд   визнати незаконними дії Черкаського районного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і стягнути з відповідача заборгованість у сумі 33782 грн. 93 коп. зазначивши, що статтею 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №2272-111 від 22.02.2001р. передбачено, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовують органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідач до зали судового засідання не з'явився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.5 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про призначення справи до розгляду та копія позовної заяви з додатками направлялися відповідачу за зазначеною в матеріалах справи адресою.

Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Вислухавши доводи представника позивача, вивчивши подані матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини  на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, с удом встановлено, що відповідачем не включено до актів звірки виплачені управлінням Пенсійного фонду України в Чигиринському районі доплати до  пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 11.03.2009 року за період з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року в сумі 157 грн. 19 коп., з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року - 157 грн. 19 коп., з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року – 314 грн. 42 коп., з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року – 257 грн. 17 коп., усього на загальну суму 885 грн. 97 коп. Також  не включено переплату в зв’язку зі смертю потерпілого та витати на доставку в сумі 39 грн. 23 коп. та допомога на поховання в сумі 1153 грн. 83 коп. Крім того, не включено до актів звірки виплачена управлінням Пенсійного фонду України в Чигиринському районі державна адресна допомога за період з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року в сумі 8059 грн. 57 коп., з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року - 8059 грн. 57 коп., з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року – 8021 грн. 95 коп., з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року – 7562 грн. 81 коп., усього на загальну суму 31703 грн. 90 коп. Усього загальна сума становить 33782 грн. 93 коп.

  Разом з тим, суд зазначає, що статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»   N 1788-XII від 05.11.1991р. з наступними змінами та доповненнями іноземні громадяни і особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Зокрема, статтею 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2272-111 від 22.02.2001 року передбачено, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року відшкодовують органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» N 1105-XIV від 23 вересня 1999 року, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори відносно понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених витрат.

Крім цього, статтею 25 цього Закону передбачено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим особам та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України N 1105-XIV від 23 вересня 1999 року, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено відповідно до законодавства СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної унаслідок травми на виробництві або професійного захворювання, пов'язаного з виконанням ними трудових обов'язків мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно ст.81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплат здійснюється органами Пенсійного фонду України. Ця норма стосується і призначення та виплат пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Підпунктами «г» і «д» пункту 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» N 1105-XIV від 23 вересня 1999 року,  який набрав чинності з 1 квітня 2009 року, де зазначено, що   Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань зобов'язаний у встановленому законодавством порядку та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Дія вищевказаного Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно п. 2 прикінцевих положень Закону України №2272-111 від 22.02.2001р., Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Суд зазначає, що положеннями статті  21 Закону України №1105 передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 24 Закону України №1105 передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансування заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесення витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Що ж до витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визнаних з 1 квітня 2001 р. до введення в дію Порядку відшкодування витрат, та пунктом 3 постанови правління Пенсійного фонду України, правління Фонду  соціального страхування від нещасних випадків на виробництві N 5-4/4 від 04.03.2003 р. передбачено, що Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків повинні розробити механізм узгодження цих витрат та провести  відповідні розрахунки на тому ж рівні, тобто на централізованому рівні.

 Згідно з вказаним Порядком, фонду в районах і містах області та відділення   виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у цих районах і містах у встановлений Положенням термін проводять звірку про визначення сум витрат і подають акт звірки головному обласному управлінню Пенсійного фонду та обласному управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування.

Головне управління обласного Пенсійного фонду та обласне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у встановлений Положенням термін узгоджують суми, що підлягають відшкодуванню, та подають свою довідку відповідно до Пенсійного фонду та  Фонду соціального страхування.

Фонд соціального страхування на централізованому рівні до 25 числи місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Таким чином, зазначеним Порядком передбачено перерахування відповідних коштів на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, тобто даний спір повинен вирішуватися за позовом центральних органів сторін у справі.

Отже, суд приходить до висновку, що сторони, відповідно до вимог Порядку, позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління  Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002 року, управління в своїй діяльності керується, зокрема, постановами правління Пенсійного фонду України.

Суд зазначає, що питання стосовно відшкодування державної адресної допомоги визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який був затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України № 5-4 від 04.03.2003 р. та постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 4 від 04.03.2003 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 376/7697 16.05.2003 р., відповідно до п. 4 відшкодуванню підлягають суми, а саме, сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Згідно до положень п.2 та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, розмір виплат яким не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Таким чином, вищевказаним Порядком передбачена щомісячна цільова грошова допомога, а Постановою - адресна допомога до пенсії.

 Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2009 рік» дотація на виплату пенсій, надбавок  та підвищень  до пенсій, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Крім того п.5 Порядку №5-4/4 передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - акт), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню. На підставі акту узгоджується довідка про відшкодування (Головним управлінням Пенсійного фонду та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування), згідно якої на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що:

- у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів;

- у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму (п.2 Постанови);

- виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога (п. 4 Постанови).

Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України №1105, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.  

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. ст. 1, 3, 5, 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., підписаної та ратифікованої Україною, ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, які спричинили втрату працездатності», страхові виплати громадянам, які отримали інвалідність на підприємствах країн Співдружності Незалежних держав, підлягають виплаті по місцю їх проживання, а витрати Пенсійного фонду по виплаті цих пенсій підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування.

В пункті 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 11.03.2009 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» визначено, що у 2009 році з 1 квітня встановити підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, азжовтня - до 28,4 гривні.

Підвищення здійснюється незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб - незалежно від одержуваного доходу.

Пунктом 2 постанови визначено, що виплата підвищення, передбаченого пунктом 1 цієї постанови, проводиться понад розміри, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» і від 16 липня 2008 р. N 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», в межах розмірів, зазначених у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по
інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок
нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено
Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасного
випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному
фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок
нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у
зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою
правління Пенсійного фонду України і правління ФССНВВПЗ № 5-4/4 від
04.03.2003 р. та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України № 376/7697 від 16.05.2003 року.

В основу цього механізму покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду України з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним. Акт цих звірок подається головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду України та Фонду страхування від нещасних випадків України. Зазначена довідка є підставою для перерахування  Фондом соціального страхування  від нещасних випадків відповідних коштів  Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного за звітним. Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбаченого здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України, незалежно від того, чи є предметом спору стягнення понесених витрат у зв’язку з виплатою пенсій чи спонукання до прийняття до відшкодування сум понесених витрат.  

Отже, на підставі вищезазначеного, суд вважає, що даний спір має розглядатися на централізовано рівні, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 17, 71, 79, ч.2 ст.128, ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

  Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 11 січня 2010 року.

Головуючий                                                                                        С. О. Кульчицький