АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/5611/17

Провадження № 22-ц/787/1179/2018

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Боймиструка С.В., Хилевича С.В.

секретар судового засідання - Тхоревський С.О.,

учасники справи:

позивачі - Департамент соціального захисту населення Рівненської

обласної державної адміністрації,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року (справу розглянуто під головуванням судді Ковальова І.М.) у справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року Департамент соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що на обліку в Департаменті соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації перебував інвалід Великої Вітчизняної війни І групи ОСОБА_4, 1918 р.н., якому було видано автомобіль ЗАЗ SENS, 2012 року випуску.

У зв'язку з непридатністю ОСОБА_4 до керування автомобілем право на керування надано члену сім'ї - доньці ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

ОСОБА_3, після смерті батька, не внесла необхідної суми коштів до спеціального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, для оплати вартості автомобіля.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 помер, то на виконання вимог п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, спірний автомобіль повинен бути повернений державі, в особі головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації.

Просив суд зобов'язати ОСОБА_3, члена сім'ї померлого інваліда ОСОБА_4, повернути департаменту соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації легковий автомобіль ЗАЗ SENS, 2012 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1 в повному комплекті, отриманого ОСОБА_4

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні позову Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії у зв'язку з пропуском позивачем без поважних причин строку позовної давності.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з 18 вересня 2013 року розпочався перебіг строку позовної давності, проте з позовом Департамент соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації звернувся лише 10 квітня 2017 року.

25 травня 2018 року Департамент соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, у якій він, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи та є помилковими.

Управлінням соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому направлялось члену сім'ї інваліда ОСОБА_4 листи, в яких роз'яснювало право залишення автомобіля чи вирішення питання щодо його повернення. Останній лист був направлений 29.04.2003 року та департаментом 18.12.2015 року.

Департаменту соціального захисту населення протягом 2013-2016 років не було передбачено коштів для сплати судового збору, матеріали справи у 2015 році були передані до прокуратури Рівненської області з проханням сприяти пред'явленню позовів в інтересах держави в особі департаменту про повернення транспортних засобів.

Згідно із законодавством власниками автотранспорту є органи соціального захисту населення. Особи з інвалідністю отримують автомобілі для користування в якості засобу реабілітації. Гарантована державою пільга щодо забезпечення автотранспортом надається конкретній особі з інвалідністю, а не членам її родини.

12.07.2018 року ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона, покликаючись на законність рішення суду просила про залишення рішення без змін.

Вказує, що надсилання листів, роз'яснень прав чи обов'язків з приводу вирішення спору не зупиняє перебігу позовної давності.

Відсутність коштів на сплату судового збору не є підставою для зупинення або переривання перебігу позовної давності.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення.

Судом встановлено, що на обліку у департаменті соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації (департамент), який є правонаступником головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації згідно з висновком обласної МСЕК від 31 травня 2005 року перебував інвалід Великої Вітчизняної війни І групи ОСОБА_4, 1918 року народження, який проживав за адресою АДРЕСА_1, для забезпечення легковим автомобілем з звичайним керуванням в порядку позачергової черги з правом передачі керування члену сім'ї інваліда.

Департамент видав ОСОБА_4 безкоштовно автомобіль ЗАЗ SENS, 2012 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1 та надав довідку від 21 січня 2013 року № 01-18-05/116 для реєстрації автомобіля в органах Державтоінспекції у Рівненській області (а.с. 6-10).

У зв'язку з непридатністю ОСОБА_4 до керування автомобілем, право на керування надано члену його сім'ї - доньці ОСОБА_3, 1956 року народження, що проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Відповідно до змісту ст. 38 Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів в Україні" інвалідам безоплатно надаються автомобілі, а після їх смерті автомобіль може бути залишений у власності членів сім'ї померлого інваліда в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19 липня 2006 року, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який: мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті; був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції. Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Розрахункова сума для викупу автомобіля визначається головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний місяць або 10 відсотка за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики.

В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше, ніж 10 років, повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.

Управлінням та Департаментом соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації у листах від 03.04.2013 року № 08-2052, від 29.04.2013 року № 08-2052/1, від 18.12.2015 року (а.с. 14, 17, 18) повідомлено ОСОБА_3 про необхідність сплати вартості автомобіля, або повернення автомобіля.

Проте ОСОБА_3, на виконання вимог Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19 липня 2006 рок, не внесла необхідної суми коштів до державного бюджету України для сплати вартості автомобіля, як і не повернула автомобіль назад в Управління соціального захисту населення Рівненської області.

Підстав, передбачених Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19 липня 2006 року для залишення у користуванні ОСОБА_3 спірного автомобіля апеляційним судом не встановлено.

Разом з тим, у випадку порушення прав особи, чинне цивільне законодавство визначає певний строк для звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідачем до ухвалення судом рішення, зроблено заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

Як вбачається із наявних у матеріалах справи повідомлень Департаменту соціального захисту населення та Управління праці та соціального захисту населення від 03.04.2013 року № 08-2052, від 29.04.2013 року № 08-2052/1 позивач знав про смерть ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомив відповідачку про необхідність сплати протягом 6 місячного строку з дня його смерті вартості автомобіля.

Шестимісячний строк з дня смерті ОСОБА_4 закінчився ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому строк позовної давності на звернення позивачем до суду за захистом своїх прав та інтересів розпочався 18 вересня 2013, однак з позовом позивач до суду звернувся лише 10 квітня 2017 року.

Таким чином, висновок місцевого суду про відмову у позові за спливом строку позов є правильним.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Апеляційний суд Рівненської області, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий суддя С.С. Шимків

Судді: С.В. Боймиструк

С.В. Хилевич