Справа № 127/18036/15-ц

Провадження № 22-ц/772/11/2018

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 рокуСправа № 127/18036/15-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Копаничук С.Г., Оніщука В.В., секретар – Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року, ухваленого під головуванням судді Сичука М.М. у приміщенні суду м. Вінниця (дата складення повного тексту невідома) у справі за позовом ОСОБА_3 до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області Дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування майнової і моральної шкоди, –

встановив:

В серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому, відповідно до остаточних позовних вимог, просив: стягнути з відповідача на його користь 345 616,50 грн. майнової шкоди та 200 000 грн. моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 11.01.2015 року близько 09 год. 00 хв. позивач керував автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись автодорогою Вінниця Житомир в Калинівському районі Вінницької області, в напрямку м. Житомир із середньою швидкістю 70 км/год.

ОСОБА_3 проїхав заокруглення дороги з напрямком вліво і виїхав на пряму ділянку. В цей час його автомобіль підскочив і його понесло вправо. В подальшому автомобіль рухався у некерованому стані в зв’язку із наявною на даній ділянці дороги ожеледдю.

Також на відсутність можливості керувати автомобілем впливала невірна вгнутість поверхні автодороги, яка сприяла заїжджанню автомобіля на узбіччя. На поверхні дороги була ожеледь і відсутні ознаки посипання сумішшю проти ожеледі.

Як наслідок зазначено заносу позивач потрапив у ДТП, зіткнувшись із автомобілем НОМЕР_2, що стояв на узбіччі.

Під час зіткнення автомобілів подушки безпеки не спрацювали. В результаті скоєного ДТП загинула мати позивача – ОСОБА_4, пошкоджено автомобіль «Тойота». д.н.з. НОМЕР_1, та автомобіль НОМЕР_2.

Крім того, позивач зазначає, що з вини відповідачів йому завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних хвилюваннях, пов’язаних із втратою матері.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду із позовом для стягнення завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в сумі 345616,50 грн. та моральну шкоду в розмірі 30000 грн. В задоволенні решти вимог позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, судом не враховано, що реконструкція та ремонт вказаного відрізку дороги проводились у 1984-1988 роках Трестом «Вінницяшляхбуд», ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на той час не існувало, в матеріалах справи відсутні докази незадовільного утримання автодороги, судом було відмовлено у задоволенні клопотання ДП про проведення авто технічної експертизи, крім того, суд не взяв до уваги, що ДТП сталось з вини відповідача.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.01.2015 року близько 09 год. 30 хв. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Житомир - Могилів Подільський, у напрямку м. Калинівка, в районі кілометрової позначки 105 км. + 400 м., виїхав на ділянку дороги з наслоєнням криги, внаслідок чого втратив змогу постійно контрулювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, виїхав на узбіччя, де відбулося зіткнення зі стоячим автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5

Внаслідок зіткнення пасажир автомобіля «Тойота» - ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла, які призвели до настання смерті.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 31.03.2015 року, кримінальне провадження № 12015020000000007, внесене до ЄРДР на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито, за відсутністю в діях водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях позивача відсутня вина у вчиненні ДТП, а відповідачем неналежно виконувалися покладені на них законні та договірні зобов’язання щодо утримання, ремонту автомобільної дороги, що спричинило до скоєння ДТП, внаслідок якого пошкодження належний позивачу транспортний засіб та загинула матір позивача, а тому матеріальна шкода підлягає стягненню в повному обсязі. Моральну шкоду суд оцінив у 30 000 грн.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково виходячи з наступних міркувань.

Одним із мотивів апеляційної скарги, є те, що ДП «Вінницький облавтодор» не може відповідати за вимогами позивача, тобто нести відповідальність, так як не являється власником цієї дороги, про що стверджується в ст.24 Закону України «Про дорожній рух».

Представник Служби автомобільних доріг у Вінницькій області не заперечував, що автомобільна дорога, на якій сталось ДТП відповідно до Переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, який затверджено Постановою КМУ Від 18 квітня 2012 року № 301, є автомобільною дорогою міжнародного значення, назва дороги – «Житомир-Могилів-Подільський», індекс дороги М-21.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV передбачено, що автомобільна дорога це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів. Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до статі 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що має свої органи управління на місцях.

Основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, забезпечення сталого функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами (пункти 2, 4 статті 11 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Відповідно до пункту 3 статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Згідно положень статті 9 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць, належить серед іншого своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а в разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а також компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.

Відповідно до пункту 2 Єдиних правил ремонту та утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року за № 198 (на виконання Закону України «Про дорожній рух»), ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління «Укравтодору".

У відповідності до пункту 1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 10 вересня 2014 року № 439 Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Основними завданнями Укравтодору є реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування, здійснення управління об'єктами державної власності (пункт 3 Положення).

Засновником ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є держава в особі Державної служби автомобільних доріг.

Пунктом 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони від 30 березня 1994 року № 198 встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.

Власником вказаної вище автомобільної дороги є держава, яка уповноважила Державну службу автомобільних доріг України в особі Служби автомобільних доріг у Вінницькій області здійснювати управління нею.

Отже, розглядаючи вимоги позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, яка заподіяна позивачу внаслідок неналежного виконання своїх обов’язків відповідачами, беручи до уваги вказанні вище норми права, належним відповідачем в даній справі є Служба автомобільних доріг у Вінницькій області.

Служба автомобільних доріг у Вінницькій області, яка була відповідачем у даній справі не апелювала рішення суду першої інстанції, в якому викладені і обставини справи, і мотиви прийнятого рішення, а отже, колегія суддів вважає, що цей відповідач погоджується з рішенням суду першої інстанції, як в частині описовій, так і в частині мотивувальній.

Однак, апелянт стверджує в апеляційній скарзі про наявність вини саме позивача в дорожньо-транспортній пригоді, що підтверджується висновками судових авто-технічних експертиз, в тому числі висновком комплексної експертизи, яка була призначена судом апеляційної інстанції. А саме те, що позивач повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1 ПДР – під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Колегія суддів не буре до уваги вказані мотиви скарги, так як вони зроблені без врахування всіх обставин справи, в тому числі обставин, встановлених слідчим управлінням УМВС України у Вінницькій області при здійсненні кримінального провадження по даному факту ДТП, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Згідно з висновком експерта № 41а від 29.01.2015 року, яке проводилось в рамках згаданого кримінального провадження, зіткнення автомобілів «Toyota Yaris» та «ГАЗ 3302» сталося на правому узбіччі в напрямку руху м. Калинівка.

На момент огляду автомобіля «Toyota Yaris», робоча гальмівна система та рульове керування знаходилися в працездатному стані, що підтверджується висновком експерта № 36а від 28.01.2015 року.

Як вказано у висновку експерта від 04.02.2015 року (експерт ОСОБА_6В.), в дорожній обстановці, дії позивача з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 10.1 ПДР України. Позивач мав технічну можливість запобігти даній ДТП шляхом виконання вимого п. 10.1 ПДР. Дії водія (позивача), які не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР, знаходились з технічної точки зору в причинному зв’язку з виникненням події ДТП.

Після проведення даної експертизи (висновок від 04.02.15 року) старшим слідчим слідчого управління УМВС України у Вінницькій області, допитувались свідки, які є працівниками дорожніх служб та повторно допитувались учасники ДТП.

Також 04 березня 2015 року старшим слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області за участю свідка ОСОБА_7 та з метою перевірки і уточнення відомостей, зазначених цим свідком, проводився слідчий експеримент. Аналогічний слідчий експеримент в цей день проводився за участю ОСОБА_3 – позивача.

Після проведення вказаних додаткових слідчих дій, для встановлення дійсних обставин справи та істини у справі, слідчим було призначена ще одна авто-технічна експертиза, і на вирішення експертам були поставлені додаткові питання з врахуванням показань свідків та учасників ДТП, які є додатковими питаннями до попередньої експертизи.

Відповідно до висновку експерта (експерт ОСОБА_6В.) від 24.03.2015 року, дослідження проводилось із врахуванням слідчих експериментів, та дослідження всього комплексу обставин пригоди – технічного стану ТЗ, дорожньої обстановки тощо. У висновку , а саме в дослідній його частині, вказано, що в момент виявлення водієм ОСОБА_3 нерівностей дорожнього покриття у вигляді нашарування льоду та калюжі, позивач міг не мати технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем ГАЗ терміновим гальмуванням з зупинкою автомобіля до місця знаходження автомобіля ГАЗ.

В резолютивній частині висновку вказано, що при потраплянні автомобіля на ділянку дороги з наявною ожеледдю, нашарування льоду та калюжі можливий занос автомобіля.

Отже, старшим слідчим з ОВС ВР ДТП СУ УМВС України у Вінницькій області, при здійсненні кримінального провадження, було встановлено, що позивач не перевищував максимальну допустиму швидкість руху, і занос автомобіля, під керуванням позивача, стався внаслідок наїзду на ожеледь на смузі руху, і ожеледь він об’єктивно не міг виявити вчасно. Позивач рухався в межах рекомендованої безпечної швидкості. Ці висновки відображенні в Постанові старшого слідчого, якою кримінальне провадження закрите з підстави відсутності у позивача ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, ухвала суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов’язкова для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлена ухвала, лише в питанні чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

До адміністративної відповідальності щодо даної ДТП позивач не притягувався.

Крім обставин, встановлених слідчим при здійсненні кримінального провадження, під час розгляду даної цивільної справи, судом першої інстанції, була призначена комплексна судова дорожньо-технічна та авто-технічна експертизи, якою досліджувалось стан дорожнього полотна нормам ДБН, та, в разі виявлення невідповідностей будівельним стандартам чи могли виявлені недоліки бути причиною самовільної зміни напрямку руху автомобіля під керуванням позивача.

Експертом при виконанні судової комплексної експертизи (висновок від 30.06.2016 року, № 21314/15-42/21315/15-52), було виявлено, що геометричні елементи горизонтальної кривої автомобільної дороги Житомир-Могилів-Подільський, розташованої між 106 км та 105 км, не відповідають чинним нормативам ДБН, зокрема п.п.5.1.3, 5.1.10 ДБН В.2.3-4, відповідно до яких на кривих в плані з радіусом меншим за 3000 м, на дорогах 1-ї категоріях, передбачено влаштування односхилого поперечного профілю (віражу). Влаштування двосхилого профілю на ділянці горизонтальної кривої автомобільної дороги (на ділянці скоєння ДТП) не відповідає вказаним вимогам ДБН.

Встановлена невідповідність геометричних елементів горизонтальної кривої автомобільної дороги (на ділянці скоєння даної ДТП) вимогам ДБН і ДСТУ – у дійсній дорожній обстановці могла стати причиною самовільної зміни напрямку руху автомобіля, під керуванням позивача, з відхиленням його траєкторії руху праворуч, що призвело до виїзду за межі проїзної частини автодороги та подальшого зіткнення з автомобілем ГАЗ.

В подальшому, ухвалою суду від 16 серпня 2016 року було призначено судову авто-товарознавчу та комплексну авто-технічну експертизи.

Відповідно до висновку експертів від 13.12.2016 року пошкодження автомобіля Toyota є такими, що не підлягають відновленню. Розмір пошкоджень автомобіля складає 345616, 50 грн.

Також при проведенні цієї експертизи, експерт дав однозначну відповідь на питання про причини самовільної зміни напрямку руху автомобіля Toyota – невідповідності чинним нормативам ДБН автомобільної дороги на ділянці скоєння ДТП у конкретних дорожніх умовах стали причиною самовільної зміни напрямку руху автомобіля Toyota, з відхиленням його траєкторії праворуч.

Апеляційним судом Вінницької області 22.05.2017 року, за клопотанням одного із відповідачів, призначено комплексну судову дорожньо-технічну та авто-технічну експертизи.

За результатами проведеної експертизи, відповідно до висновку експерта (№ 9504 Т.2 а.с. 112) вбачається, що геометричні елементи горизонтальної кривої автомобільної дороги Житомир - Могилів-Подільський, розташованої між 106 км. та 105 км., не відповідають чинним Державним будівельним нормам. Влаштування поперечного профілю автомобільної дороги Житомир-Могилів-Подільський, у напрямку м. Калинівка, в районі кілометрової позначки км 105+400 на момент ДТП, не відповідав вимогам ДСТУ 3587-97 та СНиП 2.05.02 (ДБН В.2.3-4).

В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Тойота ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнення даної ДТП для водія автомобіля Тойота – ОСОБА_3 визначалася виконанням ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Тойота ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України та, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв’язку з виникненням даної ДТП.

Стан дорожнього покриття в місці, де сталося ДТП на ділянці автомобільної дороги Житомир-Могилів-Подільський, у напрямку м. Калинівка, в районі кілометрової позначки км 105+400, не відповідав загальним вимогам ДСТУ 3587-97 та СНиП 2.05.02 (ДБН В.2.3-4), однак дані невідповідності, з технічної точки, не знаходилися в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, з причин вказаних у дослідницькій частині висновку.

       Колегія суддів критично ставиться до висновку експерта № 9504 зробленим Харківським НДІСЕ, так як ухвалою суду була призначена комплексна експертиза, яка відповідно до ст. 112 ЦПК України, проводиться не менше як двома експертами різних галузей знань або різних напрямків у межах однієї галузі знань.

В даному випадку експерт Харківського НДІСЕ не мотивував, чому він одноособово провів експертизу і надав свій висновок.

       Крім того, з свій висновок експерт зробив без врахуванням показань учасників ДТП, свідків ДТП, та результатів інших слідчих дій в рамках кримінального провадження. Зокрема, експертом не взято до уваги показання свідків щодо заносу інших автомобілів на цій ділянці дороги: Мерседес Спрінтер та ГАЗ, водії яких були допитані в кримінальному провадження і за їх участю проводились слідчі експерименти.

       Експерт Харківського НДІСЕ не спростував висновків експертів при проведенні судової комплексної дорожньо-технічної та авто-технічної експертизи від 30.06.2016 року, № 21314/15-42/21315/15-52, яка була проведена експертами Київського НДІСЕ, і двома експертами, як того вимагає процесуальний закон.

Підсумовуючи вище вказане, колегія суддів вважає, що вини позивача у скоєнні ДТП не має, а дорожня пригода настала внаслідок не виконання Службою автомобільних доріг у Вінницькій області своїх прямих обов’язків з утримання в належному стані, безпечному для руху автомобільної дороги. Службою, не виконано вимоги пунктом 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30 березня 1994р. №198, в тому числі, щодо контролювання експлуатаційного стану усіх елементів дорожнього об’єкту та усуненню виявлених пошкоджень, щодо вирішення питання забезпечення експлуатації дорожніх об’єктів за несприятливих погодно-кліматичних умов, оскільки було встановлено наявність ожеледиці.

Також було встановлено невідповідність геометричних елементів горизонтальної кривої автомобільної дороги (на ділянці скоєння даної ДТП) вимогам ДБН і ДСТУ.

Одночасна наявність на дорозі ожеледиці та невідповідностей геометричних елементів горизонтальної кривої автомобільної дороги ДБН і ДСТУ, призвело до дорожньо-транспортної пригоди.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що внаслідок незадовільного експлуатаційного утримання автомобільної дороги загальнодержавного значення позивачу було завдано майнової шкоди.

За вказаних обставин, а також враховуючи вимоги статей 10, 13 Закону України «Про автомобільні дороги», статті 9 Закону України «Про дорожній рух»,  встановлено, що ділянка автомобільної дороги, на якій внаслідок незадовільного стану дорожнього покриття сталась дорожньо-транспортна пригода, перебуває у загальнодержавній власності.

Служба автомобільних доріг у Вінницькій області Державного агентства автомобільних доріг України, що є органом, який зобов'язаний забезпечувати безпечні умови руху та постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів й негайно усувати виявлені пошкодження, а також те, що причиною завдання шкоди позивачу стало невиконання Службою автомобільних доріг у Вінницькій області передбачених законом обов'язків по ремонту й утриманню дороги дотриманню норм і стандартів з безпеки руху.

Апеляційний суд дійшов до висновку про те, що саме Служба автомобільних доріг у Вінницькій області Державного агентства автомобільних доріг України є належним відповідачем у даній справі. При цьому, сама Служба автомобільних доріг у Вінницькій області Державного агентства автомобільних доріг України судове рішення у даній справі не оскаржувала.

В задоволенні вимог позову до ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити.

Позивач також просив відшкодувати моральну шкоду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім’ї чи близьких родичів, і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5). Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась не з вини ОСОБА_3 в результаті якої загинула його мати, останній зазнав психологічних переживань та стресу, в нього порушився звичайний режим життя, судом першої інстанції враховано характер та тривалість душевних страждань, і визначаючи розмір моральної шкоди у 30000 грн., виходив з засад розумності та виваженості. Беручи до уваги, що позивач не оскаржував рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що позивач не заперечував проти розміру моральної шкоди встановленої судом, а отже судова колегія погоджується із сумою, визначеною місцевим судом.

Суд першої інстанції, встановивши в повній мірі всі обставини у справі, прийшов до помилкового висновку про стягнення матеріальної та моральної шкоди з Дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор», не звернув при цьому увагу та не застосував вищезгадані норми Закону України «Про автомобільні дороги», що, згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення та ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши матеріальну та моральну шкоду із Служби автомобільних доріг у Вінницькій області, а в задоволенні вимог до ДП «Вінницький облавтодор» відмовити.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позов задоволено частково, в частині пред’явлення позовних вимог до Служби автомобільних доріг  у Вінницькій області, тому на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений судовий збір при поданні позову до суду у розмірі 3 303 грн. 60 коп. та витрати за проведення експертизи в сумі 7309,50 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,–

постановив:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» – задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року – скасувати.

Постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області, Дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування майнової і моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Вінницькій області на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в сумі 345616,50 грн. (триста сорок п’ять тисяч шістсот шістнадцять гривень п’ятдесят копійок) та моральну шкоду в розмірі 30000 грн. (тридцять тисяч гривень).

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Вінницькій області на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3303,60 грн. та витрати за проведення експертизи в сумі 7309,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду.

Головуючий:                                                        Сало Т.Б.

Судді:                                                                Копаничук С.Г.

                                                                        ОСОБА_8

Повний текст складено 17 серпня 2018 року.

Згідно з оригіналом:

Суддя: