Справа №2-15/2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УК РАЇНИ
про відмову в позові про захист честі, гідності, ділової репутації та компенсацію
моральної шкоди
14 лютого 2007 р. АРМЯНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у складі: головуючого судці - Шестаковської Л.П.
за участю: секретаря - Ібрагимової Л.Е., Шевченко С.В.
представника позивача - ОСОБА_6.
відповідача - ОСОБА_2.
представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Армянськ АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та компенсацію моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ІНФОРМАЦІЯ_4 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про захист честі, гідності, ділової репутації, та компенсацію моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1р. відповідачка звернулася з заявою до Генеральної прокуратури України, в якій містились відомості, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, порочать його честь, гідність і ділову репутацію, а саме: ОСОБА_2. звинувачувала його в скоєнні кримінальних злочинів та інших порушень, вчинених за час його роботи на посаді начальника Міського виробничого управління житлово-комунального господарства м. Армянська в період з ІНФОРМАЦІЯ_2 р. по ІНФОРМАЦІЯ_3 р. Позивач вважає, що відповідачка перейшла межі виправданої та допустимої критики на його адресу, як громадянина та посадової особи, повторно звинувачує його в скоєнні неіснуючих злочинів, що спричиняє йому глибокі страждання та переживання, призвело до погіршення стосунків з оточуючими, друзями та діловими партнерами, до погіршення його здоров'я та до тимчасової непрацездатності, що в сукупності завдало йому моральної шкоди.
Позивач просить визнати такими, що не відповідають дійсності, викладені у заяві до Генеральної прокуратури України неправдиво, порочать його честь, гідність та ділову репутацію наступні відомості:
1. „Начальник УЖКГ ОСОБА_1 тихенько облишив свою посаду, залишивши громаді міста гори боргів";
2. „Начальник МВУ ЖКГ ОСОБА_1 проводив в приміщенні УЖКГ евроремонт, закупив дорогі офісні меблі, апаратуру та автомобілі. При величезній заборгованості по заробітній платі у п'ять місяців був розширений штат співробітників";
3. „На протязі 20 років жоден будинок, під'їзд чи квартира не ремонтувалися за рахунок УЖКГ. А при цьому у ІНФОРМАЦІЯ_6 році по документах витрачено УЖКГ на поточний ремонт 395459 грн. і на просто ремонт житлового фонду 1340500 грн.
Крім того, УЖКГ щедро витратив на обслуговування внутрішньодомових систем водопостачання ще 815269 грн.";
4. „Рада Міністрів Криму двічі намагалась звільнити сумно відомого у місті своєю діяльністю начальника УЖКГ ОСОБА_1 Навіть порушувались кримінальні справи проти нього";
5. „А які коментарі потрібні факту витрат управлінням ж.-к. господарства під керівництвом того ж ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_5 році тільки на освітлення 66617, при тому що місто потопало з вечора до ранку у мороку".
Позивач також просить в зв'язку з цим зобов'язати ОСОБА_2. вибачитись перед ним за поширення нею в своїй заяві до Генеральної прокуратури вище викладених відомостей, що не відповідають дійсності, викладених неправдиво, порочащих його честь, гідність та ділову репутацію, і зобов'язати відповідача відшкодувати йому заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
В суді позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6. позов підтримали, просять його задовольнити. З огляду на доводи відповідача про те, що інформація, яка міститься в її заяві є достовірною і отримана нею з засобів масової інформації та інших офіційних джерел, позивач та його представник стверджують, що відповідачка, звернувшись до Генеральної прокуратури України, поширила відомості, які не є дослівним відтворенням матеріалів публікацій, на які вона посилається. Представник позивача наполягає на тому, що ОСОБА_2. в своїй заяві перефразувала речення із газетних статей та доповнила їх неправдивими образливими висловлюваннями з навмисною метою приниження ділової репутації позивача, його честі та гідності, а не з метою захисту своїх особистих будь-ким порушених прав, свобод чи інтересів. На підтвердження цієї позиції ОСОБА_6. також звертає увагу на те, що, вказана заява відповідачем навмисно направлена не до належного органу, тобто не до органу МВС, до компетенції якого віднесено розгляд звернень стосовно порушених в заяві питань, а направлена до Генеральної прокуратури України. З цієї обставини представник позивача зробив висновок, що в такому випадку звернення ОСОБА_2. з заявою саме до неналежного органу - до Генеральної прокуратури України - слід розцінювати як доведення цих відомостей іншим особам, та повинно вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, і не можуть бути розцінені судом як оцінка відповідачем дій ОСОБА_1, як посадової особи. ОСОБА_6 вважає, що вищевикладені вислови є ні чим іншим, як наклепом, тобто завідомо неправдивими вигадками, які ганьблять позивача, звинувачують його в скоєнні неіснуючих злочинів.
Не заперечуючи проти того, що відповідач мала право звертатись до будь-якого державного органу в порядку ст. 40 Конституції України з метою захисту своїх інтересів, прав чи свобод, представник позивача звертає увагу на те, що таке звернення не повинно містити відомості, які принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної або юридичної особи. Він вважає, що в заяві ОСОБА_2. не вказано на порушення жодних її особистих прав, свобод чи інтересів, а навпаки - порушені права позивача. При цьому ні позивач ні його представник на протязі всього періоду розгляду справи так і не змогли вказати на те, в чому ж полягає протиправність поведінки відповідача, та в чому полягає і в чому виразилося приниження нею окремо честі позивача, окремо гідності позивача та окремо його ділової репутації (журнал судового засідання за ІНФОРМАЦІЯ_7 p.).
Під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_6., допущений до участі в справі ІНФОРМАЦІЯ_8 р. в порядку, передбаченому ч.б ст. 42 ЦПК України, наділений довірителем повним обсягом процесуальних прав, передбачених законом для позивача, своєю заявою від ІНФОРМАЦІЯ_9 р. змінив підставу позову. - Зміна полягала в тому, що така підстава, як викладення відповідачем відомостей, що ганьблять позивача, у заяві до Генеральної прокуратури України, замінена іншою підставою - а саме: поширення відповідачем цих відомостей серед невизначеного числа осіб, що опорочило позивача в
громадській думці цих осіб з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Таку зміну підстав позову представник позивача обґрунтував тим, що після пояснень свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_7 p., які не оспорювалися відповідачкою ОСОБА_2., він вважає, що відомості, які містить в собі заява відповідачки до Генеральної прокуратури України, були поширені ОСОБА_2 серед невизначеного числа мешканців м. Армянська. Представник позивача ОСОБА_6 вважає, що таке поширення є поширенням відомостей у розумінні пункту З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 р. № 7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", яким зазначено, що під поширенням відомостей слід розуміти викладення їх в будь-якій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. При цьому представник позивача звернув увагу на те, що на позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення ведомостей, які його ганьблять, особою, до якої пред'явлено позов, а відповідач же повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності.
Змінюючи ІНФОРМАЦІЯ_9 р. підстави позову, представник позивача позовні вимоги, викладені в позовній заяві на момент звернення до суду ІНФОРМАЦІЯ_4 р., залишив без змін, просить їх задовольнити. Підтримуючи раніше вимоги позовної заяви з первісними підставами та наполягаючи на тому, що відповідач порушила немайнові права позивача, представник позивача посилався на один єдиний доказ - саму заяву відповідача до Генеральної прокуратури України. Змінивши підстави позову та підтримуючи ті ж самі позовні вимоги, представник позивача став посилатися ще на два нових докази: пояснення свідка ОСОБА_7 та самого відповідача ОСОБА_2, які вони дали в судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_7 p., вказавши, що інших доказів немає. При цьому ОСОБА_6 наполягає на тому, що своїми неправомірними діями відповідач порушила ст. 12 Загальної Декларації прав людини та ст.ст. 28, 32, 68 Конституції України.
Позивач ОСОБА_1 зміну його представником підстав позову підтримав і також просить задовольнити позовні вимоги, раніше викладені ним в позовній заяві при зверненні до суду.
Відповідач ОСОБА_2. позов не визнала, посилаючись на те, що неправомірних дій по відношенню до позивача вона не вчиняла, з заявою до Генеральної прокуратури України звернулася як стягувач у зведеному виконавчому провадженні за захистом своїх порушених прав, оскільки боржник МВУ ЖКГ м. Армянська належно не виконував і наразі зовсім не виконує рішення Армянського міського суду від ІНФОРМАЦІЯ_10 року по справі НОМЕР_1, яким з боржника на її користь було стягнуто 15110,46 грн. на відшкодуванн шкоди, спричиненої залиттям квартири каналізаційними стоками в ІНФОРМАЦІЯ_6 році. Заперечуючи проти позову, відповідач вказала, що вона скористалася своїм конституційним правом на таке звернення з метою проведення належної компетентної перевірки діяльності посадових осіб боржника та органів місцевого самоврядування в галузі житлово-комунального господарства, зовсім не маючи намірів зганьбити позивача недостовірною, зумисно неправдивою інформацією, не маючи наміру спричиняти йому моральну шкоду або принижувати чи посягати на його честь, гідність та ділову репутацію. ОСОБА_2. вказала, що безпосередньо сам текст вказаної заяви до Генеральної прокуратури України, написаної та надісланоної нею ІНФОРМАЦІЯ_1р., та відомості, викладені в заяві, вона не розмножувала і ніде не поширювала. Відповідач стверджує, що відомості, які містяться в оскаржуваній позивачем заяві, є достовірними і вона взяла їх із публікацій у місцевій пресі, а саме: із статті тодішнього міського голови м. Армянська ОСОБА_8 "Послесловие к „актуальному" интервью господина ОСОБА_1" в газеті "Северная Таврида» за ІНФОРМАЦІЯ_11 р. (т.1, а.с. 34-35), із статті (інтерв'ю з міським головою) ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_12 в тій же газеті за ІНФОРМАЦІЯ_21 р. (т.2, а.с. 73-74), із статті нинішнього начальника МВУ ЖКГ м. Армянська ОСОБА_11та голови профкому цього підприємства ОСОБА_10. «Поговорим о «помощи» в газеті
«Титан» за ІНФОРМАЦІЯ_13 р. (т.1, а.с. 196), а також із матеріалів зведеного виконавчого провадження, з якими вона знайомилася в ДВС м. Армянська як сторона цього провадження, та із офіційної відповіді начальника управління ПФУ в м. Армянську ОСОБА_12 про суми податкового боргу (т.1, а.с. 38), відповідей інших посадових осіб підприємств, установ, організацій та органів місцевого самоврядування, які надходили на її запити. З мешканцями ж міста вона дійсно неодноразово на мітингах, зборах, зустрічах обговорювала як незадовільну роботу підприємства МВУ ЖКГ м. Армянська, так і незадовільну роботу позивача ОСОБА_1 на посаді начальника цього управління, яку він займав в період з ІНФОРМАЦІЯ_2 р. по ІНФОРМАЦІЯ_3 р., тому що стан житлово-комунального господарства міста Армянська та якість житлово-комунальних послуг, що надаються, вимагають ретельної перевірки та докорінних змін. Стан житлового фонду їй очевидний та відомий, бо вона як лікар швидкої допомоги приїздить на виклики в помешкання хворих і все це бачить. Питання захисту своїх порушених прав вона обговорювала і з іншими стягувачами того ж самого зведеного виконавчого провадження, що знаходиться в ДВС м. Армянська, де боржником є Міське виробниче управління житлово-комунального господарства м. Армянська, оскільки в ІНФОРМАЦІЯ_14 році господарським судом відкрито процедуру банкрутства відносно МВУ ЖКГ м. Армянска, а її вимоги, вимоги свідка ОСОБА_7 та вимоги ще цілого ряду мешканців міста Армянська (стягувачів) не з їх вини не потрапили до реєстру вимог кредиторів.
Відповідач вказала, що звернулася з заявою до Генеральної прокуратури України на прохання людей, які звертаються до неї, розраховуючи на її допомогу, знаючи її активну життєву позицію.
Представник відповідача ОСОБА_5, вважаючи, що в діях ОСОБА_2. відсутній склад правопорушення, а в її заяві до Генеральної прокуратури України містяться відомості, які отримані відповідачем із засобів масової інформації та інших офіційних джерел, посилається на ст. 302 ЦК України, звертаючи увагу на право будь-якої особи на інформацію та на те, що фізична особа, яка поширює інформацію, отриману із офіційних джерел, в тому числі і із засобів масової інформації, не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. ОСОБА_5 дійшла висновку про те, що відсутні загальні підстави цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2. в межах даної справи, як це передбачено абзацом 2 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральнорї (немайнової) шкоди". Представник відповідача ОСОБА_5 вважає, що позивач не довів ні наявності моральної шкоди, ні протиправності діяння відповідача, як заподіювача такої шкоди, ні наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача, ні вини ОСОБА_2. в заподіянні моральної шкоди ОСОБА_1.
ОСОБА_5, посилаючись на ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" та на ст. 9 Закону України "Про інформацію" звертає увагу на те, що кожна особа має право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями щодо реалізації своїх прав або скаргами про їх порушення, та отримати відповідь на своє звернення. ОСОБА_5 вказала, що інформацію про стан заборгованості МВУ ЖКГ м. Армянська, яка відповідає дійсності, відповідач отримала із матеріалів зведеного виконавчого провадження в ДВС м. Армянська та із названих відповідачем матеріалів місцевої преси, обговорювала цю інформацію з іншими учасниками того ж виконавчого провадження. Такі дії відповідача не можуть розцінюватися як протиправне поширення відомостей, які не відповідають дійсності та ганьблять позивача.
Представник відповідача ОСОБА_5 звертає увагу на недоведеність посилань представника позивача на поширення відповідачем ОСОБА_2. недостовірної інформації, що ганьбить позивача, невизначеному колу осіб, а також на те, що сторона позивача не
вказала жодної особи із того кола невизначених осіб, яка могла б бути допитана в суді та підтвердила обгрунтованість вимог позивача. Стосовно ж поінформованості свідка ОСОБА_7 про факт звернення ОСОБА_2. до Генеральної прокуратури України з заявою про необхідність проведення перевірки в галузі житлово-комунального господарства міста Армянська АРК, представник відповідача ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_7 була стороною зведеного виконавчого провадження в ДВС м. Армянська як стягувач відносно боржника МВУ ЖКГ, де стягувачами були і інші фізичні та юридичні особи. Саме тому ОСОБА_7, як і інші сторони виконавчого провадження мала право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, володіти будь-якою інформацією стосовно цього провадження, стану боржника та його платоспроможності.
Представник відповідача ОСОБА_4 не погоджуючись з доводами представника позивача ОСОБА_6 відносно того, що в заяві ОСОБА_2. до Генеральної прокуратури України не міститься жодних посилань на те, що якимсь чином порушені будь-які її особисті права, свободи чи інтереси, звертає увагу на те, що в заяві прямо вказано відповідачем, що їй особисто управління житлово-комунального господарства заборгувало 11040 грн., як компенсацію матеріальної та моральної шкоди за залиття її житла каналізаційними стоками з вини цього ж підприємства, відповідно до рішення суду. ОСОБА_4 стверджує, що вся інформація про факти, викладені в заяві ОСОБА_2. до Генеральної прокуратури України, є достовірною, а її, відповідача, особисті судження та оцінки діяльності органів, підприємств та посадових осіб є узагальненням думок мешканців міста Армянська і не заборонені законом, тим більше, що вони ніяким чином не порочать позивача. ОСОБА_4, крім того, вважає, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між заявою ОСОБА_2. до Генпрокуратури України та тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 в період з ІНФОРМАЦІЯ_15 р. через його гіпертонічну хворобу, аргументує свої висновки з цього приводу.
Представник відповідача ОСОБА_3 вважає позов безпідставним, оскільки стороною позивача через нехтування вимогами ст. 60 ЦПК України не надано суду доказів на підтвердження обставин, покладених в основу позову, на підтвердження моральної шкоди, спричиненої позивачу, а також на підтвердження неправомірності та виновності дій відповідача. ОСОБА_3 підкреслює, що ОСОБА_2. звернулася до Генеральної прокуратури України саме для захисту своїх порушених прав, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_10 р. Армянським міським судом було постановлено рішення по справі НОМЕР_1 за позовом ОСОБА_2. до МВУ ЖКГ м. Армянська про стягнененя матеріальної та моральної шкоди, яким на користь ОСОБА_2. з відповідача було стягнуто 15110, 46 грн. Після набрання рішенням законної сили ОСОБА_2. звернула його до виконання через орган ДВС в м. Армянську і встигла отримати по виконавчому листу лише 4070 грн. Решту стягнутої суми 11040 грн. 46 коп. вона не отримала через відкриття в ІНФОРМАЦІЯ_14 р. процедури банкрутства відносно МВУ ЖКГ м. Армянська та пропуском нею не по своїй вині передбаченого законом строку для заявления вимог кредиторів.
Крім того представник відповідача ОСОБА_3 з посиланням на матеріали справи стверджує, що ті відомості із заяви ОСОБА_2. до Генеральної прокуратури України, які позивач просить визнати такими, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, порочать його честь, гідність та ділову репутацію, насправді є повсякоденною дійсністю та правдою, що підтверджується офіційними документами за підписами посадових осіб, та оприлюдненими в місцевій пресі матеріалами. Він також вказав на те, що по заяві ОСОБА_2. Армянським міським відділом ГУ МВС України в АРК в ІНФОРМАЦІЯ_16 р. було проведено перевірку, винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та її копію направлено позивачу, який з цією постановою згоден, її не оскаржував, та, крім того, і не звинувачує заявника ОСОБА_2. в завідомо неправдивому повідомленні про вчинення злочину. ОСОБА_3 теж не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між заявою ОСОБА_2. до Генпрокуратури та тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 в період з ІНФОРМАЦІЯ_15 р. Зміну підстав позову представником позивача ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_9 р. представник відповідача ОСОБА_3 пов'язує з розумінням стороною позивача необґрунтованості та недоведеності свого позову у первісній редакції і розцінює це як тактичний хід, який дав можливість продовжувати розгляд справи. При цьому ОСОБА_3 звертає увагу на те, що сам позивач ОСОБА_1 на протязі всього періоду розгляду справи стверджував відсутність будь-яких претензій до авторів статей та місцевих друкованих засобів масової інформації стосовно публікації (поширення) ними матеріалів, на які, як на джерела інформації при написанні заяви до Генпрокуратури України, посилається відповідач ОСОБА_2. ОСОБА_3 акцентує увагу на тому, що позивач, не дивлячись на формальну зміну підстав позову, все ж продовжує наполягати на тому, що з позовом до суду він звернувся та підтримує його не через поширення недостовірної інформації відповідачем невизначеному колу осіб, а через звернення відповідача з заявою саме до Генеральної прокуратури України. Бо навіть якби ОСОБА_2. інформацію, що містилась у вказаній її заяві, опублікувала б у будь-якій газеті, але при цьому не зверталась би до Генпрокуратури, то він би не порушував стосовно неї даного цивільно-правового спору про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою від ІНФОРМАЦІЯ_17 р. з ініціативи суду в порядку ст. 35 ЦПК України до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, були залучені редакція газети «Северная Таврида» та її автори ОСОБА_13 і ОСОБА_14., редакція газети „Титан" та її автори ОСОБА_11 і ОСОБА_10.
З вказаних осіб після неодноразових викликів (а.с. 13-17, 20-21, 23, 29-32, 35, 36, 42, 47-51, 63-68) з'явився до суду лише ІНФОРМАЦІЯ_18 р. нинішній начальник МВУ ЖКГ ОСОБА_11, та ІНФОРМАЦІЯ_19 р. від редакції республіканської газети „Северная Таврида" надійшов відгук з проханням розглянути справу у відсутності їхнього представника.
Третім особам, що не з'явилися, судові виклики надсилалися на останню відому судові адресу. Згідно з ч.І ст. 77 ЦПК України суд вважає вказані судові виклики доставленими. У разі неповідомлення суду про причини неявки згідно ч.2 ст. 77 ЦПК України вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_11 в суді підтвердив дійсність, правдивість та відповідність даним бухгалтерського обліку всієї фактичної інформації та всіх цифр, що надані на запит суду по цій справі та що були опубліковані в статті „Поговорим о «помощи" за його підписом та підписом голови профспілкового комітету МВУ ЖКГ ОСОБА_10 в газеті „Титан" за ІНФОРМАЦІЯ_13 р. Стосовно своїх власних оціночних суджень, висловлених ним у вказаній статті, ОСОБА_11 від них не відмовляється, називає їх своїми особистими думками, на які він мав право. Саме такими вони були в нього на час публікації, і з ними хтось може погодитись, а хтось ні. Він також вказав, що на зазначену публікацію в порядку відповіді в той час була опублікована і позиція ОСОБА_1 з порушених в пресі питань, і тоді ж вони обидва ще й обмінялися своїми точками зору в прямому телеефірі програми "Актуальне інтерв'ю" ТРК "Північний Крим". Він вважає, що стан та розміри багаторічної хронічної дебіторської та кредиторської звборгованості МВУ ЖКГ м. Армянська має багатопланові об'єктивні та суб'єктивні фактори, як і у всього житлово-комунального господарства в Україні в цілому. Він вважає, що без вирішення питання про стягнення на користь МВУ ЖКГ дебіторської заборгованості з місцевого бюджету неможливо вирішити питання погашення кредиторської заборгованості підприємства МВУ ЖКГ м. Армянська перед своїми кредиторами. Вказав, що в ІНФОРМАЦІЯ_14 р. управління ПФУ в м. Армянську АРК ініціювало в господарському суді АРК порушення справи про банкрутство боржника МВУ ЖКГ м. Армянська через наявність значної заборгованості по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. На надий час підприємство знаходиться в стадії санації, перший етап якої спливає в ІНФОРМАЦІЯ_20 року.
ОСОБА_11 стверджує, що слідуючи вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" справа про банкрутство підприємства, виходячи із наявності великих безспірних вимог кредиторів, які не могли бути сплачені боржником на протязі 3-х місяців, могла бути порушена в будь-який день, починаючи з 1996 року, тобто з дня набрання чинності вказаним Законом. Процедура банкрутства штучно стримувалася через належність підприємства до комунальної форми власності. В тому, що справа про банкрутство все ж таки порушена і порушена вже за час його роботи, ОСОБА_11 не вбачає ні своєї вини, ні вини будь-кого із своїх попередників на посаді начальника МВУ ЖКГ м. Армянська.
ТОВ "РРГ "Северная Таврида", залучена до участі у справів в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в своєму письмовому відгуці (т.2, а.с. 71-72) вказало, що стаття за авторством посадової особи - міського голови м. Армянська ОСОБА_13 «Послесловие к «актуальному» интервью господина ОСОБА_1», опублікова в газеті «Северная Таврида» НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_11 р. не містить неправдивих, порочащих честь, гідність та ділову репутацію будь-кого зі сторін даної цивільної справи, бо в іншому випадку особа, названа в статті, звернулась би до суду з позовом до засобу масової інформації за захистом порушених прав, а такого не сталося.
Інтерв'ю кореспондента газети "Северная Тарвида" ОСОБА_14 з посадовою особою органу місцевого самоврядування - міським головою ОСОБА_13, який звітував перед виборцями після спливу 120-денного терміну своєї роботи на вказаній посаді, опубліковане в газеті НОМЕР_3 за ІНФОРМАЦІЯ_21 р. в статті "Новый хозяин крьмских «ворот», теж не містить неправдивих відомостей, порочащих честь, гідність та ділову репутацію громадянина ОСОБА_1, інакше в нього були б підстави для звернення з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації до міського голови.
Третя особа ТОВ "РРГ "Северная Таврида" стверджує, що нею не були порушені вимоги ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", вона не зловживала свободою діяльності друкованих засобів масової інформації та правами журналіста, бо надруковані матеріали є дослівним відтворенням офіційного виступу посадової особи органу місцевого самоврядування.
Свідок ОСОБА_7 показала в суді, що проживаючи в квартирі АДРЕСА_1 разом зі своїм хворим чоловіком, вона з ІНФОРМАЦІЯ_22 р. постійно зверталася з письмовими заявами та на особистому прийомі до начальника МВУ ЖКГ м. Армянська ОСОБА_1 з проханням перекрити покрівлю в їх будинку, бо вона постійно протікала під час атмосферних опадів, в квартирі було мокро, стіни та стеля покриті пліснявою та грибком. Крім того, вона просила вирішити питання про належне водопостачання до 5-го поверху та про забезпечення квартири теплом, оскільки послуги надавались неякісні або ж зовсім були відсутні, а плата за них вимагалась у повному обсязі. її багаточисельні звернення ОСОБА_1 залишив без задоволення і вимусив її звернутися до суду, що вона і зробила. За судовим рішенням на її та чоловіка користь було стягнуто матеріальну і моральну шкоду з МВУ ЖКГ . Це рішення вона звернула до виконання в орган ДВС м. Армянська, але воно залишилось не виконаним повністю, бо боржника зробили банкрутом. Свідок ОСОБА_7 повідомила, що заяву, яку ОСОБА_2. направила до Генеральної прокуратури України вона не бачила, і не знайома з її змістом, але знає, що така заява була надіслана туди відповідачем і стосується вона всіх мешканців, постраждалих від банкрутства МВУ ЖКГ через невиплату коштів, стягнутих за судовими рішеннями. Після того, як МВУ ЖКГ вступило в процедуру банкрутства вони ці питання сумісно обговорювали (звукозапис судового засідання за ІНФОРМАЦІЯ_7 р., час: 18.23.41 - 18.24.34). ОСОБА_7 вважає, що розмови про бездіяльність та зловживання ОСОБА_1, то не є паплюженням його доброго імені, а то є правдою.
Свідок ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_23 р. пояснила в суді, що в своїй квартирі в будинку АДРЕСА_2 вона мешкає з ІНФОРМАЦІЯ_24 року, незадоволена
якістю послуг, які надаються МВУ ЖКГ, вважає, що вони взагалі фактично відсутні, хоча плата за послуги нараховується в повному обсязі. Саме тому вона раніше і приймала участь у мітингу по захисту своїх соціально-економічних прав та згодна зі статею бувшого міського голови ОСОБА_13 в газеті "Северная Таврида". Заяву, яку ОСОБА_2. направляла до Генеральної прокуратури вона не бачила і не читала.
Свідок ОСОБА_16, який займав посаду міського голови м. Армянська з ІНФОРМАЦІЯ_25 по ІНФОРМАЦІЯ_6 p.p. розповів в суді ІНФОРМАЦІЯ_17 р. яким чином за контрактом був прийнятий на роботу на посаду начальника МВУ ЖКГ м. Армянська ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_22 році і як на підставі рішення виконкому Армянської міської ради він отримав квартиру.
Вислухавши сторони, їх представників та третю особу, що з'явилася, прийнявши до уваги письмові пояснення третьої особи, яка надіслала письмовий відгук, вислухавши показання свідків ОСОБА_7 (т.1, .с. 134, 137), ОСОБА_15 (т.1, а.с. 165-167), ОСОБА_16 (т.2, а.с. 4-6), вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що позов є необгрунтованим, безпідставним та таким, який не може підлягати задоволенню, виходячи із наступних мотивів.
В суді встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1р. ОСОБА_2. звернулася з заявою до Генеральної прокуратури України, яку адресат отримав ІНФОРМАЦІЯ_26 р. (що видно із вхідного штампу на а.с. 10, т.1). Зі змісту вказаної заяви витікає, що заявник звернулася за захистом своїх порушених прав, як сторона (стягувач) виконавчого провадження, де боржником є МВУ ЖКГ, яке заборгувало їй згідно зі зверненим до виконанням судовим рішенням 11040 грн., як частину непогашеної компенсації матеріальної та моральної шкоди за залиття житла каналізаційними стоками. Вказане рішення не виконується через введення процедури відновлення платоспроможності боржника, порушеної в господарському суді АРК в ІНФОРМАЦІЯ_14 році управлінням ПФУ в м. Армянську, та через непотрапляння вказаних вимог до реєстру вимог кредиторів не з її вини. В заяві заявник наводить ряд фактів, які стали їй відомі із матеріалів виконавчого провадження, із матеріалів судових справ, які розглядалися за її участю в ІНФОРМАЦІЯ_6p. напередодні виникнення значних боргів МВУ ЖКГ м. Армянська, з преси та інших офіційних джерел, і які вона вважає пов'язаними з виникненням цих боргів. Заявник в передостанньому абзаці заяви вказала, що з наведеного зробила такий висновок: напередодні житлово-комунальної реформи комунальне підприємство доводять до штучного банкрутства з метою подальшого привласнення окремими особами майна.
Висловивши при цьому критичні судження відносно дій виконавчої служби, бувшого начальника МВУ ЖКГ ОСОБА_1, бездіяльності міського голови ОСОБА_13, нинішнього начальника МВУ ЖКГ м. Армянська ОСОБА_11, розпорядника майна цього підприємства ОСОБА_17, заявник ОСОБА_2. просила Генеральну прокуратуру України перевірити викладені нею факти на наявність складу злочину у діях посадових осіб МВУ ЖКГ м. Армянська та органів місцевого самоврядування, посилаючись на те, що наведення законності та правопорядку у діяльності цього підприємства відповідає інтересам всієї територіальної громади м. Армянська.
В суді при розгляді цієї справи ОСОБА_2. пояснила, що вказану заяву вона надіслала саме до Генеральної прокуратури України через недовіру до місцевих правоохоронних органів та місцевої влади.
Суд вважає таке індивідуальне звернення ОСОБА_2. до Генеральної прокуратури України правомірним та таким, що відповідає конституційному принципу участі громадян в управлінні держаними та громадськими справами, закріпленому в ст. 40 Конституції України, та врегульованому для практичної реалізації Законом України "Про звернення громадян". Закон не зобов'язує при цьому громадян чітко розмежовувати компетенцію та
функції того чи іншого органу при перевірці питань, поставлених в заяві. Тобто ОСОБА_2., лікар відділення швидкої медичної допомоги Армянської ІДМЛ, не зобов'язана знати Закони України "Про прокуратуру", "Про міліцію", зміст ст. 112 КПК України і так далі.
Ч. З ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" передбачає, що в разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше 5 днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину , який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованного рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Тобто це є звичайний, передбачений законом спосіб спілкування громадянина та держави, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян і не може бути судом розцінено як зумисне поширення недостовірної інформації з метою опорочити особу, її ділову репутацію, честь та гідність, - і тільки з тієї причини, що належало звернення направити не до органу прокуратури, а лише органу внутрішніх справ, як на цьому акцентцє увагу представник позивача ОСОБА_6 Жоден закон в Україні звернення не до належного органу не вважає правопорушенням. Навіть ст. 97 КПК України передбачає обов'язковість прийняття заяв і повідомлень про злочини та вказує на направлення заяви або повідомлення за належністю як на один із видів можливих рішень, яке зобов'язаний прийняти прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя.
З офіційного листа в.о. начальника МВУ ЖКГ м. Армянська ОСОБА_18 від
ІНФОРМАЦІЯ_27 р. (т.1, а.с. 39) на адресу суду та ОСОБА_2., як стягувача, видно, що
посилаючись на скрутний фінансовий стан боржника він просить відстрочити до
ІНФОРМАЦІЯ_14 р. виконання рішення Армянського міського суду від ІНФОРМАЦІЯ_10 р. по справі НОМЕР_1, яким з підприємства стягнуто на користь ОСОБА_2. 15110,46 грн.
З пояснень відповідача відомо, що із цієї стягнутої на її користь суми їй через ДВС м. Армянська в ІНФОРМАЦІЯ_14 році було сплачено лише 4070 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_28 г. Управлінням ПФУ в м. Армянську АРК порушено справу про
банкрутство МВУ ЖКГ м. Армянська, що підтверджується відповідною ухвалою
господарського суду АРК (а.с. 19 матеріалу перевірки НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_31 р).
З ухвали попереднього засідання господарського суду АРК від ІНФОРМАЦІЯ_29 р. по справі НОМЕР_4 видно, що іншою ухвалою гоподарського суду АРК від ІНФОРМАЦІЯ_30 р. відмовлено у прийомі заяви ОСОБА_2. про визнання грошових вимог у сумі 11040,10 грн. та відмовлено у прийомі заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_19 про визнання грошових вимог у сумі 8848,50 грн. (т. 1, а.с. 61).
ІНФОРМАЦІЯ_31 р. до Армянського MB ГУ МВД Українив АРК з прокуратури м. Армянська надійшла заява ОСОБА_2. на незаконні дії посадових осіб ЖКГ та з інших питань, яка повернулась із Генеральної прокуратури України, - для проведення перевірки доводів заявника (а.с. 40 матеріалу перевірки НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_31 p.), яка була зареєстрована в ЖРЗПЗ за НОМЕР_6 від ІНФОРМАЦІЯ_31 р.
В ході перевірки поряд з проведенням ряду дій ІНФОРМАЦІЯ_32р. був опитаний і ОСОБА_1, який працював з ІНФОРМАЦІЯ_33 р. по ІНФОРМАЦІЯ_34 р. на посаді начальника МВУ ЖКГ м. Армянська (а.с. 48 матеріалу перевіркиНОМЕР_5) В той же день ІНФОРМАЦІЯ_3р. оперуповноваженим ВДСБЕЗ Армянського MB ГУ МВС України в АРК ОСОБА_20 через сплив термінів, передбачених законом для розгляду заяв та звернень громадян, та до отримання відповідей на цілий ряд направлених до різних установ та організацій запитів, було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб МВУ ЖКГ м. Армянська з причини відсутності в їх діях складу злочину на підставі п.2 ст. 6 КПК України.
ІНФОРМАЦІЯ_35 р. прокурор м. Армянська своєю постановою скасував постанову
ОСОБА_20 про відмову в порушення кримінальної справи від ІНФОРМАЦІЯ_32р. по
матеріалам заяви ОСОБА_2., як незаконну та необгрунтовану, а матеріали перевірки направив до Армянського MB ГУ МВС Українив АРК для проведення додаткової перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.
ІНФОРМАЦІЯ_36 р. оперуповноваженим ВДСБЕЗ Армянського MB ГУ МВС України в АРК ОСОБА_21 по матеріалам заяви ОСОБА_2. знову було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб МВУ ЖКГ м. Армянська, Армянського виконкому, ВДВС м. Армянська через відсутність в їх діях ознак злочину, передбаченого ст. 364 КПК України. ОСОБА_1 підтвердив в суді отримання ним копії вказаної постанови, а також те, що він з нею згоден, не оскаржував її і немає намірів оскаржувати. На момент розгляду даної справи ОСОБА_2. стверджує, що офіційно від жодного правоохоронного органу копії вказаної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вона не отримувала, а лише ознайомилась з нею в матеріалах цієї цивільної справи, залишає за собою право на її оскарження.
Суд вважає обгрунтованим та дуже доцільним і належним посилання представника позивача ОСОБА_6 при розгляді даної справи на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_22 про офіційне тлумачення положення ч.І ст. 7 ЦК Української СРСР, де зазначено, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.
При розгляді даної цивільної справи суд дійшов висновку, що звернення ОСОБА_2. до Генеральної прокуратури України з заявою від ІНФОРМАЦІЯ_1p., яка містила певні відомості, що, на думку заявника, вказували на недодержання законів рядом вищеназваних посадових та службових осіб (а не лише позивачем), не мало на меті доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а було надіслано з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами, що чітко видно із змісту заяви. Тому таке звернення відповідача до Генеральної прокуратури України взагалі суд не може вважати поширенням відомостей.
Крім того, ст. 9 Закону України "Про звернення громадян" забороняє переслідування громадян за подання звернення до органів державної влади чи їх посадових або службових осіб за критику у зверненні їх діяльності та рішень.
Суд не може не погодись з дуже вдалим застосуванням представником позивача прецедентно!' практики Європейського суду з прав людини. І саме враховуючи цю практику суд першої інстанції, який розглядає дану справ, дійшов висновку про те, що ті відомості, які оскаржуються позивачем в межах даної справи, є ні чим іншим, як свободою вираження поглядів громадянки ОСОБА_2., тобто одним із найважливіших принципів демократичного суспільства і однією з основних умов розвитку такого суспільства та самореалізації кожного громадянина.
Суд також не погоджується з тим, що ОСОБА_2. при висловлюванні в заяві своїх думок, якимсь чином зачіпала честь, гідність та ділову репутацію громадянина ОСОБА_1, чи вживала образливі та принижуючі вислови. Суд не може погодитись з тим, що вживання відповідачем в заяві до Генеральної прокуратури оскаржуваних в позові слів "сумно" та "тихенько" (т.2, а.с. 81), "гори боргів", "евроремонт", "дорогі офісні меблі", "апаратура та автомобілі", "величезна заборгованість по заробітній платі у п'ять місяців", "розширення штату співробітників" і т.д.(т.1, а.с. 5-6) є образою та порушенням меж виправданої та допустимої критики на адресу позивача як простого громадянина і як посадової особи. Абзац 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 р. № 7 " Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" вказує на те, що при образі винний принижує честь і гідність потерпілого шляхом висловлювання нецензурних або брутальних слів, вчинення непристойних чи насильницьких дій (жесту та ін.) або дає
непристойну оцінку особистим якостям або поведінці потерпілого у формі, яка різко суперечить прийнятому спілкуванню між людьми. Суд вважає, що у змісті викладеного пункту згаданої постанови ОСОБА_2. ніякими висловами своєї заяви позивача не ображала та не принижувала.
При цьому в суді з'ясовано, що ні позивач ОСОБА_1, ні його представник ОСОБА_6 не звинувачують відповідача ОСОБА_2. в завідомо неправдивому доносі, тобто вони самі не вбачають в її діях повідомлення Генеральній прокуратури України завідомо неправдивих відомостей про начебто вчинений або підготовлюваний злочин з метою незаконного притягнення громадянина ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.
У суді, крім того, установлено, що цифри, які оскаржуються позивачем у п.п.З, 5 відомостей, які він вважає такими, що не відповідають дійсності та неправдивими, порочать його честь, гнідність та ділову репутацію, відповідачем були взяті із матеріалів цивільної справи НОМЕР_10 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди (а.с. 50-51), де міститься відповідь з трьома додатками попереднього міського голови м. Армянська ОСОБА_23 відІНФОРМАЦІЯ_37 р. НОМЕР_7. - В додатку НОМЕР_8 дійсно зазначено, що послуги, надані МВУ ЖКГ за період з початку ІНФОРМАЦІЯ_6 року за кошти, отримані від квартиронаймачів за квартирну плату складають: на поточний ремонт 395459 грн., на обслуговування внутрішньобудинкових систем водотеплопостачання та водовідведення 815269 грн.,на освітлення сходів (лестничных клеток) - 66617 грн.; з додатку НОМЕР_9 видно, що за станом на ІНФОРМАЦІЯ_38 р. за рахунок власних коштів МВУ ЖКГ виконано ремонт житлового фонду на 1340,5 грн.
Стосовно вислову ОСОБА_2. в заяві до Генпрокуратури України наступного змісту: "Рада Міністрів Криму двічі намагалась звільнити сумно відомого у місті своєю діяльністю начальника УЖКГ ОСОБА_1" - Суд вважає наведений вислів аналогічним вислову міського голови м. Армянська ОСОБА_13 в його статті "Послесловие к «актуальному» интервью господина ОСОБА_1», опублікованій в газеті «Северная Таврида» за ІНФОРМАЦІЯ_11 p.: "... за останні 6 місяців у мене, як міського голови є право дати оцінку діяльності Вашої служби, ОСОБА_1. Практично щоденно на мій стіл лягають скарги громадян на неякісну роботу МВУ ЖКГ. За цей період вже двічі Совмін Криму наполягав на звільненні від займаної посади ОСОБА_1..." (т.1, а.с. 34).
Вислів ОСОБА_2. в заяві до Генпрокуратури України такого змісту як: "Навіть порушувались кримінальні справи проти нього." - базується на відповіді, отриманій відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_39 р. від начальника управління ПФУ в м. Армянську АРК ОСОБА_12 під час позачергової виборчої компанії на посаду міського голови, де відповідач була кандидатом та приймала участь у виборах (т.1, а.с. 38). В названій відповіді викладено таке: " За станом на ІНФОРМАЦІЯ_40 р. сума податкового боргу МВУ ЖКГ м. Армянська перед ПФУ 890,8 тис. грн. ... Управлінням вІНФОРМАЦІЯ_5 р. було прийнято ряд мір до платника - боржника, а саме: за несвоєчасну сплату збору застосовано 4 адміністративних стягнення на суму 1309 грн., до виконкому м. Армянська направлено клопотання про розірвання контракту з керівником МВУ ЖКГ м. Армянська ОСОБА_1, у відділення податкової міліції Красноперекопської ОДПІ направлені матеріали про порушення кримінальної справи по факту несплати податку в Пенсійний фонд." Тобто стилістика останньої фрази у наведеній відповіді вибудована таким чином, що складається враження, що направлені матеріали, які вже підтверджують факт порушення кримінальної справи. Хоча, на думку суду, правильніше було б у відповіді на запит ОСОБА_2. начальнику управління ПФУ вказати, що направлені матеріали для порушення кримінальної справи, бо саме так було насправді. - ОСОБА_1 підтвердив в суді, що такі матеріали дійсно надходили до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції, його туди викликали, відбирали пояснення, але з'ясувавши, що причиною податкового боргу перед ПФУ є декількамільйонна сума дебіторської заборгованості місцевого бюджету перед МВУ ЖКГ, в порушенні кримінальної справи відмовили за відсутності в його діях і діях посадових осіб МВУ ЖКГ складу злочину.
В свою чергу відповідач ОСОБА_2. в судовому засіданні пояснила, що вона, як лікар, не володіє тонкощами кримінально-процесуального закону, не бачить різниці між порушенням кримінальної справи по факту або відносно особи, тому вона помилково щиро вважала і без сумніву, що з вищенаведеної відповіді однозначно витікає, що управлінням ПФУ в м. Армянську в орган податкової міліції були направлені матеріали вже по порушеній кримінальній справі, саме тому в заяві до Генпрокуратури вона і зазначила, що навіть порушувались кримінальні справи проти ОСОБА_1
Відповідаючи на питання представника відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_9 р. позивач сказав, що він не може визначитися чи вбачається в заяві ОСОБА_2. завідомо неправдиве повідомлення про вчинений злочин чи ні, але впевнено стверджує, що її заява є наклепом на нього, особливо що стосується інформації про порушення кримінальної справи відносно нього.
Суд не може погодитись з таким твердженням ОСОБА_1 з огляду на те, що абзац 2 п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 р. № 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" звертає увагу на наступне: не є наклепом поширення відомостей внаслідок сумлінної помилки особи в її достовірності.
Суд також звертає увагу на те, вислови із заяви відповідача, крім цифрової інформації та вказівки на порушення кримінальної справи, що оскаржуються позивачем, є не що інше, як оціночні судження ОСОБА_2., а їх правдивість не повинна підлягати доведенню, бо вона є нездійсненою і порушує свободу висловлювання думки, що є фундаментальною частиною права, яке гарантується ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд вважає, що сторона позивача під час розгляду даної справи зрозуміла, що звернення ОСОБА_2. з заявою до Генеральної прокуратури України закон не може розцінювати як поширення інформації, і саме тому ІНФОРМАЦІЯ_9 р. представник позивача змінив підставу позову. В первісній редакції вона була такою: викладення відповідачем відомостей, що ганьблять позивача, у заяві до Генеральної прокуратури. Після зміни підстави позову вона стала такою: поширення відповідачем цих відоммостей серед невизначеного числа осіб з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі. Поштовхом до зміни підстави позову для представника позивача стали пояснення свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_7 p., з яких випливало, що їй було відомо про факт написання та направлення відповідачем спірної заяви (т.1, а.с. 143).
Представник позивача, змінивши підстави позову, залишив без змін його обгрунтування, предмет та вимоги. Тепер суд, слідуючи логіці сторони позивача, більше не вважаючи поширенням відомостей заяву ОСОБА_2., яка мала місце в ІНФОРМАЦІЯ_41 р. та проведення перевірки по ній в ІНФОРМАЦІЯ_42 p., вимушений виходити із такого поширення відомостей відповідачем ОСОБА_2. свідку ОСОБА_7, а може ще й невизначеному числу осіб, про факт якого стало відомо лише представнику позивача ОСОБА_6 і лише в судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_7 р., за його ствердженням з пояснень цього свідка і відповідача. В цьому судовому засіданні позивач був відсутній, а тому цих пояснень свідка ОСОБА_7 і відповідача не чув. Якщо ж позивачу ОСОБА_1. про таке поширення інформації стало відомо, то лише в період часу між двома судовимо засіданніми: з ІНФОРМАЦІЯ_7 р. по ІНФОРМАЦІЯ_9 р. і, певно, лише від свого представника. Якщо ж така інформація і саме в цей час мала для позивача будь-які негативні наслідки, то це сталося в результаті поширення відомостей йому його представником. То в такому випадку суд не може знайти логічного, фактичного, юридичного та причинно-наслідкового зв'язку між інформацією про поширення відомостей відповідачем невизначеному колу осіб, про що начеб-то стало відомо представнику позивача лише ІНФОРМАЦІЯ_7 р., та негативними наслідками такого поширення, які мали місце особисто для позивача ще в ІНФОРМАЦІЯ_43 p., що витікає із позовної заяви
(т.1, а.с. 4-5), а саме: він змушений був виправдовуватись перед своїм нинішнім керівництвом, співробітниками, друзями, та спростовувати порочні висловлювання для збереження своєї ділової репутації, переносити глибокі страждання та переживання, занепокоєння, тривожність, нервозність, невпевненість в своїх силах, несприятливість щодо спілкування з навколишніми, що в сукупності порушило звичайний для нього спосіб життя, вплинуло на стан здоров'я та загальне самопочуття, призвело до розпачу та тимчасової непрацездатності в період з ІНФОРМАЦІЯ_15 року, призвело до нервувань, переживань та страждань родини, до понесення моральної шкоди.
Про жодні негативні наслідки, які б мали місце для позивача після ІНФОРМАЦІЯ_7 р. суду не було повідомлено ні позивачем, ні його представником. Крім того, сторона позивача не надала суду будь-яких доказів зв'язку між поінформованістю свідка ОСОБА_7 чи іншого невизначеного кола осіб, з однієї сторони, та обізнаністю стосовно відомостей, якими саме вони володіють, співробітників, друзів, родини позивача, з іншої сторони.
За таких обставин суд не знаходить в діях відповідача ознак поширення відомостей в розумінні правопорушення.
Суд також не має підстав визнавати оспорювані позивачем відомості такими, що не відповідають дійсності, чи викладені неправдиво, чи порочать честь, гідність або ділову репутацію позивача.
В суді не знайшов свого підтвердження факт спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу чи порушення будь-яких його прав чи охоронюваних законом інтересів та свобод.
Прохання представника позивача, висловлене ним в судових дебатах, про спростування оспорюваних позивачем відомостей шляхом відповідної публікації в двох місцевих газетах з конкретно визначеним текстом, суд вважає безпідставним, та таким, яке не повинно підлягати розгляду, оскільки це виходить за межі раніше заявлених позовних вимог і в судових засіданнях при розгляді справи не обговорювалося.
Підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст. ст. 10,11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 10. Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. ст. 28, 32, 40, 68 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 44 - 45, 47, 49, Закону України «Про інформацію», ст. ст. 1,7 Закону України «Про звернення громадян», ст. 97 КПК України, ст..ст 15 -, 20, 23,200,201, 270,277, 297, 299, 302,1167 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та компенсацію моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Армянський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.