Справа № 433/2073/17

Провадження № 22ц/782/463/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року Апеляційний суд Луганської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.,

учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 17 квітня 2018 року, ухваленого Троїцьким районним судом у складі: судді Певної О.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 42298,19 грн. На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 05 березня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом від 6 березня 2010 року № СП-2010-256 (далі - Умови та правила), Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов'язання за договором банк виконав у повному обсязі, проте відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 30 вересня 2017 року утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 42298,19 грн., яка складається з: 3194,17 грн. - заборгованості за кредитом, 36613,63 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом; а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 1990,39 грн. - штрафу (процентна складова), які Банк просив стягнути з відповідача на його користь, а також стягнути судові витрати у сумі 1600,00 грн.

Відповідач надала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності (а.с. 66).

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 17 квітня 2018 року у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» вважає вказане рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить скасувати його і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги є те, що судом помилково відмовлено у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності та не враховано, що строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці, тому оскільки строк дії останньої картки встановлений до 09/16, тому строк позовної давності за вимогами про стягнення відсотків та кредиту відповідає загальному строку позовної даності, а щодо стягнення пені - один рік. Відповідачем не спростовані обставини, пов'язані з укладенням договору між сторонами, розмір нарахованої позивачем кредитної заборгованості та підставності вимог щодо її стягнення.

На апеляційну скаргу позивача відзив не надійшов.

Апеляційне провадження по справі було відкрито 29 травня 2018 року, ухвалою суду від 08 червня 2018 року справу призначено до апеляційного розгляду на 17 липня 2018 року об 11-30 год. 17 липня 2018 року розгляд відкладено на 27 липня 2018 року о 09-й годині та призначено відеоконференцію в Приморському районному суді м. Маріуполя Донецької області.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні в режимі відео конференції підтримала доводи апеляційної скарги.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ КБ «ПриватБанк» в режимі відеоконференції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши ці доводи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05 березня 2010 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н про надання банківських послуг, за яким банк відкрив позичальнику картковий рахунок із встановленим кредитним лімітом в розмірі 1000 грн. зі сплатою 30 % річних (2,5% на місяць) річних за користування кредитними коштами.

Вказаний договір про надання банківських послуг складається із заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, Умов та правил (а.с. 6, 6зв).

Підписавши довідку про Умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, відповідач погодився щомісячно до 25 числа сплачувати 7 % від заборгованості, проценти за користування кредитом у розмірі 30 % річних та комісію за зняття готівки (а.с. 7).

Договір у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, відповідачем виконувався.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини і проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив із встановленого факту отримання 05.03.2010 року ОСОБА_1 в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» кредиту в розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Банком, станом на 30 вересня 2017 року утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 42298,19 грн., яка складається з: 3194,17 грн. - заборгованості за кредитом, 36613,63 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом; а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 1990,39 грн. - штрафу (процентна складова).

Оскільки останній платіж було здійснено 01 травня 2014 року на погашення заборгованості, а до суду із позовом Банк звернувся 29 листопада 2017 року, доказів зупинення чи переривання перебігу позовної давності позивачем не надано, і відповідачем до розгляду справи по суті подано заяву про застосування позовної давності, то суд відмовив у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Розглядаючи справу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального прав може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Судом вірно встановлено та ніким не оспорюється укладення 05.03.2010 року між сторонами кредитного договору про надання банківських послуг, за яким банк відкрив позичальнику картковий рахунок із встановленим кредитним лімітом в розмірі 1000 грн. зі сплатою 30 % річних (2,5 % на місяць) за користування кредитними коштами.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Неналежне виконання відповідачем як позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором належним чином підтверджено наданою Банком суду апеляційної інстанції виписки по основному рахунку карти НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 за період з 05.03.2010 р. по 30.09.2017 року (а.с. 177-181) та розрахунком заборгованості за договором б/н від 05.03.2010 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1, станом на 30.09.2017 року (а.с. 3-5).

Судом встановлено, що останній платіж ОСОБА_1 здійснено 01 травня 2014 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач визнає факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів від позивача, заборгованість пояснює відсутністю у неї фінансової можливості погашати кредит. Одночасно відповідач ОСОБА_1 просила про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення (постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15).

Оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником шляхом внесення коштів готівкою чи безготівково: з погашення процентів щомісячно за попередній місяць, з погашення кредиту - в повному обсязі не пізніше останнього дня, вказаного на платіжній картці, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником свого зобов'язання.

Такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 14 лютого 2018 року у справі №564/1752/15-ц, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд має врахувати.

Задовольняючи заяву відповідача та застосовуючи до позовних вимог банку наслідки спливу строку позовної давності у вигляді відмови у задоволенні позову з огляду на дату проведення відповідачем останнього платежу на виконання умов кредитного договору, суд не з'ясував строк дії виданої відповідачу платіжної картки, тим самим не встановивши фактичні обставини справи.

Враховуючи, що судом не були розглянуті три подані позивачем заяви від 19.01.2018 р., 07.03.2018 р., 20.03.2018 р. про його участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, з метою всебічного, повного, об'єктивного встановлення обставин справи та безпосереднього дослідження доказів по справі, апеляційним судом було задоволено клопотання позивача та залучено до матеріалів справи довідку Банку про надання відповідачу ОСОБА_1 платіжних карток за договором №б/н: НОМЕР_2 терміном дії з 05.03.2010 року до 01.14 року, НОМЕР_3 термін дії 07.09.2010 р. - 07.14 р., НОМЕР_4 термін дії 07.02.2014 р. - 09.16 р. (а.с. 176), а також рух коштів по картковому рахунку з використанням вказаних трьох карток (а.с. 177-181).

Крім того, позивачем надані докази того, що відповідач ОСОБА_1 07.02.2014 року особисто зверталася до Банку позивача із заявою про зміну її персональних даних як клієнту Банку та отримала платіжну карту НОМЕР_4 терміном дії 07.02.2014 р. - 09.16 р. на відкритий на її ім'я 05.03.2010 року рахунок (а.с. 182, 183), що свідчить про погодження подовження кредитних правовідносин сторін.

Виходячи із цих обставин та того, що договір укладений 05.03.2010 року, колегія суддів погоджує довід апеляційної скарги про те, що строком повернення кредиту є вересень 2016 року, до суду позивач звернувся в листопаді 2017 року, тому висновок суду про те, що позивачем пропущений строк для звернення до суду про стягнення заборгованості за кредитом з огляду на останній проведений відповідачем платіж в рахунок погашення заборгованості в травні 2014 року є помилковим, не підтвердженим матеріалами справи, а позовні вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом є частково обґрунтованими.

Визначальним для правовідносин сторін в даному випадку є саме визначення останнього дня, вказаного на платіжній картці - в даному випадку останній день вересня 2016 року - 30 число.

Що стосується заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 36613,63 грн., то в цій частині колегія суддів зауважує наступне.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частина друга статті 1067 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно з пунктом 1.1.3.1.9 Умов та правил банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати позичальнику виписку про стан картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по картрахунках. При підключенні позичальника до системи INTERNET-banking (приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobail-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SMS-повідомлень.

Обов'язком клієнта відповідно до пункту 1.1.2.3 Умов та правил є отримання виписки про стан картрахунків і про проведені операції за картрахунками.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Колегією суддів встановлено, що позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано достатніх доказів в розумінні вимог ст. 80 ЦПК України на підтвердження виконання банком свого обов'язку проінформувати ОСОБА_1 про зміну відсоткової ставки з 30% до 34,8%, починаючи з 01 вересня 2014 року, і з 34,8% - до 43,20%, починаючи з 01 квітня 2015 року.

Роблячи такий висновок, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку (Постанова ВСУ від 30.11.2016 р. №6-823цс16).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанцій не здійснив належне правосуддя, у судовому рішенні у достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (справи «Мала проти України»; «Серявін та інші проти України»; «Проніна проти України», «Суомінен проти Фінляндії»).

Аналізуючи умови кредитного договору у сукупності із неналежним повідомленням відповідача про зміну Банком відсоткової ставки за користування кредитними коштами в односторонньому порядку, колегія суддів вважає встановленим, що відсотки за користування кредитом слід вважати у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оскільки погашення процентів передбачено умовами договору щомісячно за попередній місяць, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником свого зобов'язання до кожного платежу, а до суду Банк із позовом звернувся 29 листопада 2017 року (а.с. 1), то до стягнення згідно вимог ст. 256 ЦК України в межах строку позовної давності належать відсотки за користування кредитом з грудня 2014 року до вересня 2016 року (строк дії картки) у розмірі: 3194,17 грн. (загальна заборгованість за кредитом) х 30 (відсоткова ставка) : 100 : 360 (кількість календарних днів на рік згідно п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою) х 646 (кількість днів з 29.09.2014 року до 30.09.2016 року) = 1719,53 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за штрафом 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 1990,39 грн. - штрафу (процентна складова), то колегія суддів бере до уваги вимоги ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до яких на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання зазначених вище положень закону Кабінет Міністрів України розпорядженням №1053-р від 30 жовтня 2014 року, та розпорядження №1275-р від 02 грудня 2015 року затвердив перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція (АТО).

Згідно положень «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» смт Троїцьке Луганської області входить у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як вбачається з паспорту ОСОБА_1, вона має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 33).

Отже на відповідача розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій із зобов'язань за кредитними договорами у період проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, штраф (процентна складова) в сумі 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 1990,39 грн. - штрафу (процентна складова) були нараховані в вересні 2017 року. Отже на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

За таких обставин, вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 вказаних штрафів не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем під час подання позову з ціною позову 42298,19 грн. сплачено 1600,00 грн. та за подання апеляційної скарги 2400 грн., позов задоволено частково на 4913,70 грн. (1719,53 грн. заборгованості за відсотками + 3194,17 грн. заборгованості за кредитом), то до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» належить: 4913,70 х 4000 : 42298,19 = 464,68 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, Апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 17 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_5, виданий 09 жовтня 1998 рок Троїцьким РВ УМВС України в Луганській області, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: 92130, АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 05.03.2010 року: заборгованість за кредитом - 3194,17 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 1719,53 грн., а загалом - 4913,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 464,68 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 17 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді: