ЄУН: 336/12987/23

Провадження №: 1-кп/336/1149/2023

УХВАЛА

Іменем України

20 грудня 2023 року                                         м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді – ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні №62023080020000327, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2023, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпро, громадянина України, який має середню освіту, який перебуває на посаді номера обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що16.10.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройові частині) № НОМЕР_3 ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини, у військовому званні «старший солдат».

 Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

              Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації, солдат ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватисяКонституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

              В свою чергу, старший солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин.

Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - нез`явлення з лікувального закладу до місця служби з метою ухилитися від військової служби вчинене в умовах воєнного стану.

              03 листопада 2023 року у кримінальному провадженні № 62023080020000327 від 24.06.2023 військовослужбовець ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та останньому вручено письмове повідомлення про підозру.

Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою обрання та продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що старший солдат ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Таким чином, старший солдат ОСОБА_4 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України, у зв`язку з цим, у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.

Отже існує ризик того, що ОСОБА_4 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.

Також слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, продовжуючи проходження військової служби у військовій частині самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

Вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) зокрема самовільно залишив місце служби, обов`язки військової служби не виконував, до військової частини безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Окрім цього, своїми противоправними діями ОСОБА_4 підриває бойовий дух військовослужбовців військової частини та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця Збройних Сил України.

Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.

В судовому засіданні, прокурор в повному обсязі підтримав клопотання та послався на обставини, які у ньому були викладені.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 , заперечували проти застосування запобіжного заходу тримання під вартою. Просили застосувати більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши доводи та пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом було встановлено, що 24.06.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.4 ст. 408 КК України (кримінальне провадження №62023080020000327).

              Клопотання слідчого, погодженого із прокурором оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

03 листопада 2023 року у кримінальному провадженні № 62023080020000327 від 24.06.2023 військовослужбовець ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та останньому вручено письмове повідомлення про підозру, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду від 04.11.2023 року щодо ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із встановленням розміру застави.

В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає суду можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Разом з тим, необхідно зауважити, що у підготовчому засіданні суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише достатність підстав для продовження обмежувальних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує: що ОСОБА_4 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді від 8 до 12 років позбавлення волі, може умисно ухилятися від явки в суд, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.

Отже існує ризик того, що ОСОБА_4 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.

Крім цього, суд враховує те, що підозрюваний, раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, а також в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) зокрема вчинив дезертирство, що не виключає наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Подвезько проти України» крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_4 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, суд враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

Також з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про недостатність таких даних для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу.

В ході розгляду клопотання підозрюваним та його захисником не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного, наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та або суду та вчинити новий злочин.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суд, спростовує можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, судом не встановлено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу,

Крім цього, слідчий суддя враховує, що у зв`язку із внесеними змінами до КПК України, які набрали чинності, поточна редакція - редакція від 10.09.2022, підстава - 2531-IX, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України (тримання під вартою) - Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 09-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. (Частину четверту статті 183 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом № 2198-IX від 14.04.2022; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2531-IX від 16.08.2022).

Відповідно до п. 7 ст. 176 КПК України - під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями  402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті

Враховуючи, вимоги ч. 5 ст. 182 КПК України, з урахуванням майнового стану підозрюваного, місячного доходу визначається можливість застосувати заставу у розмірі 80 мінімумів для працездатних осіб.

Таким чином, ОСОБА_4 , або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 214 720 грн.

У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_4 , покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

-        не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-        повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи;

-        утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

-        прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою;

-        здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі з державами з котрими Україна має між державні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.

Згідно ч.8 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі внесення застави згідно з ухвалою суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання задовольнити.

Продовжити щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала діє 60 (шістдесят) днів до 18 лютого 2024 року, до 16.40 год., включно. Строк тримання під вартою  ОСОБА_4 , обчислюється з моменту його фактичного затримання 03.11.2023 з 16 год. 40 хв.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МЮУ.

ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 80 мінімумів для працездатних осіб, що складає 214 720 грн.

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_4 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

-        не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-        повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи;

-        утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

-        прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою;

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.

               Суддя ОСОБА_1