ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:НОМЕР_1, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 серпня 2018 року м.Тернопіль Справа №921/149/17-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Панчук М.В.

розглянув справу

за позовом: Теребовлянського районного споживчого товариства, м.Теребовля Тернопільської області

до відповідача: Теребовлянської міської ради, м. Теребовля Тернопільської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Відділу архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради, м.Теребовля Тернопільської області;

2) фізичної особи-підприємця Рогожинської Наталії Ярославівни, м. Теребовля Тернопільської області,

про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання недійсними (незаконними) паспортів прив'язки тимчасових споруд.

за участю представників:

позивача: Микитюк І.С., довіреність №31 від 20.04.2018;

Помазанська С.І., довіреність №29 від 19.04.2018;

відповідача: Муж В.В., довіреність №6 від 14.06.2018;

третьої особи - 1: не з'явився;

третьої особи - 2: Рогожинська Н.Я., паспорт серії НОМЕР_2, виданий 10.01.1997.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України з 26.06.2018 судом здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Документообіг господарського суду». Для оригіналу звукозапису надано CD-R диски за серійними №№N127VF25D8123573B1, N127VF25D8123681B1.

Позивач - Теребовлянське районне споживче товариство звернувся у лютому 2017 року до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Теребовлянської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділу архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради, м. Теребовля Тернопільської області та фізичної особи-підприємця Рогожинської Наталії Ярославівни, м. Теребовля Тернопільської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності на нежитлову будівлю під літ. «Б» - павільйон по торгівлі продовольчими товарами, площею 57,4 кв.м., шляхом визнання недійсними (незаконними) паспортів прив'язки тимчасових споруд торгового призначення за №ТС-20/1 від 29.09.2016, №ТС-20/2 від 29.09.2016, №ТС-20/3 від 29.09.2016 та за №ТС-20/4 від 26.09.2016, виданих ФОП Рогожинській Н.Я. (з урахуванням заяви позивача від 11.06.2018 за №2/50).

Позивач вказує, що нежитлова будівля під літ. «Б» - павільйон по торгівлі, площею 57,4кв.м, по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля, на яку відповідачем видано ФОП Рогожинській Н.Я. чотири паспорти прив'язки тимчасових споруд, належить Теребовлянському РайСТ на праві власності, тому діями відповідача порушено права та законні інтереси Теребовлянського РайСТ, як власника нерухомого майна, і такі дії створюють перешкоди РайСТ у здійсненні ним права власності на вказане майно, у зв'язку з чим звернувся до господарського суду.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.05.2017 (суддя Бурда Н.М), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2018 рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №921/149/17-г/4 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Скасовуючи судові рішення попередніх судових інстанцій та направляючи справу на новий розгляд Верховним Судом зазначено, що судами не було встановлено фактичних обставин справи на підставі належних та допустимих доказів, оскільки матеріали справи містили незасвідчені копії документів; не надано оцінки наявним у справі доказам; не встановлено, чи наявними доказами підтверджується відсутність порушення права позивача через видачу спірних паспортів прив'язки тимчасових споруд щодо земельної ділянки, яка не перебуває у постійному користуванні позивача, чи через відсутність тимчасових споруд Рогожинської Н.Я. саме в павільйоні під літ. «В», площею 54,6кв.м. (позов заявлено і зазначено павільйон «В»); не надано оцінки доводам позивача, викладеним в додаткових обґрунтуваннях до апеляційної скарги від 26.06.2017 щодо визнання рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №133 від 30.08.2016 недійсним в судовому порядку. На переконання колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дослідження усіх наявних у матеріалах справи доказів в сукупності з наданими сторонами поясненнями має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності (або відсутності) підстав для задоволення позову за наведених у позовній заяві, підстав.

Відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно проведеного автоматизованого розподілу судової справи (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2018), справу №921/149/17-г/4 передано на новий розгляд судді Андрусик Н.О.

Ухвалою від 01.06.2018 суддею Андрусик Н.О. матеріали справи №921/149/17-г/4 прийнято до свого провадження; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, яке призначено на 03.07.2018 з подальшим відкладення підготовчого засідання на 24.07.2018; учасникам справи встановлено процесуальні строки для подання додаткових доказів, пояснень до позовних вимог, відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвалою суду від 24.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/149/17-г/4 до судового розгляду по суті на 09.08.2018 з оголошенням перерви в судовому засіданні до 15.08.2018.

Представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях, додаткових обґрунтуваннях до позову та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у письмових поясненнях та посилаючись на додатково долучені докази. Вважає, що позивачем не доведено документальними доказами, що внаслідок видачі Теребовлянською міською радою спірних паспортів прив'язок тимчасових споруд порушено право власності РайСТ щодо нерухомого майна - цілісного майнового комплексу по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля; паспорти прив'язок є анульованими, про що Теребовлянським районним судом прийнято постанову у справі №606/2096/17 від 11.07.2018; паспорти прив'язок видані для розміщення тимчасових споруд по вул.Паращука, а не по вул.Паращука, 7, як вказує позивач. Окрім того, зауважував, що на момент видачі спірних паспортів прив'язок у позивача не було зареєстрованого права постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно позивача, а відтак таке право не могло бути порушеним. Просив врахувати, що паспорти прив'язок є технічним документом, а не актом нормативно - правового характеру чи правочином, тому не може визнаватися судом недійсним.

Представник третьої особи - Відділу архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради, жодного разу в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений у відповідності до ст.242 ГПК України; жодних клопотань, в порядку Господарського процесуального кодексу України, не заявив, причин не прибуття в засідання 15.08.2018 не повідомив.

Третьою особою-2 щодо заявленого позову надано заперечення в усній формі, згідно яких повідомлено, що тимчасові споруди у павільйоні, що належить позивачу на праві власності, не розміщені, розміри тимчасових споруд є більшими за площу павільйону і ними жодним чином не чиняться перешкоди в користуванні даним об'єктом нерухомості. Просив в позові відмовити.

Зважаючи на положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, а також те, що представник Відділу архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради в судове засідання не прибув без поважних причин, оскільки не повідомив суду причин його неявки, що не перешкоджає розгляду справи по суті, відтак заслухавши думку учасників справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності такого учасника, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив таке.

Рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №186 від 26.07.2011 «Про переоформлення права власності на цілісний майновий комплекс Теребовлянського РайСТ» вирішено переоформити право власності за Теребовлянським районним споживчим товариством на цілісний майновий комплекс ринку, який знаходиться в м. Теребовля по вул. Паращука,7, в т.ч.: на нежитлову будівлю (павільйон по торгівлі м'ясопродуктами з добудовою готелю та лабораторії), загальною площею 655,8кв.м.; на нежитлову будівлю (павільйон по торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами), загальною площею 69,9кв.м.; на нежитлову будівлю (павільйон по торгівлі продовольчими товарами), загальною площею 73,4кв.м.; на нежитлову будівлю (адміністративний будинок з додатковими приміщеннями), загальною площею 1332,6кв.м; та видати позивачу свідоцтво на право власності на цілісний майновий комплекс по вул.Паращука,7 в м.Теребовля, а Теребовлянському БТІ - зареєструвати за позивачем право власності на нерухоме майно.

На підставі вказаного рішення Теребовлянським БТІ виготовлено технічний паспорт на цілісний майновий комплекс ринку по вул.Паращука,7 в м. Теребовля.

Дані обставини встановлені Теребовлянським районним судом у постанові від 15.01.2013 у справі №1914/2978/12 (набрала законної сили 28.01.2013) про визнання незаконним та скасування рішення двадцять восьмої сесії шостого скликання Теребовлянської міської ради №979 від 30 липня 2012 року «Про скасування рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 26 липня 2011 року №186 «Про переоформлення права власності на цілісний майновий комплекс Теребовлянського РайСТ».

Позивач у справі - Теребовлянське РайСТ є власником цілісного майнового комплексу, що знаходиться на території ринку в місті Теребовля по вул.Паращука, 7 та є постійним землекористувачем земельної ділянки, наданої Товариству у 2001 році, площею 0,6956га для обслуговування приміщень ринку та його функціонування, що підтверджується Витягом з Реєстру речових прав від 12.03.2015 та Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 12.02.2001 (а.с.14, 17-20, том-1).

Так, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за індексним номером 34812292 від 12.03.2015 Теребовлянське РайСТ є власником цілісного майнового комплексу (реєстраційний номер об'єкта 73755961250), що знаходиться по вул.Паращука, 7 м.Теребовля, і складається з чотирьох об'єктів нерухомого майна, в т.ч.: літ. «А» - адміністративний будинок з додатковими приміщеннями, площею 523кв.м.; літ. «В» - нежитлове приміщення - павільйон по торгівлі продовольчими і не продовольчими товарами, площею 54,6кв.м.; літ. «Б» - нежитлове приміщення - павільйон по торгівлі продовольчими товарами, площею 57,4кв.м.; літ. «Д» - нежитлове приміщення - павільйон по торгівлі м'ясопродуктами з добудовою готелю та лабораторії, площею 670,6кв.м.

Також, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ТР №001696 від 12 лютого 2001року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65, позивачу надано у постійне користування земельну ділянку, площею 0,6956га в межах згідно з Планом зовнішніх меж землекористування для обслуговування приміщень ринку та його функціонування по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля, який є додатком до акту.

Законність видачі даного Державного акту була встановлена судом у справі №921/377/16-г/17.

Між тим, 29.03.2016 виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради прийнято рішення №53 «Про надання дозволу на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди», згідно з яким 36 підприємцям, в тому числі фізичній особі-підприємцю Рогожинській Н.Я., надано дозвіл на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди в м.Теребовля по вул.Паращука, 7 для подальшого затвердження та виготовлення паспорту прив'язки даної тимчасової споруди.

30.08.2016 виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради прийнято рішення №133 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд», яким затверджено схему розміщення тимчасових споруд, зокрема Рогожинській Наталії Ярославівні в м.Теребовля, вул.Паращука, 7 для подальшого затвердження та виготовлення паспорту прив'язки даної тимчасової споруди (п.20 рішення). На підставі рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №201 від 20.12.2016 у рішення №133 від 30.08.2016 внесено зміни, а саме: в пунктах від 1 по 38 змінено адресу з: «м.Теребовля по вул.Паращука, 7» на «м.Теребовля по вул.Паращука».

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року по справі №921/681/16-г/17 за позовом Теребовлянського РайСТ, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №133 від 30.08.2016 з мотивів прийняття рішення з порушенням чинного законодавства та з порушення прав і охоронюваних законом інтересів Теребовлянського РайСТ як постійного користувача земельної ділянки по Паращука, 7 в м. Теребовля та законного власника цілісного майнового комплексу розміщеного на вказаній земельній ділянці, поскільки земельна ділянка по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля щодо якої прийнято рішення, не є вільною.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року у справі №921/681/16-г/17 набрало законної сили 30 травня 2017 року після залишення його без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду, відповідно до ч.5 ст.85 ГПК України (в редакції Кодексу, чинній на момент прийняття судових рішень).

У постанові Львівського апеляційного господарського суду від 30 травня 2017 року встановлено, що: «прийняттю оскаржуваного рішення №133 передувало рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 29 березня 2016 року №53 «Про надання дозволу на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди», згідно якого, розглянувши заяви підприємців та надані ними договори оренди землі виконавчий комітет Теребовлянської міської ради надав підприємцям (35 особам) дозвіл на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди в м. Теребовля, вул. Паращука, 7, для подальшого затвердження та виготовлення паспортів прив'язки. Контроль за виконанням вказаного рішення покладено на начальника Відділу архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради Лещука Я.М.

Рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 29 березня 2016 року №53 визнано в судовому порядку незаконним за позовом Теребовлянського РайСТ» (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2016, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2017 у справі №921/241/16-г/17).

Львівським апеляційним господарським судом встановлено зокрема й те, що відповідно до змісту поданих заяв, замовники просили міського голову затвердити виготовлену схему розміщення тимчасових споруд на території ринку, долучивши до заяв не графічні матеріали довільної форми із зазначенням бажаного місця розташування тимчасової споруди (як це передбачено Порядком), а уже розроблені кадастрові плани земельної ділянки для встановлення та обслуговування тимчасових споруд (кіосків) 35-ти підприємців із присвоєнням кадастрового номера на земельну ділянку по вул.Паращука,7 в м.Теребовля, яка є в постійному користуванні позивача».

Отже, з огляду на встановлені обставини у судовій справі №921/681/16-г/17, котрі не підлягають доведенню заново відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, слід зробити висновок, що паспорти прив'язки за №№ТС-20/1, ТС-20/2, ТС-20/3, №ТС-20/4 від 29.09.2016 видавалися ФОП Рогожинській  Н.Я. для встановлення та обслуговування тимчасових споруд (кіосків) саме на земельну ділянку по вул.Паращука,7 в м.Теребовля, а не по вул.Паращука як зазначає третя особа та відповідач у справі з посиланням на внесення змін до рішення №133 на підставі рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №201 від 20.12.2016, оскільки інших схем розміщення тимчасових споруд розроблено не було, як і не було затверджено відповідних схем їх розміщення міською радою.

09.12.2016 позивач звернувся до Теребовлянської міської ради з проханням надати копії паспортів прив'язки тимчасових споруд, виданих Відділом архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради підприємцям на земельну ділянку по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля, яка знаходиться в постійному користуванні Теребовлянського РайСТ, з копіями усіх документів на підставі яких вони видані та рішеннями про їх затвердження.

Згідно листа-відповіді №873/р від 15.12.2016 повідомлено, що Відділом архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради підприємцям, в тому числі ФОП Рогожинській Н.Я. паспорти прив'язки тимчасових споруд торгового призначення видано на підставі рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 30.08.2016 №133.

Дані обставини підтверджуються наявними документами, зокрема матеріалами по виготовленню паспортів прив'язок ТС, оригінали яких були оглянуті судом, а копії долучено до справи.

На думку позивача, міською радою внаслідок вчинення дій по видачі паспортів прив'язки тимчасових споруд фізичній особі-підприємцю Рогожинській Н.Я. порушено права та законні інтереси Теребовлянського РайСТ як власника нежитлової будівлі під літ. «Б» - павільйон по торгівлі продовольчими товарами, площею 57,4кв.м та створюються перешкоди у здійсненні ним права власності на вказане майно, тому просить суд задоволити позов про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання недійсними (незаконними) паспортів прив'язки тимчасових споруд.

Водночас, на обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на такі обставини:

- розміщення об'єктів власності РайСТ на території ринку по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля (всього 4 об'єкта) відображено в технічному паспорті цілісного майнового комплексу, виготовленому Теребовлянським бюро технічної інвентаризації 29.01.2015, інвентарний номер 273, тоді як відповідно до комплексної схеми встановлення тимчасових споруд, виготовленої ТОКП «Містобудівельник» у 2016 році (позивачу надана Теребовлянською міською радою згідно супровідного листа №568/р від 21.10.2016), на ній відображено наявність по вул.Паращука в м.Теребовля лише трьох об'єктів нерухомого майна, які належать споживчому товариству і зазначені на комплексній схемі під №38, а саме: будівлі під літ. «А», літ. «В», літ «Д», тоді як нежитлова будівля - павільйон по торгівлі продовольчими товарами, площею 57,4кв.м. під літ. «Б» взагалі не відображена, а натомість зазначено як «тимчасова споруда ФОП Рогожинської Н.Я.» під номером 20 (з урахуванням заяви №2/50 від 11.06.2018);

- видача Теребовлянською міською радою ФОП Рогожинській Н.Я. чотирьох паспортів прив'язки суперечить Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок), затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №244 від 21.10.2011, яким врегульовано порядок видачі паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, оскільки даним Порядком не передбачено розміщення тимчасових споруд у нежитловій будівлі; Додатком №1 до Порядку передбачено видачу паспорту прив'язки тимчасової споруди лише за наявності у замовника, який звертається за його видачею, правовстановлюючих документів на земельну ділянку на якій встановлюється тимчасова споруда (право власності або користування), однак земельна ділянка, площею 0,6956га, на якій знаходиться нежитлова будівля - павільйон по торгівлі продовольчими товарами та інші об'єкти власності позивача, належить Теребовлянському РайСТ на праві постійного користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ТР №001696 від 12.02.2001, виданому для обслуговування будівель і функціонування ринку по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля, згідно який є дійсним;

- згоди на вилучення земельної ділянки для надання її підприємцям під тимчасові споруди позивач не надавав, як і згоди на розміщення тимчасових споруд на об'єкті, що належить позивачу на праві власності;

- фактом наявності паспортів прив'язок тимчасових споруд обтяжуються права РайСТ як власника нерухомого майна.

Поряд з цим, судом з'ясовано, що рішенням Теребовлянського районного суду від 11.07.2018 у справі №606/2069/18 задоволено позов Теребовлянського РайСТ; зобов'язано Відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради анулювати паспорти прив'язки тимчасових споруд, котрі видано 35-ти фізичним особам - підприємцям згідно переліку, наведеному в рішенні виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №133 від 30.08.2018 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд». На даний час судове рішення не набрало законної сили.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду та таке.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини», до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка встановлює право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України, зокрема, шляхом припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, тобто визначення предмету та підстав позову належить за законом виключно позивачу у справі.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

В свою чергу, охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

В даному випадку Теребовлянське РайСТ звернулося за судовим захистом порушеного права власності на об'єкт нежитлової нерухомості, визначивши спосіб - усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання недійсними (незаконними) паспортів прив'язки тимчасових споруд торгового призначення.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України).

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст.317 ЦК України).

При цьому, володіння означає можливість мати майно у своєму безпосередньому віданні та у сфері свого господарського чи іншого впливу. Право користування - це юридично закріплена можливість особи користуватись майном, використовувати його корисні можливості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У Рішенні Європейського Суду від 29.11.1991 у справі «Пайн Велей Девелопментс ЛТД проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Судом, відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що Теребовлянське РайСТ є власником цілісного майнового комплексу по вул.Паращука, 7 в м.Теребовля, що складається з чотирьох об'єктів нерухомого майна, в тому числі нежитлового приміщення - павільйону по торгівлі продовольчими і не продовольчими товарами під літ. «Б», площею 57,4кв.м.

Як стверджує позивач, незважаючи на обставину реєстрації права власності у встановленому законом порядку та наявність будівлі павільйону, відповідачем в особі відділу архітектури та містобудування міської ради у вересні 2016 року незаконно видано фізичній особі-підприємцю Рогожинській Н.Я. чотири паспорти прив'язки тимчасових споруд торгового призначення за адресою, де розміщена нежитлова будівля під літ «Б», що вбачається у випадку співставлення даних комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності по вул. Паращука, м. Теребовля (територія ринку) з даними технічного паспорта, виготовленого Теребовлянським бюро технічної інвентаризації у 2015 році на цілісний майновий комплекс № 7 по вулиці Паращука в місті Теребовля.

Позивач стверджує, що не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначеної нежитлової будівлі через видачу відповідачем спірних паспортів прив'язки тимчасових споруд.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, судом враховано наступне.

У відповідності до ст.319 ЦК України, частини 1 статті 320 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

За приписами ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У разі порушення своїх прав власник згідно зі ст.391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має свою річ у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно її використовувати або розпоряджатися нею.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

У п.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 №24-150/0/4-13 зазначено, що завдяки негаторному позову захищаються права власника щодо здійснення права користування та розпорядження своїм майном, не пов'язаним із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.

Законодавець встановлює, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Норма ч. 2 ст. 386 ЦК України закріплює за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою, звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом Теребовлянське РайСТ просить усунути перешкоди у користування належним йому нерухомим майном шляхом визнання недійсними (незаконними) паспортів прив'язок тимчасових споруд торгового призначення, виданих фізичній особі Рогожинській Н.Я.

Отже обставини, на які посилається сторона позивача повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами. Достовірність - це властивість доказу, яка характеризує його точність, правильність відображення обставин, що входять до предмета доказування.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Проте, матеріали справи не містять і позивачем не подано суду будь-яких належних доказів, які б підтверджували наявність тимчасових споруд, встановлених ФОП Рогожинською Н.Я. на підставі спірних паспортів прив'язки по вул. Паращука, 7 в м. Теребовля саме у нежитловій будівлі під літ. «Б» - павільйоні по торгівлі продовольчими товарами, що належить позивачу на праві власності.

Водночас, розміщення тимчасових споруд в павільйоні під літ. «Б», площею 57,4кв.м є неможливим, оскільки чотири торгові павільйони підприємця Рогожинської Н.Я. згідно наявної схеми блокування тимчасових споруд, котрі є додатками до паспортів прив'язки мають розмір 22,30х3,70м, а як вбачається із схематичного плану земельної ділянки та плану будинку (павільйону) за даними технічного паспорту, оригінал якого оглянуто судом, розмір даного об'єкту нерухомості становить 20,10х3,65м (а.с.74, 71, 75, том-1).

Крім того, позивачем у справі не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення відповідачем (третіми особами) протиправних дій, спрямованих на порушення його права власності чи законного володіння даним об'єктом нерухомості; не доведено, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача; не доведено факту об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні РайСТ як власником своїх правомочностей, тобто обставин, котрі є підставою для задоволення негаторного позову, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позову з наведених підстав.

Саме існування паспортів прив'язки без чинності рішень Теребовлянської міської ради №53 від 29 березня 2016 року та №133 від 30.08.2016, на підставі яких паспорти прив'язок ТС видано підприємцю та без вчинення реальних дій, спрямованих на встановлення тимчасових споруд торгового призначення не вказує про створення позивачеві перешкод щодо здійснення власником своїх правомочностей чи про існування реальної загрози порушення права власності позивача.

Таким чином, наявними у справі доказами позивачем не доведено вчинення відповідачем (міською радою) самого факту порушення його права володіння та користування певним майном та документально не підтверджено, в чому полягають порушення його права приватної власності.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на факт видачі паспортів прив'язки по розміщенню тимчасових споруд у торговому павільйоні, який належить на праві приватної власності споживчому товариству, а визнання недійсними паспортів прив'язки, виданих Теребовлянською міською радою, відновить порушене право власності позивача. Між тим, як зазначалося вище, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, в тому числі і отримання паспорта прив'язки тимчасових споруд та умови анулювання дії паспорту прив'язки тимчасових споруд, визначено Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011, який є спеціальним нормативним актом, котрий визначає, що до повноважень виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської, районної ради та районної державної адміністрації, відноситься лише: затвердження своїм рішенням (розпорядженням, наказом) комплексної схеми розміщення тимчасової споруди та архітипу, що розроблені за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради (пункт 1.6 Порядку); розміщення тимчасових споруд під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування (пункт 1.11 Порядку); та отримання від замовників, які мають намір встановити тимчасові споруди, відповідної заяви у довільній формі про можливість розміщення тимчасових споруд (пункт 2.2 Порядку) з вичерпним переліком документів, що визначені пунктом 2.3 Порядку, які, в свою чергу, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації передаються до відповідного органу з питань містобудування та архітектури для визначення ним відповідності намірів щодо місця розташування тимчасових споруд комплексній схемі їх розміщення (у разі її наявності) та будівельним нормам (пункт 2.4 Порядку), який, в свою чергу, визначає відповідність намірів протягом 10 днів або надає замовнику протягом трьох робочих днів аргументовану відмову щодо реалізації намірів розміщення тимчасової споруди (пункт 2.5 Порядку); а також отримання від замовника письмової заяви про виконання вимоги паспорта прив'язки, тобто, розміщення тимчасових споруд (пункт 2.23 Порядку).

Разом з тим, згідно пункту 2.6 Порядку, для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури з заявою щодо оформлення паспорта прив'язки тимчасових споруд, до якої додає самостійно отримані: схему розміщення тимчасових споруд; ескізи фасадів тимчасових споруд у кольорі М 1:50 (для стаціонарних тимчасових споруд), які виготовляє суб'єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат; схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб'єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів України»; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку, паспорт прив'язки тимчасових споруд оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку.

Пунктом 2.27 встановлено, що дія паспорта прив'язки тимчасової споруди анулюється лише за умов: недотримання вимог паспорта прив'язки при її встановленні; не встановлення тимчасової споруди протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив'язки; або надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив'язки тимчасової споруди.

Водночас, положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності повноваження виконавчих органів сільської, селищної та міської ради в питаннях розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є чітко визначеними і обмежені приписами Порядку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011, відповідно до якого процедура оформлення та анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд знаходиться поза межами повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування.

Таким чином, з огляду на вищенаведені положення закону, паспорти прив'язки можуть бути анульовані лише за наявності визначених для цього підстав. Визнання недійсними паспортів прив'язки даними актами не передбачено. Як на підставу позову, позивач посилається на норми ст.11 ЦК України, та зазначає, що паспорти прив'язки в даному випадку є юридичним фактом, на підставі якого виникли відповідні правовідносини, а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Такі твердження судом оцінюються критично, оскільки позивачем не заявлялися окремо вимоги щодо визнання недійсними паспортів прив'язки. Позивачем подано негаторний позов про усунення перешкод в користуванні правом власності, однак не шляхом заборони вчинення певної дії чи попередження або припинення можливого порушення прав в майбутньому, а шляхом визнання недійсними (незаконними) паспортів прив'язки, що суперечить положенням ст.ст. 16, 391 ЦК України.

Відповідно до положень статей 15, 16, 386, 391 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Враховуючи всі обставини справи, в тому числі рішення Теребовлянського районного суду у справі №606/2069/17 від 11.07.2018 (повний текст рішення складено 16.07.2018), яким зобов'язано Відділ містобудування та архітектури Теребовлянської міської ради анулювати паспорти прив'язки тимчасових споруд, видані 35-ти особам, в тому числі підприємцю Рогожинській Н.Я., суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не є таким, що забезпечить (відновить) право власності позивача у разі його порушення.

Наявність у позивача оформленого права на земельну ділянку, площею 0,6956га, на якій розміщений цілісний майновий комплекс, в тому числі павільйон по торгівлі продовольчими товарами, сторонами не заперечувалося, а тому оскільки позов ґрунтувався на порушенні права власності позивача, то правовідносини щодо землекористування судом не розглядалися та не встановлювалися.

З урахуванням наведеного, в задоволенні позову слід відмовити з огляду на недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту наявності порушеного права власності з боку відповідача; вчинення останнім протиправних дій; не встановлення судом факту існування об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником права власності нежитловою будівлею під літ «Б» - павільйон по торгівлі продовольчими товарами, площею 57,4кв.м, розміщеною за адресою: вул.Паращука, 7 в м.Теребовля.

Зважаючи на наявні у справі докази на підтвердження понесених сторонами судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на позивача у справі.

В судовому засіданні 15.08.2018, відповідно до ст.240 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2, 11-13, 42, 46, 73, 74-79, 86, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Львівського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.08.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 ГПК України.

Суддя Н.О. Андрусик