22-ц/775/482/2018(м)

310/5803/17

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Єдиний унікальний номер 310/5803/17

Номер провадження 22-ц/775/482/2018(м)

14 серпня 2018 року місто Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів - Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М.

за участю секретаря - Єфремової О.В.

сторони:

позивач - Бердянська міська рада Запорізької області,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи - Виконком Бердянської міської ради, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 травня 2018 року, у складі судді Пантелєєва Д.Г., повний текст рішення складений 03 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2017 року Бердянська міська рада Запорізької області( далі Рада) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків в сумі 3807,10 грн., недоотриманих місцевим бюджетом міста Бердянськ Запорізької області. На обґрунтування своїх позовних вимоги зазначив,що ОСОБА_2 здійснила реконструкцію нежитлової будівлі, будівництво нежитлової будівлі з терасою та будівництво вбиральні по АДРЕСА_1. 27 червня 2013 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області (далі - ІДАБК) зареєстровано декларацію про готовність об'єкта по АДРЕСА_1. Власник об'єкта ОСОБА_2 не уклала договір про пайову участь в розвитку інфраструктури міста Бердянськ, в результаті чого міському бюджету завдано збитків на суму 3807,10 грн. Просить стягнути з ОСОБА_2 кошти на розвиток інженерно - транспортної інфраструктури в сумі 3807,10 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 травня 2018 року в задоволенні позову Бердянської міської ради Запорізької області до ОСОБА_2, третя особа - Виконком Бердянської міської ради, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, про стягнення збитків відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішення суду, Бердянська міська рада Запорізької області подала апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з висновками суду, що об'єкт, який зведено відповідачем, є об'єктом оздоровчого призначення та зазначає, що відповідачем 27 червня 2013 року зареєстровано декларацію про готовність об'єкта по АДРЕСА_1 до експлуатації , відповідно до якої відповідачем проведено реконструкцію нежитлової основної будівлі з будівництвом двох терас, підсобної будівлі, вбиральні, загальною площею 2629,7 кв.м. та 158,3 кв.м. В зазначеній декларацій , відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК БС, кодом об'єкту, який приймається до експлуатації, зазначено 1212.9, що відповідно до ДК БС має значення - інших будівель для проживання, не класифікованих раніше, а не оздоровчий заклад, як встановлено судом. Вважає, що судом, при винесенні рішення, невірно було застосовано положення п.2ч.4 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки зазначений об'єкт не є оздоровчим закладом, виходячи з даних зазначених в декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Таким чином, вказані обставини не звільняють відповідача від сплати пайової участі передбаченої нормами ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Бердянськ № 58 від 31 січня 2013 року та № 35 від 20.11.2014 року. Крім того, обов'язком звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту законом покладено саме на замовника такого будівництва, та ухилення відповідача від укладання цього договору є порушенням зобов'язань та вимог, які прямо передбачені законом.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

06 серпня 2018 року відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу,в якій вона зазначає, що база відпочинку є одним з різновидів оздоровчих закладів, а її будівлі відноситься до будівель оздоровчого призначення. Зазначає, що вимога позивача про стягнення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, є передчасною, оскільки єдиною підставою для стягнення зазначених коштів є укладений договір про пайову участь, яки між сторонами не укладений. Крім того, з дати введення об'єкта будівництва в експлуатацію позивач дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права. Декларація про готовність об'єкта до експлуатацію №ЗП 143131770783 зареєстрована 27 червня 2013 року, а з позовом до суду позивач звернувся 24 липня 2017 року, тобто після спливу строку позовної давності. Отже, вважає, рішення суду першої інстанції законним, а доводи апеляційної скарги такими що не підлягають задоволенню.

07 серпня 2018 року виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим , що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що оскільки в декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідачем був зазначений код -1212.9, який відповідно до державного класифікатора будівель та споруд відповідає - «іншім будівлям для проживання, не класифіковані раніше», то даний об'єкт не є оздоровчим закладом. Посилаючись на практику Верховного Суду України зазначає, що обов'язок звернутися до органу місцевого самоврядування з заявою про укладання договору про пайову участь покладено на замовника. Відмова замовника від укладання такого договору є порушенням ч.3 ст.6, ст. 627,630 ЦК України ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

10 серпня 2018 року представником управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надано відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа зазначає, що несплата забудовниками пайової участі є порушенням п.4-1 ч.1 ст. 71 Бюджетного кодексу України та ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011року №3038-VI, п. 1.3, 4.6, 5.10 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Бердянська, затвердженого рішенням Бердянської міської ради № 35 від 20 листопада 2014 року, що призвело до недоотримання бюджетом міста Бердянська грошових кошті і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади. Підтримує вимоги та обґрунтування апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідач, представники третіх осіб, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з'явились. ( а.с. 244-249, том1)

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, згідно з п.2.ч.1.ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до п.п.1,3 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи,що рішенням Бердянської міської ради від 29 листопада 2012 року надано дозвіл на відведення ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування бази відпочинку (а. с. 90 том1)

27 червня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта по АДРЕСА_1, згідно з якою власником ОСОБА_2 проведено реконструкцію нежитлової основної будівлі з будівництвом прибудови, реконструкції вартової, будівництва двох сараїв, підсобної будівлі, трьох альтанок та навісу (а. с. 67,181-183 том1)

За наслідками позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Бердянської міської ради, проведеної державною фінансовою інспекцією ДФІ в Запорізській області за період з 01.01.2013 року по 01.01.2016 року , складено акт від 17 березня 2016 року № 08-21/2. ( а.с.39-44, том 1)

Вимогою державною фінансовою інспекцією ДФІ в Запорізській області, після перевірки та складення акта від 17 березня 2016 року № 08-21/2, Раді надсилалась вимога про усунення виявлених порушень законодавства від 26 квітня 2016 року № 08-08-15-15/2356, зокрема, і щодо недоотритманння місцевим бюджетом міста Бердянськ коштів внаслідок неукладенння із забудовниками договорів про пайову участь. ( а.с.70-72, том1)

16 березня 2017 року позивач направив на адресу ОСОБА_2 лист про залучення до пайової участі у створенні та розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Бердянськ. (а.с.10 том1) та лист з примірником договору, який було отримано ОСОБА_2 25 березня 2017 року, згідно особистого підпису у повідомлені про відправлення поштового відправлення (а.с. 15-17 том1)

22 травня 2017 року у зв'язку із не укладенням договору та відсутністю відповіді збоку ОСОБА_2 їй було направлено претензію про сплату збитків, нанесених Бердянській міській раді в сумі 3807,10 грн. (а. с. 11-12 том1)

Розмір величини пайової участі, який є одночасно розміром понесених збитків, розраховано виконавчим комітетом Бердянської міської ради та становить 3807,10 грн. (а. с. 18)

Положеннями підпункту 5 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином, обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування з заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту Законом покладено саме на замовника такого будівництва.

Тобто, замовник будівництва має звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування щодо укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію з тим, щоб уповноваженим органом було підготовлено необхідний розрахунок величини пайової участі та проект договору про пайову участь, який замовник після ознайомлення має підписати з дотриманням вимоги щодо строку - до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно п. 3.2. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Бердянська, затвердженого рішенням Бердянської міської ради від 20.11.2014 № 35 (далі - Порядок № 35) базова ставка розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Бердянськ, становить у відсотках від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - будівлі та споруди нежитлові - -1%. ( а.с.13)

Аналогічний розмір базової ставки розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Бердянськ було затверджено і Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Бердянська, затвердженого рішенням Бердянської міської ради від 07.02.2013 року № 15. (далі- Порядок № 15) ( а.с.14)

Згідно п.5.5. Порядку №35 у разі не укладення замовником-забудовником договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Бердянськ до введення об'єкта в експлуатацію розмір пайової участі, розрахований у відповідності до пункту 5.4. цього порядку, збільшується на 10%.

Судом встановлено, що відповідно до Декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 27 червня 2013 року , визначена готовність об'єкта замовника ОСОБА_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а саме: реконструкція нежитлової основної будівлі, будівництва нежитлової основної будівлі з терасою,кошторисна вартість будівництва 346,12 тис. грн., код об'єкту 1212.9.( а.с.181)

Згідно п.11-1 даної Декларації ОСОБА_2, на підставі договору оренди від 21.11.2012 року, виданого Бердянською міською радою, користується земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт будівництва, за даною адресою.

Отже, ОСОБА_2 була замовником будівництва та на неї поширюється дія Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», однак у встановлений Законом та Порядком № 15 строк, вона не звернулася до органу місцевого самоврядування з заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Бердянську Запорізької області.

У свою чергу, в результаті невиконання свого обов'язку щодо укладання договору пайової участі, в порушення вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку № 35, відповідач не сплатив до місцевого бюджету Бердянської селищної ради кошти в сумі 3807 гривень 10 копійок, з урахуванням кошторисної вартості будівництва у розмірі 346,12 тис. грн. та вимог .5.5. Порядку №35 щодо збільшення розміру пайової участі на 10%.

Доводи відповідача про те, що ,оскільки відповідний договір між сторонами не укладався, то відсутність укладеного договору не породжує у сторін цивільних прав та обов'язків, пов'язаних з виконанням такого договору, та виключає можливість застосування до них положень статей 22 Цивільного кодексу України щодо відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), не є слушними з оглядом на таке.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення відповідного договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої позивач був позбавлений права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди.

При цьому, наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Відповідач не уклала договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Бердянськ, (зі своєї вини), що свідчить про її бездіяльність (протиправну) у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору, а оскільки договір не укладено, то сума 3807гривень 10 копійок (збитки) є упущеною вигодою, яку б позивач міг отримати при укладанні відповідного договору, а тому між вищезазначеною упущеною вигодою (наслідками) та бездіяльністю відповідача є безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, судова колегія приходить до висновку ,що в результаті невиконання свого обов'язку щодо укладання договору пайової участі, в порушення вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку № 35 , відповідач не сплатила до місцевого бюджету Бердянської міської ради Запорізької області ради кошти в сумі 3807гривень 10 копійок.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що об'єкт, який зведено ОСОБА_2 є об'єктом оздоровчого призначення, тому в позивача немає законних підстав для залучення відповідача до пайової участі, оскільки спеціальним законом чітко визначено коло осіб, яких не може бути залучено до такої участі.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 40 Закону N 3038 «Про регулювання містобудівної діяльності» замовники будівництва будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення звільнені від сплати коштів пайової участі незалежно від джерел фінансування будівництва таких об'єктів та їх форм власності.

Згідно приписів ОСОБА_4 регіонального розвитку,будівництва та житлово-комунального господарства України (2), від 22.07.2011, № 23-11/6294/0/6-11 "Про пайову участь забудовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів", розділі «Щодо звільнення від сплати коштів пайової участі деяких категорій замовників будівництва» роз'яснено, що нормами Закону N 3038 не встановлено вимоги щодо складання переліку таких будівель. Відповідно замовники будівництва підтверджують приналежність об'єкта будівництва до зазначених видів будівель шляхом надання до відповідного органу місцевого самоврядування підтверджуючих документів, в яких буде зазначено код будівлі відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 N 507, на рівні її підкласу (за п'ятим знаком), за яким будівля класифікується в системі статистичних спостережень. Такими документами можуть бути - Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, Акт готовності об'єкта до експлуатації чи інший документ, обумовлений органом місцевого самоврядування у встановленому ним порядку залучення коштів пайової участі.

Відповідно до положень розділу 1 Державного класифікатора будівель та споруд ДК БС, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. № 507, державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.1998 р. №971 "Про програму реформування державної статистики на період до 2002 року".

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації по АДРЕСА_1 відповідач по справі здійснив реконструкцію нежитлової основної будівлі, будівлі двох терас, будівництво підсобної будівлі, будівництво вбиральні, де зазначив код об'єкту - 1212.9. (а.с.181 том1)

Відповідно до положень розділу 2 Державного класифікатора будівель та споруд ДК БС код 1212.9 визначений як інші будівлі для тимчасового проживання, не класифіковані раніше.

При цьому будівлі лікарень та оздоровчих закладів визначаються за кодом класифікатора - 1264, який не міститься в зазначеній декларації.

Отже,вищезазначений реконструйований об'єкт не є оздоровчим закладом відповідно до державного класифікатора будівель та споруд передбачений ДК 018-2000.

Згідно до п. 2 ч. 4 статті 40 Закону України N 3038 «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення.

Отже, за змістом даної статті закону будівлі медичного та оздоровчого призначення охоплюються єдиною метою їх слугування, та саме забудовники таких будівель не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

У свою чергу, інші будівлі для тимчасового проживання (код 1212.9) зокрема, і будинки для відпочинку( код 1212.3 ), законодавцем до будівель медичного і оздоровчого призначення не віднесені.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що нежитлове приміщення відповідача є будівлею оздоровчого призначення , а вимога позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 3807 гривень 10 копійок збитків у вигляді неотриманих ним коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бердянська є неправомірною.

Оскільки колегія суддів дійшла до висновку про порушення відповідачем як забудовником своїх обов'язків щодо укладення з міською радою договору про його пайову участь та сплати коштів для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бердянська у розмірі 3807,10 гривень , то саме ця сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача

При цьому колегія суддів зауважує, що сам розмір та порядок нарахування збитків у розмірі 3807 гривень 10 копійок, відповідачем не оскаржується.

Що стосується доводів відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідач у запереченнях проти позову зауважує, що Декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована 27 червня 2013 року, а з позовом позивач звернувся до суду 30 серпня 2017 року, тобто минуло більш як чотири роки.

У свою чергу, позивач зазначає, що про факт порушення відповідачем вимог закону, йому стало відомо після позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Бердянської міської ради, проведеної державною фінансовою інспекцією ДФІ в Запорізській області за період з 01.01.2013 року по 01.01.2016 року , про що складено акт від 17 березня 2016 року № 08-21/2. Вимогою державною фінансовою інспекцією ДФІ в Запорізській області після перевірки та складення акта від 17 березня 2016 року № 08-21/2 Раді надсилалась вимога про усунення виявлених порушень законодавства від 26 квітня 2016 року № 08-08-15-15/2356.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно із статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з обставин справи, відповідний договір пайової участі мав бути укладений до подання Декларації про готовність об'єкту до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізській області 27 червня 2013 року за №ЗП 143131770783. ( а.с.181)

У той же час, оскільки Рада є органом місцевого самоврядування, який знаходиться поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію та позбавлений можливості контролювати момент його здійснення, ухилення замовника від укладення договору може бути оскаржено у судовому порядку, в тому числі і після прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, після проведення державною фінансовою інспекцією ДФІ в Запорізській області перевірки та складення акта від 17 березня 2016 року № 08-21/2, Раді надсилалась вимога про усунення виявлених порушень законодавства за № 08-08-15-15/2356 від 26 квітня 2016 року ( а.с.70).

Отже, Рада вважається обізнаною з відповідним порушенням свого права з моменту надходження до неї вимоги від 26 квітня 2016 року № 08-08-15-15/2356 про усунення виявлених порушень законодавства, та саме з цього часу для наведених в позові вимог почався перебіг позовної давності. Відповідно, трирічний строк давності триває до 26 квітня 2019 року.

За таких обставин, доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку пред'явлення до неї майнової вимоги - є безпідставними.

З оглядом на викладене, судове рішення підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про задоволення позову, із стягненням з відповідача на користь Бердянської міської ради Запорізької області збитків у вигляді коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у розмірі 3807 гривень 10 копійок .

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений ним судовий збір у розмірі 4000 гривень (за подачу позову у розмірі 1600 гривень та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2400 гривень).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381,382 ЦПК України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

апеляційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області задовольнити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 травня 2018 року скасувати.

Позов Бердянської міської ради Запорізької області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків шляхом стягнення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2( ІНН НОМЕР_1) на користь Бердянської міської ради Запорізької області(код ЄДРПОУ 20525153) збитки у вигляді коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у розмірі 3807 ( три тисячі вісімсот сім ) гривень 10 копійок .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Бердянської міської ради Запорізької області судовий збір у розмірі 4000 ( чотири тисячі )гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 20 серпня 2018 року.

Головуючий Гаврилова Г.Л.

Судді Кочегарова Л.М.

Пономарьова О.М.