Справа №2-92/2010

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 січня 2010 року.                                                                         смт. Баришівка.

          Баришівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Єременка В.М. при секретарі Лун гул Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної  (немайнової) шкоди, зобов,язати списати незаконно нараховані борги,

                                                       В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної  (немайнової) шкоди, зобов,язати списати незаконно нараховані борги.

    Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачі по справі головний бухгалтер ОСОБА_2 та бухгалтер ОСОБА_3, які працюють в управлінні житлово-комунального господарства села Садове Баришівського району Київської області  незаконно нараховують йому борги по сплаті комунальних послух за теплопостачання, водовідведення, водопостачання, за утримання будинку і прибудинкової території.  Позивач являється інвалідом другої групи і вважає, що  дії вказаних осіб є незаконними, які обмежують його права, знущаються з нього, соромлять перед мешканцями села. Проживає він з дружиною в трьох кімнатній   квартирі АДРЕСА_1, загальна площа якої становить  68.4 м. кв.  і на його переконання має право  користуватись нормою опалювальної площі 126 м. кв. В 1998 році кватира була приватизована і він  має  право власності на ? частини квартини. На інші ? частини квартири мають право власності в рівних  частках його дружина ОСОБА_4, та його дітям -  ОСОБА_5 та ОСОБА_6  У 2005 році  він встановив індивідуальне автономне палення. Облік спожитої води за показниками лічильника ЖКГ не проводить.  Показники він знімає сам. На протязі 10 років ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проводять на нього незаконні нарахування, а тому вважає що вони своїми незаконними діями заподіяли  йому матеріальну і моральну шкоду, яку він оцінює:  матеріальну по 3 тис. грн. з кожної і моральну по 30 тис. грн. з кожної.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  в частині стягнення із ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 30 тис. грн. - відмовився і наполягав на стягненні з неї матеріальної шкоди в сумі три тисячі гривень. Стосовно ОСОБА_2, то замість стягнення з неї моральної шкоди в сумі 30 тис. грн. він ставить умову, щоб з нього були списані нараховані нею борги і не відмовляється від стягнення з неї матеріальної шкоди на суму 3 тис. грн. Крім того зазначив, що з січня місяця 2003 року і по даний час взагалі  ніякі комунальні послуги не сплачує, так як вважає, що їх у нього не має.  Щороку отримує безкоштовні путівки  до військового шпиталю в с.Циблі П-Хмельницького району Київської обл.. та до військового шпиталю в м. Києві. Не всі ліки і процедури є безкоштовними, а тому йому доводиться витрачати власні кошти на  захворювання, які пов,язані з колишньою професійною діяльністю при випробовуванні ядерної зброї. Його діти в квартирі не проживають.

Відповідачка по справі ОСОБА_2 суду пояснила, що  виробниче управління ЖКГ с.Садове було створено 01 жовтня 2000 року. Вона працює в ЖКГ в.о. гол. бухгалтера. З  часу створення ЖКГ ОСОБА_1 проводилось нарахування за опалення та квартплата за площу 70.10 кв.м. На підставі наказу №7 від 30.01.2001 року «Про відміну оплати за опалення балконів та лоджій» було знято плату за площу балконів в результаті чого нарахування  на опалення велося на площу 67.3 м. кв. З 01.11.2002 року ОСОБА_1 користується пільгою, як інвалід війни,  відповідно до наданих їм документів. Його сімя складається з двох осіб. Він має право на 100% пільгу у межах санітарної норми – 21 кв.м .х 2 осіб =42 кв.м. додатково ще – 10.5 кв.м на сім,ю. Виходячи з цього,  ЖКГ надає ОСОБА_1 100% пільгу на 52.5 кв.м., а решту 14.8 кв.м. він повинен сплачувати сам. В період часу з 24.03.2005 року по 10.11.2005 року ОСОБА_1 був зареєстрований в квартирі один і в цей період отримував 100% пільгу на площу 21 кв.м + 10.5 кв.м.= 31.5 м.кв. ОСОБА_1 категорично відмовляється сплачувати різницю між санітарною нормою та фактичною площею квартири. За всі ці роки загальна сума боргу  по квартирі становить 1676 грн. 69 коп. Хвороби, які має позивач, пов,язані з його колишньою роботою і відповідачка вважає, що ніякого відношення до його хвороб  вона не має. ОСОБА_1 жодного разу до неї не звертався за роз,ясненням проведених нарахувань. В чеках, що надав суду позивач, немає жодного заспокійливого препарату. В минулому році він вже звертався до суду про стягнення з ЖКГ моральної шкоди, але йому було відмовлено. Вважає, що всі нарахування ОСОБА_1 проводяться вірно.

Відповідачка ОСОБА_3 пояснила суду, що  вона працює паспортистом-діловодом в ЖКГ с.Садове з 02.01.2001 року. Пізніше їй в обов,язки було вмінено 0.25% ставки бухгалтера. ОСОБА_1 вона нараховує лише залишкову площу по квартирі і до неї особисто він не звертався зі своїми претензіями по боргах. Ніякої матеріальної чи моральної шкоди вона йому не завдала і заявлений позов не визнає. ОСОБА_1 на протязі багатьох років просто тероризує ЖКГ,  в зв’язку з чим їх викликають до прокуратури і до суду.

Суд,  вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений позов є безпідставним, не обґрунтованим і не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно є інвалідом другої групи з 20.09.2002 року і захворювання пов,язане з виконанням обов,язків військової служби при випробовуванні ядерної зброї. Про це свідчить довідка МСЕК сер. КІО-1 №172991, та довідка Міністерства оборони Російської федерації №448/16/150-ЛП від 28.02.2002 року.

           В 2008 році  ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до ЖКГ с. Садове про стягнення моральної (немайнової) шкоди в сумі 5000 тис. грн. і йому  було відмовлено.    Звернувшись до суду з даним позовом, позивач переслідує  особисті неприязні відносини до   окремих працівників ЖКГ села Садове, а саме  до в.о. гол. бухгалтера ОСОБА_2 та паспортиста-діловода ОСОБА_3, де начебто із-за них у нього відбуваються нервові стреси і він вимушений часто лікуватися в медичних закладах, купувати дорогі ліки  і цим обґрунтовує матеріальну та моральну шкоду.

ОСОБА_1 не зміг пояснити суду походження частини чеків на придбання ліків та для яких цілей купувались ті чи інші ліки,  які він  надав суду, що  були  придбані одночасно в м. Березань  в один і той самий день з коротким проміжком часу,  з придбаними ліками по чеках  в м. Києві під час лікування у шпиталі. Окрім того надані  суду чеки ніяк не відповідають сумі матеріальної  шкоди, яку він просить стягнути з відповідачів.

Із наданих позивачем суду: витягу із медичної карти стаціонарного хворого №4200 Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни ( дата госпіталізації 09.09.2007 року,  дата виписки 03.10.2007 року) та виписного епікризу №11120 Головного військово-медичного клінічного центру пенсіонера ОСОБА_1, який знаходився на обстеженні і лікуванні  з 01.04. по 17.04.2009 року, де в діагнозі не зазначені захворювання, які б стосувалися його безпосередніх нервових потрясінь, стресів завдяки  відповідачам по справі.  Він має хвороби вікові та ті, що були пов,язані з колишньою професійною роботою.

Судом також встановлено, що адміністрація ВУ ЖКГ с.Садове Баришівського району Київської області звертались за роз’ясненнями стосовно обрахування комунальних послуг пенсіонера ОСОБА_1 ще на початку 2005 року до Баришівської райдержадміністрації, до Баришівської районної ради та отримали роз,яснення  згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 04.07.2002 року і ці листи приєднані до матеріалів справи та вивчені судом.

Відповідно до ст.1166 ЦК України «майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала». Судом не встановлено, а ні самого розміру майнової шкоди, а ні яких-небудь неправомірних дій з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по відношенню до  позивача ОСОБА_1

У відповідності до ст.1167 ЦК України «моральна шкода, завдана фізичній або  юридичній особі неправомірними  рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини».

Відповідно до змісту ст.1174 ЦК України, обов’язок відшкодувати завдану шкоду перед потерпілим покладається не на посадову або службову особу, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю якої завдано шкоди, а на органи державної влади, або органи місцевого самоврядування. Вимоги про відшкодування шкоди до осіб які  безпосередньо її завдали не повинні пред,являтися незалежно від їх вини. Тобто має місце відповідальність органів державної влади або місцевого самоврядування без вини.

Таким чином, суд не вважає, що  відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдали позивачу  ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі по три тисячі гривень кожна і зазначені суми не встановлені і не доведені  під час судового розгляду справи. Підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача моральної (немайнової) шкоди,  суд також не вбачає. Вимога, яку висунув  суду ОСОБА_1, а саме: або стягнути з  ОСОБА_2 30 тис. моральної шкоди, або нехай спише існуючий  у нього борг, - носить абсурдний характер і задоволенню не підлягає. Особисті неприязні відносини до відповідачів, не сплата будь-яких комунальних послуг на протязі семи років не можуть  бути підставою для задоволення зазначених в  позові вимог.

Встановлене судом  стверджується:

-довідкою ВУ ЖКГ с. Садове від 04.01.2010 року за №1,

-ксерокопією Ф-16 на ОСОБА_4,

-ксерокопією акту прийому –передачі списку квартиронаймачів с.Садове Баришівського району Київської обл..,

-ксерокопією дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.03.2005 року по квартирі АДРЕСА_2,

-ксерокопією технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2, що знаходиться у власності,

-ксерокопією паспорта ОСОБА_1,

-витягом із медичної карти стаціонарного хворого №4200 Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни ( дата госпіталізації 09.09.2007 року,  дата виписки 03.10.2007 року) та виписного епікризу №11120 Головного військово-медичного клінічного центру пенсіонера ОСОБА_1, який знаходився на обстеженні і лікуванні  з 01.04. по 17.04.2009 року,

- довідкою МСЕК сер. КІО-1 №172991, та довідкою Міністерства оборони Російської федерації №448/16/150-ЛП від 28.02.2002 року,

-ксерокопією посвідчення серії Б №018588 від 6.11.2002 р.  та посвідчення серії А №080374 від 20.03.2002 року на прізвище ОСОБА_1,

-ксерокопіями листів: Баришівської райдержадміністрації Київської області №80 від 08.02.2005 року, Фінансового управління Баришівської райдержадміністрації №27 від 10.02.2005 року  та Баришівської районної ради  від 1002.2005 року.

За таких обставин позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.10, 11, 15, 30, 62, 88, 145, 208, 209- 214, 215,218 ЦПК України, ст. 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, Закону України від 04.07.2002 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  суд

                                                    В И Р І Ш И В :

В задоволенні заявленого до суду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної  (немайнової) шкоди, зобов,язати списати незаконно нараховані борги – відмовити.

          Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів за заявою з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Київської області через Баришівський районний  суд Київської області

Суддя                                                                                 Єременко В.М.