ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2018 р.                                                                 Справа № 917/1819/17  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя  Россолов В.В., суддя Білоусова Я.О.,

за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги 01/2018 від 01.01.2018;

відповідача – ОСОБА_2, довіреність №47 від 02.08.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ", вул. Половки, 70, м. Полтава, 36034  (вх. № 1352П/2-8)

на рішення  господарського суду Полтавської області від 22.05.2018 по справі №917/1819/17   (суддя Семчук О.С., повний текст складено 24.05.2018)

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ", вул. Половки, 70, м. Полтава, 36034

до  Комунального підприємства Полтавської обласної ради  "Полтававодоканал", вул. Пилипа Орлика, 40-а, м. Полтава, Полтавська область, 36000

про визнання протиправним та скасування акту; визнання угоди недійсною,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГПЛ"  звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про визнання протиправним та скасування акту б/н від 31.08.2017, складеного працівниками відповідача, а також про визнання недійсною з дати укладення угоди про погашення реструктуризованої заборгованості від 15.09.2017, укладеної між позивачем і відповідачем.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що при складанні спірного акту відповідачем не враховано, що незважаючи на відсутність пломби на водопровідному вводі, позивач самовільного безоблікового споживання води не здійснював, а також на те, що спірну угоду позивачем укладено під впливом тяжких обставин, які б неминуче настали для позивача.

Рішенням  господарського суду Полтавської області від 22.05.2018 по справі №917/1819/17  в позові ТОВ "ГПЛ" відмовлено повністю.

ТОВ "ГПЛ" не погодившись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, звернулось  до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2018 по справі №917/1819/17 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ "ГПЛ" до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що   матеріали справи не містять доказів зняття пломби саме позивачем, тоді як  акт б/н  від 31.08.2017, яким зафіксовано відсутність цієї пломби,  має не лише інформативний характер, але й несе негативні наслідки для позивача, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також вказує на те, що судом першої інстанції не було належним чином здійснено дослідження та оцінку висновку судово-будівельної експертизи №112-17 від 25.01.2018, який підтверджеє факт відсутності здійснення позивачем безоблікового водокористування.

Крім того, звертає увагу на те, що за період з 2015 по 2016 роки  та з січня по жовтень 2017  середні показники  споживання водних ресурсів позивачем є приблизно однаковими  і не  відрізняються від періоду споживання води, який відповідач вважає  безобліковим.

Окрім цього, зазначає, що відповідач неодноразово повідомляв позивача про те, що надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення по об»єкту  буде припинено, у зв»язку з чим позивач був змушений  укласти вкрай невигідну  для себе угоду , яка не має жодного документального підтвердження. Разом з цим, факт відключення позивача  від водопостачання та водовідведення неминуче настав би у зв»язку із несплатою  ним суми, зазначеної у претензії відповідача №770 від 04.09.2017.

 05.07.2018 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №917/1819/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тарасова І.В.; суддя Россолов В.В.; суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" на рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2018 у справі №917/1819/17 залишено без руху на тій підставі, що заявником апеляційної скарги до апеляційної скарги не надано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

19.07.2018 на виконання вимог ухвали суду від заявника апеляційної скарги надійшли докази доплати суми судового збору, а саме: платіжне доручення №6545171 від 16.07.2018 про сплату судового збору в сумі 2157,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2018 було відкрито провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено розгляд апеляційної скарги на 21.08.2018 об 11:00 год.

У зв'язку із знаходженням із 20.08.2018  судді Лакізи В.В. у відпустці 20.08.2018 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №917/1819/17 між суддями та для її розгляду сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя – доповідач Тарасова І.В., суддя Россолов В.В., суддя Білоусова Я.О..

Зважаючи на положення частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України в такому разі розгляд апеляційної скарги розпочався спочатку.

Представник позивача в судовому засіданні 21.08.2018 підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач  у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№6144 від 07.08.2018) та його представник в судовому засіданні від 21.08.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що пунктом 5.10 та 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі Правила №190), а також пунктом 2.9 договору №1469-7 від 02.03.2015 саме  на споживача покладено обов’язок відповідати за цілісність та   збереження засобів обліку.

Разом з цим, відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 Правил №190 у разі безоблікового водокористування  виробник виконує розрахунок витрат за пропускною спроможністю труби вводи при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24-х годин на добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць. При цьому вказані норми не містять посилання на обов’язок споживача  спростувати сам факт безоблікового водокористування.

Також вказує на те, що КП ПОР «Полтававодоканал» повідомляв позивача про припинення надання послуг лише на підставі норм чинного законодавства та в межах чинного договору про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення. При цьому належних та допустимих доказів впливу цієї обставини на рішення позивача укласти угоду про реструктуризацію заборгованої сам позивач не надає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників позивача та відповідача, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скарг  доводи позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, 02.03.2015 між ТОВ “ГПЛ”, абонентом, та КП “Полтававодоканал” , водоканалом, було укладено договір № 1469-7 (далі договір № 1469-7) про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до умов пункту 1.2 якого водоканал зобов'язується своєчасно надавати абоненту відповідної якості послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. 1.2. договору).

Пунктом  1.3. договору № 1469-7 встановлено, що до об'єктів користування послугами, крім інших, віднесено нежитлові приміщення (офіс, складські приміщення та СТО) по вул. Половки, 70 та 70е.

31.08.2017 працівниками відповідача, а саме інспектором служби обліку та реалізації ОСОБА_3 і техніком служби обліку та реалізації ОСОБА_4 в присутності представників абонента було проведено обстеження мереж водопостачання та водовідведення, а також вузлів обліку води на Станції технічного обслуговування легкових і вантажних автомобілів, що знаходиться по вул. Половки, 70е в м. Полтаві (далі -  СТО) та належить позивачу на праві приватної власності.

У підсобному приміщенні СТО представниками відповідача було встановлено наявність двох водопровідних труб діаметром 100 мм. Водомірний вузол знаходиться на одній трубі та прийнятий на облік відповідачем. На другій трубі, з окремого водопровідного вводу, знаходиться засувка, яка 14.08.2015 в закритому стані була опломбована пломбою № С10285045. Під час пpoвeдeння обстеження представниками відповідача було виявлено, що зазначена пломба відсутня.

Зазначені порушення було зафіксовано відповідачем в акті б/н від 31.08.2017.

У зв»язку з виявленням безоблікового водокористування відповідачем було направлено на адресу позивача претензію №  770 від 04.09.2017. (а.с. 25-26),  згідно  якої відповідач наполягав на сплаті позивачем 131035,97 грн. за безоблікове водопостачання та водовідведення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обгрунтування позову посилається на те, що  представниками відповідача було зроблено передчасний і необґрунтований висновок про здійснення позивачем безоблікового користування послугами з водопостачання та водовідведення без відображення обсягів на встановленому приладі обліку води (Sensys № НОМЕР_1).

Із оскаржуваним  актом представники позивача, які були присутні при проведенні перевірки, не погодилися, про що зробили свої зауваження на зворотній стороні акту. Так, представником позивача ОСОБА_5 було зазначено, що інспектором у акті не відображено той факт, що засувка, на якій була відсутня пломба, знаходилась у закритому стані. Також дана засувка була обплетена зеленою стальною проволокою, яка використовується для опломбування, при чому обплетена таким чином, що засувку неможливо відчинити без пошкодження проволоки.

Позивач звертає увагу на те, що згідно з актом про прийняття до розрахунків приладів обліку води від 14.08.2015 засувка була опломбована не пломбою № С10285043, як зазначає відповідач, а пломбою № С10285045.

Як зазначає позивач, факт відсутності пломби на засувці, що встановлено та зафіксовано в ОСОБА_6, не є достатньою підставою стверджувати, що він користувався водопостачанням та водовідведенням безобліково з огляду на наступне. Так, спеціалістами відповідача не було проведено належне обстеження комунікацій системи водопостачання та водовідведення на об'єкті СТО, що, у свою чергу, дало б можливість встановити або спростувати факт безоблікового водокористування зі сторони позивача.

З урахуванням обсягу безоблікового споживання води, який відповідач зазначає у виставленій на адресу позивача претензії, вказаний об'єм спожитої води, а саме 9 495,36 м3 за період водокористання з 25.08.2017 по 31.08.2017 можна розцінити як активне водокористування, що, у випадку належного проведення обстеження комунікацій на предмет водокористування, дало б можливість встановити або спростувати факт безоблікового водокористування та водовідведення.

Також позивач стверджує, що вузол обліку водопостачання на СТО був і є опломбований, відсутність пломби виявлено на вводі № 2, який є запасним вводом і призначений для використання його у надзвичайних ситуаціях (гасіння пожеж, відвернення техногенних катастроф тощо).

З огляду на вищевикладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати ОСОБА_6 б/н від 31.08.2017, складений працівниками КП “Полтававодоканал”.

Позовну вимогу  про визнання недійсною з дати укладення угоди про погашення реструктуризованої заборгованості від 15.09.2017., укладеної між позивачем і відповідачем, позивач обґрунтовуєї наступним.

На підставі спірного ОСОБА_6, відповідач направив на адресу позивача претензію №  770  від 04.09.2017. (а.с. 25-26),  згідно  якої відповідач наполягав на сплаті позивачем 131035,97 грн. за безоблікове водопостачання та водовідведення.

Згідно п. 4.3.9. договору, відповідач має право обмежити подачу води позивачу з попередженням за 5 днів до відключення в разі невиконання абонентом умов договору або несвоєчасної оплати рахунку за надані послуги.

Дане застереження в договорі, а також факт повної зупинки діяльності підприємства, що неминуче б настав у разі обмеження (по факту відключення) водопостачання та водовідведення, і, як наслідок, завдання підприємству непоправних збитків, вимушеного прогулу для працівників, тощо, за твердженням позивача слугувало причиною укладення між ним і відповідачем ОСОБА_7 про погашення реструктуризованої заборгованості від 15.09.2017, (далі - ОСОБА_7, копія угоди - а.с. 27).

Позивач наполягає на тому, що спірна ОСОБА_7 укладена ним під впливом тяжких обставин, які б неминуче настали для позивача. В зв'язку з цим позивач просить суд визнати ОСОБА_7 недійсною з дати її укладення.

Як свідчать матеріали справи, за клопотанням  позивача судом першої інстанції була призначена судова будівельно-технічна експертиза по справі, проведення якої доручено атестованому судовому експерту ОСОБА_8. На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1) Чи здійснювалося водокористування вводом № 2, що знаходиться у підсобному приміщенні станції технічного обслуговування за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70Е, шляхом відкриття засувки, опломбованої 14.08.2015р. пломбою № С10285045 (переопломбовано 29.09.2017р. пломбою № С37873538)?

2) Якщо водокористування вводом № 2, що знаходиться у підсобному приміщенні станції технічного обслуговування за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70Е, здійснювалося, то чи здійснювалося воно в період з 25.08.2017р. по 31.08.2017р.?

3) З якого матеріалу виконано диск засувки на вводі № 2, що знаходиться у підсобному приміщенні станції технічного обслуговування за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70Е?

4) Наскільки герметично перекривається засувка на вводі № 2, що знаходиться у підсобному приміщенні станції технічного обслуговування за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70Е?

5) Чи мають ознаки зношеності деталі засувки на вводі № 2, що знаходиться у підсобному приміщенні станції технічного обслуговування за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70Е, - а саме: резинова прокладка, диск та шток (шпиндель), - якщо мають, то який саме процентний відсоток їх зношеності?

Згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 112-17 від 25.01.2018 експерт дав відповіді на поставлені йому запитання:

1. Факту водокористування вводом № 2, що знаходиться у підсобному приміщенні станції технічного обслуговування за адресою: м. Полтава вул. Половки, 70Е, шляхом відкриття засувки, опломбованої 14.08.2015р. пломбою № С10285045 (переопломбовано 29.09.2017р. пломбою № С37873538) не встановлено.

2. Факту  водокористування вводом № 2, що знаходиться у підсобному приміщенні станції технічного обслуговування за адресою: м. Полтава вул.Половки, 70Е, в період з 25.08.2017р. по 31.08.2017р. не встановлено.

3. Диск засувки, яка була встановлена на вводі № 2, що знаходиться у підсобному приміщенні станції технічного обслуговування розташованої в м. Полтава по вул. Половки, 70Е металевий. Матеріал, із якого зазвичай виконуються диски для даного типу запірних засувок, може бути нікель-чугун або хром-чугун. Для більш точного встановлення складу матеріалу, із якого виготовлено диск засувки на вводі № 2, що знаходиться у підсобному приміщенні станції технічного обслуговування, розташованої в м. Полтава по вул. Половки, 70Е необхідне виконання лабораторного аналізу вказаного матеріалу, що не відноситься до питань, які вирішує будівельно-технічна експертиза.

4. Диск засувки, яка була встановлена на вводі № 2, що знаходиться у підсобному приміщенні станції технічного обслуговування, розташованої в м. Полтава по вул.  Половки,  70Е  в  закритому  стані  досить  щільно прилягає до резинового кільця, що    надає можливість достатньо герметично перекривати засувку.

5. Ознак зношеності деталей засувки на вводі № 2, що знаходиться у підсобному приміщенні станції технічного обслуговування за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70Е не виявлено. Оцінка технічного стану засувки на вводі № 2, що знаходиться у підсобному приміщенні станції технічного обслуговування, розташованої в м. Полтава по вул. Половки, 70Е - добрий.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, виходив з того, що   пунктом 5.18 Правил №190, а також пунктом 2.9 договору № 1469-7 передбачено, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, а у разі вчинення самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3 та 3.4 Правил №190.

Отже, за висновком господарського суду першої інстанції, позивач відповідає за цілісність та збереження пломб і у разі самовільних дій, якими можна вважати зняття пломби, яке здійснено не відповідачем, позивач повинен сплатити витрати води розраховані відповідно до п. 3.3. та п. 3.4. Правил №190.

Таким чином, саме відсутність пломби на вводі № 2 вже є підставою для нарахування відповідачем позивачу витрат води, не залежно від того, чи здійснювалося позивачем необлікове водокористування вводом № 2.

Також місцевий господарський суд зазначив, що акт б/н від 31.08.2017, не будучи нормативно-правовим актом у розумінні ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, не породжує жодних  юридичних наслідків для позивача, у зв'язку з чим правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні. Саме по собі складання працівниками відповідача акту б/н від 31.08.2017 не встановлює для позивача будь-якого обов'язку (сума не стягується). ОСОБА_6 є інформативним, він лише встановлює та фіксує факт відсутності пломби на вводі № 2.

Окрім цього, господарський суд першої інстанції зазначив, що уклавши договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 1469-7 від 02.03.2015., позивач тим самим погодився з усіма його умовами, в тому числі і з п. 4.3.9. Тобто умови договору не можуть вважатися "тяжкими обставинами", під впливом яких позивачем укладено невигідну для себе ОСОБА_7. Претензія № 770 від 04.09.2017 також не може вважатися "тяжкими обставинами", оскільки у ній відповідач лише "наполягав" на сплаті позивачем 131035,97 грн. за безоблікове водопостачання та водовідведення, вказана претензія не містить попередження про відключення від водопостачання та водовідведення об'єктів позивача. Так само не може вважатися "тяжкими обставинами", під впливом яких позивачем укладено невигідну для себе ОСОБА_7, надіслання відповідачем попередження № 7/3144 від 20.10.2017. про припинення ним централізованого водопостачання та водовідведення по об'єкту позивача з 26.10.2017., оскільки вказане попередження надіслане відповідачем вже після укладення сторонами спірної ОСОБА_7, у зв'язку з невиконанням відповідачем її умов.

Отже, за висновком господарського суду першої інстанції, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що спірну ОСОБА_7 вчинено під впливом тяжкої для нього обставини.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Правовідносини між сторонами щодо предмету спору і даній справі  вругульовано Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2008. №190 (далі – Правила №190), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).

Згідно з п. 5.10 Правил №190, засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються.

Пунктом 5.18 Правил №190 передбачено, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або заміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені виробником, має право лише виробник. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3 та 3.4 Правил.

Крім того, відповідно до п. 2.9 договору №1469-7 знімати засоби обліку, здійснювати будь-які зміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби має право лише Водоканал. У разі самовільних дій Абонент сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3. та 3.4. “Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”.

Отже, укладаючи договір, сторони домовилися про те, що у разі відсутності встановленої відповідачем пломби, до позивача застосовуються норми п. 3.3. та 3.4. Правил.

В пунктах 3.3. та 3.4. Правил зазначено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводи при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24-х годин на добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

З аналізу змісту вказаних вище норм випливає, що позивач зобов’язаний забезпечувати цілісність та збереження пломб, не допускаючи  самовільних дій, як зі свого боку, так і з боку сторонніх осіб.

А тому зривання пломби незалежно від виконавця цих дій свідчить про невиконання позивачем вищезазначеного обов’язку, що тягне для нього негативний наслідок у вигляді обов’язку сплатити витрати води, розраховані відповідно до п. 3.3. та п. 3.4. Правил, що також погоджено сторонами в п. 2.9. договору.

З матеріалів справи вбачається, що при огляді працівниками відповідача 31.08.2017 об'єкту СТО було виявлено відсутність пломби на вводі № 2.

Факт опломбування вводу № 2 пломбою підтверджується ОСОБА_6 про прийняття до розрахунків приладів обліку води від 14.08.2015., з якого вбачається, що і лічильник, і ввід № 2 були опломбовані пломбами.  

До того ж позивач як в суді першої інстанції, так і підчас розгляду справи в апеляційному суді  не заперечував факт відсутності пломби на засувці вводу № 2.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, саме відсутність пломби на вводі № 2 вже є підставою для нарахування відповідачем позивачу витрат води незалежно від факту фактичного здійснення позивачем необлікового водокористування вводом № 2.

ОСОБА_6 спростовується посилання позивача в апеляційній скарзі на відсутність підстав для нарахування витрат води у зв»язку з недоведеністю факту здійснення ним безоблікового водокористування.

Також не колегія суддів не може погодитися із посиланням позивача на те, що  висновок судово-будівельної експертизи №112-17 від 25.01.2018 підтверджує  який  факт відсутності здійснення позивачем безоблікового водокористування, оскільки, як вже зазначалося, з урахуванням вимог пунктів , 3.3, 3.4 5.10 та 5.18 №190), а також пункту 2.9 договору №1469-7 від 02.03.2015 незабезпечення споживачем цілісності пломб та їх збереження вже є підставою для нарахування відповідачем позивачу витрат води незалежно від факту фактичного здійснення позивачем необлікового водокористування вводом № 2.

Окрім цього, відповідно до ст. 15 ЦК України встановлено що, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ч. 2. ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Зі змісту вказаних норм випливає, що господарюючий суб'єкт має право на судовий захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб, визначений законом чи у спосіб, який не суперечить закону.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, акт б/н від 31.08.2017 не будучи нормативно-правовим актом у розумінні ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, не породжує жодних юридичних наслідків для позивача, у зв'язку з чим, правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні.

Факт  складання працівниками відповідача акту б/н від 31.08.2017 сам по собі не встановлює для позивача жодного  обов'язку, в тому числі і щодо сплати витрат  водопостачання. ОСОБА_6 носить  інформативний характер, так як  лише встановлює та фіксує факт відсутності пломби на вводі № 2.

Отже, сам по собі зазначений акт не порушує прав або охоронюваних законом інтересів позивача

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що акт б/н від 31.08.2017 року, носить не лише інформативний характер, а й індивідуальний, тому що встановлює для позивача негативні наслідки.

Однак колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки акт б/н від 31.08.2017 не зумовлює настання будь-яких обов»язків для позивача, як споживача за договором, а тільки фіксує порушення норм  і правил споживачем. Оскарження акту, який не встановлює для споживача будь-яких обов»язків і є різновидом претензії,  не передбачено чинним законодавством як спосіб  захисту прав. Зазначений акт  може  бути визнаний як доказ ( із наданням  йому відповідної оцінки судом) під час вирішення іншого спору, зокрема щодо стягнення заборгованості за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Отже колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування акту б/н від 31.08.2017, складеного працівниками відповідача.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсною з дати укладення угоди про погашення реструктуризованої заборгованості від 15.09.2017, укладеної між позивачем і відповідачем, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як вказано у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставі правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення спірної угоди під впливом тяжкої для нього обставини позивач посилається на претензію відповідача №  770  від 04.09.2017. (а.с. 25-26),  згідно з якою він наполягав на сплаті позивачем 131035,97 грн. за безоблікове водопостачання та водовідведення, а також на застереження в договорі про право відповідача на обмеження подачі води позивачу в разі невиконання ним умов договору або несвоєчасної оплати рахунку за надані послуги (п. 4.3.9. договору).

Однак, як правильно вказав суд першої інстанції, уклавши договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 1469-7 від 02.03.2015., позивач добровільно погодився з усіма його умовами, в тому числі і з п. 4.3.9.

Отже, умови договору не можуть вважатися "тяжкими обставинами", під впливом яких позивачем укладено невигідну для себе ОСОБА_7.

Претензія № 770 від 04.09.2017 також не може вважатися тяжкими обставинами, оскільки у ній відповідач лише зазначав про необхідність сплати позивачем 131035,97 грн. за безоблікове водопостачання та водовідведення, вказана претензія не містить попередження про відключення від водопостачання та водовідведення об'єктів позивача. Натомість, у претензії відповідач зазначає, що у випадку несплати позивачем суми нарахувань, відповідач буде змушений звернутися з позовом до суду про стягнення заборгованості.

Також не може вважатися тяжкими обставинами", під впливом яких позивачем укладено невигідну для себе ОСОБА_7, надіслання відповідачем попередження № 7/3144 від 20.10.2017. про припинення ним централізованого водопостачання та водовідведення по об'єкту позивача з 26.10.2017, оскільки вказане попередження надіслане відповідачем вже після укладення сторонами спірної угоди, у зв'язку з невиконання відповідачем її умов.

Позивач в апеляційній скарзі зазначив, що факт відключення позивача  від водопостачання та водовідведення неминуче настав би у зв’язку із несплатою  ним суми, зазначеної у претензії відповідача №770 від 04.09.2017, проте доказів на підтвердження такої обставини не надав.

При цьому позивачем не було наведено обгрунтованих доводів щодо того, що оспорювана угода містила для нього вкрай невигідні умови.

 Таким чином колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсною з дати укладення угоди про погашення реструктуризованої заборгованості від 15.09.2017, укладеної між позивачем і відповідачем.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з‘ясував  обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування цього  рішення  відсутні.

Слід зазначити, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив, серед іншого, стягнути з позивача  на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу, понесені у зв»язку з розглядом апеляційної скарги,  в розмірі 3300,00 грн.

При цьому відповідач надав суду докази, які, на його думку, свідчать про  понесення останнім  зазначених витрат, а також  навів у відзиві на апеляційну скаргу відповідні доводи.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представник відповідача просив  здійснити розподіл  судових  витрат, понесених відповідачем  у зв»язку з переглядом справи у  суді апеляційної інстанції,  під час винесення постанови  суду за наслідками  розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши наведені відповідачем доводи та дослідивши надані  ним докази щодо понесення останнім витрат на правничу допомогу, дійшла висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача  вказаної суми.

При цьому колегія суддів виходила з такого.

Відповідно до абзацу «в» пункту 4 частини  1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній  частині постанови зазначається, серед іншого, розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.  

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненні інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з

правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої

допомоги за рахунок держави,          

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі  гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її" розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК).

У відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України  судові витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються в разі відмови в позові – на позивача.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України  встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація І досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать подані відповідачем документи, представником відповідача - адвокатом ОСОБА_2 укладено з відповідачем договір про надання правничої допомоги від 01.08.2018 року, відповідно до умов якого, зокрема, адвокат  приймає на себе обов»язки  представляти права і законні інтереси  відповідача в Харківському апеляційному господарському суді  по справі № 917/1819/17.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, представник Відповідача - адвокат ОСОБА_2 надав суду такі документи, які були долучені до відзиву на апеляційну скаргу:

-          копію договору про надання правничої допомоги від 01.08.2018 року;

-          копію акту прийому-передачі наданих послуг від 02.08.2018 року;

-          детальний опис робіт (наданих послуг);

-          попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс або очікує понести в зв'язку з розглядом апеляційної скарги;

-          копію платіжного доручення № 4411 від 03.08.2018 року.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 02.08.2018 року (додаток № 1 до договору від 01.08.2018 року) адвокат ОСОБА_2 надав відповідачу послуги на загальну суму 3300,00 грн., яка складається з:

  -  500,00 грн. - вивчення матеріалів справи (1 год х 500 грн./год.);

          - 1000,00 грн. - аналіз положень діючого законодавства (2 год х 500 грн./год.);

          - 1800,00 грн. - підготовка відзиву на апеляційну скаргу (3 год х 600 грн./год.);

Вищевказану суму сплачено відповідачем адвокату ОСОБА_2 згідно із  платіжним дорученням № 4411 від 03.08.2018 року.

За таких обставин, враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи,  принципи співрозмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача  витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3300,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 129, 270, 271, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтею 276 Господарського процесуального кодексу України,  колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2018 по справі №917/1819/17   залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" ( 36034, м. Полтава, вул. Половки, 70, код ЄДРПОУ 33190684) на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради  "Полтававодоканал" (36000, м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 40-а, код ЄДРПОУ 03361661) 3300,00 грн. судових витрат на правничу допомогу.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено  22.08.2018.

Головуючий суддя                                                                         Тарасова І. В.  

Суддя                                                                                                Россолов В.В.  

Суддя                                                                                                Білоусова Я.О.