УКРАЇНА

                                                            Справа  № 2а-26/10

П О С Т А Н О В А

   ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

04 січня 2010  року              Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

     головуючого    -  судді Сороки Б.М.

     при секретарі  -  Дорошенко В.В.

розглянувши у попередньому судовому  засіданні  в залі суду в смт. Царичанка  Дніпропетровської області адміністративну справу  за позовом

 ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 пред»явив позов до  УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 27 листопада 2009 року отримав постанову серії АН №541040 від 27.10.2009р. в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУАП; в постанові вказано, що водій автомобіля НОМЕР_1 здійснив зупинку та стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» на вул.Жуковського м.Дніпропетровська.

Сповіщення підписане 27.10.2009р., на конверті стоїть штемпель 25.11.2009. До постанови додано лист з чотирма фотокартками. На трьох із них видна дата, автомобіль в різних ракурсах і на четвертій фотокартці знак 3.34 «Зупинку та стоянку заборонено». Автомобіль дійсно належить йому на праві власності, але на фотокартках немає доказів, що саме  його автомобіль знаходиться в зоні дії знаку.

Вказану постанову вважає такою, що не відповідає вимогам законодавства з наступних підстав: Прилад «Візир», яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо, або через комп»ютер. Між тим, ст.14-1 КУАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють в автоматичному режимі. За таких умов така фіксація не відповідає вимогам закону.

Крім того, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фіксацію; згідно п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України до використання спеціальних технічних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів.

Прохає скасувати постанову  в справі про адміністративне правопорушення серії АН №541040 від 27.10.2009р., провадження в справі закрити.

    В судовому засіданні позивач позов підтримав.

    Представник відповідача в судове засідання не з»явився. До суду надійшла заява з проханням розглянути дану справу у відсутність представника, позов не визнає.

    Суд заслухавши позивача, перевіривши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за слідуючих підстав.

    Згідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

    Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    В постанові серії АН №541040 від 27.10.2009р., яку виніс відповідач вказано, що 27.10.2009р. о 10 год. 03хв. водій автомобіля ДЕУ н.з.АЕ2028СО в м.Дніпропетровську на вул. Жуковського здійснив зупинку та стоянку у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим допустив порушення дод.1, 3.34 Правил дорожнього руху України, з накладенням штрафу на власника автомобіля у розмірі 300 грн. Правопорушення зафіксовано приладом «Візір» №0812572.

    На доказ правомірності свого рішення відповідач приєднує до оригіналу постанови два фото зроблені за допомогою вказаного приладу. Однак фото не являється безспірним доказом вини позивача. Фото не містить інформації,  де здійснена фотозйомка (місце скоєння правопорушення); на фото видно лише автомобіль позивача; докази, що автомобіль знаходиться на частині ділянки, де заборонено зупинку, передбачену вимогами дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», відсутні.

    В даному випадку прилад «Візір» працював не в автоматичному режимі, що суперечить вимогам ст.14-1 КУАП.

Діями інспектора ДПС порушені права позивача на захист передбачені ст.258, 289 КУАП, а саме: копію постанови від 27.10.2009р. позивач отримав лише 27.11.2009 року, після закінчення строку оскарження.

За вказаних обставин, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст.122 КУАП, а отже у відповідача не було законних підстав для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, що являється підставою для скасування постанови серії АН №541040 по справі про адміністративне правопорушення від 27.10.2009р.

Поскільки відповідно до ст.221 КУАП суди не розглядають адміністративні справи про правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КУАП, суд не вправі вирішувати питання про закриття провадження по адміністративній справі.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 КАС України,

                                   П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову серії АН №541040 по справі про адміністративне правопорушення від 27.10.2009р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення по ч.1 ст.122 КУАП у вигляді штрафу, розміром 300 грн. скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

    Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з подачею апеляції через місцевий адміністративний суд або шляхом подачі протягом десяти днів заяви про апеляційне оскарження постанови з послідуючою подачею протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови апеляційної скарги через місцевий адміністративний суд.

     Головуючий:                                                                                                          Б.М.Сорока