Справа № 2-255/2009 року

                          Р І Ш Е Н Н Я                                  

                                                        І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

    1грудня 2009 року                                                                    смт. Демидівка

                                       Демидівський районний суд, Рівненської області.

одноособово суддя  А.С.Лободзінський

при секретарі В.В. Мервінському

з участю  позивачки   ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 селищної ради ОСОБА_3,

провівши попереднє судове засідання по  цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради  Рівненської області про  визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до  ОСОБА_2 селищної   ради   Рівненської області  про визнання  за нею  права власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з прилеглими до нього  господарськими будівлями, що знаходиться за адресою  смт.Демидівка, вулиця Набережна,45  Демидівського району Рівненської області.

    В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її мама – ОСОБА_4, померла 30 жовтня 1998 року, батько – ОСОБА_5 21 серпня 1982року. Житловий будинок належав їм на праві спільної сумісної власності, як майно набуте подружжям за час шлюбу. Однак своє право власності на нього батьки не оформили. Після смерті батька все його майно по закону, в тому числі і належну йому частину житлового будинку, успадкували в рівних частках вони з мамою,  так як на день смерті проживали з ним, оскільки, згідно п.1 ч.1 ст. 549 ЦК України 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володінням спадковим майном. Однак, в нотаріальну контору з приводу оформлення спадщини не звертались. На сьогодні, після смерті її мами відкрилась спадщина на належне їй на законних підставах майно, в тому числі і на ? частини вказаного вище житлового будинку( з них ? частина належала їй на праві спільної сумісної власності, як майно набуте подружжям за час шлюбу, а ? частина – як спадкове майно після смерті чоловіка). Так- як мама на випадок своєї смерті не зробила ніякого розпорядження, щодо належного їй майна, то спадкування буде здійснюватись за законом. На день смерті  вона  проживала з мамою і після її смерті  фактично вступила в управління спадковим майном. На підставі ст.529 ЦК України 1963 року, вона  є спадкоємцем за законом першої черги, як донька спадкодавці.  В даному будинку  проживає по сьогодні, проводить капітальні ремонти, сплачує комунальні платежі, таким чином  фактично вступила в управління спадковим майном і є такою, що прийняла спадщину, як після смерті батька так і після смерті мами. ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу після смерті її мами, де вона є спадкоємцем за законом  Крім цього, нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом на все інше майно мами, крім житлового будинку. У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, відмовлено в зв’язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності на нього. Спір між спадкоємцями майна відсутній.  Оскільки її право на спадкове майно,зокрема будинок не визнано,  вона  змушена звернутись до суду за його  захистом.

    На попередньому судовому засіданні   позивачка ОСОБА_1 позов  підтримала повністю з викладених у позовній заяві підстав.

    Представник відповідача      ОСОБА_2 селищної ради ОСОБА_3   позов визнала  повністю, та підтвердила факт належності на праві спільної сумісної власності спірного житлового  будинку  з прилеглими до нього  господарськими будівлями померлим батькам позивачки. Проти визнання за   ОСОБА_1, як спадкоємицею  за законом після смерті  ОСОБА_4 та  ОСОБА_5, права  власності на   даний  житловий  будинок   не заперечує.

    Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав, суд ухвалює під час попереднього судового засідання рішення про задоволення позову.

    Будь-яких обмежень у визнанні позову представником відповідача  судом не встановлено. Дане визнання позову не суперечить  закону і не порушує права та законні інтереси інших осіб. Сторонам роз”яснено наслідки таких їх процесуальних дій.

    Оскільки відповідач позов визнає повністю і визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

    З матеріалів справи вбачається , що 8 листопада 1931 року ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 уклали шлюб, що стверджується свідоцтвом  про одруження 1-ГЮ № 014547. Після реєстрації шлюбу чоловікові та дружині присвоєно прізвище - « Чечелюк».

    За  час перебування в шлюбі в період 1980-1986 років ОСОБА_5 та  ОСОБА_4  збудували ж итловий будинок  з прилеглими до нього  господарськими будівлями, який знаходиться за  адресою   смт.Демидівка, вулиця Набережна,45  Рівненської області, на що вказує будівельний паспорт – ( а.с. 22-24).

     Представник відповідача  ОСОБА_3  визнала той  факт, що ОСОБА_4 та  ОСОБА_5  за час шлюбу збудували   житловий  будинок  з прилеглими до нього  господарськими будівлями в смт. Демидівка Рівненської області по вул.. Набережна,45., у зв»язку з чим відповідно до ч.1ст.61 ЦПК України вказані  обставини додатковому  доказуванню не підлягають.

Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім”ю України, норми якої підлягають застосуванню до правовідносин у даній справі, майно набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

    За правилом ст. 28  Кодексу про шлюб та сім”ю України   розміри часток у спільній сумісній власності кожного з подружжя є  рівними.

    Отже, ОСОБА_5 та  ОСОБА_4 набули право спільної сумісної власності на збудований ними за час шлюбу житловий будинок (а.с.16-17,22-24), при цьому розмір належних їм часток є рівними.

    Судом також встановлено, що ОСОБА_5  помер 21 серпня 1982року,  що підтверджується  свідоцтвом  про смерть серії 1-ГЮ № 358898.(а.с.4 ). У зв»язку з цим  по місцю його проживання відкрилась спадщина.    

    Оскільки ОСОБА_5 помер 21 серпня 1982 року, то відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року до правовідносин спадкування  у даній справі підлягають застосуванню норми ЦК України 1963 року.

 Тому, після смерті ОСОБА_5 належну йому ? частку житлового будинку з господарськими спорудами, відповідно до п.1ч.1 ст.549 ЦК України ( 1963 р.)  успадкували дружина- Чечелюк О.Г. та дочка - ОСОБА_1 в рівних частках, як спадкоємці  першої черги, які на день смерті спадкодавця проживали разом з ним в спадковому будинку за адресою смт. Демидівка Рівненської області, вулиця Набережна,45.    Однак, як пояснила в суді позивачка,  в нотаріально контору з приводу оформлення спадщини вони не звертались, оскільки,  відповідно до діючого на той час законодавства, звернення за одержанням свідоцтва про право на спадщину, було правом а не обов»язком спадкоємців. Зазначене підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи – ( а.с. 11-12).    

Таким чином, право власності  на ? частин  житлового будинку набула ОСОБА_4, а на ? його частини – ОСОБА_7.

      З матеріалів справи також видно, що позивачка ОСОБА_7 зареєструвала шлюб. Після реєстрації шлюбу позивачці присвоєно прізвище – Галик.(а.с.8)            

     30 жовтня 1998 року ОСОБА_4 – мати позивачки померла (а.с.5), у зв”язку  з чим, по місцю її  проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 також відкрилась спадщина.

      З  довідки ОСОБА_2 селищної ради №399 від 11.08.2009 року вбачається, що на момент смерті ОСОБА_4  ОСОБА_1 проживала з нею однією сім”єю.(а.с.12)

    З повідомлення ОСОБА_2 державної нотаріальної контори вбачається, що після смерті ОСОБА_8   заведено спадкову справу де спадкоємцем за законом є  її  донька ОСОБА_1 (а.с.10).     Позивачка , отримала свідоцтво про право на спадщину на  все спадкове  майно ОСОБА_4, що підтверджує факт прийняття нею спадщини після  смерті ОСОБА_8.(а.с.13). Однак,  у видачі  свідоцтва про право на спадщину, на належні її мамі ? частини житлового будинку (з них ? частина належала  їй на праві спільної сумісної власності, як майно набуте подружжям за час шлюбу, а ? частина – як спадкове майно після смерті чоловіка- Чечелюка С.С.),   позивачці відмовлено через відсутність документів, що  підтверджують право власності   спадкодавиці на житловий будинок .(а.с.10 ).  

     Таким чином, за правилом  статті 549   Цивільного Кодексу УРСР-1963 року, позивачка   прийняла  спадщину після смерті  ОСОБА_4, так як фактично вступили в управління  спадковим майном.    

    Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України «Про власність», норми якої підлягають застосуванню до правовідносин у даній справі,  громадянин набуває права власності, зокрема, на майно одержане  внаслідок спадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

    С удом встановлено, що ОСОБА_1    набула  право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті її батьків, зокрема на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями,  що знаходиться за адресою смт.Демидівка, вулиця Набережна,45  Рівненської області. Однак, не змогла  одержати свідоцтва про право на спадщину, на  даний  житловий  будинок з об”єктивних причин, хоча прийняла спадщину як після смерті батька ОСОБА_5 так і після смерті матері ОСОБА_4, а тому невизнане право позивачки на спадщину підлягає захисту.  

    Враховуючи наведе, на підставі   п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, ст.529, ч.1 ст.549 ЦК України 1963 року, ч.2 ст.12 Закону України «Про власність» , ст.22,28 КЗпШС України, керуючись статтями 11, 60, 130, ч.4 ст.174, статтями 213, 214, 215 ЦПК України, -

В  И  Р  І  Ш  И  В  :

    Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради  Рівненської області про  визнання права власності на спадкове майно   -  задовольнити.

    Визнати за     ОСОБА_1   право   власності на   житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою:  смт.Демидівка, вулиця Набережна,45  Рівненської області.

    Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд шляхом подання в  десятиденний строк апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги у двадцятиденний  строк з дня подання заяви.

    Рішення суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк  чи неподання апеляційної скарги у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.    

    У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом з моменту проголошення ухвали апеляційного суду.

СУДДЯ:    підпис

Суддя Демидівського районного суду                                         А.С.Лободзінський

Суддя   Демидівського районного суду                                                  А.С.Лободзінський