Справа №2-38/10

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е      Р І Ш Е Н Н Я

13 січня 2010 р.       Софіївський районний суд  Дніпропетровської області в складі:

                                              судді                 Джерелейко О.Є.              

                                              при секретарі           Палій Л.Г.    

з участю             позивача ОСОБА_1

    розглянувши у відкритому   судовому засіданні в смт. Софіївка цивільну справу за  позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення строку для звернення до суду та стягнення  боргу за договором позики ,-

В С Т А Н О В И В:

    27 листопада 2009  року позивач звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою,  мотивуючи її тим, що вона у 2003 році  ОСОБА_2 позичила відповідачці гроші: у червні -1230,00 грн, у грудні-760,00 грн., а  у травні 2004 року -1235,00 грн., із них відповідач повернула лише 330,00 грн. Сума несплаченого боргу складає 2895,00 грн. До цього часу ОСОБА_2  борг ОСОБА_1 не повернула. ОСОБА_1 пропустила строк на звернення до суду з поважних причин, так як самостійно намагалася вирішити проблему, відповідач визнавала суму боргу та частково його сплатила. У зв»язку із викладеним позивач просить суд поновити їй строк для звернення до суду, стягнути з ОСОБА_2 на її користь за договором позики, борг в сумі 2895,00 грн.  та стягнути з відповідача на її корить судові витрати.    

    Позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

    Відповідач, будучи увідомленою про місце та час розгляду справи,  в судове засідання не з'явилася, про причини неявки  суду не повідомила.  

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Розглянувши в  судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача ,   суд вважає, що позовні вимоги  підлягають  задоволенню із таких підстав.

    Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Аналогічні положення було зафіксовано у ст.374 ЦК 1963 року, що діяв  до 01.01.2004 року, які поширюються щодо правовідносин, що мали місце до цієї дати.

      Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

     В  судовому засіданні  встановлено, що 10 червня 2003 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 1230 гривень, зазначену суму ОСОБА_2 зобов’язалася повернути до десятого грудня 2003 року, що підтверджується копією договору позики посвідченого приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу (а.с. 5).   25 грудня 2003 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 гроші в  сумі 760 грн., а вона зобов’язувалась повернути їх  до 1 квітня 2004 року (а.с. 6). 6 травня 2004 року  ОСОБА_2  знову позичила у  ОСОБА_1 гроші в сумі 1235,00 грн.  і зобов»язалася їх повернути до тридцять першого грудня 2004 року, що підтверджується копією договору позики від                  6 травня 2004 року (а.с.7). Всього відповідач позичила у позивача за договорами позики  3225грн.Однак із зазначеної суми ОСОБА_2 повернула 330 грн. 1.11.2006 року.  

Позивач письмово зверталася до відповідача із вимогою повернути позику,  що підтверджується  повідомленнями про вручення листів (а.с.9-10). Взяте на себе зобов»язання повернути грошові кошти в сумі 2895 грн. у строки, зазначені в договорах позики, відповідач не виконала. Сума  боргу складає 2895,00 гривень.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

    У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_2   слід стягнути на користь позивача борг за договорами позики в сумі 2895 (дві тисячі вісімсот дев’яносто п’ять) гривень на користь позивача ОСОБА_1  

    Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Дана стаття застосовується відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки строк пред»явлення позовів не сплив до набрання чинності  цим кодексом.  Оскільки відповідачем не подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності, тому суд приходить до висновку про поновлення позивачу позовної давності.

    Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. На цій підставі слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 51 гривня, а також витрати на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 гривень (а.с.1-2).

    На підставі вищезазначеного та  керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215,226 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

    1.Позовні вимоги   ОСОБА_1 задовольнити  повністю.

    2.Поновити  ОСОБА_1  позовну давність для звернення до суду.

    3. Стягнути з   ОСОБА_2 на користь   ОСОБА_1    борг за договорами позики в сумі  2895 (дві тисячі вісімсот дев’яносто п’ять) гривень та витрати, пов'язані з оплатою судового збору в сумі 51 гривня, витрати на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 гривень, всього: 3066 (три тисячі шістдесят шість) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

 Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                                             О.Є.Джерелейко