Справа №489/4449/18 23.08.2018

Провадження №22-ц/784/1380/18

Справа № 489/4449/18 Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.

Провадження № 22-ц/784/1380/18 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 серпня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Лептугою С.С.,

за участю приватного виконавця - Куліченка Д.О.,

представника боржника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича і ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 липня 2018 року, постановлену під головуванням судді Тихонової Н.С. в залі судового засідання в м. Миколаїв за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про примусове проникнення до нежитлових будівель,

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2018 року приватний виконавець Виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. (надалі - Приватний виконавець) звернувся до суду з поданням про отримання дозволу на примусове проникнення до нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги Приватний виконавець мотивував тим, що ним 28 березня 2018 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу, виданого господарським судом Миколаївської області 30 серпня 2010 року про витребування у ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівна» 523/1000 частки нежитлових будівель, що розташовані у АДРЕСА_1.

Проте, ОСОБА_4 тривалий час ухиляється від вимоги державного виконавця щодо забезпечення виконання рішення суду, не бажає добровільно виконувати рішення суду та своїми діями навмисно затягує виконання судового рішення та перешкоджає вчиненню виконавчих дій.

Посилаючись на викладене, державний виконавець просив надати йому дозвіл на примусове проникнення до 523/1000 частки нежитлових будівель, що розташовані у АДРЕСА_1, а також видати йому належним чином засвідчену ухвалу суду з відміткою про набрання нею законної сили (відповідно до ст. 260 ЦПК України).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 липня 2018 року подання державного виконавця задоволено. Надано дозвіл на примусове проникнення до 523/1000 нежитлових будівель боржника ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з: старої контори літ. Б-1; виробничо-ремонтної майстерні літ В-1; гаражу літ. В3, В4; гарячого цеху літ. Г1; цеху ЗБВ літ. Д-1; центрального складу літ Є-1; прохідної літ Ж-1; складу ПММ літ. 3-1; гаражу літ И-1; огорожі та споруди № 9,10, 11,13,14,І, для проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 56075815.

Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого суду Приватний виконавець і боржник ОСОБА_4 оскаржили її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Приватний виконавець, посилаючись на вимоги ст. 439 ЦПК України, за якими питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника вирішується судом негайно, але не пізніше наступного дня з дня надходження відповідного подання до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця, а також на положення ст. 261 ЦПК України, в якій виписано, що ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом, просив скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 липня 2018 року в частині порядку та строку набрання нею законної сили та зазначити, що ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення.

Боржник ОСОБА_4 у відзиві доводи апеляційної скарги Приватного виконавця не визнав, вважаючи їх безпідставними, необґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, посилаючись на те, що на час здійснення виконавчих дій приватним виконавцем Куліченком Д.О., він не є ні власником, ні користувачем майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1, оскільки відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності нерухомого майна власником вищезазначених приміщень є ТОВ «Петрівна», а користується цими приміщеннями відповідно до договору оренди № 2А, укладеним між ним та ТОВ «Шедар» 18 червня 2017 року, вказане підприємство, яке не є стороною виконавчого провадження та по відношенню до якого відсутні будь які судові рішення та відкриті виконавчі провадження, просив скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 липня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в поданні Приватного виконавця про примусове проникнення.

Приватний виконавець у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначив, що останній, маючи свідомий намір не виконувати рішення суду, з метою створення штучних перешкод при передачі нерухомого майна стягувачу, уклав договір оренди з ТОВ «Шедар». Укладення боржником вказаного договору оренди лише підтверджує той факт, що ОСОБА_4 фактично володіє спірними нежитловими приміщеннями та надав право користування зазначеними приміщеннями ТОВ «Шедар».

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

За практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року).

Як встановлено судом, на виконанні у Приватного виконавця знаходиться виконавче провадження № 56075815 з примусового виконання Наказу по справі № 9/679/07-НР, виданого Господарським судом Миколаївської області 30 серпня 2010 р. про витребування у фізичної особи-підприємця на користь ТОВ «Петрівна» 523/1000 нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з: старої контори літ. Б-1; виробничо-ремонтної майстерні літ. В-1; гаражу літ. В3, В4; гарячого цеху літ. Г1; цеху ЗБВ літ. Д-1; центрального складу літ. Є-1; прохідної літ. Ж-1; складу ПММ літ. 3-1; гаражу літ. И-1; огорожі та споруди № 9,10,11,13,14,І.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27 січня 2011 року за заявами сторін виконавчого провадження судом дано роз'яснення щодо способу виконання зазначеного судового рішення, а саме шляхом складання відповідного акту прийому - передачі нерухомого майна (а.с. 9-10).

12 квітня 2018 року Ухвалою господарського суду Миколаївської області замінено сторону виконавчого провадження ВП № 56075815 по виконанню Наказу від 30 серпня 2010 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 22 червня 2010 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2010 року у справі № 9/679/07-НР, а саме фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 на фізичну особу ОСОБА_4 (а.с. 11).

28 березня 2018 року Приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 56075815, копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику. Згідно п. 2 вказаної Постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику надано десятиденний строк для самостійного виконання рішення. Проте рішення суду боржником не виконано.

2 квітня 2018 року Приватним виконавцем боржнику ОСОБА_4 направлено вимогу, в якій зазначено, що 16 травня 2018 року заплановано проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1, та останнього зобов'язано забезпечити безперешкодний доступ за вказаною адресою.

При виході Приватного виконавця 16 травня, 1 та 21 червня 2018 року за адресою розташування спірного нежитлового приміщення, останньому чинились перешкоди у виконанні рішення суду. Внаслідок таких дій Приватний виконавець звернувся з відповідною заявою до Інгульського відділу поліції (а.с. 20).

18 червня 2017 року ОСОБА_4 відповідно до укладеного з ТОВ «Шедар» договору оренди № 2, передав спірні нежитлові приміщення у користування ТОВ «Шедар».

Встановивши зазначені обставини та оцінивши надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що боржник ОСОБА_4 навмисно тривалий час ухиляється від виконання рішення суду та перешкоджає Приватному виконавцю у примусовому виконанні такого рішення, що в свою чергу робить неможливим виконання судового рішення протягом тривалого часу та порушує права власника спірного майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівна». Зазначені обставини з огляду на наведені правові норми є підставою для надання дозволу на примусове проникнення до спірних нежитлових будівель для проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні, а відтак і для задоволення подання Приватного виконавця.

Твердження ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про те, що він не є ні власником, ні користувачем спірного нерухомого майна є безпідставними, оскільки саме він визнаний судовим рішенням, яке примусово виконується, боржником та саме у нього необхідно витребувати вказане нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрівна», яке є стягувачем у справі.

Крім того, представник ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду зазначав, що ОСОБА_4 вважає себе власником спірного майна за договором купівлі-продажу, між тим вже тривалий час не може реалізувати своє право власності, оскільки його відмовляють в державній реєстрації цього права. Також як власник цього майна він укладав договір оренди спірного нерухомого майна з ТОВ «Шедар».

Щодо доводів апеляційної скарги Приватного виконавця, то вони також не підлягають задоволенню з огляду на те, що ст. 439 ЦПК України визначає процесуальний порядок розгляду справи вказаної категорії та не стосується порядку оскарження судового рішення, що ухвалене за результатами такого розгляду. Положення ст. 261 ЦПК України за своїм змістом не містить переліку ухвал, що набирають законної сили негайно після їх проголошення, а зауважують якщо інше не передбачено цим Кодексом. Як раз приписами ст. 353 ЦПК України визначені ухвали, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, в переліку цих ухвал зокрема, ухвала, яка оскаржується, а відтак це судове рішення набирає законної сили після його оскарження.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з дотримання норм процесуального та матеріального права, підстав, визначених ст. 376 ЦПК України, для зміни або скасування судового рішення за результатами перегляду справи не встановлено, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича і ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 липня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Л.М. Прокопчук

Н.В. Самчишина

Повний текст постанови виготовлено 23 серпня 2018 року.