ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"08" серпня 2006 р. | Справа № 22/148-06-3379 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого Пироговського В.Т.,
суддів Картере В.І., Жекова В.І.,
секретар судового засідання Павлова Н.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача не з’явилися,
від відповідача Анохіна С.В.
розглянула апеляційну скаргу
ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”
на рішення господарського суду Одеської області
від 31.05.2006р.
у справі № 22/148-06-3379
за позовом ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт”
до ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”
про стягнення 130 951,5 грн.,
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р., яка надіслана сторонам у справі 13.07.2006р., розгляд апеляційної скарги ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” призначено на 08.08.2006р., тобто сторони повідомлені про час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Позивач не скористався наданим ст.22 ГПК України правом на участь в засіданні апеляційного господарського суду, у зв’язку з чим справа розглянута за його відсутності.
Відповідно до вимог ст.85 ГПК України у судовому засіданні 08.08.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” 130 951,5 грн. заборгованості по оплаті за надані послуги.
Рішенням місцевого господарського суду від 31.05.2006р. (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено, стягнуто з ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” на користь ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” 130 951,5 грн. боргу та судові витрати у сумі 1427,5 грн.
Судове рішення з посиланням на приписи п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.6.5 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість”, ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України вмотивоване тим, що наданими до справи матеріалами підтверджено правильність розрахування позивачем вартості наданих відповідачу послуг, у тому числі в частині включення до ціни наданих послуг ПДВ за ставкою 20%.
Не погоджуючись із рішенням суду, ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити. Зокрема, скаржник вважає, що рішенням суду фактично стягнуто вдруге ПДВ у складі вартості придбаних послуг, адже згідно із приписами п.11 Постанови Кабінету Міністрів України „Про портові збори” до ціни портових зборів, сплачених за надання послуг судам закордонного плавання, вже включено ПДВ за ставкою 20%. Крім того, відповідач відзначає помилковість застосування господарським судом під час вирішення спірних по справі питань терміну „вільні ціни”, у той час як портові збори є за своєю суттю тарифами, встановленими державою.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази та вислухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів встановила:
Між ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” (Порт) та ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” укладено договір 14.04.2005р. № 209/386ДТС, яким регламентовано надання послуг Портом і агентське обслуговування Агентом суден торгового і пасажирського флоту, що прибувають в Ізмаїльський морський торговельний порт. Надання послуг суднам і збори по ним проводяться на підставі Постанови КМУ від 12.10.2000р. № 1544, Наказу МТУ від 15.12.2001р. № 711, КТМ України, обов’язкових постанов по порту Ізмаїл і положень цього договору (п.п.1.1,1.2 договору).
З липня по грудень 2005р. Портом виконано зобов’язання за названим договором та надано послуги суднам міжнародного плавання, у зв’язку з чим ним виставлено рахунки ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” на сплату портових зборів за ставками, які встановлені Положенням про портові збори, затвердженим Постановою КМУ від 12.10.2000р. № 1544. При цьому, в рахунках вказані суми портових зборів з урахуванням 20 % ПДВ (а.с.13-48).
Не маючи заперечень проти факту належного виконання обумовлених договором послуг, правильності визначення їх вартості без ПДВ, ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”, посилаючись на відсутність підстав для нарахування ПДВ, відмовилось від сплати 130 951,5 грн. (додатково ця обставина підтверджується актом звірки взаємних розрахунків), що спричинило звернення ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” до господарського суду Одеської області із позовом про їх стягнення, який задоволено з мотивів, викладених в описовій частині постанови.
Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, повноту та об’єктивність дослідження наявних у справі доказів, судова колегія погоджується із викладеними в оскаржуваному судовому рішенні висновками та зазначає наступне:
З текстів відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги вбачається, що доводи відповідача стосовно безпідставності здійсненого Портом збільшення вартості портових зборів на суму ПДВ за ставкою 20% ґрунтуються на тому, що згідно із приписами п.11 „Положення про портові збори”, затвердженого Постановою КМ України від 12.10.2000р. № 1544 „із сум портових зборів, що справляються у валюті України, ПДВ сплачується відповідно до законодавства. При цьому якщо в порту надаються послуги суднам каботажного плавання, сума зборів, визначена відповідно до цього Положення, збільшується на суму податку на додану вартість, а в інших випадках –сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, обчислюється із суми зборів, нарахованих і сплачених порту без такого збільшення”. Також скаржник наполягає на тому, що до „інших випадків” відносяться міжнародні (закордонні) перевезення, у зв’язку з чим до вартості послуг, наданих Портом суднам ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”, які виконували міжнародні (закордонні) перевезення, ПДВ вже включено, тобто не можливо до вартості однієї послуги двічі включати податок на додану вартість.
Між тим, відповідно до вимог п.3 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись лише законами про оподаткування.
Закон України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій.
Згідно із приписами п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України...
Визначення „місце поставки послуг” наведено у п.6.5 ст.6 Закону України „Про ПДВ”, відповідно до якого місцем поставки вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а для послуг у сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування), місцем поставки є місце, де фактично надаються послуги (ч.3 п.п.„г” п. 6.5 ст. 6 Закону).
При наданні послуг, місце поставки яких згідно із вищевказаними правилами визначено на митній території України (територія ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” є митною територією України), вартість таких послуг (портові збори, збори і плати) включається в базу оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.
Пунктом 4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлюється база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг), яка визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)).
Як обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні, базою оподаткування в даному випадку є тарифи, встановлені „Положенням про портові збори”, затвердженим Постановою КМУ від 12.10.2000р. № 1544, яке не містить вказівки на включення до тарифів податку на додану вартість за ставкою 20%.
За правилами п.п.6.1.1. п.6.1 ст.6 Закону України „Про ПДВ” податок становить 20 % бази оподаткування, визначеною статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг), отже, ПДВ за ставкою 20 % повинен додаватись до ставок зборів (вартість наданих Портом послуг), а не вираховуватись з сум зборів, нарахованих і сплачених без збільшення на 20 % податку.
Враховуючи вищевикладене, та той факт, що вимоги п.11 „Положення про портові збори”, затвердженого Постановою КМУ від 12.10.2000р. № 1544, відповідно до якого при справлянні портових зборів із суден не каботажного плавання сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, обчислюється виходячи з суми зборів, нарахованих та сплачених без збільшення на суму податку на додану вартість, суперечать приписам Закону України „Про податок на додану вартість”, апеляційний господарський суд дійшов висновку про всебічність та об’єктивність розгляду господарським судом даної справи, за наслідками розгляду якої прийнято законне рішення.
Не приймаються до уваги твердження ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” щодо помилковості застосування ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” до портових зборів, які є за своєю суттю тарифами, встановленими державою, а не вільними цінами як того вимагає п.4.1 ст.4 Закону України „Про ПДВ”, ставки податку в розмірі 20%, оскільки вони зроблені без урахування положень п.7.1 ст.7 Закону України „Про ПДВ”, якими встановлено, що поставка послуг здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Тобто база оподаткування ПДВ може визначатись не лише від договірної вартості поставлених послуг, визначеної за вільними цінами, але й виходячи з контрактної ціни, яка в даному випадку обмежена державою, якщо про це йдеться в умовах укладеної угоди, на підставі якої відбувається поставка послуг та здійснювались розрахунки.
З урахуванням викладеного, загальних правил цивільного законодавства в частині обов’язковості виконання взятих на себе за правочином зобов’язань та практики розгляду справ зазначеної категорії ВГСУ, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не може бути підставою для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.85,99,101-105 ГПК України, колегія суддів
Постановила:
Рішення господарського суду Одеської області від 31.05.2006р. зі справи № 22/148-06-3379 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя | В.Т. Пироговський |
Судді | В.І. Картере |
В.І. Жеков |