Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої – Боднар О.В.
суддів – Власова С.О., Куштана Б.П.
при секретарі – Рогач І.І.
з участю - ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника Келечинської сільської ради – Гички Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду від 22 вересня 2009 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Келечинська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області, про визнання державного акту на право приватної власності на землю частково недійсним та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
У С Т А Н О В И Л А :
У січні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Келечинська сільська рада, про визнання державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 023965 від 4.06.2003 року, виданого відповідачу Келечинською сільською радою, в частині передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,1282 га урочищі «Біля пивниці» недійсним та зобов’язання відповідача не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,31 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Звір».
Посилався на те, що вказана ділянка відноситься до 0,50 га, які були передані йому у власність рішенням І7 сесії Келечинської сільської ради 23-го скликання від 6 лютого 2001 року взамін сертифікату на право на земельну частку (пай), однак саме на частину цієї ділянки в ур. «Звір» («Біля пивниці»), відповідачу незаконно було видано державний акт на право приватної власності на землю. В акті вказано, що підставою оформлення права власності на земельну ділянку є рішення 17 сесії Келечинської сільської ради 22 скликання від 06.02.2001 року, проте в цей день відбулася сесії ради не 22, а 23 скликання і рішення про передачу відповідачу у власність земельної ділянки в ур. «Звір» на ній не приймалось, а було прийнято рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею О,20 га в урочищі «Василевська хаща».
Рішенням Міжгірського районного суду від 22 вересня 2009 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не став у встановленому законом порядку власником чи землекористувачем земельної ділянки в ур. «Звір» чи ур. «Біля пивниці» с. Келечин, а тому його права не порушені.
Проте до такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, даний спір виник між особами, які отримали право на земельну частку (пай) на підставі відповідних сертифікатів.
Відповідно до п.17 розділу Х Земельного Кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства і є дійсними до виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на землю.
Згідно роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, даного у п.24 постанови № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» позови громадян, пов’язані з паюванням земель, зокрема, про виділення паю в натурі, можуть бути предметом розгляду судів.
Таким чином, наявність сертифікату дає право особі вимагати виділення земельної ділянки (паю), а у разі порушення встановленого законом порядку передачі земельної частки (паю) в натурі підлягає захисту.
Судом також встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель, що були розпайовані, і на неї взамін сертифікату відповідачу ОСОБА_3 4.06.2003 р. Келечинською сільською радою було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 023965.
Як зазначено в цьому державному акті ОСОБА_3 земельна ділянка площею 1,0071 га? в т.ч. і спірна земельна ділянка в ур. «Біля пивниці» площею 0,1282 га, передана у приватну власність на підставі рішення 17 сесії 22 скликання Келечинської сільської ради від 6 лютого 2001 року.
Проте, згідно рішення 17 сесії 23, а не 22, скликання Келечинської сільської ради від 6 лютого 2001 року ОСОБА_3 на підставі сертифікату серії ЗК № 00119514 виділено в натурі та передано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну частку (пай) площею 0,20 га, яка розташована в ур. «Василівська хаща» (а.с.7).
В той же час, як уже зазначалось, на підставі цього рішення ради відповідачу ОСОБА_3 було передано у власність 1,0071 га землі в ур. «Горбок», ур. «Зановець», ур. «Біля пивниці», що не відповідає вимогам закону.
Рішенням 17 сесії 23 скликання Келечинської сільської ради від 6 лютого 2001 року позивачу ОСОБА_1 взамін сертифікату серії ЗК № 0086936 виділено в натурі та передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну частку (пай) площею 0,50 га, яка розташована в ур. «Зановець» та ур. «Звір» (а.с. 6).
Однак реалізувати своє право на виділення належної йому земельної частки (паю) в натурі на конкретній вказаній в рішенні ради місцевості та одержати державний акт позивач не зміг, оскільки частина з цієї ділянки, а саме, спірна земельна ділянка площею 0.1282 га «Біля пивниці» незаконно за відсутності відповідного рішення ради була виділена в натурі та передана у приватну власність відповідачу.
Крім того, при розгляді справи на підставі пояснень представника Келечинської сільської ради колегією суддів було з’ясовано, що, урочища з назвою «Біля пивниці» у с.Келечин фактично немає, а спірна земельна ділянка розташована в ур. «Звір».
Згідно пп. 3 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
З урахуванням наведеного позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 023965, виданого 4.06.2003 року ОСОБА_3 Келечинською сільською радою, в частині права власності на земельну ділянку площею 0,1282 га в урочищі «Біля Пивниці» недійсним підлягають задоволенню. У задоволенні ж вимог про зобов’язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,31 га в урочищі «Звір» с. Келечин слід відмовити, оскільки вказана ділянка не була виділена позивачу в натурі і він не набув права власності чи користування цією ділянкою у встановленому законом порядку.
Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, ст.81 ЗК, п.17 розділу Х ЗК України, колегія суддів, -
Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Міжгірського районного суду від 22 вересня 2009 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Келечинська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області, про визнання частково недійсним державного акту на право приватної власності на землю та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити частково.
Визнати державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 023965, виданий 4.06.2003 року ОСОБА_3 Келечинською сільською радою, в частині права власності на земельну ділянку площею 0,1282 га в урочищі «Біля Пивниці» недійсним.
У позові про зобов’язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,31 га в урочищі «Звір» села Келечин Міжгірського району відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С у д д і
Власов С.О. Боднар О.В. Куштан Б.П.