Справа № 22ц-9/2010 р. Головуючий у першій інстанції – Гордійко Ю.Г.
Категорія – цивільна Доповідач – Горобець Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 січня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого – судді Хромець Н.С.
суддів – Горобець Т.В., Острянського В.І.
при секретарі - Вареник О.М.,
з участю – представника позивача – адвоката ОСОБА_2 , відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності, поділ домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И В :
В позові ОСОБА_5, уточненому в процесі розгляду справи, ставилось питання про визнання за ним права власності на 38/100 частини домоволодіння , розташованого в АДРЕСА_1 з виділенням приміщення, позначеного на плані літ. 1-4, площею 18,2 м.кв., частини приміщення 1-5, площею 7,2 м.кв. та навісу „ д”. Також позивач просить встановити порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою з виділенням у користування 191 кв. м . , з них, під будинком 29,3 м. кв., під садом, двором та дворовими будівлями 161,7 м.кв. та стягнути з відповідачів судові витрати, понесені в зв”язку з розглядом справи в суді.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Виділено ОСОБА_5 на 1\3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 згідно Варіанту №2 висновку експертизи № 26-09 від 13.07.2009 року по житловому будинку „А-1” приміщення 1-4, площею 18,2 м.кв. вартістю 21475 грн., частину приміщення 1-5, площею 7,2 м.кв., вартістю 8495,50 грн., всього по будинку площа 25,4 м.кв., загальною вартістю 29970,50 грн., навіс „д”, вартістю 825 грн., а всього на 30795,50 грн. Зобов”язано ОСОБА_5 прорізати вхід замість вікна в приміщенні 1-5 до частини, яка йому пропонується; розділити приміщення 1-5 на два рівних приміщення, влаштувати перегородку; прорізати дверний пройом з приміщення 1-4 до частини приміщення 1-5; закрити дверний пройом з приміщення 1-4 до частини приміщення 1-5.
Виділено позивачу в користування земельну ділянку домоволодіння АДРЕСА_1 за Варіантом №2 висновку експертизи № 26-09С від 13.07.2009 року згідно додатку №2, позначену синім кольором, а саме: під будинком 29,3 м.кв., під садом, двором та дворовими будівлями 161,7 м.кв., а всього 191 кв.м. Стягнуто з відповідачів судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ставиться питання про скасування судового рішення в повному обсязі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводами апеляційної скарги є посилання на неповноту з”ясування судом всіх обставин по справі, неправильність оцінки доказів, а також на порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, мова йде про неправильне застосування ст. 358 ЦК України, яка до спірних правовідносин не повинна застосовуватись. Також апелянт вказує на неможливість застосування і ст. 363, 367 ЦК України, оскільки виділ ( поділ) частки є можливим лише за умови , якщо кожній стороні може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, тобто, можливість залишення частини будинку у спільному користуванні виключається. Також в скарзі зазначається, що судом не було враховано наявність двох інших співвласників будинку та нез”ясовано можливість виділення кожному з них відокремлених часток із самостійним виходом.
Апелянти зазначають, що неправильність вирішення питання поділу будинку, призвела до невірного рішення в частині землекористування.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, представник позивача вважає її необґрунтованою та просить відхилити.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , апеляційний суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено і не оскаржується сторонами, що позивач в порядку спадкування є співвласником 1/3 частини будинковолодіння АДРЕСА_1. На інші 2/3 частини будинку свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям за заповітом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на день розгляду справи ще не видане.
Саме ці обставини покладено в основу рішення суду першої інстанції з висновком про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на 38/100 частини цього домоволодіння, за відповідачами – права власності на інші 2/3 частини нерухомого майна та про неможливість задоволення вимог про виділення відповідачам у користування земельної ділянки.
Задовольняючи позов частково, суд , відповідно до Варіанту № 2 висновку експертизи № 26-09 С ( а.с.95,96) визнав за позивачем право на приміщення, які в сукупності становлять 35/100 частини спірного будинковолодіння, тобто перевищують ідеальну 1/3 частину, яка належить на праві власності ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину та витягу з реєстру та. ( а.с.8,10). Частку у праві власності залишив незмінною. Крім загальних норм матеріального права , які регулюють правовідносини власності - ст. 328, 334,356 ЦК України, при ухваленні рішення суд послався на ст. 358 ЦК України, а щодо землекористування – на ст. 377 ЦК України.
Проте, з таким рішенням не може повністю погодитись апеляційний суд.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_5, являючись законним власником 1/3 частини спірного будинковолодіння ( а.с.8,10), не має можливості реалізовувати своє право власності, так як відповідачі йому в цьому перешкоджають. Крім того, відповідачі, подавши у встановленому порядку заяви про прийняття спадщини( а.с. 35) , не отримують свідоцтв і не реєструють свою власність ( а.с.49). Встановлено також, що виділення ідеальної 1/3 частини будинковолодіння технічно є неможливий, але можливий поділ часток з мінімальним відступленням від ідеальних часток, зокрема, співвласнику 1/3 частини можливо виділити з будинковолодіння приміщення 1-4, частину приміщення 1-5, навіс „д”, що буде становити 35/100 частини всього будинковолодіння з стягненням в порядку компенсації іншим співвласникам різниці у вартості їх частки та вартості ідеальної частки - 1659,50 грн.
Із змісту уточненої позовної заяви ( а.с.123-125) та з пояснень представника позивача встановлено, що з посиланням на ст. 358 ЦК України та відповідно до висновку Експертизи № 26-09С від 13.07.2009 року, ОСОБА_5 остаточно заявляв вимогу про визнання за ним права на 38/100 частини домоволодіння з виділенням приміщень 1-4, частини приміщення 1-5 та навісу „ д „ . Тобто, позовні вимоги свідчать про правовідносини, що регулюються ст. 364 ЦК України. Зазначені вище приміщення у сукупності перевищують ідеальну 1/3 частину будинковолодіння і фактично становлять не 38/100, а 35/100 частини цього будинковолодіння .
Суд же першої інстанції , ухвалюючи рішення, на зазначене уваги не звернув, не визначився у характері спірних правовідносин в частині будинковолодіння та керувався нормами матеріального права, а саме ст. 358 ЦК України, яка спірні правовідносини , що виникли між сторонами не регулює.
Вирішуючи даний спір слід виходити із змісту ст. 119 ЦПК України, ст.31, 215 ЦПК України, відповідно до яких підставами позову, які суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими обґрунтовуються вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону, тобто, суд мав застосувати саме той закон, який регулює спірні правовідносини незалежно від норми матеріального права, зазначеного в позові.
При ухваленні рішення на підставі ст. 364 ЦК України, зокрема, відповідно до ч.1 цієї норми закону, необхідно враховувати, що співвласник має право на виділ у натурі майна, що є у спільній частковій власності. Відповідно до ч.2 вказаної статті ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
За змістом цієї ж норми закону в спорах про виділ у натурі частки із будівлі учасникам спільної часткової власності на будівлю може бути виділено її відокремлену частину, яка відповідає розміру часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника , суд з урахуванням конкретних обставин, може провести його зі зміною в зв”язку з цим відповідно до ч.3 ст. 357 ЦК України ідеальних часток і присудженням грошової компенсації.
Розглядаючи по суті позов ОСОБА_5 щодо виділу з будинку , апеляційний суд вважає, що вони можуть бути задоволені частково, оскільки , відповідно до Варіанту № 2 висновку Експертизи, приміщення, про виділення яких іде мова в позові, та які визначені цим Варіантом Експертизи, як найбільш прийнятні відповідно до ідеальних часток у спільній частковій власності зі сплатою стороні відповідачів різниці у вартості їх ідеальних часток, складають не 38/100 , а 35/100 частин від всього будинковолодіння АДРЕСА_1, тобто саме в такому обсязі позов підлягає задоволенню.
Рішення суду першої інстанції в частині землекористування ухвалене також з порушенням норм матеріального права, так як застосуванню підлягала не ст. 377 ЦК України, а спеціальна норма закону, що регулює питання, які виникають з правовідносин землекористування - ст. 120 ч.4 ЗК України, що також є підставою для скасування рішення районного суду.
Відповідно положень ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК України, наведені вище положення норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нового рішення.
Стосовно доводів апеляційної скарги в частині порушення оскаржуваним рішенням прав власності інших двох співвласників, апеляційний суд, виходячи з принципу диспозитивності, передбаченого ст. 11 ЦПК України, ці доводи не приймає до уваги, так як в процесі розгляду справи вимоги відповідачів про поділ спірного будинковолодіння чи виділ їм в натурі відповідної частки будинковолодіння, не заявлялись.
Відповідно до ст. 79-81, ст.88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем по справі, у разі задоволення позову підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Враховуючи, що ОСОБА_5 було сплачено судового збору та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 89,50 грн, ( а.с. 2,4,52,53) , витрат на проведення судової експертизи – 1501,44 грн.( а.с.120-122) , стягненню з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає сума по 44 грн. 75 коп. , а також по 750 грн. 72 коп. витрат за експертизу. Крім того, враховуючи , що судовий збір позивачем був сплачений при подачі позову не в повному обсязі, так як вартість його частки будинковолодіння була визначена лише після Експертизи ( а.с. 89), стягненню на користь держави з кожного відповідача підлягає сума по 820 грн.12 коп .
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317,31, 324 ЦПК України, ст. 364 ЦК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 02 жовтня 2009 року скасувати.
Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Виділити ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_1 приміщення 1-4 площею 18,2 кв. м. вартістю 21 475 грн., частину приміщення 1-5 площею 7,2 кв. м., вартістю 8 495,5 грн. та навіс „ д” вартістю 825 грн. , а всього, на загальну суму 30795,5 грн., визнавши за ним право власності на вказані приміщення, що становить 35/100 частин цього домоволодіння.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 829 грн. 75 коп. кожному в рахунок компенсації вартості ідеальних часток.
Переобладнання в будинку у вигляді влаштування входу в приміщення 1-5 ( утворення дверного отвору замість вікна), влаштування перегородки у приміщенні 1-5 з поділом його на дві рівні частини, прорізання дверного отвору з приміщення 1-4 до частини приміщення 1-5, закриття дверного отвору з приміщення 1-4 до частини приміщення 1-5 провести за рахунок ОСОБА_5.
ОСОБА_5 виділити в користування земельну ділянку , яка в додатку № 2 до експертизи № 26-09 С від 13 липня 2009 року позначена синім кольором, загальною площею 191 кв.м., з них під будинком - 29,3 кв.м., під садом, двором та дворовими будівлями 161 ,7 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати по 44 грн.75 коп. з кожного та по 750 грн. 72 коп. з кожного витрат, понесених позивачем за проведення судової експертизи.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави судового збору по 820 грн.12 коп. з кожного.
Рішення набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: