Справа № 11-139 / 07 Головуючий в 1 інстанції Лунъова Т.М.
ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Бешта Г.Б.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 02 березня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Бешти Г.Б, суддів Опейди В.О., Матата О.В.
з участю прокурора ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4., представника потерпілого ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 січня 2007 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Уховецьк Ковельського району, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з базовою вищою освітою, інваліда 2 групи, непрацюючого, -
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до двох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Запобіжний захід ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, залишено підписку про невиїзд.
Вироком вирішено долю речових доказів. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь потерпілих: -ОСОБА_4. 34 320, 30 грн. майнової та 12000 грн. моральної шкоди;
· ОСОБА_6. 2308 грн. майнової та 15 000 грн. моральної шкоди;
· ОСОБА_7. 150 грн. майнової та 5 000 грн. моральної шкоди. Належний засудженому автомобіль марки ГАЗ-24 р.н. НОМЕР_1
постановлено звернути в рахунок погашення збитків, заподіяних потерпілим,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_2 визнаний винним і
засуджений за те, що 20 серпня 2006 року о 23 год. 30 хв., керуючи
автомобілем ГАЗ-24, р.н. НОМЕР_1 по вул. Незалежності в м. Ковелі і
рухаючись з швидкістю 40-45 км/год, при ближньому світлі фар, в умовах
2 недостатньої видимості, порушив вимоги п.п. 12.3, 10.1, 14.2 «в» Правил дорожнього руху України, що проявились в наступних діях.
Побачивши на своїй смузі руху велосипедиста, який рухався в попутному напрямку, при обгоні останнього проявив недбалість та самовпевненість, не переконався в безпечності даного маневру, не вжив заходів по забезпеченню безпеки дорожнього руху, бачив, що в зустрічному напрямку за 10-15 метрів рухається автомобіль, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген-Пасат», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4.
В результаті зіткнення водій автомобіля «Фольксваген-Пасат» ОСОБА_4 отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, пасажири ОСОБА_6. - тяжкі - за ознакою непоправного знівечення обличчя, ОСОБА_7. - легкі з короткочасним розладом здоров'я. Пасажир автомобіля ГАЗ-24 ОСОБА_8 отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження. Дані наслідки знаходяться в прямому причинному зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху ОСОБА_2.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 вказує на неправильну оцінку деяких доказів, неповноту дослідження обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Також зазначає, що призначаючи покарання та визначаючи розмір моральної шкоди, суд не врахував його особу та щире каяття у вчиненому.
Просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Під час розгляду справи ОСОБА_2 вніс доповнення до апеляції, просить суд вирок щодо нього змінити, звільнивши його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, зменшити розмір стягнутої з нього в користь потерпілих моральної шкоди та повернути його дружині, належний їй, автомобіль ГАЗ-24, звернутий в рахунок погашення збитків.
В запереченнях на апеляцію потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_6., ОСОБА_7. зазначають, що посилання ОСОБА_2 на неповноту дослідження судом обставин справи, в тому числі і щодо визначення ступеня тяжкості заподіяних потерпілій ОСОБА_6. тілесних ушкоджень та кваліфікацію його дій є безпідставними. Вважають, що при призначенні покарання та визначення розміру моральної шкоди судом враховано особу засудженого. Прохають вирок змінити, застосувати до призначеного засудженому основного покарання ст. 75 КК України, оскільки він повністю погасив заподіяну майнову шкоду. В решті просять вирок залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, пояснення засудженого та його захисника, які апеляцію підтримали, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6., ОСОБА_7., які просять апеляцію відхилити, міркування прокурора про залишення апеляції без задоволення за безпідставністю, а вирок без зміни, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
З
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідає доказам, зібраним по справі, яким суд дав належну оцінку.
Посилання ОСОБА_2 в апеляції на неповноту дослідження обставин справи, неправильну оцінку окремих доказів та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи є безпідставними і об'єктивно спростовуються сукупністю наявних доказів.
В своїх показаннях потерпілі вказали час, місце та обставини порушення ОСОБА_2. п.п. 10.1, 12.3, 14.2 Правил дорожнього руху, які, як наслідок, спричинили заподіяння їм різної тяжкості тілесні ушкодження.
ОСОБА_4 підтвердив, що 20.08.2006 року близько 23-ї години він керував автомобілем «Фольксваген-Пасат», в салоні якого перебували його дружина та дочка, по вулиці Незалежності у м. Ковелі. На його смугу руху раптово виїхав автомобіль ГАЗ-24, з яким відбулось зіткнення.
Потерпіла ОСОБА_8 вказала на факт раптового виїзду автомобіля ГАЗ-24 під керуванням ОСОБА_2 з метою об'їзду велосипедиста на смугу зустрічного руху та зіткнення там з автомобілем «Фольксваген-Пасат».
Свідок ОСОБА_9 у своїх показаннях вказує, що бачив як автомобіль ГАЗ-24 різко змінив напрямок руху та виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів.
Об'єктивність показань потерпілих та свідків стверджується протоколом огляду місця події від 20.08.2006 року та схемою до нього (а.с. 3-7).
Сам ОСОБА_2 також стверджує, що він бачив як по смузі зустрічного руху, за 15-20 метрів, рухається автомобіль, однак він, з метою уникнення наїзду на велосипедиста, що рухався по його смузі руху, маючи можливість повернути вправо в бік узбіччя, скерував автомобіль на смугу зустрічного руху, де і відбулось зіткнення з автомобілем «Фольксваген-Пасат».
Як вбачається з висновків судово-медичних експертиз (а.с. 155, 41, 55, 50) потерпілим були заподіяні тілесні ушкодження: ОСОБА_6.- тяжкі, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 - середньої тяжкості, а ОСОБА_7. - легкі з короткочасним розладом здоров'я.
Наслідки, які настали від ДТП, знаходяться у причинному зв'язку з очевидним порушенням ОСОБА_2. п.п. 12.3, 10.1, 14.2 «в» Правил дорожнього руху України. В проведенні додаткових слідчих дій (відтворення обстановки і обставин події, призначення авто технічної експертизи) немає потреби.
Дії ОСОБА_2 судом вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.
Разом з тим, в обвинувачення ОСОБА_2 вмінено заподіяння під час ДТП легких тілесних ушкоджень ОСОБА_7., що не є кримінально караним.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що цей факт із обвинувачення ОСОБА_2 слід виключити, скасувати вирок в частині цивільного позову ОСОБА_7., а справу в цій частині направити в суд для розгляду в порядку цивільного судочинства.
4
З врахуванням того, що ОСОБА_2 до розгляду справи в апеляційній інстанції добровільно відшкодував потерпілим у повному обсязі майнову шкоду, являється інвалідом 2-ї групи, потерпілий та його представник прохають не позбавляти його волі, колегія суддів вважає доцільним залишити йому покарання, призначене судом першої інстанції, звільнивши від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України.
Таке покарання буде відповідати вимогам ст. 65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, його особи та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Суд вірно звернув автомобіль ГАЗ-24 в рахунок погашення збитків, оскільки він використовувався засудженим як співвласником, а інші особи, при наявності в них такого права, можуть звернутись до суду з позовом про виключення майна з акту опису.
Посилання засудженого на стягнення з нього в користь потерпілих надто великого розміру моральної шкоди є безпідставним. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 09 січня 2007 року щодо нього змінити.
Залишити ОСОБА_2 покарання призначене судом у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки і на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити його від відбування основного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину та виконає, покладені на нього, обов'язки: не виїжджатиме за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомлятиме ці органи про зміну місця проживання.
Виключити із вироку вказівку про винуватість ОСОБА_2 у заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_7.
Скасувати вирок в частині стягнення майнової та моральної шкоди на користь ОСОБА_7 і справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишити без зміни.