Справа 22-1608/2007                       Головуючий першої інстанції Мірута О. А.

Категорія 22                                      Доповідач Денисенко Л.Л.

РІШЕННЯ

 Іменем України

12 лютого 2007 року              Апеляційний суд Донецької області

в складі:

Головуючого ДенисенкоЛ.Л.

суддів ЛоленкоА.В. Молчанова СІ.

при секретарі Андрусь B.C. з участю:

позивача ОСОБА_1 представника казначейства Макейчик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу по апеляції Державного казначейства України

на рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька

від 5 грудня  2006 р.

по справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного затримання, притягнення до кримінальної відповідальності та засудження.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 5 грудня 2006 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 100 000 грн. та 5 000 грн. витрати за юридичну допомогу, у задоволенні позову про стягнення неотриманої заробітної плати 80 833,3 грн. та 3 500 грн. витрат на придбання юридичної літератури відмовлено.

В апеляційній скарзі Державне казначейство України просе скасувати рішення суду посилаючись на те, що з позивачем ОСОБА_1 у казначейства не було ніяких відношин, тому казначейство не може нести відповідальність за шкоду, яка спричинена діями прокуратури, слідства і суду, законом не передбачено стягнення шкоди з Державного казначейства, яке не є розпорядником бюджету держави, недоведена сума моральної шкоди.

В судовому засіданні представник казначейства підтримувала апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду залишити без зміни.

- 2 -

Вирішуючи справу суд виходив з того, що позивач ОСОБА_1 у листопаді 2003 року був притягнутий до кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.185 КК України. Вироком Калінінського районного суду м.Донецька від 5 травня 2004 року його дії були перекваліфіковані і він був засуджений на підставі ст.356 КК України до штрафу у сумі 850 грн. у доход держави, стягнуто з нього на користь потерпілого ОСОБА_2 24 339 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди. На підставі п.п."б", „г" ст.1 Закона України „Про амністію" від 11 липня 2003 року ОСОБА_1 звільнено від покарання. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2005 року вирок Калінінського районного суду м.Донецька від 5 травня 2004 року скасовано, провадження по справі закрито за відсутністю в діях складу злочину. Ухвалою Верховного Суду України від 16 лютого 2006 року у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовлено. Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу спричинено моральну шкоду, суму якої суд визначив 100 000 грн. Також суд задовольнив позов ОСОБА_1 про стягнення витрат на юридичну допомогу 5 000 грн., а у задоволенні позову про стягнення неодержаної заробітної плати і витрат на придбання юридичної літератури відмовлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника казначейства, позивача, дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Державного казначейства України підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.309 п.З ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Згідно ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього /досудового/ слідства, прокуратури або суду.

Матеріалами справи встановлено, що у листопаді 2003 року прокуратурою м.Донецька ОСОБА_1 прд"явлено обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України. 12 листопада 2003 року обвинувальний висновок за обвинуваченням ОСОБА_1 затвержено прокурором м.Донецька і справу направлено до суду. Вироком Калінінського районного суду м.Донецька від 5 травня 2004 року дії ОСОБА_1 перекваліфіковано на ст.356 КК України і його визнано винним у скоєні злочину і призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. на користь держави. На підставі п.п."б","г" ст.1 Закона України „Про амністію" ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнено за амністією.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2005 року вирок суду першої інстанції скасовано, кримінальну справу відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України, у зв"язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 лютого 2006 року касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 відхилено, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2005 року залишено без зміни.

Тобто судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з листопада 2003 року по 22 червня 2005 року незаконно знаходився під слідством та судом.

Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, оскільки 19 місяців він знаходився під слідством

3

і судом, переніс тяжкий психічний стрес, було порушено його життєві звязки і він змушений був застосовувати додаткові заходи для організації свого життя.

Тому суд обгрунтовано визнав, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди.

Однак при визначені суми моральної шкоди суд недостатньо врахував обставини справи і практику Міжнародного суду, згідно якої при визначені суми компенсації моральної шкоди слід керуватись принципом справедливості і розумності.

Згідно ст.13 Закона України „Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час незаконного перебування під слідством чи судом визначається виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

На час розгляду справи судом першої інстанції мінімальний розмір заробітної плати складав 400 грн. в місяць і мінімальна сума моральної шкоди складає 7 600 грн.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає можливим визначити суму моральної шкоди 50 000 грн. і в цій частині змінити рішення суду. В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Керуючись ст.1176 ЦК України, ст.12 Закона України „Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", ст.ст.307, п.З ст.309, 316 ЦПК України апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Державного казначейства України задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 5 грудня 2006 року частково змінити.

Провести на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв"язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності у сумі 50 000 /п'ятдесят тисяч/ гривень та відшкодування витрат за надання юридичної допомоги у сумі 5 000 /п"ять тисяч/ гривен за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів Управління обслуговування кошторисів бюджетних організацій та інших клієнтів Державного казначейства України з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України балансового рахунку 3525 „Рахунок для обліку операцій по загальнодержавним витратам за кошти загального Державного бюджету", на підставі постанови і припису державного виконавця державної виконавчої служби України і платіжної вимоги.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційну інстанцію протягом двох місяців після набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.